Реформування чинноi податковоi системи оподаткування в Украiнi в контекстi эвроiнтеграцiйних процесiв

       Для усунення недоліків, що існують в  податковій системі України, першим кроком необхідно привести законодавчу базу відповідно до європейських директив та принципів. Перш за все це стосується конституційної реформи, адже чинна редакція Конституції України не дуже чітко визначає розподіл повноважень між різними гілками влади, що може заважати ефективному функціонуванню владних інституцій.

       Сьогодні  ПДВ є головною складовою податкової системи в 136 країн світу, що є свідченням ефективності ПДВ за будь яких умов. Фінансові надходження від ПДВ становлять одне з основних джерел формування бюджету не тільки України (в 2010 році 39,8 % всіх доходів Зведеного державного бюджету України), а й країн ЄС. ПДВ застосовується в державах – членах, які визначають розмір його податкової ставки в межах, запропонованих законодавством ЄС. Наприклад, ставка ПДВ у Великобританії – 17,5 %, Франції – 18,6%, в Німечинні – 16 %, Швеції – 25%, в тому числі 1% - від надходжень податку, що входить до складу вказаних ставок податку, перераховується зазначеними країнами до бюджету ЄС. Крім цього, в багатьох країнах встановлено не одну ставку, а кілька: знижену – стандартну, підвищену, нульову. Знижена ставка застосовується до товарів першої необхідності, медикаментів та медичних послуг. За підвищеною ставкою оподатковуються предмети розкоші. Величина зниженої ставки в окремих країнах коливається від 0 до 17 %; стандартної – від 12 до 23 %; підвищеної – від 25 до 33 %.

       Нульова ставка в країнах ЄС встановлена  на всі експортні товари. Це дає право експортерові на компенсацію ПДВ і дозволяє не включати його до ціни товару, що значно підвищує конкурентоспроможність експортних товарів. Через свою адміністративну важкість ПДВ створює певні проблеми в країнах, які ще не досягли рівня високоефективної ринкової економіки, високої фіскальної дисципліни, цивілізованої громадської поведінки. Україні не загрожує надвиробництво, а добробут більшості українців значною мірою поступається життєвому рівню європейських країн, чи-то Данії, чи Німечинни. Високі ставки податку не стимулюють, а навпаки – дестимулюють економічну активність або ховають її у «тінь».

       Застосування  ставки в 20 % посилює інфляційні процеси у цілому, негативно впливає на розвиток високотехнологічних і наукоємних виробництв.

У світовій практиці ПДВ стягується на основі двох принципів: країни проходження і країни призначення. В ЄС діє перший принцип у торгівлі між країнами, а в Україні сьогодні діє другий принцип. Тому удосконалення стягнення ПДВ за принципом «країна надходження» виключає можливість незаконного отримання експортного відшкодування. Виходячи з того, що Україна прагне до позитивного значення чистого експорту, перехід на цей принцип дозволить збільшити надходження до бюджету від цього податку.

       Враховуючи  українські реалії, реформування ПДВ доцільно здійснювати шляхом диференціації ставок у залежності від оподаткованих товарів першої необхідності та товарів розкоші. Це дозволить звільнити від оподаткування соціально значущі товари, і в такий спосіб підвищити платоспроможність населення. Так, знижена ставка має становити 10 %, стандартна – 15 % і підвищена – 20 %. Зміна діючої 0 % ставки ПДВ на таку пільгу, як звільнення від оподаткування ПДВ, не знизить рівень прибутковості підприємств експортерів та зробить неможливим незаконне відшкодування податку.

       Пропонується надавати пільги не підприємству певної галузі, а окремому суб’єкту господарювання за його вклад у вирішення завдань державної економічної стратегії.

       Згідно  з шостою директивою ЄС, будь-яке  звільнення не повинно призводити до такого викривлення конкуренції, яке поставить у невигідне становище комерційні підприємства, що сплачують ПДВ. У зв’язку з цим необхідно проінспектувати обґрунтованість та відповідність стратегічним національним інтересам з урахуванням можливих наслідків для зовнішньо-торгівельних відносин, надання пільг з ПДВ підприємствам автомобілебудівної, суднобудівної, літакобудівної, космічної галузей.

