Проблеми оптимізування енергетичних ресурсів АТ «ДМЗ Карпати» в умовах започаткування міжнародної економічної діяльності

Енергетичні ресурси  є чинниками економічного зростання, тому, оцінка їх використання повинна здійснюватися з врахуванням темпів зростання, об'ємів виготовленої продукції. Дані ресурси відносяться до невідтворних, що зумовлює необхідність особливо економного їх використання у виробничому процесі.Основним принципом їх використання в умовах розширеного відтворення має бути випереджаюче зростання обсягів виробництва продукції, а саме чистій продукції, в порівнянні із зростанням енергетичних витрат. Використання енергетичних ресурсів повинне здійснюватися у взаємозв'язку з темпами їх відтворення[11, с.145].

Основним показником, що характеризує міру використання електроенергії, є електроємність. Зміна електроємності продукції пов'язана з впливом ряду чинників, що діють в умовах виробництва. Рівень даного показника залежить від прогресивності вживаного на підприємстві енергоспоживаючого устаткування, фактичного об'єму випущеної  продукції, рівня використання виробничих потужностей і величини непродуктивних втрат електроенергії. Позитивні тенденції динаміки електроємності можуть бути досягнуті в результаті випереджаючого зростання продуктивності праці в порівнянні із зростанням електроозброєності праці працівників підприємства[22, с.168].

Скорочення питомої витрати електроенергії в даний час є одним з основних необхідних умов розвитку виробництва і в першу чергу – промисловості і її галузей. Дана тенденція забезпечує зниження собівартості продукції, а також приводить до істотного скорочення інвестиційних витрат в масштабах народного господарства, пов'язаних з виробництвом додаткової кількості енергоресурсів. Крім того, підвищення рівня використання енергетичних ресурсів приведе до зростання продуктивності праці а, отже, і обсягу випуску продукції. Дана зміна приведе, у свою чергу, до поліпшення структури енергетичних витрат на виробництво в результаті скорочення їх постійної частини[12, с.52].

Проблема енергозбереження є актуальною не лише для промисловості, але і для інших галузей народного господарства України. В той же час, істотний негативний вплив на ефективність енергоспоживання надає «висока енергоємність технологічного устаткування (технологія використання якого не завжди оптимальна), моральне і фізичне старіння устаткування».

Сукупність заходів, що роблять вплив на рівень підвищення використання електроенергії і ефективність енергозбереження, включає технічні, режимні і організаційні заходи. Основними напрямами електрозаощадження є технічні і режимні заходи, проте їх впровадження повинне неодмінно супроводитися відповідними організаційними заходами, які передбачають використання нормативів вжитку електроенергії, заходи щодо зменшення питомих і спільних витрат електроенергії на промисловову підприємстві, підвищення рівня експлуатації електроенергетичного устаткування[13, с.31].

Значна частина проблем економії енергетичних ресурсів може бути вирішена із залученням економічних методів  управління використанням ресурсів. Значення економічних методів було відмічене Н. Вудсоном на Конгресі Світової енергетичної Ради (США, 8-13 жовтня 1995 року), яка вказала, що "в першій половині XXI століття рушійною силою, що визначає той або інший вигляд необхідного енергетичного джерела у виробництві, є економіка, а не конкретні технології". Це твердження має відношення і до України, швидкість і ефективність вирішення проблем енергетичної безпеки якої визначаються економічною спроможністю держави [4, с.60].

Уряд США приділяє значну увагу  зниженню і економії енергетичних ресурсів. Згідно з оцінкою Комітету з енергетичної ефективності США в 1988року було відмічено, що енергоємність продукції повинна знижуватися щорік в середньому на 2% [5, с. 124]. У зв'язку з цим керівництво багатьох зарубіжних фірм і підприємств приділяє пильну увагу рівню використання енергетичних ресурсів, яка є для них стимул-реакцією в прагненні підвищити ефективність всього виробництва і збільшити дохід. Для цих цілей використовуються як практичні методи економії енергії, засновані на використанні сучасних технологій, так і економічні методи, що передбачають створення дієвих методів управління використанням енергетичних ресурсів [6, с.36].

Раціональне використання енергетичних ресурсів повинне передбачати створення  нормативної бази витрачання енергетичних ресурсів на основне виробництво, допоміжну  і іншу потребу для кожного конкретного підприємства. В той же час, науково обгрунтовані величини витрат і їх співвідношення дозволять сформулювати критерії ефективного  функціонування виробництва відносно енергетичних витрат[15, с.112].

