Реформування чинноi податковоi системи оподаткування в Украiнi в контекстi эвроiнтеграцiйних процесiв

       Викладене означає  існування жорстких макроекономічних і бюджетних обмежень для проведення податкової реформи, необхідність її проведення без зменшення абсолютних сум  податкових надходжень. Крім того, податкова  реформа має здійснюватися поетапно, бути системною, прозорою, послідовною, виваженою, науково обґрунтованою.

       Програма реформування податкової системи України передбачає:

• підвищення ефективності, збалансованості і прозорості податкової системи України з метою створення необхідних умов для виконання конституційно закріплених функцій держави, забезпечення конституційних гарантій громадян на достатній життєвий рівень, стабільності й визначеності умов ведення економічної діяльності на території України.
• вдосконалення інституційного середовища оподаткування для активізації підприємницької діяльності, забезпечення рівності всіх платників перед законом, формування відповідального ставлення платників до виконання своїх податкових зобов’язань.
• поетапне і виважене зниження податкового навантаження на національну економіку в умовах забезпечення збалансованості бюджетної системи: забезпечення справедливого розподілу податкового навантаження.
• перенесення податкового навантаження з мобільних факторів виробництва – праці й капіталу – на споживання, ресурсні й екологічні платежі.
• зменшення майнової нерівності в суспільстві через диференційоване оподаткування доходів багатих і бідних.
• запровадження непрямих методів визначення податкових зобов’язань платників та механізму донарахувань податкових зобов’язань непрямими методами.
• спрощення податкової системи шляхом скорочення кількості податків і зборів та вдосконалення системи їх адміністрування.
• зростання регулюючого потенціалу податкової системи шляхом розроблення чітких, предметних, обмежених у часі і просторі податкових інструментів стимулювання інноваційної діяльності, енергозбереження та раціонального природокористування.
• підвищення фіскальної ефективності податків за рахунок розширення податкової бази, оптимізації податкових пільг, зменшення масштабів ухилення від сплати податків.
• з метою зміцнення фінансової основи місцевого самоврядування формування податкових правовідносин на засадах, що відповідають вимогам громадянського суспільства і правової держави, таких як:
• забезпечення гарантованих Конституцією України прав і свобод громадянина при виконанні податкових законів – неприпустимість встановлення податків, а також дій їх адміністраторів, які перешкоджають реалізації конституційних прав і свобод громадян;
• подолання конфлікту інтересів учасників податкових правовідносин, спричиненого неоднозначним (множинним) трактуванням прав і обов’язків платників податків або податкових адміністраторів, на засадах пріоритету інтересів людини (громадянина);
• неприпустимість вирішення податковими адміністраторами на власний розсуд, окрім випадків, передбачених податковим законодавством;
• презумпція невинності платника податку в поєднанні із гнучкою системою впливу на порушників податкового законодавства;
• розмежування повноважень органів державної влади у сфері податкового адміністрування.
• встановлення чітких правил регулювання взаємних зобов’язань органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і платників податків, дієвого контролю їх дотримання.
• вдосконалення механізму забезпечення захисту прав платників податків шляхом створення ефективної системи розв’язання спорів із податкових питань під час проведення процедури адміністративного оскарження, а також у судовому порядку.
• гармонізацію податкового, валютного, митно-тарифного, зовнішньоекономічного й цивільного законодавства.
• реформування функцій і структури державних податкових органів відповідно до світових вимог і стандартів.

       Податкова реформа 2010 має 3 етапи:

       І етап (до кінця 2010 р.):

• доопрацювання й прийняття Податкового кодексу України;
• зближення податкового й бухгалтерського обліку;
• повернення накопиченої заборгованості щодо відшкодування ПДВ державними цінними паперами й забезпечення своєчасного відшкодування ПДВ починаючи з 1 серпня 2010 р.

       ІІ  етап (до кінця 2012 р.):

• подальше зменшення кількості малоефективних податків і зборів;
• скорочення сфери застосування спрощеної системи оподаткування для суб'єктів малого підприємництва;
• введення єдиного соціального внеску;
• запровадження податку на майно;
• реформування системи адміністрування податків (насамперед ПДВ) та зборів;
• запровадження механізму екологічного оподаткування.

       ІІІ етап (до кінця 2014 р.):

• поетапне зниження податку на прибуток;
• забезпечення переходу до системи платежів за видобуток корисних копалин із застосуванням принципу рентного доходу.

