Проблеми оптимізування енергетичних ресурсів АТ «ДМЗ Карпати» в умовах започаткування міжнародної економічної діяльності

РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД НАУКОВОЇ ТА НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ, ОЦІНКА ЗАКОНОДАВЧОЇ ТА НОРМАТИВНО-ДОВІДКОВОЇ БАЗИ ЩОДО ОПТИМІЗУВАННЯ ЕНЕРГЕТИЧНИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВОМ В УМОВАХ ЗАПОЧАТКУВАННЯ МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ  ДІЯЛЬНОСТІ

1.1. Сутність та зміст  оптимізування енергетичних ресурсів  підприємством в умовах започаткування  міжнародної економічної діяльності

Світова промисловість  початку ІІІ тисячоліття характеризується суттєвим протиріччям між сталим збільшенням використання енергоресурсів в процесі виробництва та загостренням економічних проблем, пов'язаних із збільшенням витрат, пошуком джерел енергії, можливості економії та найефективнішого використання непоновлюваних ресурсів. У цьому контексті розгляду проблеми зміну пріоритетів у цій галузі протягом останніх десятиліть слід розглядати як фундаментальний процес розвитку цивілізації в плані забезпечення промисловості безпеки суспільства, новим етапом[1, с.146].

Об'єктивність таких трансформацій - від намагання збільшити виробництво продукції за будь-яку ціну до пошуків шляхів його економіко-енергетичної оптимізації - закономірно обумовлена тими обставинами, що ресурсоенергетичні та екологічні обмеження стали визначальними економічними чинниками за будь-яких умов господарювання. Ресурсомісткість вітчизняного кінцевого продукту втричі перевищує світові аналоги. Актуальність цих проблем різко зростає за сучасних кризових умов функціонування вітчизняної промисловості[2, с.56].

Оцінка запасів енергетичних ресурсів – це питання, яке не викликає труднощів, якщо запаси трохи варіюються за даний період. Тоді можна узяти початкові і кінцеві запаси для розрахунку. Якщо зміни в поточному періоді значні, то необхідно обов'язково використовувати середній запас[3, с.75].

В разі сезонних підприємств зміни можуть мати екстрений характер і вимагати особливого вивчення.

Підрахунок вжитку можна отримати безпосередньо з рахунків або ж шляхом непрямого розрахунку:

Вжиток енергоресурсів за період = Початковий запас енергетичних ресурсів + Капіталовкладення – Кінцеві запаси енергоресурсів[4, с.92].

Такими є базові принципи, але зовнішній аналітик із-за недостатньої інформації не завжди зможе їх застосувати. Тому необхідно мати запасні варіанти, що менш задовільні з точки зору теорії, але, проте, корисно[5, с.67].

Оптимізація вжитку енергетичних ресурсів – це дуже важлива і  відповідальна ділянка роботи. Від цього залежить величина собівартості продукції, а отже і величина прибутку, отримуваного від реалізації продукції. Ефективне управління запасами енергоресурсів дозволяє прискорити оборотність капіталу і підвищити його прибутковість, зменшити поточні витрати на їх зберігання, вивільнити з поточного господарського звороту частину капіталу, реінвестуючи його в інші активи[6, с.147].

Оптимізація енергоспоживання в умовах започаткування міжнародної економічної діяльності полягає в:

• оптимізації загального розміру вжитку і структури енергоресурсів;
• мінімізації витрат по доставці, транспортуванню і зберіганню енергоресурсів;
• забезпеченні ефективного контролю за використанням ресурсів[7, с.96].

Проблеми оптимізування  енергетичних ресурсів підприємства представляє  собою низку задекларованих правил поведінки в енергетичній, політичній, економічній і частково в екологічній  галузях в умовах започаткування міжнародної економічної діяльності підприємства. Проблеми оптимізування енергетичних ресурсів підприємства розробляється відповідно до поставлених цілей та задач підприємства. Кожне підприємство має власні інтереси та власний погляд на шлях досягнення поставлених цілей, а отже і проблеми оптимізування енергетичних ресурсів готується індивідуально для кожного окремого випадку[8, с.77]. Але які б цілі та задачі не ставило перед собою підприємство існують загальні принципи складання оптимізації енергетичних ресурсів а саме:

• гласність – проблеми оптимізування енергетичних ресурсів не повинна містити таємних пунктів;
• чіткість і конкретність – правила оптимізування енергетичних ресурсів не повинні бути суперечливими при відображенні інтересів підприємства;
• законність діяльності – відповідність діяльності підприємства існуючому законодавству;
• екологічність – негативний вплив діяльності підприємства на навколишнє середовище має бути зведений до мінімуму;
• енергоощадливість – забезпечення необхідних об'ємів виробництва при мінімальних витратах енергії[9, с.41].

