Автор: Пользователь скрыл имя, 08 Ноября 2011 в 15:37, курсовая работа
Побудова і релізація ефективної системи оподаткування являється невід’ємною умовою створення діючого механізму регулювання економічних процесів в державі. Система оподаткування представляє собою сукупність податків, зборів, інших обов’язкових платежів в бюджет і внесків в державні цільові фонди, які стягуються в установленому порядку.
У випадку реалізації ( використанні ) вказаних енергоносіїв споживачам для невиробничі потреби ПДВ обчислюється виходячи з їх загальної вартості з врахуванням ПДВ, але не нижче митної, а у відповідних випадках закупівельної вартості. Обчислення суми ПДВ здійснюється за ставкою 16,67% до оподаткованого обороту.[5.c 67]
За імпортні матеріально-технічні ресурси для сільського господарства які ввозиться резидентами для виробничих потреб України ПДВ при подальшій реалізації ( передачі чи обміну ) сільськогосподарським споживачам обчислюється виходячи з різниці між кінцевою ціною реалізації і у відповідних випадках ціною їх придбання або митною вартістю , перерахованою в українські гривні за курсом Національного банку України на день подання вантажної митної декларацій.
У випадку реалізації ( обміну , передачі чи використання ) вказаних вказаних матеріально-технічнихресурсів не для потреб сільського господарства ПДВ обчислюється виходячи з їх загальної вартості з врахуванням ПДВ, але не нижче митної, а у відповідних випадках закупівельної вартості. Обчислення суми ПДВ здійснюється за ставкою 16,67 % до оподаткованого обороту .
Для обчислення податку на додану вартість платнику слід вести податковий облік. Основним первинним документом для відображення сум податку на додану вартість є податкова накладна. Це документ встановленого зразка, який виписує і надає платник податку покупцеві товарів, робіт і послуг. Податкова накладна містить такі реквізити:
Якщо платник податку реалізує товари, роботи, послуги, що звільнені від оподаткування у випадках, передбачених статтею
5 Закону "Про податок на додану вартість", у податковій накладній робиться запис "Без ПДВ" з посиланням на відповідний підпункт чи пункт статті 5
Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцеві, а копія залишається у продавця.
Для оподатковуваних операцій, в тому числі і тих, що звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.
Податкова накладна є звітним і одночасно розрахунковим документом і виписується на кожну повну або часткову поставку товарів, робіт, послуг. У разі, коли частка товару не містить відокремленої вартості, перелік частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним податковим органом України, і враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.
Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань зі сплати податків, тобто 1095 днів.
Податкова накладна підписується особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів, а також скріплюється гербовою або спеціальною „Для податкових накладних" печаткою продавця товарів, робіт чи послуг.
Для фізичних осіб, незареєстрованих як суб'єкти підприємницької діяльності, які ввозять товари на митну територію України в обсягах, що не підлягають оподаткуванню згідно з законодавством України, оформлення митної декларації прирівнюється до подання податкової накладної.
Податкова накладна видається у разі продажу товарів, робіт чи послуг покупцеві на його вимогу. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні постачальником порядку заповнення податкової накладної покупець таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання товарів (послуг).
Отримання податковим органом такої заяви є підставою для проведення податкової перевірки постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за вказаною цивільно-правовою операцією.
У разі ввезення (імпортування) товарів на митну територію України документом, що засвідчує право на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, є належним чином оформлена митна декларація, в якій відображається факт сплати імпортером податку на додану вартість. Імпортери, що розмитнюють товари при їх ввезенні на митну територію України, сплачують:
Об'єктом оподаткування податком на додану вартість є вартість товарів, ввезених на митну територію України , крім тих, що відносяться до переліку критичного імпорту, перелік яких затверджується КМУ.[ 4.c 78-79 ]
Контроль за сплатою податку покладено на податковий орган за місцем реєстрації платника та митні органи, що розмитнюють товари. В податковій декларації з податку на додану вартість операції по податку на додану вартість з імпортованих товарів відображаються тільки один раз в частині податкового кредиту в рядку „ПДВ, сплачений митним органам".
