Нарахування пдв при здійсненні зед

      При реімпорті товарів особи, які  ввозять українські товари, що раніше було експортовано з території України, сплачують податок на добавлену вартість за загально встановленим порядком.

      Предмети  матеріально-технічного постачання, обладнання, палива, продовольчі товари та інше майно для забезпечення діяльності українських установ за кордоном, ввезені назад на митну територію Україні, що вивозились з її території на правах тимчасового вивезення і належать українським юридичним особам, податком на добавлену вартість не обкладаються.

      При розміщенні товарів, що завозяться особами, в тому числі іноземними фірмами, на ліцензійних митних складах податок на добавлену вартість відбувається на момент видачі цих товарів зі складу у вільний обіг за загальновстановленим порядком. Відповідальність за сплату податку на добавлену вартість покладається на власника митного складу або за домовленістю на особу, що розмістила товари на складі.

        Давальницька сировина, що ввозиться  на митну територію України іноземними замовниками, включаючи сировину, що ввозиться і буде використовуватись для проведення розрахунків за переробку підлягає оподаткуванню податком на добавлену вартість. Сплата податків при цьому здійснюється українським виконавцем по давальницькій сировині, що буде використана для проведення розрахунків за послуги для її переробки під час проведення митних процедур, а по давальницькій сировині, що використовуватиметься для виробництва готової продукції, - шляхом видачі простого векселя з відстрочкою платежу на термін виконання операції з давальницькою сировиною, але не більше як  на 90 календарних днів з моменту оформлення ввізної вантажної митної декларації.

      У разі вивезення готової продукції  за межі митної території України у період, на який дається відстрочення платежу, вексель погашається і податки не справляються. При невивезені усієї готової продукції або її частки, включаючи продукцію, що використовується для розрахунків за переробку у визначений термін, виконавець зобов’язаний на протязі 5 банківських днів оплатити вексель, для визначення розміру платежів приймається митна вартість давальницької сировини чи її частка. [22. c 34-36]

      Підставою для митного оформлення давальницької  сировини , що ввозиться на митну  територію України є пред’явлення українським виконавцем органові митного контролю зазначеного векселя, авізованого податковою інспекцією.

      Фактично  сплачені податки при погашенні  зазначеного векселя при розрахунках  з бюджетом українським виконавцем не враховуються, а враховуються при  проведенні ним розрахунків з  іноземними замовниками.

      Відповідно  до чинного законодавства України, відповідальність  за правильність та своєчасність сплати податку на добавлену вартість несуть платники податку та їх посадові особи.

      Органи  державного митного контролю України  приймають до декларування та митного  оформлення продукцію, що ввозиться  на територію Україні, лише у разі наявності письмового підтвердження банку про сплату податків або наявності належним чином оформлених документів, тобто векселів щодо відстрочки та виділення у вантажній митній декларації окремими рядками сум податку на добавлену вартість. Контроль за правильністю обчислення та своєчасністю сплати податків здійснюється органами державної податкової адміністрації відповідно до закону України .

      Податок на добавлену вартість не справляється за реалізацію з розрахунками в іноземній чи в національній валюті, так і шляхом обміну чи передачі на експорт за межі митних кордонів України товарів, включаючи виконання міжнародних перевезень товарів та пасажирів транспортними засобами, а також послуги з навантаження, розвантаження, перевантаження товарів, що експортуються та транзит іноземних вантажів, включаючи послуги з транзиту вантажів через територію України.

      Такі  товари, роботи, послуги, вважаються експортованими, коли: 

      -товари  залишили територію України і  їх вивезення було підтверджене  митною декларацією;

      -роботи,послуги  що не призначені для експлуатації, використання та вжитку  Україні  , подані особам підприємства яких або вони самі постійно не перебувають або постійно не переживають на території України;

      - послуги з міжнародних перевезень, здійснені згідно з контрактом  на транспортування, або з брокерською  угодою, що до перевезення як  товарів так і пасажирів від пункту на національній території України до пункту за кордоном, від пункту за кордоном до пункту на національній території та транзитом через національну територію України, а також між двома пунктами в середині країни, як частини міжнародних повітряних та водних перевезень.