Оптимальне використання енергетичних ресурсів вкрай важливе  в умовах започаткування міжнародної  економічної діяльності, оскільки промислова діяльність зарубіжних країн є менш енергомісткою, а отже і собівартість продукції буде нижчою, тому конкурувати з іноземними підприємствами буде доволі важко. Отже проблема оптимізування енергоресурсів є актуальною для вітчизняних підприємств, які мають за мету вийти на міжнародний ринок і впевнено конкурувати на ньому.

Оптимізування енергетичних ресурсів повинна вирішувати наступні питання:

1. забезпечення стабільної роботи енергетичного оснащення з метою виготовлення високоякісної і конкурентноздатної продукції в достатній кількості;
2. забезпечення надійного енергопостачання підприємства, раціональне і ефективне використовування палива і енергії;
3. організація створення нового енергозберігаючого оснащення і технології, їх впровадження і наукове забезпечення;
4. забезпечення захисту екології, створення безпечних умов роботи при використанні енергетичного оснащення;
5. розробка енергетичної стратегії до питань енергоефективності може допомогти в поліпшенні економічних показників підприємства. Це включатиме розподіл відповідальності на підприємстві і отримання "корпоративної підтримки" програми по енергоефективності, оскільки всі працівники повинні розуміти вигоди від поліпшення енергоефективності[10, с.124-135].

Без чітко впровадженої енергетичної стратегії підприємство не зможе розробити ефективну  програму по енергоефективності. Енергетична  стратегія підприємства повинна включати наступні питання: 1) Закупівля первинних ресурсів; 2) Їх перетворення на підприємстві; 3) Розподіл і постачання; 4) Використання енергії; 5) 3агальний розподіл відповідальності керівної ланки за використання енергії[11, с.86].

Енергетична стратегія  не повинна бути сформульована тільки на вартості енергії, вона повинна стати  всеосяжним документом, що відображає те, як ухвалені рішення вплинуть на енергоефективність. Енергетична стратегія  повинна включати ряд цілей, з  якими звірятиметься робота підприємства, і встановлювати задачі для її поліпшення[12, с.152].

Одним із основних напрямків  по зменшенню питомих витрат електричної  енергії та енергоносіїв є розробка і впровадження заходів, спрямованих  на раціональне її використання[13, с.68].

Головні напрями виконання  організаційно-технічних заходів  з ефективного використання енергетичних ресурсів пов’язані з:

• технічним переозброєнням виробництва;
• реконструкцією енергетичного господарства підприємства;
• розробкою та постійним веденням енергетичних паспортів усіма господарчими споживачами енергетичних ресурсів;
• додержанням вимог правил експлуатації обладнання та комунікацій енергетичного господарства,   обов’язковим       контролем     витрат  енергоносіїв за рахунок оптимізації режимів завантаження енергетичного обладнання залежно від обсягів   виробництва;
• впровадженням обліку споживання на окремих енергоємних ланках виробництва;
• впровадженням сучасних розробок у сфері ефективного використання енергетичних ресурсів;
• підвищенням ефективності використання палива, як у промислових процесах, так і  при виробленні теплової енергії; розробкою карт споживання палива та дотримання цих норм;
• контролем за витратами електричної енергії на освітлення, впровадження економічних освітлювальних джерел;
• впровадженням сучасних систем управління температурними режимами;
• удосконаленням організації технологічних процесів, реконструкцією технологічного обладнання та освітлення у виробничих приміщеннях;
• встановленням лічильників енергоносіїв в теплотехнологічних мережах, приладів обліку води і іншого[14, с.45-49].

Ефективне оптимізування  енергетичних ресурсів підприємства є  запорукою прибуткового виробництва  і достойної конкуренції на міжнародному ринку.

Прийняття управлінського рішення з ресурсозбереження на підприємстві  являє собою процес вибору оптимальних заходів, спрямованих на вирішення проблеми ефективного використання усіх груп ресурсів підприємства, а також розумного підходу до недопущення зайвого витрачання ресурсів. Підсумком прийняття раціонального управлінського рішення з ресурсозбереження є підвищення показників ефективності використання ресурсів і взагалі, ефективності діяльності підприємства[15, с.91].