Одним із заходів щодо економії енергоресурсів є вживання чекової системи розрахунків за використання електричної енергії і природного газу в цехах основного і допоміжного виробництва підприємства. Дана система обліку і розрахунків за енергоресурси набула поширення на деяких промислових підприємствах.  Чек,  як офіційно затверджений документ, служить підставою для відпуску електроенергії (газу) підрозділам підприємства енергетичним господарством. Показниками, які служать основою для визначення ліміту витрати електроенергії по підрозділах, є трудомісткість продукції, призначеної до випуску в конкретному періоді і нормативів витрати електроенергії[21, с.94]. Вжиток електроенергії здійснюється по замовленій кількості електроенергії з врахуванням нормативу витрати і тарифу. Надалі, на підставі чеків визначаються витрати на електроенергію, які відбиваються в собівартості товарного випуску продукції. Основою для розрахунку ліміту є норматив витрати електроенергії. Його кількісне значення визначається розрахунком на основі прогнозованого об'єму продукції, трудомісткості, технологічного процесу виготовлення виробу. Встановлений таким чином норматив витрати є приблизним, і дозволяє завищувати його значення за рахунок завищення трудомісткості виконуваних робіт. Дана обставина приводить до того, що отримані нормативи носять суб'єктивний характер, а також не пов'язані з витратами на виробництво продукції і кінцевими фінансовими результатами роботи підприємства. Такий норматив не дозволяє відстежити залежність між встановленим лімітом і прибутком підприємства, що є одним з його недоліків. Введення системи стимулювання за раціональне використання енергетичних ресурсів не сприяє економії ресурсів і не дає очікуваних результатів[15, с.76].

Необхідність  вдосконалення традиційних підходів до управління виробничим використанням електричної енергії визначає потребу проведення поглибленого дослідження впливу економічних чинників виробництва на динаміку споживання електричної енергії, що дозволяє оцінити рівень формування електроємності продукції та її вплив на узагальнюючі показники діяльності підприємства[8, с.51].

Проведено дослідження  впливу зміни обсягів продукції  на рівень витрат електричної енергії  у виробництві для промислового підприємства. Встановлено, що в процесі  зниження обсягів виробництва на підприємстві відбувається зростання рівня електроємності продукції. Існуючі відмінності в тенденціях зміни витрат на електричну енергію обгрунтовують необхідність розподілу цих витрат у собівартості продукції на постійні та перемінні, що повинно бути покладено в основу управління використання електричної енергії у виробництві з метою підвищення ефективності управління енергетичними ресурсами[19, с.39].

Встановлено, що падіння обсягу виробництва призводить до негативних тенденцій вивільнення  виробничих потужностей, що разом із зростанням електроємності продукції  знижує ефективність виробництва. У  зв’язку з цим в роботі проведено  дослідження взаємозв’язку витрат електричної енергії та рівня використання виробничої потужності в умовах промислового підприємства, яке дозволило обгрунтувати необхідність створення нових підходів до управління використанням електричної енергії у виробництві шляхом розробки економічних нормативів споживання електроенергії в залежності від досягнутого або планового рівня використання виробничої потужності[18, с.47].

Аналіз сучасного стану управління енергетичними ресурсами промислового підприємства свідчить про відсутність  ефективної системи управління використанням електричної енергії у виробництві. Сформований процес управління зведений до того, що ряд функцій на підприємствах не реалізуються. Насамперед, це відноситься до планування, задача якого складається у формуванні системи нормативних показників використання електричної енергії, досягнення яких дозволяє забезпечити чітку координацію дій енергетичних служб підприємства по управлінню енергетичними ресурсами. Відзначається, що на практиці нормування витрат електричної енергії носить формальний характер та відсутня система контролю за використанням електричної енергії у виробництві, що суперечить вимогам раціонального споживання енергетичних ресурсів. Для забезпечення підвищення ефективності управління енерговитратами в роботі дістало подальшого розвитку поняття “управління використанням електричної енергії” та обгрунтовано необхідність удосконалення системи управління споживанням електричної енергії на підставі чіткої класифікації етапів та функцій управління. Їх використання дозволить створити ефективні передумови для зниження загальних витрат на виробництво та підвищення конкурентоспроможності продукції[14, с.15].

