Розвиток альтернативної енергетики ЄС в умовах обмеженості ресурсів

Таким чином, я виявила, що головними передумовами формування сектору альтернативної енергетики в країнах світу стала умова обмеженості паливно – енергетичних ресурсів, а також підвищення ролі цін на ринку енергоресурсів обумовлених саме попередньою умовою та ознакою вичерпності саме основних видів енергії. Тому саме подорожчання газу, вугілля та нафтопродуктів спонукають країни світу створювати технології по формуванню альтернативних джерел енергії, орієнтуючись на відновлювані джерела енергії в власних національних стратегіях та планах дій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2. Ключові фактори  розвитку альтернативних джерел  енергії в умовах  обмеженості ресурсів.

Сьогодні важливим стало питання  енергетичної безпеки та екологічного стану Світу. Розвиток та використання альтернативних та відновлювальних джерел енергії (вітрової і сонячної енергії, біопалива, тощо) є вагомим фактором для зміцнення енергетичної безпеки та зменшення негативного техногенного впливу на навколишнє природне середовище.  Важливість розвитку альтернативної енергетики є очевидною, адже вона відіграє вирішальну роль у зменшенні парникових викидів, знижені негативного впливу на довкілля, підвищує безпеку енергопостачання, допомагає зменшити залежність від імпорту енергії.

За сучасної фінансової кризи важливим стало те, що енергетика є становим хребтом економіки будь-якої країни й від її стану залежать не лише успішний розвиток усіх галузей народного господарства, а й рівень та якість життя населення. А в сьогоднішніх умовах це означає і більш швидкий вихід з кризи та підвищення конкурентоспроможності держави в посткризовий період.

Вивчення перспектив та ефекту від  більш активного розвитку альтернативних джерел енергії з врахуванням  тенденції до постійного зростання  світових цін на нафту і газ, суттєво  знижує конкурентоспроможність продукції країн на світових ринках. Адже енерго місткість, а отже і вартість продукції є досить високою. Доцільно також зауважити, що модернізація паливно-енергетичного комплексу дозволить розв’язати ряд екологічних проблем країн світу,  які сьогодні постали перед державами  дуже гостро й на вирішення яких у бюджетах країн хронічно не вистачає коштів. Це також стане одним з факторів підвищення конкурентоспроможності країн світу. Ще одним і не менш важливим аргументом на користь модернізації структури світової енергетики є невпинна міжнародна інтеграція, що передбачає відмову від використання атомної енергії та широкий розвиток альтернативних джерел енергії. [19] Аналіз свідчить, що впродовж останніх років в енергетиці нагромадилося чимало складних проблем, які потребують ефективного та швидкого вирішення. Серед них першочерговими є проблеми надійного та якісного енергозабезпечення, підвищення енергетичної безпеки країн, розробка та впровадження енергоощадливих технологій, ефективного та сталого функціонування Об’єднаної енергетичної системи країн, пошуку нових джерел енергії, розвитку відновлювальної енергетики, вдосконалення структури енергетики, передусім, за рахунок збільшення власного видобутку енергоносіїв, реконструкція та оновлення матеріальної бази галузі, диверсифікація джерел одержання енергетичних ресурсів, інтеграція енергетики країн з іншими енергетичними системами, підвищення безпеки експлуатації енергетичних об’єктів, і тому подібне.

Питання енергетичної безпеки та екології довкілля спонукають держави світу розробляти стратегії по відновлюваним джерел енергетики, оскільки стандартні використання АЕС,ТЕС і т.д створюють незадовільні умови для життя та підтримання відповідного рівня екологічної безпеки навколишнього середовища.

Атомна електростанція - таке саме виробництво, як і інші, тому під час основного технологічного процесу - відводу тепла від активної зони реактора для вироблення електроенергії, утворюються і радіоактивні відходи. Оскільки з теплоносія постійно потрібно видаляти різноманітні домішки, при очищенні теплоносія виділяються радіоактивні гази. Захоплюючи мікро  -частини рідини і тверді мікро частинки, гази переходять у аерозольну форму, що зменшує безпечність середовища, в якому ми проживаємо. Окрім забруднення атмосфери, викиди енергетики інтенсивно забруднюють атмосферну вологу і опади за рахунок розчину в них окислів сірки і азоту; поверхню, ґрунти, рослинність — за рахунок випадання на них пилу, забрудненого дощу та снігу; поверхню вод — за рахунок осідання на водні об’єкти шкідливих речовин та змиву їх у річки і водойми дощовими струмками. Наслідком такого забруднення земної поверхні є закислення сільськогосподарських земель та накопичення у ґрунтах важких металів із вугільного попелу, що пригнічує розвиток лісових біоценозів, знижує урожайність сільськогосподарських культур і забруднює небезпечними для людини сполуками продукти харчування. Найбільш небезпечними щодо цього є вугільні ТЕС, які використовують високо зольне і сірчане вугілля. З інших (окрім пило - газових викидів) небезпечних для навколишнього середовища видів впливу ТЕС слід відзначити скиди хімічно забруднених стоків у річки і водойми, теплове їх забруднення, що різко змінює і погіршує термічний і гідрохімічний режим поверхневих вод, пригнічує водні біоценози.

