Реформування чинноi податковоi системи оподаткування в Украiнi в контекстi эвроiнтеграцiйних процесiв

       Прямі податки справляються безпосередньо з доходу та майна платника податку. Класичним прикладом є прибутковий податок з громадян. До непрямих податків відносяться податки на товари та послуги, що сплачуються в ціні. Платником виступає споживач товару або послуг.

       Податки можна класифікувати за певними  ознаками (додаток Г). Основними з них є такі:

1. За  економічним змістом об'єкта оподаткування:

• податки на доходи та прибутки – обов'язкові платежі, які справляються з чистого доходу з фізичних і юридичних осіб в момент його отримання. Безпосередніми об'єктами оподаткування є заробітна плата та інші доходи громадян, прибуток чи валовий дохід підприємства;
• податки на споживання – обов'язкові платежі, які справляються в процесі споживання товарів, робіт та послуг, причому їх сплата залежить не від результатів фінансово-господарської діяльності, а від розміру споживання. Вони справляються у вигляді непрямих податків;
• майнові податки – обов'язкові платежі, які справляються внаслідок наявності конкретного виду майна, що знаходиться в приватній, колективній та державних формах власності (податок на нерухоме майно, податок з власників транспортних засобів);
• ресурсні платежі або платежі рентного характеру – обов'язкові збори, які справляються в процесі використання ресурсних платежів, які знаходяться в державній формі власності.

2. За  формою оподаткування:

• прямі податки – обов'язкові платежі, які напряму сплачуються платником до бюджету держави залежно від розміру об'єкта оподаткування. Причому сплата такого податку призводить до вартісного зменшення об'єкта оподаткування (податок з прибутку підприємств, податок на доходи фізичних осіб, податок на нерухоме майно, плата за землю, податок з власників транспортних засобів);
• непрямі податки – обов'язкові платежі, які сплачуються платниками опосередковано через цінові механізми, причому сума податку не зменшує об'єкта оподаткування, а збільшує ціну товару (ПДВ, акцизний збір, мито).

3. За  рівнем державних структур, що  впроваджують податки:

• загальнодержавні податки – обов'язкові платежі, які встановлюються найвищими органами влади в державі і є обов'язковими до сплати за єдиними ставками на всій території України. Ці податки можуть формувати дохідну частину як державного, так і місцевих бюджетів;
• місцеві податки та збори – обов'язкові платежі, які встановлюються місцевими органами влади і є обов'язковими до сплати за встановленими ставками тільки на певній території. Місцеві податки та збори надходять виключно до місцевих бюджетів.

4. За  способом встановлення податкових  зобов'язань

• розкладні (розкладкові) податки – обов'язкові платежі, які визначаються як розподілення загальної суми на певну кількість платників (подушні податки). Такі податки широко використовувались на ранній стадії розвитку оподаткування. їх розмір визначали, виходячи з потреби здійснити конкретні витрати: викупити короля з полону, побудувати захисну стіну тощо. Суми витрат розподілялись між платниками – на кожного платника припадала конкретна сума податку. Нині розкладні податки використовуються рідко, в основному в місцевому оподаткуванні;
• окладні (квотарні, пайові, кількісні) податки – обов'язкові платежі, які справляються за певними ставками від чітко визначеного об'єкта оподаткування. На відміну від розкладних, виходять не з потреби покриття витрат, а з можливості платника заплатити податок. Такі податки безпосередньо чи непрямо враховують майновий стан платника податку.

5. За  повнотою прав використання податкових  надходжень:

• Закріплені – обов'язкові платежі, які на тривалий період повністю чи частково закріплені як дохідне джерело конкретного бюджету (бюджетів);
• Регулюючі – обов'язкові платежі, які можуть надходити до різних бюджетів.

       Таким чином, еволюція податкових відносин відображається в існуванні різноманітних форм і видів податків, які залежать від особливостей побудови і функціонування податкової системи держави.

