Реформування чинноi податковоi системи оподаткування в Украiнi в контекстi эвроiнтеграцiйних процесiв

       Створенню та функціонуванню сучасної управлінської  та організаційної структури податкової системи також сприяли такі офіційні заходи органів влади України:

• 20серпня 196 року президент України підписав Указ «Про утворення Державної податкової адміністрації України та місцевих державних податкових інспекцій», 30 жовтня 1996 року - Указ «Питання державних податкових адміністрацій». Згідно  з цими правовими актами податкова служба України офіційно набула свого організаційного та управлінського визначення. Це означало,що податкова служба стала самостійним та незалежним органом державної виконавчої влади,вона мала жорстоку вертикальну управлінську та організаційну структуру і представляла виключно державні інтереси.;
• тісна взаємодія податкових органів та Міністерства внутрішніх справ України була офіційно визнана зі створенням у липні 2001 року Департаменту боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом;
• для підвищення ефективності та дієвості податкових заходів Державною податковою адміністрацією було розроблено Програму модернізації податкової служби України та утворено Департамент розвитку і модернізації державної податкової служби;
• для забезпечення кваліфікованої діяльності податкових органів було розроблено систему підготовки і перепідготовки кадрів для податкових інспекцій та створено вищий навчальний заклад – Академію державної податкової служби України,яка здійснює навчання майбутніх податківців;
• з 1997 року Державна податкова адміністрація брала участь у розробці та прийнятті більш як двохсот проектів нормативно-правових актів з реалізації загальних завдань економічної політики України;
• за активну участь у роботі державних фінансових органів та ефективну допомогу у здійсненні заходів щодо поповнення доходної частини державного бюджету в  липні 1997 року вперше в Маріїнському палаці відбулося урочисте вручення нагород 34 працівників податкової служби України;
• 13 липня 2000 року Президент України підписав Указ «Положення про Державну податкову адміністрацію України, в якому офіційно визнано,що Державна податкова адміністрація забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики;
• у 2000 році було встановлено День податкової служби України,який визначається щорічно 30червня;
• у 2005 році Державна податкова адміністрація втратила самостійність у вирішенні організаційних та фінансових питань і була повернута до складу Міністерства фінансів України;
• 2 грудня 2010 року Верховна Рада України прийняла нову редакцію Податкового кодексу. У Податковому кодексі збережено спрощену систему оподаткування:
• ставка єдиного податку від 20 до 200 грн
• касові апарати не потрібні
• первинні документи не обов’язкові
• облік витрат не обов’язковий
• дозволено 10 найманих осіб у підприємця
• залишились усі види діяльності, єдиний податок для юридичних осіб.

Обмежено  права податківців:

• перевірки можливі тільки за направленням на конкретного підприємця, а не на ринок;
• до проведення перевірки податківці зобов’язані під розписку надати підприємцю копію направлення на перевірку;
• адміністративний арешт майна повинен бути підтверджений судом;
• введено фінансову відповідальність контролюючих органів за неправомірні дії посадових осіб;
• збережено приорітетність податкових норм, які на користь платників податків над нормами, які на користь контролюючих органів.

       У податковому кодексі враховано  інтереси підприємців малого та середнього бізнесу. Таким чином новий податковий кодекс задовольняє інтереси малого та середнього бізнесу. За пропозицією Президента України з податкового кодексу було повністю виключено розділ, що стосувався спрощеної системи оподаткування. Отже ті норми, які діяли і дотепер залишаються чинними.

       Отже  формування системи оподаткування  в Україні – це дуже динамічний процес, але податкова система  України ще далеко не досконала і  потребує подальшого спрощення. 
 

       2.2 Аналіз стану і напрямки розвитку  податкової системи України та  її вплив на зростання економіки 

       Організація оподаткування впливає на економічні процеси як на макро-, так і на мікроекономічних рівнях. У раціонально побудованій системі оподаткування податки використовують, як інструмент ефективної економічної політики.

       На  сьогодні ефективність податкової системи, передусім, визначається здатністю  рівнозначно виконувати фіскальну  та регулюючу функції. Досягнення економічного зростання можливе тільки за умови  ефективного державного регулювання  через застосування податкових важелів. В основу формування вітчизняної  податкової системи в Україні  покладені міжнародні податкові  системи, які не враховують особливостей економічного розвитку країни. Податкова  система може бути ефективною тільки тоді, коли при її формуванні враховуються специфічні умови національної економіки, трудові традиції населення, а також  інші чинники.