      Не  підлягає оподаткуванню також тимчасовий експорт товарів - поставка давальницької  сировини українським замовником для  обробки за кордоном із наступним  поверненням її у повному обсязі.

      При цьому та частина давальницької  сировини, що використовується для проведення розрахунків за її переробку, або готова продукція, що залишається у країні виконавця як плата за послуги переробки, не підлягають оподаткуванню податком на добавлену вартість. Коли ж зазначені товари є під акцизними товарами, з них стягується тільки акцизний збір.

      Товари, що повертаються в Україну, які раніше були вивезені за кордон на умовах тимчасового  вивезення, та готова продукція, виготовлена повністю з давальницької сировини українського замовника, яка імпортується при її поверненні в Україну не підлягає оподаткуванню податком на добавлену вартість.

      При експортуванні товарів за іноземну валюту підприємствами та організаціями  як виробниками, так і підприємствами, що здійснюють посередницькі функції, сума податку на добавлену вартість, що сплачені або підлягають сплаті постачальникам за виконанні роботи, надані послуги, придбані матеріальні ресурси, паливо, вартість яких відноситься на собівартість виробництва таких товарів, придбані і введенні в експлуатацію основні виробничі фонди та взяті на облік нематеріальні активи, а також суми податку сплачені постачальникам цих товарів, підлягають відшкодуванню з відповідних бюджетів вказаним підприємствам або зараховуються в рахунок чергових платежів за умови надходження коштів в іноземній валюті на розрахунковий рахунок підприємств, подання вантажної митної декларації зі штампом митниці “пропуск дозволено” якщо не минув річний строк з дня оплати податку постачальникам.

      Суми  податку на добавлену вартість, сплачені виробником за сировину, матеріали, комплектуючи вироби, які використані для виготовлення продукції і суми податку, сплачені посередникам за товари, що експортуються з розрахунками у національній валюті, шляхом передачі або бартерних операцій при розрахунках з бюджетом не враховуються, а включаються до вартості таких товарів, а за придбані і введені в експлуатацію основні виробничі фонди та взяті на облік нематеріальні активи покриваються за рахунок джерел їх придбання. 
 

     Висновок 

     Аналіз  теоретичних засад оподаткування  доданої вартості дозволяє дійти висновку, що при здійсненні зовнішньоекономічних операцій коріння частини проблем функціонування ПДВ криється в особливостях об'єкта оподаткування, найуживаніших принципах утримання податку та методах обчислення податкових зобов'язань. Зокрема, наслідком застосування найпоширенішого – кредитного – методу обчислення зобов'язань з ПДВ є існування часового лагу між сплатою податку в ціні придбаних матеріальних ресурсів і відшкодуванням цієї суми після реалізації виробленої підприємством продукції завдяки перерахуванню до бюджету різниці між отриманим і сплаченим податком. Величина цього лагу залежить від тривалості виробничого циклу і в деяких галузях може бути досить значною. Це не спричиняє особливих незручностей, якщо підприємства мають вільний доступ до недорогих кредитних ресурсів і можуть своєчасно поповнювати обігові кошти. Якщо ж такий доступ є обмеженим, а ресурси дорогими, то виникає їх гостра нестача. На величину лагу впливає також швидкість реалізації виробленої продукції. В умовах недостатнього сукупного попиту, низької якості та конкурентоспроможності багатьох видів продукції, що ускладнюють її реалізацію, ця вада ПДВ набуває особливої ваги і породжує значні труднощі у його застосуванні.

     Поширене  використання ПДВ пов'язане з низкою переваг, які стимулюють як державу, так і платника. По-перше, оподаткування витрат більшою мірою вигідне і державі, і платнику, ніж оподаткування доходів. По-друге, оскільки безпосереднім об'єктом податку виступають витрати, то різко посилюється зацікавленість у зростанні доходів. По-третє, від ПДВ значно складніше ухилятися і, отже, з ним пов'язано менше порушень у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності. 
 

  Наукові статті 

Особливості оподаткування ПДВ  зовнішньоторговельних  операцій 

      Герасимов Р.Ю.

