Проблеми оптимізування енергетичних ресурсів АТ «ДМЗ Карпати» в умовах започаткування міжнародної економічної діяльності

 

Ринкові умови господарювання зумовлюють необхідність переосмислення значення та ролі ресурсів, пошуку нових  форм і методів управління підприємством з метою задоволення потреб суспільного виробництва. Цілісність процесу управління ресурсозбереженням забезпечується організаційними комунікаціями та прийняттям управлінських рішень.  Як і в усьому світі, в Україні, гостро стоять проблеми щодо раціонального використання, збереження, а по можливості — примноження й відновлення компонентів природно-ресурсного потенціалу[22, с.113].

Найраціональніший варіант  енергозберігаючих заходів вибирають  на основі розрахунку порівняльної економічної  ефективності капітальних вкладень з комплексним аналізом вартісних і натуральних показників. При виборі варіанту використовують варіантний, екстремальний метод різниці та узагальненої різниці. Найкраще користуватися останніми двома. При розрахунках за методом різниці визначають різницю зведених витрат тільки за тими показниками, за якими відрізняються варіанти, що дозволяє спростити розрахунки[23, с.198].

У процесі дослідження  використовувалася сукупність методів, серед яких:

• діалектичний та абстрактно-логічний (при узагальненні теоретичних і методичних засад розвитку ефективності використання енергетичних ресурсів);
• монографічний (у висвітленні поглядів вчених на досліджувані у роботі проблеми, вивченні ретроспективи розвитку виробництва та споживання енергетичних ресурсів, вітчизняного і зарубіжного досвіду);
• вирівнювання динамічних рядів (при виявленні закономірностей у зміні обсягів споживання енергетичних ресурсів, енергоємності продукції);
• екстраполяції (при аналізі проектів виробництва і споживання основних видів енергетичних ресурсів);
• розрахунково-конструктивний (при прогнозуванні обсягів виробництва та споживання паливно-мастильних матеріалів);
• графічний (при дослідженні динаміки виробництва продукції, енергетичних ресурсів, цін, у тому числі за результатами одержаних за допомогою ПЕОМ трендів та ін.);
• статистичних групувань; індексний (при вивченні динаміки вартості промислової продукції та енергоносіїв, обсягів виробництва та споживання основних видів продукції та енергетичних ресурсів) [24, с.85].

Фактори економії – це комплекс інженерних і організаційних робіт з підвищення ефективності використання енергетичних ресурсів у  виробничому процесі. Фактори, що визначають рівень використання енергетичних ресурсів, можна об'єднати в такі групи: конструктивні; організаційно-технічні; організаційно-економічні; технологічні; природно-кліматичні; застосування альтернативних видів пального[25, с.73].

Методологічні засади оцінки ефективності використання енергоресурсів у виробництві – висвітлюються методологічні основи вибору заходів щодо ощадливого використання енергетичних ресурсів, розроблено систему показників, що характеризують ефективність їх використання та управління витратами вертикально інтегрованого підприємства[26, с.108].

Організаційно-технічні заходи щодо економії пального необхідно розробляти на всіх рівнях управління підприємством. План заходів – це документ, в якому міститься програма дій на планований період з основних напрямів економії і раціонального використання енергоресурсів. За розробки організаційно-технічних заходів щодо економії енергетичних ресурсів, що вносяться до плану, слід брати до уваги їх економічну ефективність і доцільність, а також черговість їх впровадження у виробництво. До плану вводять перш за все заходи, що дають найбільшу економію енергетичних ресурсів при найменших витратах. Плани організаційних заходів повинні розроблятися з урахуванням зміни структури паливно-енергетичного балансу країни[27, с.86].

Одним із основних методів  підвищення ефективності використання енергетичних ресурсів є реалізація через систему професійної освіти ідеології і основних засад раціонального енерговикористання, підготовка у вищих навчальних закладах кваліфікованих фахівців з енергетичного менеджменту. Одним з основних елементів енергетичного менеджменту є енергетичний аудит. У роботі розглядаються методологічні аспекти особливостей проведення енергетичного аудиту на підприємстві[28, с.89].

