Розвиток альтернативної енергетики ЄС в умовах обмеженості ресурсів

Таблиця номер 1. Частка споживання  відновлюваних джерел енергії в країнах – членах ЄС.

Якщо казати про першочергову ініціативу «Вітер», то вона найкраще була проведена в таких країна – членах Європейського Союзу, як Данія, Німеччина, Іспанія. Частка вітрової енергетика в Європейському союзу складає близько 60 % від світової вітроенергетики.  Зокрема, планується у 100 разів збільшити виробництво сонячної електроенергії: в країнах ЄС має з`явитися майже 1 млн. нових дахів з батареями, що генерують електроенергію.

Розвиток альтернативних джерел енергії набуває обертів. Країни Європейського Союзу, зокрема  діляться своїм досвідом з іншими країнами, які збираються перейняти  естафету створення національного  плану дій з відновлюваних джерел енергії. Не є винятком і Україна. В 2011 році була проведена виставка – експозиція. В експозиції «GREENEXPO» Альтернативна енергетика 2011» 59 компаній-учасників з України, Австрії, Бельгії, Греції, Ізраїлю, Китаю, Німеччини, Росії, Франції демонструють новітні технології та обладнання в галузі сонячної, вітрової, гідрологічної, біологічно, геотермальної енергетики, а також управління відходами, очищення стічних вод, водо підготовку в рамках експозиції ЕКОТЕХ. Серед учасників — ARCON Overseas, CINK hydro-energy, EnviTec Biogas AG, Geodiagnostic, GEO-NET Umweltconsulting GmbH, LACA Wind Energy e.V, MT-Energie, NEFCO, Polytechnik, PRENECON S.A., Resource Recycling Industries GmbH, SunElectra, Vestas Wind Systems, Торговий відділ Посольства Австрії, ПЕО «Укрвторма», «Фурлендер Віндтехнолоджі», «Юнісолар» та інші.

Як бачимо, в експозиції прийняли участь 5 країн – учасниць Європейського Союзу. На даному прикладі я підтверджую, що взятий курс ЄС на співпрацю в рамках взаємодії  країн світу по розвитку альтернативних джерел енергії  функціонує, але проявляється він не лише в проведенні різних типів подій, але й між країнами ЄС. Зокрема йде мова про співпрацю Німеччини, Австрії та Словаччини в рамках ініціативи «Вітер», Португалії та Іспанії, а також Франції, Німеччини та Угорщини. [23]

Отже, в Європейській директиві вказано, що політика розвитку відновлюваних джерел енергії в країнах – членах ЄС спрямована на розвиток, зміцнення конкурентних позицій.

Розвиток альтернативної енергетики в країнах Європейського союзу має орієнтацію на механізм співробітництва, основаному на виробництві розподілі та перерозподілі вироблених альтернативних ресурсів з відновлюваних джерел енергії, таких як: вітер, гідроресурси, біомаса, частки не живих організмів. На таку політику взаємодії орієнтовані більшість країн ЄС – 27. Але все ж – таки є країни, які не зможуть взяти участь у довгостроковій перспективі співробітництва на 2020 рік. До їх числа відносять: Італія, Ірландія, Словенія та  Греція. Про це поговоримо пізніше.

Згідно проаналізованої інформації частка відновлюваних джерел енергії досить висока, зокрема, в Данії, Швеції, Австрії та Німеччині.

На дивлячись на те, що частка споживання ВДЕ найменша у Великій Британії відповідно 3% і її приріст з 2005 року (1 %) становив лише 2%, дана країна має достатнє задоволення власних потреб в відновлюваних джерелах енергії. Найбільш відстаючими зараз є країни: Греція, Ірландія, Італія, Словенія. І, хоча, їх частка споживання вища за Велику Британію, потреби у відновлюваній енергетиці не задовольняються.

2.2. Структурні елементи  системи фінансування сектору  альтернативної енергетики в  країнах ЄС

На даному етапі в країнах  – учасницях Європейсько Союзу  реалізується все більше спеціальних  проектів з розвитку та реконструкцій міст, пов`язаних з енергоефективністю. Для координування,стимулювання  та контролю за фінансовим аспектом розвитку альтернативної енергетики дуже важливі чіткі рамки.