Отже, зважаючи на вище перераховані фактори, я зробила наступні висновки.

По – перше, розвиток альтернативних джерел енергії в умовах світової інтеграції та процесів глобалізації, відповідно підвищують конкурентоспроможність країн, які застосовують такий підхід в енергетиці, тим самим зміцнюючи позиції країн світу на ринку енергетики.

По – друге, шкідливість викидів ТЕС, АЕС не тільки для здоров`я людини та  екологічного стану середовища проживання населення світу, справляє не аби який вплив на Світову економіку, оскільки, викиди в атмосферу спричинюють концентрацію шкідливих речовин в ґрунтах, сільськогосподарських угіддях, водах – зменшує якість і корисність виробленої продукції, зокрема, зменшуючи її частку на світових ринках та знижуючи позиції країн виробників на цільових ринках збуту, відповідно з вузьким попитом і переважаючою низько конкурентною пропозицією.

 

 

 

 

 

 

1.3. Сучасний інструментарій оцінки енергетичного потенціалу країн.

Розвиток людської цивілізації  базується на енергетиці. Від стану  паливно-енергетичного комплексу  залежать темпи науково-технічного прогресу й виробництва, а отже, життєвий рівень людей. Як уже зазначалося, темпи зростання виробництва енергії у світі сьогодні є вищими за темпи приросту населення, що зумовлюється індустріалізацією, збільшенням енергозатрат на одиницю продукції в сільському господарстві, в гірничорудній промисловості, а також в інших галузях та спеціалізаціях країн Світу.

Сьогодні на базі невідновлюваних  джерел виробляється енергії в 10 разів  менше за гранично допустиму кількість.

Оцінюючи енергетичний потенціал  країн, вчені, науковці та спеціальні науково – дослідні та статистичні установи, використовують аналітично – статистичні методи. Наприклад, в енергетичних розрахунках застосовується спеціальна одиниця — вироблена маса палива (умовного): 1 т умовного палива еквівалентна 1 т кам'яного вугілля, або 2,5 т бурого вугілля, або 0,7 т нафти, або 770—850 м природного газу (залежно від його складу й відповідно до теплоти згорання). У масштабних прогнозних розрахунках використовується також умовна одиниця 0, що дорівнює 36 млрд. т умовного палива.

Ще одним інструментом оцінки енергетичного потенціалу країн  Світу є інформаційно – анлітична  система, яка являє собою єдине  інформаційне середовище із взаємозв'язаною картографічною і цифровою інформацією, методичним та програмним забезпеченням для визначення потенціалу відновлюваних та нетрадиційних джерел енергії. Розробка забезпечує оперативну обробку щорічної та додаткової інформації без знищення поточної інформації.

Засобом для описування та маніпулювання картографічною інформацією  слугує гео інформаційна система (ГІС) з візуалізацією результатів розв'язання задач у вигляді  двох - і тривимірних діаграм, графіків, залежностей, а данні по візуалізаційним програмам представлені у вигляді таблиць.

Програмне забезпечення створюється з середовища Microsoft Visual Basic 6.0 з застосуванням компонентів VSFLEXGRID Pro version 6.0 та VSVIEW 6.0. База даних та графічне відображення цих даних у вигляді діаграм для побудови атласу потенціалу відновлюваних джерел енергії знаходиться в середовищі Місrоsoft Ехсеl.

Для оцінки енергетичного потенціалу енергії відновлюваних та нетрадиційних джерел і для встановлення можливих обсягів його практичного використання та обсягів заміщення традиційних паливно-енергетичних ресурсів проведено розподіл на три різновиди - загальний, технічний і доцільно-економічний. Загальний потенціал – це сукупна кількість енергії кожного з відновлювальних джерел енергії. Технічним потенціалом називають частку енергії з сукупного потенціалу, яку можна реалізувати за допомогою сучасних технічних засобів. Доцільно-економічний потенціал - кількість енергії, яку доцільно використовувати, враховуючи при цьому наступні фактори: економічний, екологічний, технічно-технологічні, соціальні та політичні.

На основі отриманих  даних створюються Атласи енергетичного потенціалу відновлюваних джерел енергії. Його безпосереднє призначення полягає в його використанні в процесах проведення науково-дослідних, пошукових та проектувальних робіт при розробці, створенні та впровадженні обладнання нетрадиційної енергетики по основних напрямах їх освоєння, виконанні проектів та заходів програми державної підтримки розвитку нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії та малої гідро - і теплоенергетики. Такі Атласи створюються, наприклад, в Україні – в рамках виконання роботи "Створення інформаційно-аналітичної системи оцінки потенціалу відновлюваних джерел енергії України", направленої на виконання заходів Програми державної підтримки розвитку нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії та малої гідро - і теплоенергетики.