Необхідне також використання нетрадиційних відновлювальних  джерел енергії, що дозволяє заощадити звичні види енергії і позитивно відбивається на навколишньому середовищі. Найбільші резерви підвищення рівня ефективного використання важливих видів матеріальних ресурсів зв’язано з широким застосуванням вторинних ресурсів[16, с.184]. За розмірами і коштовністю найбільш важливе значення для промислового виробництва мають різноманітні вторинні метали, що утворюються у вигляді амортизаційного лому і так званого оборотного металу. Їх частка у загальному виробництві складає понад 45%. В інших галузях цей відсоток набагато менший і становить трохи більше 20% , що в 2,0-2,5 раза нижча за технологічно можливий і економічно доцільний рівень. Підвищення цього показника може допомогти заощаджувати сотні тисяч гривень у більшості галузей економіки[17, с.84].

Віднесене до виробничо-технічних  заходів, застосування ресурсозберігаючих технологій включає ряд факторів, які сприяють зниженню витрат на одиницю виготовленої продукції. Застосування ресурсозберігаючих технологій забезпечує економне використання матеріально-технічних і трудових ресурсів і виступає запорукою досягнення цілей підприємства[18, с.73].

Відповідно до сказаного  вище, найбільш важливими на рівні  підприємства виглядають такі принципи ресурсозбереження:

• удосконалення структури споживаних ресурсів шляхом зменшення частки експорту сировинних ресурсів;
• збільшення частки екологічно чистих і ефективних видів ресурсів;
• збільшення частки ресурсозберігаючих технологій;
• аналіз використання ресурсів на кожний стадії життєвого циклу об'єктів;
• розвиток методів аналізу, прогнозування, оптимізації та стимулювання поліпшення використання ресурсів;
• застосування при розробці проблем ресурсозбереження наукових підходів менеджменту[19, с.86-90].

Тривалий час економічна політика України була орієнтована  на переважаючий розвиток енергоємних галузей промисловості: металургійну, велику частину галузей машинобудівного комплексу, енергетику. Наявність застарілого технічно зношеного устаткування, орієнтація на дешеві зовнішні енергетичні ресурси привели до нераціонального використання енергоресурсів в Україні, особливо електричній енергії. Однією з головних причин надмірного енергоспоживання є деформована структура української економіки[20, с.10]. Досить висока залежність енергопостачання в Україні від зовнішніх джерел, що зумовлює наявність проблеми національної безпеки економіки держави. Відсутність же необхідної кількості електроенергії приводить до економічних втрат, які, по оцінках фахівців, можуть перевищувати вартість самої недоотриманої електроенергії більш ніж в 200 разів. В той же час, ситуація ускладнюється низьким рівнем використання енергетичних ресурсів в промисловості, а також практичною відсутністю впровадження ефективних енергозбережних заходів[21, с.105].

У сучасних умовах функціонування промислового виробництва істотно змінюється підхід до управління використанням енергетичних ресурсів підприємства. Якщо раніше в умовах збільшення обсягів випуску продукції основною метою для забезпечення потреби в енергії було нарощування її виробництва, то в даний час і на найближчу перспективу першочерговим завданням є економне витрачання енергетичних ресурсів і підвищення ефективності їх використання на всіх стадіях виробництва і вжитку[20, с.72].

Зростаючий попит на енергію, обмежені фінансові ресурси і складна енергетична ситуація в багатьох державах світу з'явилися головними причинами, які зумовили необхідність вирішення проблеми функціонування енергетичного сектору і зокрема, питанням ефективності вжитку енергетичних ресурсів. Так, на вирішення даної проблеми направлена політика багатьох міжнародних фінансових організацій. Як наголошується в річному звіті Всесвітнього банку, вживання прогресивних методів управління процесами енергоспоживання дозволяє заощадити до 20-25%  електроенергії [2, с.53].

Енергетичні ресурси  відносяться до матеріальних ресурсів, оскільки мають матеріальну форму і за допомогою їх використання задовольняються  матеріальні потреби суспільства. Енергозбереження необхідно розглядати, як один з важливих напрямів проблеми ресурсозберігання і слід розуміти, як процес забезпечення зростання об'ємів корисних результатів виробництва при відносній стабільності енергетичних витрат. Проте в даний час результативність використання енергетичних ресурсів в порівнянні з кращими світовими показниками вкрай недостатня[17, с.57].