Європейська комісія  співпрацює  з Європейським інвестиційним  банком  та Європейським банком реконструкції та розвитку з метою створення Європейської ініціативи фінансування стійкого розвитку відновлюваної енергетики. Як інструмент реалізації фінансової політики щодо альтернативної енергетики використовуються Структурні фонди та фонди Гартування, що в процесі надання фінансової допомоги буде сприяти надання підтримки регіонам, йде мова в основному про нові держави – члени.

 З метою подолання невикористання можливостей для енергозбереження і заохочення використання відновлюваних джерел енергії в Європі, Європейський Союз створив інструмент для фінансування заходів, які направлені на поліпшення цих умов і просування Європи в напрямку до більш енергетично розумної Європа. Ця програма спрямована на подолання розриву між політикою ЄС та її впливу на місцях. Її глобальний бюджет наперіод 2007-2013 становить 730 мільйонів Євро. Бюджет використовується для підтримки європейських проектів у рамках щорічного конкурсу проектних пропозицій. Фінансування покриває до 75% допустимих витрат за проектом.

Європейська Комісія  та Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) створили нову схему фінансування, яка відома як Європейська місцева енергетична допомога (ELENA). ELENA є складовою частиною Програми «Енергетично розумна Європа» і являє собою нове джерело фінансування для місцевих інвестицій в стійкий розвиток енергетики. ELENA допоможе місцевим органам влади в розробці прийнятних для фінансування сталого розвитку енергетики інвестиційних проектів або програм у різних галузях економіки, а також забезпечить їх право на подальше фінансування ЄІБ.[13]

Але, відповідно до договорів, раніше описаний проект фінансує лише  розвиток при використанні вже розроблених  технологій, не фінансуючи при цьому  дослідження та розробку.

Ще одним інструментом фінансування є Сьома Рамкова програма з наукових досліджень та технологічного розвитку. Дана програма фінансує дослідження країн – членів Європейського Союзу. Сьома Рамкова програма триває вже протягом п`яти років і її сукупний бюджет становить понад 50 мільярдів євро. Цей бюджет витрачається на гранти для досліджень суб`єктами в межах Європейського Союзу та за корданом з метою забезпечення фінансування досліджень ита перейняття досвіду провідних технологічних розробок, які застововують країни – учасники ініціативи розвитку альтернативної енергетики, такі як США, Японія, Росія та інші. Але даний фонд використовується не лише для досліджень в галузях енергетики, а й для досліджень навколишнього середовища, зокрема, йде мова про зміни клімату та шкідливі викиди в процесі функціонування енерго станцій.  [14]

Всередині країн –  членів Європейського структурним  елементом фінансування розвитку альтернативної енергетики є «місцеві» за інтеграційною  ознакою фінасові установи ЄС, тобто  йде мова про фінансові організації, установи, агенства, а також, звичайно, Центральні Банки країн – членів ЄС.  Наприклад, у Швеції Уряд підтримує проекти та наукові дослідження, спрямовані насамперед на підвищення рівня енергетичної безпеки та захист довкілля, зокрема, в контексті виконання зобов’язань за Кіотським протоколом. Інструменти та заходи такої підтримки мають переважно економічний характер, хоча використовуються заходи й консультаційного та інформаційного характеру (енергетичне маркування, консультації з питань енергетики на муніципальному й регіональному рівні, поширення інформації тощо).[11] Також, говорячи про гранти можна згадати про грант на встановлення сонячного опалення.  У 2000р. Уряд розпочав реалізацію програми підтримки сонячного опалення, в межах якої власники приватних будинків могли подати заявку на отримання гранту в розмірі 2,5 крон/термічна кВт-год. Зокрема, у 2001р. на надання грантів Урядом було виділено 20 млн. крон.