       Ефективність  податкової політики, насамперед, характеризується результатами виконання основних макроекономічних показників і, зокрема ВВП. На рис. 1. Наведено динаміку ВВП за 2003-2010 рр. 

       Рис 1. Динаміка номінального валового продукту за 2003-2010 рр. 

       Як  свідчать дані, зростання ВВП відбулося на 9,4% у 2004 р. порівняно з 5,2% у 2003р. В період протягом 2005-2007 рр. темпи економічного розвитку мали позитивну динаміку, хоча не відповідали прогнозу основних показників соціально-економічного розвитку, що були враховані при складанні бюджету. Так, реальний ВВП у 2005 р. зріс лише на 2,7%, а от у 2006 р. приріст становив 7,3%, 2007р. – 7,9%. За підсумками 2010 р. відбулося значне зростання ВВП на 2,5%, у порівнянні з негативним показником 2009 р. (-15%), що було спричинено зростанням темпів економічного розвитку, зовнішньоекономічної кон’юктури, а також наслідком проведення суто фіскальної податкової політики.

       Можна визначити такі загальні причини  зростання перерозподілу ВВП, через  податкову систему у 2010 р:

• розширення податкової бази внаслідок скасування деяких галузевих пільг, а також пільг, які надавалися суб’єктам спеціальних економічних зон та територій пріоритетного розвитку та технопарків;
• легалізація і зростання імпорту;
• посилення контролю за сплатою податків при перетині митного кордону України, а також об’єктивне визначення митної вартості;
• удосконалення адміністрування податків;
• підвищення податкової дисципліни.

       Однією  з проблем української системи  оподаткування стала система  пільг майже з усіх податків, яка  з одного боку, не стала достатньою мірою стимулюючим важелем для  розвитку тих напрямків підприємництва, які цими пільгами користуються, а  з другого, створила нерівномірне податкове  навантаження на суб’єктів підприємництва.

       Найголовнішими  є пільги з основних напрямів і, особливо з податку на додану вартість. (рис 2.2) 

Рис 2.2 Структура втрат внаслідок пільгового оподаткування за видами податків, зборів станом на 01.01.2011. 

       Отже  у загальному обсязі податкових пільг  понад 96% займають пільги щодо двох податків: ПДВ (91,4%) і податок на прибуток підприємств (6%). Високою є також частка пільг  із плати за землю, обсяг яких зріс у 2,2 рази (360 млн.грн.) порівняно з попереднім роком (162 млн. грн.). Загальний обсяг пільг за період з 2007-2010 рр. для Зведеного бюджету України зріс на 99,4% для Державного бюджету – на 98,6%, а для місцевих бюджетів – у 2,3 рази.

       Надання пільг в окремих регіонах України  надано у додатку Д.

       Як  бачимо, наприклад у Дніпропетровській обл., яка посідає друге місце у 2010 р. щодо податкових надходжень (8,86% або 10,86 млрд. грн.), загальний відсоток пільг становить 9,68% від податкових надходжень. У Київській, Вінницькій, Тернопільській областях податкові надходження становлять відповідно 3,08%, 1,64%, 0,78% або 3,78, 2,02, 0,95 млрд. грн., проте відсоток пільг від надходжень становить відповідно 28,91%, 24,91%, 22,39%. Іншими словами, на 1 гривню податків у Дніпропетровській області припадає 9,7 копійок пільг, а у Київській, Вінницькій, Тернопільській – 28,9, 24,9, 22,4 копійок відповідно. Це свідчить про нерівномірність оподаткування в окремих регіонах, коли одним надається пільг у декілька разів більше, ніж в інших, з метою розвитку економічно слабких регіонів. Але, як бачимо з, до економічного зростання регіонів такі заходи не призводять.

       Деякі науковці вважають, що якими б не були масштаби податкового регулювання (зокрема через надання податкових пільг), не можна створювати ситуацію, за якої податок забезпечував би надходження, менше 10% власних потенційних  можливостей. А що стосується ПДВ, то більшість  учених взагалі негативно ставиться  до пільг ПДВ, вважаючи їх несумісними  з логікою функціонування цього  податку.