          Лукашова І.О., к.е.н. доцент 

     У європейських країнах податок на додану вартість  (ПДВ) успішно виконує  функцію стабільного джерела  значної частки податкових надходжень. Однією з важливих переваг ПДВ  є уникнення податкового навантаження експорту та встановлення рівного податкового навантаження на товари і послуги, як українського, так і іноземного виробництва, що реалізуються на внутрішньому ринку України.

     Метою статті є висвітлення особливостей порядку оподаткування ПДВ зовнішньоторговельних операцій в Україні, а також деяких недоліків та перешкод  у податковій системі.

     Як  свідчить практика, порядок оподаткування  на додану вартість зовнішньоторговельних  операцій в Україні є актуальним і до цього дня в силу нестабільності та мінливості законодавчої бази, яка сприяє фінансовим порушенням і зловживанням у країні. Здійснення експортно-імпортних постачань вітчизняними підприємствами є однією з умов підвищення їх ефективного функціонування, зростання прибутковості та конкурентоспроможності.

     По  суті, ПДВ є непрямим податком, що включається у вартість товару і  передається державі продавцем, хоча його адміністрування поки є  досить складним. 

     Згідно  закону, об`єктом оподаткування ПДВ  є операції з ввезення (пересилання) товарів на митну територію України й отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України. Отже, об’єкт оподаткування – це ввезення товарів, тобто конкретна операція як об’єкт оподаткування, якщо говорити про сумове значення – то це митна вартість. Сума митного збору стягується з митної вартості товару.

     Але нарахування ПДВ проводиться  на митну вартість товару з урахуванням  мита, а якщо товар підакцизний, то і з урахуванням акцизного  збору.  Тобто, на одні податки нараховуються інші. Мито і акцизний збір - це державні податки, і вони не мають бути об'єктом обкладення ПДВ. В даному випадку не дотримується принцип одноразовості оподаткування. Враховуючи об'єми і  масштаби імпортних постачань товарів, не важко представити, на скільки ущемлені    інтереси українських імпортерів [1]. 

     Згідно  пп.7.3.6 п.7.3 ст.7 Закону про ПДВ датою  виникнення податкових зобов'язань  при ввезенні (імпорті) товарів є  дата оформлення ввізної митної декларації з вказівкою в ній суми податку, що підлягає сплаті. У свою чергу, датою виникнення права на податковий кредит згідно пп.7.5.2 п.7.5 ст.7 Закону про ПДВ вважається дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно пп.7.3.6 вказаного Закону. Як бачимо, Закон про ПДВ не передбачає яких-небудь особливостей стягування ПДВ залежно від вартості товарів, що імпортуються. Тобто навіть якщо вартість ввезених товарів мізерна, "імпортний" ПДВ все одно платиться [5]. Перелік імпортних операцій передбачає і такі, що є  звільненими від оподаткування ПДВ [4].

сплата "імпортного" ПДВ при імпорті  послуг здійснюється суб’єктом ЗЕД - імпортером методом включення до декларації з ПДВ податкових зобов’язань, визначених за правилом "першої події" або за датою здійснення попередньої  оплати за послуги, що будуть імпортовані, або за датою надання послуг іноземним СГД. В цьому випадку суб’єкт ЗЕД має право на отримання податкового кредиту з ПДВ тільки в звітному (податковому) періоді, що є наступним за тим звітним періодом, в якому виникають податкові зобов’язання. Іншими словами, суб’єкт ЗЕД в одному місяці одержує імпортні послуги (або за них сплачує), в цьому ж місяці в нього виникають податкові зобов’язання з ПДВ, а в наступному місяці ПДВ сплачується до бюджету та виникає податковий кредит [6].

     Таким чином, у підприємств-імпортерів виникає необхідність в декларуванні таких товарів, що обумовлене необхідністю документального підтвердження права на податковий кредит по сплачених сумах ПДВ по кожному імпортному постачанню. Це вимушує імпортерів звертатися до митного органу з письмовою заявою про митне оформлення таких        товарів [1].

     Обкладення  ПДВ експортних операцій також має  ряд особливостей. Сутність однієї з них полягає в тому, що при  продажу товарів, які були вивезені платником податків за межі митної території України, податок на додану вартість обчислюється за нульовою ставкою [4, пп. 6.2.1].