Нарахування пдв при здійсненні зед

     На  операції з товарами (майном), які  вивозяться за межі митної території  України за зовнішньоекономічними  договорами й оформлені у митному  відношенні з метою тимчасового вивезення протягом одного року, з товарами, які поставляються на консигнацію, з переробленою давальницькою сировиною нерезидента, що повертається його власникові, а також на операції з експорту товарів без фактичного їх вивезення з митної території України, нульова ставка ПДВ не поширюється [3].

     Згідно  Податковому роз'ясненню щодо порядку  застосування нульової ставки податку  на додану вартість по операціях по вивозу (експортуванню) товарів за межі митної території України, затвердженому  наказом Державній податковій адміністрації України від 05.09.2002г. №418, визначено, що у випадку якщо по експортному контракту з нерезидентом продукція в звітному періоді не вивозиться за митні межи України, а відвантажується до місця формування експортних вантажів для подальшої відправки за межу, податкові зобов'язання у платника податків - експортера по нульовій ставці в цьому звітному періоді не виникають.

       Лише після фактичного перетину  товарами митної межі України  (завершення оформлення вивізної  вантажної митної декларації) платником податків - експортером визначаються податкові зобов'язання по нульовій ставці ПДВ. Таким чином, на дату відвантаження у підприємства-експортера виникає податкове зобов'язання по ПДВ, але немає підстави застосування нульової ставки, оскільки розмір ставки ПДВ можна визначити тільки після вивозу товарів за межі України. Чи означає це, що датою виникнення податкових зобов'язань із застосуванням нульової ставки податку є дата фактичного вивозу цих товарів за межі митних меж України (а не дата відвантаження з підприємства) з підтвердженням такого вивозу вантажної митної декларації [1].

     Перелік експортних операцій передбачає і такі, що є  звільненими від оподаткування  ПДВ. Перелік операцій, при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг яких застосовується нульова ставка, наведено у п. 6.2 ст. 6 Закону N 168/97-ВР.

     При здійсненні операцій, що обкладаються ПДВ за нульовою ставкою відповідно до ст. 4 Указу № 857, бюджетне відшкодування  сум ПДВ здійснюється протягом місяця, що настає після подання декларації за звітний період, у якому були здійснені такі операції. Причому сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів по цьому податку або інших податках, зборах (обов'язкових платежах), які зараховуються до державного бюджету України.

     Для отримання експортного відшкодування  підприємство-експортер повинне  представити до державної податкової інспекції оригінал п'ятого основного  листа, який є екземпляром для  декларанта, оформленого митним органом. Без такого підтвердження відшкодування сум ПДВ не реальне [1].

     Ефективність  процедури відшкодування ПДВ  є важливою складовою забезпечення конкурентоспроможності українських  експортерів, оскільки будь-які затримки погашення державою боргів перед  експортерами має наслідком підвищення собівартості продукції, що експортується, оскільки примушує товаровиробників здійснювати додаткові кредитні запозичення для фінансування поточної діяльності.

     Хронічні  затримки у виділенні бюджетних  коштів для розрахунків із підприємствами-експортерами, а також низька ефективність системи адміністрування ПДВ органами податкової служби, що не забезпечує швидке здійснення процедур перевірки обґрунтованості  вимог платників ПДВ, є основними проблемами, з якими стикаються підприємства-експортери, що мають право на бюджетне відшкодування. [2; c.135]

     Методика  визначення суми експортного відшкодування  наведена у ст. 8 Закону [4], де сказано, що експортному відшкодуванню підлягає відсоток податкового кредиту податкового  періоду, що має дорівнювати частці обсягів продажу товарів (робіт, послуг) на експорт у загальному обсязі оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) зазначеного податкового періоду (включаючи їх оподаткування при імпорті). Податковий кредит складається із сум ПДВ, що включаються до складу ціни придбаних товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва або підлягає амортизації, та які (суми ПДВ) фактично сплачені експортером грошовими коштами постачальникам починаючи з першого числа звітного місяця та закінчуючи днем (включно) подання розрахунку експортного відшкодування [6, № 10].

     В експортні обсяги продажу товарів (робіт, послуг) з метою оподаткування  не включаються майнові добровільні  пожертвування на користь нерезидентів, майнові внески для продовження будь-якої спільної з нерезидентом діяльності за межами України, майнові внески, які повертаються іноземному інвестору.

     Коли  суб’єкт ЗЕД має непогашену заборгованість з ПДВ минулих податкових періодів або непогашений податковий вексель, сума експортного відшкодування (або її частина) направляються на погашення такої заборгованості або зараховуються в рахунок погашення такого векселя. Суб’єкт ЗЕД також має право зарахувати суму експортного відшкодування (повністю або частково) в рахунок майбутніх платежів з ПДВ або інших податків, зборів (обов’язкових платежів), які зараховуються до Державного бюджету України.

     Висновки. Механізм справляння ПДВ Україні удосконалюється протягом кожного року з початку запровадження його в системі оподаткування. І, хоча він ще залишається далеким від досконалості, Україна має  можливість зачерпнути досвід більш розвинених країн з даного питання, ніж далі  шляхом проб і помилок виробляти свою систему оподаткування. 
 

http://www.rusnauka.com/8_DNI_2009/Economics/43207.doc.htm 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ПРОБЛЕМИ  ТА ПЕРСПЕКТИВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПОДАТКУ НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ 

Л.І. Гусак, студент 

     Постановка  проблеми. Перелік платників податку  на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Закон України "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями, які постійно вносяться після його прийняття Верховною Радою 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР.

