Порівняльний аналіз фінансових систем двох країн

Автор: Пользователь скрыл имя, 19 Марта 2012 в 09:59, лабораторная работа

Описание работы

Метою цієї аналітичної роботи є дослідження зміни і розвитку фінансових систем обох країн. Дослідити їх структуру та особливості.

Содержание

Вступ 3
Розділ 1. Загальна характеристика фінансових систем обох держав 4
1.1. Фінансова система Великобританії 4
1.2. Фінансова система Перу 5
Розділ 2. Порівняльна характеристика бюджетних систем 7
2.1 Бюджетна система Великобританії 7
2.2 Бюджетна система Перу 15
Розділ 3. Порівняльна характеристика податкових систем 17
3.1 Податкова система Великобританії 17
3.2 Податкова система Перу 28
Розділ 4. Порівняльна характеристика фінансової інфраструктури 31
4.1 Фінансова інфраструктура Великобританії 31
4.2 Фінансова інфраструктура Перу 45
Висновки 49
Список використаної літератури 50

Работа содержит 1 файл

Порівняльний аналіз фінансових систем двох країн.docx

— 123.62 Кб (Скачать)

Бюджетом  на 2009 рік передбачено три основні  цілі «соціальної справедливості»  уряду: забезпечення соціальних пільг у повному обсязі; покращення розподілу доходу й багатства; посилення участі громадян у прийнятті рішень.

У бюджеті  на 2009 рік видатки встановлюються на рівні 78,6 млрд дол. (на 22,9 % більше, ніж у 2008 році). Уряд не буде запроваджувати нові податки або підвищувати існуючі, девальвувати національну валюту. Уряд спробує знизити імпорт до 35 млрд дол. у 2009 році. Бюджет робить наголос на зменшення бідності, включаючи збільшення соціальних витрат майже до половини національного бюджету (25 % зростання в порівнянні з 2008 роком). На освіту бюджетом передбачено 18,2 % усіх видатків (більше ніж удвічі від показника 1998 року). У 2009 році обласні та місцеві влади, включаючи громадські ради, отримають 41,1 млрд боліварів (19 млрд дол.) (32 % номінального зростання в порівнянні з 2008 роком).

 

 

Розділ 3. Порівняльна характеристика податкових систем

 

3.1 Податкова система  Великобританії

 

Державний бюджет Великобританії отримує наступні види податків:

  1. Прямі податки:
  • податок із доходів фізичних осіб;
  • прибутковий податок;
  • податок на доходи від нафти;
  • податок на спадщину;
  • податок на капітал;
  • внески на соціальне страхування.
  1. Непрямі податки (на споживання):
  • податок на додану вартість (ПДВ);
  • акцизи;
  • мито;
  • гербові податки;
  • податок з грального бізнесу.

Місцеві бюджети формуються за рахунок муніципального податку на нерухоме майно.

Податок на доходи фізичних осіб (income tax), фінансово й соціально найважливіший податок у Великобританії, запроваджено в 1842 році в розмірі 7 пенсів із кожного фунта стерлінгів оподатковуваного доходу. Нагадаємо, що до запровадження десяткової системи в 1970-ті роки ХХ століття фунт стерлінгів складався з 240 пенсів (20 шилінгів по 12 пенсів), тобто в процентному вимірі тодішня ставка дорівнювала 2,9 %.

При визначенні оподатковуваного доходу сучасний прибутковий  податок передбачає знижки й пільги. Стандартна особиста знижка, що виконує  роль неоподатковуваного мінімуму, становить 3 445 ф. ст. на рік; для осіб, старших за 64 роки — 4 200; старших за 74 роки — 4 370. Платники похилого віку сплачують податок за пониженими ставками, якщо сукупний дохід не перевищує 14 200. Величина знижок щорічно індексується залежно від інфляції. Оподатковуваний дохід зменшується на суму витрат, які пов’язані з одержанням доходу (спецодяг, обладнання для роботи), а також на суми внесків до пенсійних і благодійних фондів, медичної страховки для осіб, старших за 65 років, процентних платежів по позиках на придбання житла та власності (максимум 30 тис. ф. ст.).

Податок на доходи фізичних осіб сплачується  резидентами за ставкою 20 %, якщо не перевищує 34 600 ф. ст. і 40 % при перевищенні цього показника. Резидентом уважається особа, яка присутня 183 і більше днів протягом фінансового року або особа, яка відвідувала Великобританію більше ніж на 90 днів 4 роки поспіль.