       Податок на прибуток підприємств є другим після ПДВ важливим податком у частині наповнення бюджету. Так, його частка в середньому за останні 5 років становить 17 % доходів держави. В Європі він також є одним і основних наповнювачів бюджету, причому ставка податку не є однаковою для всіх країн-учасниць ЄС. Використовують знижені і мінімальні, базові та максимальні ставки податку. Наприклад, у Німечинні максимальна ставка – 50 %, а знижена - 36 %, у Франції максимальна – 42 %, а основна – 36%. В Іспанії застосовують знижену ставку у розмірі 26 %, основну – 35 %, у Великобританії основна ставка склала 33 %, знижена – 25 %.

       Порівнюючи  ставки ПДВ в європейських країнах з вітчизняними, можна стверджувати, що в Україні вони значно менші. Впровадження зниженої спочатку – 15%, згодом – 10%, базової спочатку 25% – згодом 20% та максимальної ставки 30 – 35% для монопольних та високорентабельних підприємств має стати ефективним і знизити приховування прибутків підприємств від сплати.

       Недоліком при нарахуванні та сплаті податку на прибуток є необґрунтоване розширення податкових пільг. В ЄС пільги надаються у вигляді інвестиційного податкового кредиту на певний період часу, але лише прибутковим підприємствам, що мають постійні стабільні доходи. Пільга не є важливим показником стимулювання, отже, відмовившись від пільг, можна впроваджувати знижені ставки податку. Можна встановити лише амортизаційну пільгу платникам податку на прибуток. Акцизним збором оподатковуються товари, які не належать до речей першої необхідності, і рівень рентабельності виробництві яких досить високий. На сьогодні підакцизними товарами є тютюнові вироби, спирт етиловий та алкогольні напої, нафтопродукти. У структурі доходів бюджету частка акцизного збору за останні 5 років становить в середньому 6,3 %. В серпні 2010 році підвищилась адвалерна ставка акцизного збору на тютюнові вироби з 20% до 36% від обсягу реалізації за встановленими максимальними роздрібними цінами шляхом внесення поправки до проекту Закону "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік" (реєстр. № 4707 від 24 червня 2009 р.) та ставки акцизного збору на 100% етиловий спирт в липні 2009 року були підвищені на 58% – до 34 грн./л.

       Незважаючи  на занепокоєння виробників тютюнових  та лікеро-горілчаних виробів, що при підвищенні ставок знизиться попит на продукцію, частика акцизного збору в 2009 році сягнула найвищого показника – 8 %.

       В країнах ЄС ставки на акциз є значно вищими. Так, мінімальне податкове зобов’язання з акцизного збору на тютюнові вироби становить не менше, ніж 57 % від ціни найбільш уживаної цінової категорії сигарет та 60 євро за 1000 штук. При цьому в таких країнах, як Франція, Великобританія, Німечинна, Португалія акцизний збір займає понад 60 % в ціні тютюнових виробів. З підвищенням ставок акцизу необхідно звернути увагу на наявність тіньового сектору, що вимагає вдосконалення системи контролю з боку державних органів за виробництвом та обігом підакцизних товарів.

       Законодавство ЄС при регулюванні акцизного  збору керується горизонтальними і вертикальними директивами. Горизонтальні директиви охоплюють основні аспекти правового регулювання всіх категорій підакцизних товарів без поділу їх на групи. Вертикальні директиви здійснюють правове регулювання за категоріями підакцизних товарів, встановлюючи їх структуру, мінімальний рівень ставок акцизного збору та способи розрахунку акцизного збору.

       В Україні при розробці податкового  законодавства доречно враховувати директиви ЄС. Витрати на адміністрування податкової системи є надто великими. З огляду на можливість наповнення бюджету шляхом ефективного адміністрування податків і митних платежів, пропонуємо підпорядковувати податкову та митну служби до Міністерства фінансів України.