Індикатори  успіху:

• прийняття Податкового кодексу в 2010 р.
• підвищення позиції України в міжнародному рейтингу простоти ведення бізнесу за показником «сплата податків» не менше ніж на 30 позицій до кінця 2014 р.
• зниження частки тіньової економіки до 2014 р. на 30 % порівняно з рівнем 2010 р.

       Таким чином, запропонована програма реформування податкової системи України в контексті створення Податкового кодексу ґрунтується на найкращому світовому досвіді та практиці більшості країн СНД в управлінні подібними трансформаційними програмами. Досвід свідчить, що запровадження гармонійної податкової системи на основі Податкового кодексу є важливим кроком на шляху реформування й динамічного розвитку економіки. 
 

3.3 Застосування  зарубіжного досвіду в побудові  податкової системи. 
 

       Основна увага в побудові податкових систем у різних країнах світу приділяється розвитку підприємницької діяльності та залученню інвестиційних коштів як вітчизняними, так і іноземними особами. Для цього в державі  створюються умови для стимулювання цих видів діяльності. У більшості  країн значні пільги надаються підприємствам, що експортують свою продукцію (при  цьому слід зазначити, що більшість  країн укладають між собою  угоди про уникнення подвійного оподаткування).

       Податкові системи розвинених країн світу  надзвичайно гнучкі. Наприклад, у  США та Великобританії платник податку  може самостійно вибирати такий варіант  оподаткування, приміром прибутковий  податок з фізичних осіб, який для  нього є найефективнішим. Це уможливлює зменшення кількості платників, які бажають перейти у тіньовий сектор економіки або ухиляються від сплати податків.

       Наявність різноманітних варіантів розрахунку та сплати податків, а також різні  пільги щодо них дають можливість підприємству при плануванні своєї  податкової політики розробляти кілька варіантів і визначити можливу  економію. Крім того, розробка податкової політики впливає і на визначення напрямку подальшої діяльності підприємства.

       Досить  цікавим і корисним для України  може бути досвід Словацької Республіки, яка розпочинала розбудову економіки  в таких же складних умовах, що й  Україна. Ще десять років тому країна мала надскладну систему оподаткування, місцеві групи впливу (бізнес, регіони) шматували бюджет через лобіювання численних податкових пільг, а компанії виводили прибутки в офшори. Однак  завдяки проведенню ефективних, хоч  і не завжди популярних реформ сьогодні країна сформувала найбільш конкурентоспроможний фіскальний простір у Центрально-Східній  Європі.

       Розпочинаючи  податкову реформу, уряд Словаччини задекларував, що кінцева її мета полягає  в «перетворенні словацької податкової системи у найбільш конкурентоспроможну  на всій території ЄС і ОЕСР». При  цьому резонно зазначалося, що конкурентоспроможність податкової системи означає не тільки низький рівень оподаткування, а  передусім високий рівень ефективності, прозорості та рівності.

       Аналізуючи  податкові зміни, можна виокремити ряд ключових пріоритетів, які стали  основою нової податкової системи:

1. Значне  зниження податкового тиску на економіку.

       Рис 3.1 Податковий тиск на економіку Словаччини, % 

       За  період податкової реформи Словаччина знизила ставки ключових податків і  соціальних внесків. Як можна помітити на рис. 3.1, у країні протягом 1995—2008 років здійснювалася послідовна політика щодо зменшення податкового тиску на економіку, що супроводжувалася стійкою тенденцією прискорення зростання ВВП, яке було зупинене лише фінансово-економічною кризою.

       За  цей період податковий тиск (з урахуванням  внесків на соціальне та пенсійне забезпечення) зменшився з 40,3 до 29,1% ВВП, тобто на 11,2 в.п. Варто зазначити, що, будучи кандидатом на вступ до єврозони, а це серед іншого потребувало від уряду не допускати дефіциту бюджету понад 3% ВВП, Словаччина радикально знизила фіскальний тиск, не погіршивши стану сектору публічних фінансів.

2. Формування  максимально простої та зрозумілої  системи оподаткування.