Серед пільг  існують особисті знижки (personal allowance) одиноким людям, які мають на втриманні  дітей віком до 16 років, або старшого віку за умови, що дитина студент денної форми навчання. На відміну від раніше діючого порядку стягування прибуткового податку з подружньої пари як з одного платника (сумарний дохід сім’ї приписувався чоловікові), з 1990 року запроваджено обов’язкове нарізне (незалежне) оподаткування доходів подружжя. За новою системою оподатковуються індивідуальні доходи подружжя, включаючи ті частини, які походять від власності, що знаходиться в спільному володінні. Крім того, указані зміни торкнулися особистих пільг, які поширюються на кожного з подружжя при сплаті як прибуткового податку, так і податку на реалізований приріст ринкової вартості капіталу.

Передбачено спеціальну податкову пільгу на приріст  доходу. Остання надається у випадку, коли незначне додаткове збільшення доходу платника переміщає його в категорію платників, для яких установлені більш високі податкові ставки. Наприклад, декларований дохід платника становить 34 700, тобто, одержавши понад 34 600 усього 100 ф. ст., платник потрапляє до вищої рубрики оподатковуваних доходів. У такому разі в платника є право сплатити податок на 34 600 тис. за ставкою 20 % плюс надлишок у 100 ф. ст., що, вочевидь, вигідніше, ніж платити з усієї суми за ставкою 40 %.

Британський прибутковий податок має шедулярну форму, що означає групування оподатковуваних доходів за певною ознакою. Шедули названо за літерами англійського алфавіту: A, C, D, E, F.

Шедула A — доходи від власності та орендованого майна (землі, будинку, квартири, якщо це буде навіть автофургон чи яхта, пристосовані для постійного проживання); оподатковуваний дохід вираховується як різниця між доходами від власності чи володіння майном і експлуатаційними видатками на його утримання; до даної шедули належать також доходи від колишньої шедули B (комерційна експлуатація лісів, що знаходяться в приватній власності).

Шедула C — доходи від облігацій державних позик.

Шедула D — доходи від виробничо-комерційної діяльності (наприклад, прибуток власника магазину), від надання послуг особами вільних професій (адвокатами, лікарями тощо), аліменти, гонорари, доходи британських підданих від цінних паперів і майна, що знаходиться за кордоном).

Шедула E — заробітна плата, пенсії із приватних пенсійних фондів, оподатковувані соціальні допомоги.

Шедула F — дивіденди та інші виплати, здійснювані компаніями.

Оподаткування доходів за шедулою E передбачає збирання податку в момент і за місцем одержання доходу («біля джерела») за процедурою pay-as-you-earn — «платіть там і тоді, де й коли заробляєте». Зрозуміло, до цієї групи платників прибуткового податку належать особи найманої праці, на роботодавців яких покладається обов’язок стягувати податки із заробітків і перераховувати до державного бюджету. Інші категорії платників сплачують податок за деклараціями. Загалом, шедулярна система має ту перевагу, що дозволяє визначити кількість платників по кожній з окремих груп доходів.

Прибутковий (корпоративний) податок (corporation tax) — податок на прибуток компаній від комерційних операцій та інших доходів після зменшення валового доходу на величину передбачених законом відрахувань і податкових пільг. Стандартна ставка — 30 %; для компаній, з доходами менше 300 тис. ф. ст., — 19 %; у межах 19—30 % сплачують компанії, які отримують прибуток від 300 тис. до 1,5 млн ф. ст. на рік. У бюджеті на 2008/2009 фінансовий рік запроваджено зниження прибуткового (корпоративного) податку до 28 %. Стягнення даного податку здійснюється за процедурою «pay and file» — «заплати й поклади в папку», що означає обов’язок компанії сплатити належний податок через 9 місяців після закінчення розрахункового періоду, а звіт подати ще через три місяці.

Корпоративний податок складають дві частини: авансовий і основний податок. Авансовий податок (advance corporation tax) пов’язаний з принципом умовного нарахування (imputation system of taxation), який застосовується при взаємодії стягнення податку з компанії як юридичної особи із прибутковим оподаткуванням дивідендів її акціонерів. При виплаті дивідендів своїм акціонерам британські компанії сплачують податок за базовою ставкою прибуткового податку (24 %) плюс авансовий податок (33 % від суми дивідендів). Наприклад, при величині дивідендів 750 ф.ст. авансовий податок складе 250 ф. ст. (разом 1 000 ф. ст.), то 24 %-ний податок з даної суми дорівнює 250 ф. ст., тобто буде рівний величині авансового податку. Отже, установлення авансового податку переслідує потрійну мету:

(1) сплату особистого прибуткового  податку на дивіденди, одержані  акціонерами;

(2) частина податку на прибуток  корпорації прирівнюється до  сплати акціонерами прибуткового податку з одержаних дивідендів;

(3) якщо компанія розрахувалася  з податком на корпорації, будь-які  суми виплачуваних нею дивідендів  можуть пройти через необмежену  кількість інших компаній, не  підлягаючи більше податку на  корпорації.