Підвищення  ефективності системи управління використанням  електричної енергії вимагає  постійного проведення аналізу й оцінки результатів споживання енергетичних ресурсів, що дозволяє своєчасно виявляти потенційні можливості зростання результативності роботи, як енергетичної служби, так і підприємства в цілому. Встановлено, що на промисловову підприємстві в системі обліку та офіційної звітності для характеристики наявності і використання електричної енергії у виробництві використовуються, в основному, технічні показники, застосування яких для планування, аналізу та оцінки використання ресурсів виробництва у взаємозв’язку з економічними показниками ускладнено. Тому в роботі визначено місце показників та встановлено характер впливу рівня використання енергетичних ресурсів на загальну ресурсомісткість та ефективність виробництва[7, с.115].

Система управління процесом використання електричної енергії, яка полягає у формуванні раціонального співвідношення перемінних та умовно-постійних витрат електричної енергії, функціонування якої дозволяє вирішувати такі задачі: формулювання цілей управління споживанням електричної енергії, обгрунтування та розробка критеріїв, впровадження економічних нормативів у виробництво, контроль результатів використання електричної енергії. Розроблена система враховує вплив внутрішніх і зовнішніх чинників виробництва та дозволяє завчасно передбачати й уникати кризових ситуацій шляхом постійного дотримання встановлених економічних нормативів використання електричної енергії, що є економічно доцільним, як в інтересах підприємства, його власників і найманого персоналу, так і в інтересах суспільства[11, с.104].

В зв’язку з тим, що у  системі управління використанням  електричної енергії у виробництві  значну роль відіграє нормування, в  роботі запропоновано рекомендації по обгрунтуванню економічних нормативів споживання електричної енергії  з врахуванням рівня виробничої потужності, її використання, технологічної структури витрат, що забезпечує можливість визначення нормативних витрат електроенергії по окремих технологічних стадіях виробничого процесу і напрямках використання. Визначення витрат електроенергії на випуск товарної продукції ( ) може бути здійснено за формулою (1):

,                                                 (1.1)

де  - випуск продукції натуральний, од. ;

- питома вага електроенергії в сукупних перемінних витратах;

 - питома вага електроенергії в сукупних умовно-постійних витратах;

- питомі перемінні витрати на одиницю випуску продукції, грн.;

- сукупні умовно-постійні витрати в собівартості товарної продукції, грн[19, с.73].

Для визначення нормативних  значень показників структури витрат пропонується розраховувати сукупні питомі витрати електроенергії на одиницю продукції за формулою (2):

,                                       (1.2)

де  - перемінні витрати електроенергії в собівартості одиниці продукції, грн.;

     - умовно-постійні витрати електроенергії в собівартості одиниці продукції, грн.

Питома вага повних витрат електроенергії в собівартості одиниці  продукції становитиме:

,                                                 (1.3)

де  - питома вага умовно-постійних витрат у собівартості одиниці продукції;

     - умовно-постійні витрати в собівартості одиниці продукції, грн.

Формула для розрахунку питомої ваги витрат електроенергії в собівартості товарної продукції має вигляд [19, с.75]:

                                         (1.4)

Для визначення й оцінки умовно-постійних витрат електричної  енергії в натуральному вираженні  може бути застосована кореляційна модель, використання якої дозволяє здійснити розрахунок нормативних значень умовно-постійних витрат електричної енергії з урахуванням зміни розміру і рівня використання виробничої потужності. Пропонується визначати планову величину нормативів електричної енергії для конкретних умов виробництва шляхом перерахунку через обсяг виробництва, який відповідає даному рівню використання виробничої потужності[13, с.60].

Основним принциповим  положенням запропонованого методичного  підходу є дотримання перемінних витрат на досягнутому незмінному рівні в умовах загального зниження умовно-постійних і сукупних витрат електричної енергії з підвищенням рівня використання виробничої потужності. Запропоновану систему нормативів витрат електричної енергії побудовано таким чином, що при низьких рівнях виробничої потужності підприємство повинно докладати зусиль і мобілізовувати резерви по економії електроенергії з метою досягнення необхідних кінцевих економічних результатів. У випадках використання виробничої потужності на рівні граничних технологічних можливостей підприємства, застосування нормативів витрат електроенергії спрямовано на зберігання споживання електроенергії в обсягах, що відповідають більш низькому рівню використання виробничої потужності.

1.2. Методи оптимізування  енергетичних ресурсів підприємством  в умовах започаткування міжнародної  економічної діяльності