       Сучасна організаційна структура державної  податкової адміністрації України налічує 27 ДПА в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, 48 державних податкових інспекцій у містах, 63 ДПІ в районах у містах, 99 міжрайонних ДПІ, 91 об’єднаних ДПІ, 160 ДПІ у районах. Зазначена структура є досить обтяжливою, що не забезпечує цілісного інформаційного простору між організаціями та не відповідає принципам євроінтеграції.

       Реорганізація організаційної структури податкових органів має відповідати структурі системи NUTS (Nomenclature of Territorial Units for Statistics – номенклатура територіальних статистичних одиниць) – розробленої ЄС. Вона налічує 5 рівнів:

NUTS 1 – територіальні одиниці найбільших  областей (регіонів, економічних районів), чисельність населення від 3 до 7 млн. осіб;

NUTS 2 – територіальні одиниці, що  відповідають середній ланці

адміністративно-територіального  поділу країни, чисельність населення від 800 тис. до 3 млн. осіб;

NUTS 3 – територіальні одиниці, що  відповідають нижчій ланці

адміністративно-територіального  поділу країни (району), чисельність населення від 150 до 800 тис. осіб;

NUTS 4 і 5 – місцеві (територіальні  одиниці районів і мікрорайонів, населених пунктів.

       Населення України станом на травень 2009 р. становить 46 млн 61 тис 403 особи. Звідси 46061403 / 7000000= 6,6; 46061403 / 3000000 = 15,4 так, NUTS 1 замість 27 Модернізація податкової служби сприятиме: зменшенню управлінського апарату та здешевленню його утримання, рівномірному навантаженню на кожен діючий сегмент, чіткому розмежуванню прав та обов’язків, що усуне дублювання та паралельне виконання функцій, сприятиме оперативному прийнятті рішень та підвищенню ефективності їх виконання. А контроль виконання планів по надходженню податків має здійснюватись Міністерством фінансів, а не органами податкової служби.

       Міністерство  фінансів, Державна податкова та митна служби повинні працювати як один бюджетно-фінансовий механізм, скасовуючи дублюючі функції. Отже, процес інтеграції до Європейського Союзу вимагає від України якісних фінансових, соціально-економічних перетворень. Це складний, довготривалий процес, який Україна повинна пройти заради досягнення кінцевої мети – створення конкурентоспроможної, з високим рівнем життя, країни.

РОЗДІЛ 3

ПРОБЛЕМИ ТА НАПРЯМКИ РЕФОРМУВАННЯ СУЧАСНОЇ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ В УКРАЇНІ 
 

       3.1 Податкова система України: проблеми, перспективи і необхідність реформування 
 

       Існуюча система оподаткування свідчить про те, що діюча сьогодні податкова  система внаслідок нестабільності законодавства перешкоджає зусиллям суб'єктів підприємницької діяльності. Нестабільність податкового законодавства  зумовлена численними доповненнями до законів, нечіткими роз'ясненнями  та формулювання ставок сплати податків.

       Чинна податкова система України має  багато недоліків, серед яких такі:

• високий рівень податкового навантаження на економіку в цілому (в середньому за 2005-2010 рр. з урахуванням платежів до Пенсійного та інших фондів соціального призначення – 37,9% ВВП, зокрема у 2009 р. – 39,1%, 2010 р. – 37,3%; для порівняння: в середньому по країнах ЄС – 34,4%, у т.ч. у Польщі – 34,8%, Чехії – 36,9%, Естонії – 33,1%, Латвії – 30,5%, Болгарії – 43,2%) та на бізнес зокрема (ставка податку на прибуток в Україні становить 25%, у середньому по країнах ЄС – 18,9%, у т.ч. у Польщі – 19%, Чехії – 20%, Естонії – 21%, Латвії – 15%, Болгарії – 10%);
• відсутність економічно обґрунтованого балансу між фіскальною й регулюючою функціями податків, неефективна система державного податкового регулювання, її неузгодженість із завданнями економічної політики держави;
• велика кількість малоефективних податків та менша, ніж у європейських системах оподаткування, тривалість базових податкових періодів (щоквартальне декларування і сплата податку на прибуток, тоді як у європейських країнах – раз на рік), що погіршує позиції України в міжнародному рейтингу простоти ведення бізнесу за показником «кількість платежів на рік» та збільшує витрати часу суб’єктів підприємницької діяльності на сплату податків;
• нестабільність податкового законодавства, яка обмежує можливості формування суб’єктами господарювання фінансової та економічної політики в середньо- й довгостроковому періодах;
• неоднорідність і складність нормативно-правової бази оподаткування, недостатня узгодженість і суперечливість окремих законодавчих норм, відсутність єдиної термінології, наявність норм непрямої дії в податкових законах, що призводить до застосування підзаконних актів, податкових роз’яснень, а також збільшення навантаження на судову систему у зв’язку зі зростанням кількості позовів щодо порушень податкового законодавства;
• неузгодженість податкового законодавства з іншими законодавчими й нормативними актами;
• наявність економічно необґрунтованих розбіжностей у підходах до визначення й оцінки доходів і витрат для встановлення об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та нормативно-правовою базою бухгалтерського обліку в частині розрахунку фінансового результату, що призводить до невідповідності сум податкових платежів підприємств реальному результату їх господарської діяльності;
• несвоєчасне виконання зобов’язань із відшкодування податку на додану вартість суб’єктам господарювання;
• відсутність істотного прогресу в досягненні цілей реформування податку з доходів фізичних осіб – розширення його бази шляхом виведення доходів із «тіні», про що свідчать результати податкових перевірок суб’єктів господарювання у 2010 р,за якими заробітну плату «в конвертах» сплачували 42% перевірених роботодавців, із них 74% роботодавців – фізичних осіб;
• порушення фундаментального принципу справедливості в оподаткуванні,невиконання податковою системою функції перерозподілу доходів від багатих до бідних;
• недостатнє виконання акцизним збором обмеження споживання шкідливих для здоров’я людини товарів, передусім унаслідок низьких ставок податку, що значно відстають від їх рівня в європейських країнах. Зокрема,навіть після підвищення у 2010 р. ставок акцизного збору на алкогольні напої, тютюнові вироби й нафтопродукти акциз на сигарети з фільтром у середньому становив 2,34 грн. із пачки (близько 0,25 євро порівняно з 1,28 євро у країнах ЄС), загальна частка акцизів (специфічна плюс адвалорна) в ціні сигарет виросла до 43% за мінімального для країн ЄС рівня 57%;
• викривлення стимулів до економічної діяльності внаслідок співіснування в податковій системі України двох підсистем – загальної і спрощеної, незацікавленість суб’єктів малого підприємництва у зміні свого статусу й, відповідно зростанні обсягів діяльності, використання суб’єктів підприємницької діяльності, які застосовують спеціальний режим оподаткування, у схемах мінімізації податкових зобов’язань підприємств, що працюють у загальному режимі оподаткування;
• недосконала й витратна система адміністрування податків і зборів;
• низький рівень податкової культури, значне поширення схем мінімізації й ухилення від сплати податків, що призводить до зростання податкової заборгованості платників перед бюджетом і державними цільовими фондами, недостатнього фінансування виконання функцій держави;
• нераціональна система податкових пільг, що спричиняє порушення принципів справедливості в оподаткуванні та зниження фіскальної ефективності основних податків;
• нераціональна структура внесків до Пенсійного та інших державних фондів соціального призначення, наслідком чого є перекладання основного тягаря внесків на роботодавців. Існування чотирьох автономних фондів соціального страхування та диференційованих платежів до кожного з них призводить до збільшення витрат на адміністрування внесків, порівняно із запропонованим консолідованим варіантом їх сплати (єдиний соціальний внесок).