При класифікації перевитрат енергетичних ресурсів необхідно виявляти два види складових – які неможливо ліквідувати та ті, які можна ліквідувати шляхом поліпшення організації виробничого процесу і впровадженням інноваційних технологій[29, с.47].

Інвестиції в енергозаощаджуючі  технології промислового підприємства піддаються ризикам, притаманним промисловому господарству. Ці ризики, насамперед, пов'язані з економічною нестабільністю. До основних видів ризиків при впровадженні енергозаощаджуючих технологій та альтернативних палив, слід віднести:

• зменшення валової виручки внаслідок зниження ринкових цін, неоптимальної схеми реалізації продукції;
• зниження рівня річного завантаження техніки внаслідок її низької надійності, зменшення обсягів робіт тощо;
• коливання цін на паливно-енергетичні ресурси;
• зміна податкового законодавства;
• зміна політики держави щодо підтримки промислового сектору економіки[30, с.101].

Сучасний економічний  стан країни та промислового сектору  економіки диктує необхідність визначення напрямків зниження енергоємності  продукції, що є одним з найважливіших  показників ефективності виробництва. Методологія оцінки технологій виробництва, що використовувалася до цього часу, не дозволяла достатньою мірою визначити рівень ефективності використання енергетичних ресурсів і тому потребує вдосконалення. Розробити дієві заходи щодо підвищення ефективності використання енергетичних ресурсів можливо лише з урахуванням сутності фізичних явищ та економічних закономірностей[31, с.62].

Під енергоємністю промислової  продукції слід розуміти сумарні  витрати енергетичних ресурсів на виробництво  одиниці продукції. Повні витрати складаються з трьох основних складових: прямі, непрямі та інвестиційні (рис. 1.1). Визначення структури енергетичних витрат дає можливість визначити основні шляхи зниження витрат енергії[31, с.135].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.1. Структура повних витрат енергії промислового підприємства

Джерело: [10]

Ефективним напрямом дослідження енергетичних балансів є метод, заснований на розрахунку коефіцієнтів корисної дії (ККД) окремих енергоносіїв і всього енергетичного господарства підприємства. Розрахунок ККД проводиться за даними витратної частини балансу, складеного по цільових витратах палива і енергії[30, с.178].

 

1.3. Огляд та оцінювання  законодавчо-нормативних актів щодо  оптимізування енергетичних ресурсів  підприємством в умовах започаткування  міжнародної економічної діяльності

 

Оптимізування енергетичних ресурсів на території України регламентується Законодавством України, а саме:

1. Конститу́ція Украї́ни № 254к/96-ВР вiд 28.06.1996 р.  із змінами, внесеними згідно із Законом    N 2952-VI ( 2952-17 ) від 01.02.2011р.Верховна Рада України від імені Українського народу — громадян України всіх національностей, виражаючи суверенну волю народу, спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення, дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на землі України, прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу, усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями, керуючись Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, схваленим 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням, приймає цю Конституцію — Основний Закон України[32].

2. Цивільний Кодекс  України № 435-IV  вiд 16.01.2003р. із змінами, внесеними згідно із Законом N 3323-VI ( 3323-17 ) від 12.05.2011р. Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові  відносини  (цивільні  відносини),  засновані на юридичній рівності,  вільному  волевиявленні,  майновій   самостійності   їх учасників.

Загальними  засадами цивільного законодавства  є:

1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого  
життя людини;

2) неприпустимість   позбавлення   права   власності,    крім  
випадків, встановлених Конституцією  України  (  254к/96-ВР  )  та  
законом;

3) свобода договору;

4) свобода  підприємницької   діяльності,  яка  не  заборонена  
законом;

5) судовий захист цивільного  права та інтересу;

6) справедливість, добросовісність  та розумність[33].

