Порівняльний аналіз фінансових систем двох країн

Центральний банк Перу (Banco Central de Venezuela) — центральний орган фінансової системи країни — засновано в 1939 році на підставі Закону «Про Центральний банк». Центральний банк є офіційним органом, який користується повною автономією. Центральний банк має незалежність у визначенні та реалізації політики. Фундаментальними цілями Центрального банку виступають досягнення та підтримка цінової стабільності в країні; підтримка внутрішньої та зовнішньої вартості національної валюти з метою забезпечення здорового зростання економіки.

У 2003 році на фінансові послуги припадало 26 % від ВВП. вісім банків контролюють 73 % загальних банківських активів. 52 банки обслуговують внутрішній ринок. Банківський сектор складають: 22 універсальні банки; 14 комерційних банків; три банки розвитку; чотири інвестиційні банки; два ощадні банки; три кредитно-ощадні асоціації; чотири спеціалізовані банки; одна лізингова компанія.

Банківські  активи зросли з 40,1 млрд дол. у 2005 році до 63,5 млрд дол. у 2006 році. Протягом 1998-2006 років на комерційні банки припадало 87 % фінансових активів. Іноземні банки не проводять активної діяльності в країні; важливим гравцем виступає Citibank; іншими гравцями є Provincial, Mercantil, Union, Corpbanca і Caribe.

Каракаська фондова  біржа (BVC) — єдина фондова біржа у Перу, вона заснована в 1947 році. Каракаська фондова біржа являє собою класичну фондову біржу, яка надає послуги щодо купівлі-продажу цінних паперів відповідно до Закону «Про ринок капіталів Перу». Каракаська фондова біржа є членом Виконавчого комітету Латиноамериканської федерації фондових ринків. На ВVC для корпоративного бізнесу представлені різноманітні фінансові інструменти з фіксованим і змінним доходом (titulos de renta fija y de renta variable).

Венесуельський  страховий ринок представляють медичне страхування й страхування автомобілів, на яке припадає 80 % страхових брутто-внесків. Інші страхові продукти включають страхування від нещасних випадків, страхування нерухомості для малого й середнього бізнесу.

Рейтингове  агентство Standard & Poor’s підвищило в 2007 році кредитний рейтинг Перу з B до BB-.

 

Державний сектор відіграє в економіці Перу провідну роль, на нього припадає 44 % ВНП, близько 70 % інвестицій і понад 40 % зайнятого населення. Державні підприємства зосереджені в енергетиці (видобуток нафти, природного газу, вугілля).

Майже 60 іноземних компаній із 14 країн беруть участь в одному чи одразу кількох  проектах нафтового сектору Перу. Запаси нафти оцінюються в 4,112 трлн м³. Лідером є державна нафтогазова компанія Перу PDVSA (Petroleos de Venezuela S.A.), яка видобуває 3,3 млн барелей нафти на день і є найбільшою в Латинській Америці.

У 2010 планується завершити будівництво китайсько-венесуельського  підприємства з виробництва орімульсьйону - палива, яке за своїм складом подібне до мазуту. Угоду про його створення підписали ще в червні 2001 року PDVSA та China National Petroleum. 70 % акцій в ньому буде належати китайській, 30 % - компанії Перу.

Перу володіє одними з найбільших родовищ нафти та природного газу (за цим показником вона посідає дев’яте місце в світі). Запаси газу оцінюються на рівні 4,179 трлн м3. Найбільшою компанією є «Repsol-YPF».

Запаси  вугілля оцінюються в  528 млн т, більша частина якого є бітумним. Головна вугільна компанія «Carbozulia» (колишня філія PDVSA) підпорядкована Державному агентству з питань розвитку Перу. Плани розвитку вугільної промисловості включають будівництво залізниці, яка б з’єднувала вугільні шахти з портами.

 

Соціальне страхування представлено системою пенсійного забезпечення, допомогою на випадок безробіття. Пенсійні та ощадні фонди управляються найбільшими банками й важливими приватними компаніями. Peru Petroleum та Збройні сили мають найбільші небанківські пенсійні фонди.