Корпоративний податок у певній його частині  виконує роль податкового кредиту  стосовно особистого прибуткового податку, сплачуваного власниками акцій із доходу від дивідендів. Даний порядок стає зрозумілішим у порівнянні з альтернативною системою, коли залишок прибутку компанії після сплати податку на прибуток корпорацій розподіляється між акціонерами у вигляді дивідендів, які підлягають повторному оподаткуванню за повними ставками прибуткового податку.

При визначенні оподатковуваного доходу компаній (корпорацій) вирахуванню з валового доходу підлягають·:

  • поточні витрати ділового характеру (оренда виробничих приміщень, вартість ремонту тощо);
  • компенсаційні виплати при звільненні працюючих за виробничою необхідністю, затрати на перепідготовку персоналу, вартість премій і подарунків;
  • витрати на юридичні консультації та бухгалтерські послуги;
  • транспортні витрати виробничого характеру;
  • вартість ліцензій;
  • затрати, пов’язані з одержанням майбутнього прибутку (наприклад, затрати по догляду за садами, урожай від яких буде через кілька років);
  • представницькі витрати розважального характеру на співробітників даної компанії та іноземних партнерів «у розумних межах»;
  • подарунки рекламного характеру вартістю не вище 10 ф.ст., крім напоїв, продуктів харчування, тютюнових виробів; подарунки у формі зразків продукції компанії, але вартістю не вище 10 ф. ст. на одного одержувача на рік;
  • витрати на заробітну плату, у тому числі заробітну плату співробітників, які відволікаються на надання добродійних послуг та на викладацьку роботу;
  • поточні експлуатаційні витрати виробничого характеру (водопостачання, електроенергія, газ, поштові послуги, опалення, телефон, канцелярські товари);
  • внески й пожертвування до благодійних фондів (на максимальну суму, не більшу 3 % від суми дивідендів по акціях);
  • збитки комерційного й некомерційного характеру;
  • витрати на наукові дослідження;
  • деякі інші затрати, борги, платежі (зокрема, спонсорська допомога політичним партіям, програми яких не допускають проведення націоналізації. Усі інші внески у фонди політичних партій вирахуванню не підлягають).

Великобританія  — нафтодобувна країна. Для компаній, які видобувають нафту й газ  у Північному морі, крім загального податку на корпорації, установлено  спеціальні податки: роялті та податок із доходу від видобутку нафти.

Роялті (royalty) — податок, який сплачують підприємства, що здійснюють видобуток мінеральних ресурсів, оскільки всі права на них у Великій Британії належать Короні (державі). За своєю економічною природою роялті є формою ренти з експлуатації природних ресурсів. Для нафтовидобувних компаній роялті становить 12,5 % від вартості нафти на місці видобутку та 12,5 % від вартості нафти, яка доставлена на сушу, при цьому прибутковість видобутку до уваги не приймається. Для деяких нафтових і газових родовищ роялті скасовані.

Податок з доходу від  видобутку нафти (petroleum revenue tax, PRT) — доповнення до роялті, запроваджений в 1975 році. За ставкою 75 % PRT оподатковує дохід від видобутку нафти та газу після відрахування виробничих витрат, роялті, податкових знижок. Податкова знижка на інвестиції становить 135 % від величини; податкова знижка на нафтовидобуток дорівнює сумі витрат на видобуток 10 млн тонн із нових родовищ. Подібний порядок оподаткування розрахований на стимулювання розвідки та освоєння нових родовищ.

Податок на капітал (податок  на приріст вартості капіталу, податок  на капітальний прибуток;capital gains tax) економічно спирається на збільшення (реалізований чистий приріст після вирахування збитків) ринкової вартості активів за період між їх придбанням і продажем. Тобто, у ряді випадків оподаткування торкається спекулятивних операцій. До активів належать усі форми власності на території Великобританії та за кордоном, включаючи як матеріальні (земля, будівлі та споруди, машини й устаткування, товарні запаси, акції, дебіторська заборгованість, іноземна валюта), так і нематеріальні активи (патенти, авторські права, торгові марки тощо). Від оподаткування звільняються перші 5 тис. ф. ст. доходу від реалізації, а також доходи від продажу приватних автомобілів, житлових будинків, витворів мистецтва, державних цінних паперів (облігацій, ощадних сертифікатів), а також доходи від полісів на страхування життя та азартних ігор.

Податок на приріст капіталу з фізичних осіб стягується за ставкою 25 % при продажу бізнесових активів, які трималися більше 2-х років, і для небізнесових активів, які утримувались 10 років, 60 % приросту стягується у вигляді податку. Навколо оподаткування капіталу йде тривала дискусія, оскільки податок справляється при кожному продажу активів незалежно від того, чи будуть виручені кошти, реінвестовані у виробництво, чи направлені на особисте споживання.

Информация о работе Порівняльний аналіз фінансових систем двох країн