Протягом звітного періоду податкові накладні, вантажні митні декларації, касові та товарні чеки, готельні рахунки, рахунки, виставлені за отримання послуг, що обліковуються за приладами обліку, транспортні квитки, що підтверджують факт придбання чи реалізації товарів, робіт, послуг, фіксуються в „Реєстрі отриманих та виданих податкових накладних" платника податку.
При проведенні планової або позапланової документальної перевірки платник податку зобов'язаний забезпечити доступ податковому інспектору до реєстру податкових накладних, а в разі ведення його в електронному вигляді надати носій електронної інформації.
Важливим моментом оподаткування податком на додану вартість є визначення дати виникнення податкових зобов'язань. Датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт чи послуг) є дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
♦ або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт чи послуг), які підлягають продажу, а в разі продажу товарів за готівкові кошти і % дата їх оприбуткування в касі платника, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
♦ або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Датою виникнення податкових зобов'язань орендодавця (лізингодавця) для операцій з фінансової оренди є дата фактичного передання об'єкта фінансової оренди у користування орендарю.
Датою визначення податкових зобов'язань у разі продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому вигляді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.
При ввезенні (імпортуванні) товарів на митну територію України датою виникнення податкових зобов'язань є дата подання ввізної митної декларації з зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з поточного рахунку платника подану в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, який засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася першою.
Датою виникненні податкових зобов'язань з контрактів, визначених довгостроковими, відповідно до закону України,, Про оподаткування прибутку підприємств", є дата збільшення валового доходу виконавця довгострокового контракту.
Попередня оплата вартості товарів (послуг), які згідно з договорами підлягають вивезенню (експортуванню) за межі митного кордону України або ввезенню (пересиланню) на митну територію України, не є підставою для виникнення податкових зобов'язань.
У міжнародній практиці існує два механізми стягування даного податку в зовнішньоторговельних відносинах, які ґрунтуються на принципах призначення та походження.
За принципом призначення — товари оподатковуються за місцем їх споживання, тобто при споживанні у країні-імпортері. Застосування принципу призначення у механізмі оподаткування імпорту податком на додану вартість, згідно з діючими в країнах COT домовленостями, передбачає, що ставка даного податку не повинна перевищувати внутрішню при реалізації вітчизняних товарів. Перевагою даного принципу є можливість дотримання та контролювання однакового рівня оподаткування на момент кінцевої реалізації відносно імпортованих та національних товарів.
За принципом походження — товари оподатковуються за місцями їх виробництва, тобто стягнення податків у даному разі відбувається при експорті товарів. Недоліком принципу походження є відмінність між механізмами та рівнями оподаткування товарів, що імпортуються, та вітчизняних товарів, особливо якщо у країні походження при експорті застосовується інша ставка. Застосування принципу походження тягне необхідність врегулювання питання «подвійного оподаткування зовнішньої торгівлі» у зовнішньоекономічних відносинах, що пов'язане з високим рівнем податкової координації між країнами та передбачає прийняття системи розподілу податків.
В ситуації, коли дві торгуючі між собою країни застосовують різні механізми нарахування податку на додану вартість, на перший погляд, втрачає та країна, яка нараховує даний податок за принципом походження, так як в силу подвійного оподаткування і в країні експорту, і в країні імпорту товар стає менш конкурентоспроможним.
Але це відбувається за умови існування альтернативного товаропотоку до країни імпорту. Якщо ж країна експорту є монополістом даної товарної групи, то запровадження механізму нарахування податку на додану вартість за походженням дозволяє їй отримувати додаткові надходження до бюджету за рахунок споживачів країни імпорту.
Прикладом
існування даної проблеми для України
є її зовнішньоторговельні операції з
Росією. Ці дві країни застосовувати різні
механізми нарахування даного податку:
Україна використовувала принцип призначення,
тоді як в Росії нарахування відбувалося
за принципом походження. До останнього
часу така ситуація була сприятлива для
експорту товарів з України.
2.
Ставки податку на додану
вартість
Закон передбачає дві ставки оподаткування податком на додану вартість - 20 відсотків та нульову ставку. За ставкою 20 відсотків оподатковуються всі операції за винятком звільнених від оподаткування та операцій, до яких застосовується нульова ставка.
Нульова ставка застосовується щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг), які були вивезені (експортовані) платникові податку за межі території Україні. Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України у разі, якщо їх вивезення засвідчене належно оформленою митною декларацією.