       Історія розвитку оподаткування свідчить, що податки можуть бути не тільки джерелом поповнення бюджетів, а й інструментом регулювання тих чи інших соціально-економічних  процесів. Свідоме використання податків для досягнення відповідних цілей  проходить у рамках податкової політики, яку проводить держава. 
 

1.3 Законодавчо- та нормативно-правова основа становлення і розвитку податкової системи 

       У системі фінансових важелів держави  як елементів фінансового механізму  важливе місце займають податки. Податки є найбільш важливим і  впливовим інструментом регулювання  економічних відносин. Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в  порядку і розмірах, установлених законом.

       На  сьогодні діяльність у сфері оподаткування  регулюється значною кількістю  нормативних актів. Лише з грудня 1990 по вересень 1995 року в Україні  було прийнято понад 116 нормативних  актів, до яких було внесено безліч змін і доповнень. До останнього часу не було чіткої концепції побудови системи оподаткування. Так, Закон  України “Про систему оподаткування  змінювався тричі, а Закон України  “Про державну податкову службу”  – чотири рази, що свідчить про нестабільність податкової системи, яка має багато недоліків і суперечностей.

       Даючи характеристику податкового законодавства, хотілося б звернути особливу увагу  на такі Закони України: “Про систему  оподаткування”, “Про державну податкову  службу в Україні”, “Про оподаткування  прибутку підприємств”, які визначають правову основу податкової системи.

       У даних нормативних актах визначені  й закріплені принципи побудови системи  оподаткування, дається перелік  об’єктів оподаткування і видів  податків, встановлені розміри ставок податків, визначені права, обов’язки й відповідальність платників податків та посадових осіб державних податкових інспекцій, які здійснюють контроль за дотриманням податкового законодавства та інше.

       Закон України “Про систему оподаткування” є найбільш фундаментальним у  сфері регулювання оподаткування, який визначає методологічні основи податкової системи, механізм використання податкових важелів. Він складається  з 3-х розділів. Перший розділ “Загальні  положення” є найважливішим розділом, оскільки він містить основний перелік  податкових інструментів, які конкретизуються  в більш вузьких нормативних  актах. Зокрема, даний розділ визначає поняття податку і збору, системи  оподаткування, визначає платників  податків і зборів, їх права, обов’язки, облік та відповідальність, об’єкти оподаткування та інше. Другий розділ даного закону містить перелік податків і зборів, порядок їх зарахування до бюджетів і державних цільових фондів. Тут визначаються норми, які регулюють види податків і зборів та їх закріплення за відповідними рівнями бюджетів.

       Закон “Про оподаткування прибутку підприємств” зі змінами й доповненнями від 22.05.97 дає визначення основних термінів, які містяться в даному законі, визначає платників податків, об’єкт оподаткування, ставки податку та порядок  нарахування і сплати податку, встановлює порядок перенесення балансових збитків на наступні податкові періоди  та оподаткування операцій особливого виду. Також закон визначає відповідальність платників податку за правильність нарахування, своєчасність сплати податку  та дотримання податкового законодавства  та інше.

       Закон “Про оподаткування прибутку підпри-ємств” – один з перших концептуальних, жорстких нормативних актів, розроблений на чисто економічній основі. Тут вперше були реалізовані принципи стабільності податкового законодавства.

       Закон “Про державну податкову службу в  Україні”, який був прийнятий 24 грудня 1993 року, визначає статус державної  податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності. Основними завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів та державних цільових фондів податків, зборів, а також інших неподаткових доходів, установлених законодавством, внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства; прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування; роз’яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків тощо. Також даний закон визначає функції державних податкових інспекцій різних рівнів, їх права, обов’язки та відповідальність.

       Останнім  часом в українській науковій літературі, а також у періодичних  виданнях обгрунтовується проблема Податкового Кодексу. З його прийняттям пов’язують великі надії на покращання податкового законодавства. Звичайно, на сьогоднішній день досить складно провести кодифікацію податкового законодавства, тому що йде лише становлення податкової системи, крім цього, податкове законодавство не стабільне, до нього часто вносяться зміни та доповнення.