       До  початку податкової реформи словацька  система оподаткування була надмірно складною, фрагментарною та заплутаною. Наприклад, до прийняття закону про  податок на прибуток (він регулює  одночасно і корпоративний податок, і податок на доходи фізичних осіб) у Словаччині діяв 21 вид оподаткування  прибутків, включаючи п’ять різних ставок податків (10%, 20%, 28%, 35% та 38%).

       Крім  того, існували різні режими оподаткування  залежно від сектору економіки (сільське господарство, автомобільна промисловість, ВПК, нафтохімічна промисловість) та території локалізації підприємств.

       Податкова реформа спростила цю систему: з 2004 року Словаччина перейшла на широке застосування плоскої шкали оподаткування. На сьогодні податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб та ПДВ мають єдину ставку – 19%. Щоправда, з 2007 року з метою мінімізації регресивності ПДВ на доходи населення (явище, коли менш забезпечені громадяни змушені нести більший податковий тягар зі сплати цього податку, ніж заможні) було запроваджено знижену ставку ПДВ у розмірі 10% на соціальні товари. Важливим досягненням у напрямку спрощення податкової системи стало зближення податкового обліку з бухгалтерським.

3. Запровадження  економічних стимулів детінізації доходів.

       Зразком ефективності словацької податкової системи  в цьому аспекті є адміністрування податку на прибуток.

       Українські  фахівці добре знають, що законодавство  України містить сотні норм, які  регулюють порядок визначення бази оподаткування (в проекті Податкового  кодексу їх іще більше), що потребує розширення штату контролюючих органів, які мають слідкувати за правильністю, повнотою та достовірністю розрахунків  тощо. При цьому фіскальна продуктивність податку залишається низькою  через поширену практику мінімізації оподаткування.

       Словацькі законодавці зробили значно простіше. Вони проаналізували причини, що спонукають підприємців мінімізувати податок  на прибуток, і ліквідували їх. Тож  нині визначенню бази оподаткування  в законодавстві присвячено кілька базових пунктів, а податкова  звітність є простою і зрозумілою.

       Система корпоративних відносин у Словаччині побудована в такий спосіб, що функції  контролюючих органів у питаннях правильності, повноти та достовірності  декларування прибутку виконують акціонери, які зацікавлені в його легалізації, бо лише прибуток виступає джерелом їхніх  доходів. Прибуток із капіталовкладень оподатковується нині лише один раз – на рівні прибутків корпорацій. Таким чином, оскільки доходи від дивідендів не оподатковуються після сплати податку на прибуток (ставка якого, нагадаємо, дорівнює ставці податку на доходи фізосіб), то акціонерам просто немає сенсу уникати оподаткування.

       Можливо, дещо дивно для України, але менеджери  словацьких компаній під тиском акціонерів демонструють дива винахідливості, щоб  збільшити прибуток і, відповідно, базу оподаткування податку на прибуток. Аналогічно, виключно за рахунок системи  стимулів Словаччина спростила законодавство, зменшила втручання в господарську діяльність підприємств, підвищила  фіскальну продуктивність податків і рентабельність податкової служби.

4. Вирівнювання податкового простору.

       До  податкової реформи Словаччина мала велику кількість податкових знижок, пільг, преференцій і спеціальних  режимів. При цьому, як і в нинішній Україні, їх обсяги та адресати безпосередньо  залежали від того, яка політична сила була при владі.

       Під час податкової реформи було скасовано 80% усіх податкових пільг, у тому числі  абсолютно всі пільги зі сплати ПДВ. Спеціальні податкові режими застосовуються лише в депресивних районах і  є зрозумілими, прозорими та тимчасовими. Спрощена система оподаткування  спрямована на підтримку малого бізнесу  і зведена до спрощення обліку та звітності.

       Різке обмеження кількості спеціальних  податкових режимів створило рівний фіскальний простір, що сприяло посиленню  конкуренції. Крім того, залізно працює формула «немає пільг – немає корупції».

5. Запровадження  обмеженого переліку, але дієвих  і прозорих форм податкової  підтримки окремих галузей і  регіонів.

       Податкова реформа залишила досить обмежений  перелік податкових пільг. Фактично вони як окремий інструмент підтримки  інвестиційної активності були скасовані. Наразі фіскальні інструменти є  лише однією із форм державної допомоги. Вона може бути надана лише компаніям  у депресивних регіонах (з високим  рівнем безробіття), в окремих галузях  і в обмеженому обсязі (як відсоток від інвестицій).