       Сума  пільг у 2010 р. щодо ПДВ зросла на 2% порівняно з попереднім роком і становила відносно надходжень вже 26,9% (рис 2.3), що є найбільшим показником з усіх видів податків, зборів.

       Рис 2.3 Втрати бюджету внаслідок пільгового оподаткування ПДВ за період 2008-20010 рр. 

       Як  свідчать дані додатку Ж основними користувачами пільг з ПДВ вже два роки поспіль є Київ, Київська, Дніпропетровська, Харківська та Одеська області, на які припадало у 2010 р. 9,7 млрд. грн., тобто 60,8% від загальної суми пільг щодо ПДВ. За період 2008-2010 рр. сума пільг щодо ПДВ збільшується у всіх регіонах України, наприклад для Києва – на 48%, а для Закарпатської області – на 22%.

       Одним із способів підвищення ефективності ПДВ є зниження його ставки з 20% до 17%, як це пропонується у Податковому  кодексі. Вважається, що зниження ставки ПДВ дасть змогу:

• поліпшити інвестиційний клімат, збільшити приплив капіталу в Україну, у тому числі й на фондовий ринок;
• підтримати фондовий ринок, підвищити його капіталізацію;
• стимулювати економічне зростання, створити передумови для постійного збільшення податкової бази в майбутньому;
• створити цивілізований ринок й відійти від сировинної моделі економіки;
• підвищити збирання податків, розширити оподатковувану базу за рахунок зменшення обсягу операцій податкового планування, виходу бізнесу з тіні;
• зробити економіку більш прозорою й легальною, що необхідно для її нормального розвитку, залучення фінансування тощо;
• підвищити конкурентоспроможність наших товарів у країнах СОТ;
• знизити рівень корупції;
• створити стимули для розвитку не сировинного, а інноваційного сектору економіки.

       Зниження  ПДВ – це ефективний політичний хід, що може суттєво поліпшити економічну ситуацію в країні та настрій у  суспільстві.

       Необхідно відзначити, що ставка ПДВ в Україні  порівняно з іншими країнами становить вище середнього (додаток З).

       У 2009 р. ПДВ забезпечив 29,3% податкових надходжень державного бюджету. Реальна проблема ПДВ – адміністративні витрати, які несе кожен платник будь-якого податку. Адміністративні витрати слід знижувати не відміною податків, а приборканням корупції та нормалізацією діяльності податкової служби.

       Податок на додану вартість (ПДВ) становить  приблизно 30% усіх доходів України. Характеризуючи ПДВ, слід зауважити, що він є універсальним, пропорційним та нейтральним податком на споживання.

       Другий  за обсягом податок в Україні  – це податок на прибуток підприємств. Він є найсуттєвішим важелем, за допомогою якого держава впливає  на економічну діяльність підприємств. Порядок нарахування та сплати податку  на прибуток підприємств регулюється  Законом України «Про оподаткування  прибутку підприємств». У цей Закон  внесено більш ніж 70 змін з моменту  його прийняття (1994 р.,а в 1997 ухвалено його нову редакцію). Згідно з цим  законом об’єктом оподаткування  є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу платника на суму валових витрат і нарахованих амортизаційних відрахувань. З рисунка 5 бачимо, що він є одним  з головних наповнювачів Державного бюджету України.

       Рис 2.4 Частка податку на прибуток підприємств в доходах зведеного бюджету України, млрд. грн. 

       Так, упродовж 2005-2010 рр. його частка у доходах Зведеного бюджету України становила відповідно: 15,2; 17,6; 17,7; 17,5; 15,2; 15,6 загальних надходжень. Тобто питома вага податку на прибуток у доходах бюджету нестабільна. Незважаючи на те, що рівень надходжень податку на прибуток має слабку позитивну тенденцію, його питома вага у доходах зведеного бюджету становить понад 15%. Частка податку на прибуток у податкових надходженнях:  2009 р. – 20,8%, у 2010 р. – 21,3% або на 0,5 відсоткового пункта більше, ніж у попередньому році. Таким чином, у порівнянні з 2005 р. його рівень збільшився лише на 0,1 відсоткового пункта у 2009 та на 0,6 у 2010.

       Номінальний обсяг надходжень податку на прибуток підприємств з 2005 до 2010 р. (рис 2.4) щорічно збільшується, що є свідченням зростання прибутковості економіки. Однак частка від ВВП протягом 2005-2010 щорічно коливається.