Євро Союз переживає  зараз після кризовий період. Через  зменшення потоку фінансування на Національні  плани дій з підвищення енергоефективності або Національний план дій по відновлюваним джерелам енергії, Європарламент виділили 146 мільйонів євро на план дій по відновленню енергетики, зокрема, йшла мова про програму зміцнення енергоефективності та розвитку поновлюваних джерел енергії.

  Було створено фонд, яким управлятє Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) і німецький банк KfW, який може фінансувати проекти, включаючи проекти з відновлення, що передбачають рішення з відновлюваної енергії або ефективного її використання, підключену до мережі децентралізовану генерацію енергії з відновлюваних джерел, "розумний" облік та "розумні" межі використання відновлюваних джерел енергії.

Отже, можна зауважити, що основу структури фінансування розвитку альтернативних джерел енергії в країнах – членах Європейського Союзу є Євро комісія в контексті співпраці з Європейським інвестиційним банком та Європейським банком реконструкції та розвитку.

Реалізується фінансування сектору відновлюваної енергетики за допомогою надання фінансової допомоги, інвестиційних потоків та Європейських грантів на дослідження та розробку технологій альтернативної енергетики.

На макрорівні держав – членів Європейського союзу  фінансування розвитку альтернативної енергетики забезпечується за допомогою  Урядів країн – учасниць та розроблених  ними грантів.

2.3. Інституціональні  особливості європейської моделі розвитку альтернативної енергетики

Сучасна практика економічного розвитку потребує вдосконалення теоретичних і методологічних розробок науково обгрунтованої державної стратегії інституційної організації ринку відновлюваних джерел енергії.

Країни Європейського  Союзу в 2000 році прийняли рішення про створення організації, яка займається керуванням взаємодії та об'єднує європейські енергетичні, торгові та науково-дослідні організації, що працюють у секторах біоенергетики, геотермальної енергії, енергії океану, малої гідроенергетики, сонячної електроенергії, енергії вітру - Європейської ради з відоновних джерел енергії .

Створення такої організації потребувало  залучення міжнародних інституцій, таких як Міжнародна асоціація RECS International і міжнародна Асоціація випускаючих органів (AIB). В свою чергу RECS International виступає в якості представника учасників асоціації на переговорах з національними європейськими урядовими органами та органами ЄС, проводить заходи з розвитку системи торгівлі сертифікатами в напрямку створення єдиної міжнародної системи. Бюджет асоціації формується за рахунок щорічних внесків її членів. У свою чергу міжнародна асоціація RECS і AIB працюють з електричними і когенераційними сертифікатами відновлюваної енергії. Членами Міжнародної асоціації RECS International є виробники та постачальники відновлюваної енергії, трейдери, які хочуть мати свій сертифікаційний рахунок у національному органі або брати участь у формулюванні положень політичних і нормативних документів асоціації, пов'язаних з торгівлею сертифікатами на відновлювані джерела енергії.

Після запуску перших таких сертифікатів вступила в дію  Євро комісія. Першим кроком була розробка та впровадження гарантійних сертифікатів або, як їх спочатку назвали, «гарнтії походження» виробленої альтернативної енергетики(Guarantees of Origin).  В даному аспекті асоціації RECS International та AIB розробила Європейський стандарт сертифікації відновлюваної енергії (European Energy Certificate System). Сертифікаційна система розроблює та встановлює вимоги, реквізити, процедури випуску та обігу європейських гарантійних сертифікатів. Однак до теперішнього часу тільки п'ять європейських країн з числа учасників RECS мають відповідні до стандартів національні системи сертифікації. [2] Такі сертефікати виконують наступні функції в країнах – членах Європейського Союзу: по – перше, це оцінка обсягів виробництва та споживання енергії на основі відновлюваних джерел енергії, по – друге, розкривають та підтверджують інформацію про структуру і види палива, застосованого під час вироблення енергії в країні, по – третє, розвивають добровільні відносини в корпораціях, які займаються виробленням, використанням та продажем, виробленої ними енергії всередині та за межами країни – резидента, по – четверте, реалізують схеси та системи розвитку відновлюваної енергетики.