3. Господарський  Кодекс України № 436 від 16.01.2003р. із змінами і доповненнями №3269-VI (3269-17) від 21.04.2011р.. Кодекс  визначає  основні засади  господарювання   в Україні і регулює господарські відносини,  що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між  суб'єктами господарювання,  а  також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання. Відповідно до Господарського Кодексу України  джерелами формування майна підприємства і, отже, джерелами капітальних вкладень можуть бути [32]:

• власні фінансові ресурси (власний капітал), в тому числі прибуток, одержаний від реалізації продукції, робіт, послуг, а також від інших видів господарської діяльності;
• амортизаційні відрахування на повне відтворення основних засобів;
• бюджетні асигнування;
• кредити комерційних банків та інших юридичних осіб;
• безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян;
• інші джерела, не заборонені законодавчими актами[34].

4. Податковий Кодекс України № 2755-VI вiд 02.12.2010р. із змінами, внесеними згідно із Законом N 3320-VI ( 3320-17 ) від 12.05.2011р.Податковий  кодекс   України   регулює   відносини,   що виникають у сфері справляння податків і зборів,  зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів,  що справляються в  Україні, та  порядок їх адміністрування,  платників податків та зборів,  їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і  обов'язки  їх  посадових  осіб  під  час здійснення податкового контролю,  а  також  відповідальність  за  порушення   податкового законодавства[35].

5. Закон України «Про енергозбереження»  від 01.07.1994р. Вводиться в дію Постановою ВРУ N 75/94-ВР. Із змінами, внесеними згідно із Законом 
N 1026-V ( 1026-16 ) від 16.05.2007р. Він визначає правові, економічні, соціальні та екологічні основи енергозбереження для всіх підприємств, об'єднань та організацій, розташованих на території України, а також для громадян[36].

6. Рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про стан реалізації державної політики щодо забезпечення ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів» . Рішення введено в дію Указом Президента N 679/2008 від 28.07.2000р. Рішення розглядає стан    реалізації    державної   політики   щодо забезпечення   ефективного    використання    паливно-енергетичних ресурсів,  Рада  національної  безпеки  і оборони України відмічає наявність   системних   недоліків   і   низьку   ефективність   та результативність  державного  управління  в цій сфері,  що створює загрозу національній безпеці держави[37].

7. Розпорядження Кабінету   Міністрів   України «Про розроблення Енергетичної стратегії України на період до 2030 року та дальшу перспективу» №42/2001-рп від 27.02.2001р. із змінами і доповненнями, внесеними  Розпорядженням Президента України N 221/2003-рп від 30.07.2003р. Він визначає  основні засади  і пріоритети державної політики України в енергетичній сфері, забезпечення ефективного функціонування галузей паливно-енергетичного комплексу[38].

8. Розпорядження Кабінет Міністрів України «Про програми підвищення та зменшення споживання енергоресурсів» N 1567-р від 17.12.2008р. Він передбачений розробити та за погодженням з НАЕР затвердити до 1.07.2009р. програми зменшення споживання енергоресурсів бюджетними установами шляхом їх раціонального використання[39].

9. Розпорядження  Кабінету  Міністрів  України «Про програми  підвищення  енергоефективності  та  зменшення  споживання енергоресурсів»  N  1567-р (  1567-2008-р ) від 17.12.2008р. Він передбачає зниження  енергоємності   продукції   за   рахунок   розробки   та впровадження    прогресивних   енергозберігаючих   технологій   та устаткування,      підвищення      ефективності       використання паливно-енергетичних  ресурсів,  оптимізації структури споживання, збільшення використання альтернативних видів палива,  в тому числі вторинних   енергоресурсів,   нетрадиційних      джерел    енергії[40].

10. Указ Президента України «Про утворення Державного комітету   України з енергозбереження» від 24.07.1998р. із змінами, внесеними згідно з Указом Президент N 399/2000 від 09.03.2000р. Він забезпечує проведення єдиної державної  політики  у сфері  енергозбереження,  підвищення   ефективності    роботи    з раціонального    використання    та    економного       витрачання паливно-енергетичних  ресурсів,  реалізації  Закону  України  "Про енергозбереження "[41].