Отже, я виявила, що для оцінки енергетичного потенціалу країн використовують, аналітично – статистичні методи, за допомогою яких, приводяться відносно точні дані з певних територій, які описують потенціал використання та структурованість за певною територією, а також ще одним, але не менш важливим є інформаційно – аналітична система оцінки потенціалу відновлюваних джерел енергії, яка для опису ситуації використовує гео інформаційну систему, спираючись на Microsoft Visual Basic 6.0 для візуалізації отриманих даних, а вже за результатами створюються Атласи потенціалів країн Світу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. Аналіз конкурентних позицій ЄС на міжнародному ринку альтернативних енергетичних ресурсів.

2.1. Глобальні детермінанти та стан розвитку альтернативних джерел енергії в ЄС.

Світова фінансово – економічна криза змусила країни світу не лише знаходити вирішення проблеми по виходу з кризи, а й переглянути  власні стратегії розвитку та напрям руху економіки.

Рішення по створенню  програми розвитку альтернативних джерел енергії в країнах Європейського Союзу було прийняте  в 2009 році і нова директива замінила поточну на той час другу директиву ЄС/30/ЕС від 2004 року директиву, створену для розвитку енергетики в рамках планів Європейської комісії.

Глобальними детермінантами розробки та впровадження нового плану слугували коливання  на ринку енергії. Залежність Європейського Союзу від транзитних країн, наслідком якої є порушення енергетичної безпеки ЄС спонукала Європейську комісію розробити директиву від 28/2009/ЄС «Про сприянню використанню енергії відновлюваних джерел». Причиною такого рішення була нестабільність газових поставок та зриви в енергопостачанні через нерегульовані конфліктні відносини Росії з країнами – транзитерами, зокрема і України. [7]

Ще однією причиною, за думкою експертів, є прогнозоване збільшення імпорту газу від 1/3 в 2010 році до 2/3 до 2030 років. Чому це порушує енергетичну безпеку ЄС – справа в тому, що збільшення попиту на газ в країнах Європейського Союзу може перевищити можливість їх задоволення, таким чинов в країнах ЄС виникне дефіцит енергоносіїв. А у зв`язку з обмеженістю власних запасів робить ЄС залежним від імпорту енерго носіїв. Розгляд даної проблеми спонукав ЄС до розгляду перспективи зменшення енергоспоживання до 2020 року, але провівши всі необхідні розрахунки Європейська комісія зробила висновки, що це можливо лише за реструктуризації енергетичного сектору повною мірою. Дослідження довели,що повністю відмовитися від споживання енергоресурсів таких як газ, нафта та вугілля – неможливо, а повернутися до менш енергомісткого виробництва можливо лише за умов закриття виробництв.

У ЄС підрахували світові  запаси енергоносіїв станом на 1 січня 2009р.: нафти – 165 трлн. т.; газу – 174436 трлн. куб. м.; вугілля – 841 трлн. т.; урану – 18 096 т. За нинішнього рівня споживання запаси буде вичерпано: нафти – в жовтні 2047р.; газу – у вересні 2068р.; вугілля – у травні 2140р.; урану – в жовтні 2144р.[28]

Ще однією детермінантою  розвитку альтернативних джерел енергії  в Європейському союзі є аспект конкуренції. В цьому світлі розвиток відновлюваної енергетики підвищить конкурентні позиції країн ЄС на світовому ринку та зменшить їх енерго залежність від країн експортерів та транзитерів енергоносіїв.

Метою використання відновлюваних  джерел енергії слугує збільшення енергетичного потенціалу ЄС та зміцнення позицій екологічного фактору, якому в сучасному світі приділяють велику увагу, особливо йде мова про навколишнє середовище. [8]

На 2011 рік  загальна частка відновлюваних джерел енергії в  сукупному енергетичному балансі Європейського союзу становить 9%, з яких 4% складає гідроенергетика, в той час коли в структурі енергетики країн – членів ЄС ця частка більша. Наприклад, в Австрії частка відновлюваної енергетики складає 12%, в Данії 8,3%, в Швеції 18%, Німеччина – 14% з орієнтацією на таке відновлюване джерело енергії, як вітер. Такі країн, як Португалія, Іспанія, Велика Британія, Італія, Румунія, Литва, Латвія, Естонія та Нідерланди більшою мірою використовують гідрологічні ресурси, їх частка в сукупній структурі відновлюваних джерел енергії. Греція, Італія та Кіпр використовують в основному енергію сонця.  Зокрема, на Кіпрі розвивають виробництво сонячних батарей, які генерують енергію і забезпечують 4% споживання електроенергії.

 

Частка споживання, яку забезпечують відновлювані джерела енергії в Європейському союзі складає від 3% в Великій Британії до 28 % в Швеції[25] (див. таблицю 1).