       Потрібно  спростити податкове законодавство, зробити його доступним і зрозумілим. Податковий кодекс буде актом, який повинен у найбільш повному вигляді регламентувати основні інститути податкових відносин і врегулювати податкову компетенцію і функції державних органів різного рівня, процесуальні дії, податкові зобов’язання. Він повинен чітко визначати суб’єктів податкових правовідносин, їх права й обов’язки, об’єкти оподаткування, ставки, пільги, строки сплати податків, а також закріпити порядок забезпечення ефективного контролю за дотриманням податкового законодавства.

       Кодекс  повинен бути покликаний розвивати  основні положення Конституції  України щодо побудови бюджетної  системи, зокрема, що стосується справедливого  і неупередженого розподілу суспільного  багатства між громадянами і  територіальними громадами, збалансованості  бюджету.

       РОЗДІЛ 2

         ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПОДАТКОВОЇ  СИСТЕМИ УКРАЇНИ 
 

2.1 Етапи  становлення і розвитку податкової системи в незалежній Україні 
 

       Становлення  оподаткування як цілісної системи – результат його тривалої еволюції від розрізнених, невпорядкованих форм до забезпечення їх узгодженості,сумісності, відповідності одна одній і системі в цілому.

       Перші спроби створення податкової системи  в Україні були зроблені в 1990 році, коли разом з набуттям нашою державою незалежності, почали зароджуватись  підприємництво, нові форми власності та різні форми організації виробництва. Тоді на базі регіональних відділів державних доходів у фінансових органах були створені податкові інспекції,які підпорядковувались Міністерству фінансів України.

       У 1991 році з прийняттям Закону УРСР «Про систему оподаткування»,в якому  були закладені основні принципи побудови податкової системи,зародилися податкові відносини.

       Цілеспрямоване  формування власної податкової системи  в Україні почалося з 1992 року. Умовно процес становлення  податкової системи  в Україні можна поділити на три  етапи:

       I етап - 1992-1993 роки;

       II - етап  - 1994-1999роки; 

       III етап - 2000р.  - по сьогоднішній день.

       На першому етапі не тільки з'явилися нові види  податків: податок на дохід, податок на додану вартість, але й були сформовані три концепції перспективного розвитку податкової системи України:

• перша концепція – оподаткування обсягів реалізації,по яких за звітний період  надійшла оплата за рахунок продавця,за системою диференційованих ставок,залежно від сфери і виду діяльності;
• друга концепція - це існування податку на прибуток за єдиною ставкою на рівні 30-35% з пільгами для інвестиційної діяльності; зменшення ставки по податку на додану вартість до 20%; чітке розмежування податків на загальнодержавні і місцеві; перехід в оподаткуванні фізичних осіб до сукупного річного доходу як об'єкта оподаткування. Основоположниками цієї концепції є – Головна державна податкова інспекція, Міністерство фінансів та Міністерство економіки України.
• третя концепція – антологічна з другою концепцією,але акцент поставлений на значні пріоритети для виробників продукції та товарів. Засновником цієї концепції став Український союз промисловців і підприємств.

       До  початку 1993 року податкова система  розвивалася згідно з другою концепцією. У 1993 році були прийняті два закони – «Про податок на прибуток» та «Про оподаткування доходів підприємств і організацій», ставки за цими податками відповідали нормам першої концепції,що значно збільшило податковий тягар на виробника.

       Під час другого етапу формування податкової системи в Україні  були сформовані чіткі податкові  механізми, до існуючих податків доданий  податок на промисел, остаточно узаконена  система місцевих податків з прийняттям Декрету КМУ «Про місцеві податки і збори» від 20.05.1993 року.

       Також були внесені зміни та доповнення до Закону України « Про систему  оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість».

       Третій  етап формування податкової системи в Україні характеризується тим, що набрав чинності Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» у 2001 році, з 2004 року вступили в дію Закони України «Про податок з доходів фізичних осіб», внесені зміни до закону «Про оподаткування прибутку підприємств», яким зменшено ставку податку до 25%. Відбулися й  інші прогресивні зміни у напрямку зменшення податкового тягаря.