     Законом передбачено також визначення окремих  термінів, а саме: > платник податку/? особа, яка зобов'язана здійснювати  утримання та внесення до бюджету  податку, що сплачується покупцем, або особа, що ввозить товари на митну територію України;

     - поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, обміну, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацією незалежно від термінів її надання, а також операцій з безоплатного надання товарів;

     - податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді;

     - податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду;

     - бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою.

Податковий  облік ведеться відповідно до Закону про ПДВ. Для податкового обліку ПДВ використовуються такі первинні документи і регістри:

     -податкова накладна - первинний документ, що виступає у відносинах між платниками податків. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом;

     -реєстр отриманих та виданих податкових накладних. Реєстр отриманих та виданих податкових накладних є реєстром податкового обліку, в якому визначаються кінцеві результати за податковий (звітний) період [6].

Облік придбаних товарів у осіб, які  зареєстровані як платники податку, ведеться виключно на підставі податкової накладної, а у осіб, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість - на підставі товарного чека, іншого розрахункового або платіжного документа, що підтверджує передачу товарів та проведення розрахунків.

     У реєстрі отриманих та виданих  податкових накладних ведеться окремий  облік операцій з поставки товарів, за якими виникають І не виникають  податкові зобов'язання. Крім того, окремо обліковуються операції, пов'язані  з поставкою товарів, які оподатковуються податком за ставками 20% чи 0%. звільнених від оподаткування [3].

     Що  стосується податку на додану вартість в сільському господарстві, то однією з ключових проблем оподаткування  сільськогосподарських товаровиробників з часу розбудови податкової системи незалежної України поряд з оптимізацією податкового навантаження є спрощення податкових відносин.

     Система оподаткування підприємців галузі з часу розбудови податкової системи  незалежної України була особливою  сферою взаємовідносин з державою, яка слабо корелювала із народногосподарською системою оподаткування. В галузі постійно функціонують особливі податкові механізми, а з 1999 р. — спеціальні режими непрямого оподаткування, які слід розглядати у якості непрямого бюджетного фінансування розвитку сільськогосподарського виробництва. В цьому зв'язку варто відзначити, що податки, як ключова соціально-економічна категорія та дієвий інструмент регулювання можуть використовуватись державою для виконання особливих завдань — створення сприятливих умов для розвитку певної галузі чи певних суб'єктів за відсутності більш певних важелів (зокрема, належного прямого бюджетного фінансування).

     Аналіз  останніх досліджень. Проблеми функціонування ПДВ в сфері сільськогосподарського виробництва постійно знаходяться під пильною увагою науковців та практиків. Зокрема, окремим аспектам їх вирішення присвячено праці М. Дем'яненка [1 ]. Д. Деми, С. Осадчого [5], В. Синчака, Л. Синявської, А. Соколовської [2], Н. Ущапівської [7], О. Чередниченко [8] та інших вітчизняних дослідників. Проте, не всі питання є вирішеними, зокрема, нині виникає проблема визначення подальших "перспектив застосування спеціальних режимів адміністрування ПДВ, що діють в галузі.

Виклад  основного матеріалу. Насамперед варто  відзначити, що податковий механізм у сфері сільськогосподарського виробництва формується особливим чином, а податки використовуються для виконання завдань та функцій, більш притаманних іншим фінансовим категоріям, що призводить до певних економічних викривлень. Податковий механізм у сільському господарстві слід нині розглядатиму якості специфічного інструментів фінансового забезпечення сільськогосподарських виробників -— і саме в цьому полягає його специфічність та оригінальність в Україні. Наслідком реалізації такого механізму є те, що нині податки в галузі перетворились з інструмента фіску в елемент фінансового забезпечення, завдяки якому покращується рівень фінансового забезпечення сільськогосподарських підприємств і створюється специфічне джерело фінансових ресурсів на рівні господарюючих суб'єктів.

     Для бюджету теоретично такі втрати є  рівноцінними — що залишати не вилучені до бюджету у вигляді податків кошти у розпорядженні виробників, що направляти їх після справляння податків як бюджетні дотації. Проте на практиці, підтримка через механізм оподаткування виходить для бюджету «дешевшою», оскільки рівень сплати податків і зборів у галузі, особливо до запровадження спец режимів, бажає кращого. Тому при оцінці розмірів підтримки через механізм оподаткування варто враховувати це і не переоцінювати розміри такої підтримки. З іншого боку, така форма підтримки створює можливості для податкових зловживань, використання спец режимів суб'єктами, для яких вони не передбачені або в схемах оптимізації податкового навантаження.

     Характеризуючи         структуру         фінансової         підтримки         розвиткусільськогосподарського виробництва, що склалась останнім часом, варто відзначити суттєве переважання непрямої підтримки за допомогою спеціальних режимів і механізмів оподаткування над прямим бюджетним фінансуванням. Це свідчить, що в останні роки податки в галузі виконують лише стимулюючу функцію. Податкове навантаження нині є мінімально можливим. Зокрема, за останній період виробники галузі отримували більше 60 % (майже 2/3) державних фінансових ресурсів підтримки за рахунок податкових пільг та преференцій. Такий обсяг підтримки забезпечувався за допомогою спеціальних режимів оподаткування:

-  запровадження  спеціального режиму прямого  оподаткування — фіксованого  сільськогосподарського податку (ФСП), що знизило податкове навантаження на виробників галузі у 3-^5 рази проти рівня 1997-1998 рр. - до рівня 3-4 коп. з гривні виручки. Розмір підтримки за цим напрямом оцінювався у 2001—2004 рр. у 1,2-1,4 млрд. грн. щорічно, з 2005 р. - 0,4-0,5 млрд. грн.;