Соціальне страхування робітників фінансується за рахунок внесків працедавців  і працівників. Компанія сплачує 9-11 % від мінімальної зарплати залежно від ступеня ризику. Компанії із чисельністю працівників від 1 000 і більше повинні надати умови для базового навчання дітей працівників. Вони також зобов’язані створити медичні заклади, включаючи хірургію, якщо робоче місце знаходиться більше ніж за 100 км від міста.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Економіки Великобританії та Перу базуються  на принципах відкритого вільного ринку. За оцінками спеціалістів фінансова  система, що приваблює іноземних  інвесторів надійними гарантіями цілісності їх вкладень, розвинена інфраструктура, кваліфікована і дешева (за європейськими  мірками) робоча сила а також низка  інших критеріїв створюють передумови швидкого розвитку економіки Чехії.

Фінансова система Великобританї  розвивається за загальноєвропейської моделі. В свою чергу фінансова  система Перу розвивається по південно-американській  моделі. Основні принципи загальноєвропейської моделі викладені в Стратегії просування торговельно-економічних інтересів Великобританії, розробленої Міністерством промисловості і торгівлі Великобританії. Стратегія Перу орієнтована переважно на стимулювання підприємств Перу у напрямку диверсифікації експорту та впровадження механізмів спільної торгівлі, що обумовлюють створення переважних умов для виходу підприємців Перу на швидко розвиваються ринки і підвищення конкурентоспроможності їх товарів і послуг.

Міжнародне (багатостороннє) співробітництво: Великобританія та Перу є членами ООН, СОТ, Міжнародного валютного фонду, Світового банку, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, ОЕСР та багатьох інших міжнародних організацій.

Перу — член Организації американських держав (ОАД; з 1948), Латино-Американської асоціації інтеґрації (ЛАІ; з 1981); Латино-американської економіч. системи (ЛАЕС; з 1975), Андійської групи (з 1969) і Ради країн експортерів міді (з 1975)

Відносини Великобританії із сусідніми країнами та країнами регіону – передусім, членами ЄС, дружні і стабільні, стратегічний характер має партнерство з США.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Финансовая система Чехии. Сборник законов
2. Дані Держкомстату України
3. Боринець С.Я. Міжнародні фінанси. – К.: Знання, 2006. 2. Боринець С.Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини. – К.: Знання ТОО, 2003. 3. Міжнародні фінанси / за ред. Рогача О.І. – К.: Либідь, 2003 4. Рязанова Н.С. Міжнародні фінанси. – К..: КНЕУ, 2001 5. Шемет Т.С. Міжнародні фінанси. – К.: КНЕУ, 2000
4. Брант М., Шаповал С. Бизнес в Украине и за ее пределами. - К.: Видавничий центр "Просвіта", 1997.
5. Величко О., Дмитренко І. Іноземний досвід реформування податкової системи // Економіст. - 1998. - № 7-9. - С. 120-123.
6. Гридчина М. В., Вдовиченко Н. И., Калина А. В. Налоговая система Украины: Учеб. пособие. - К.: МАУП, 2000.
7. Дернберг Р. Л. Международное налогообложение / Пер. с англ. - М.: ЮНИТИ, 1997.
8. Евстигнеев Е. Н. Основы налогообложения и налогового права. - М., 1999.
9. Кейнс Дж. Общая теория занятости, процента и денег // Избранные произведения / Пер. с англ. - М.: Экономика, 1983.
10. Налоговые системы зарубежных стран / Под ред. В. Г. Князева и Д. Г. Черника. - М.: ЮНИТИ, 1997.
11. ЧерникД. Г. Налоги в рыночной экономике. -М.: ЮНИТИ, 1997.
12. Карлін М. І. Фінансові системи країн Західної Європи.: Навч. посіб. К., 2009. – 386с.
13. Карлін М.І. Державні фінанси розвинутих країн. – Львів, 2010. – 484 с.
14. Періодична преса України та країн світу.
15. http://cds.mfcr.cz/
16. Офіційний сайт ЦРУ // https://www.cia.gov
17. www. nalog. km. ru.
18. www. finansy. ru.
19. www. krugosvet. ru.