Міжнародний поділ праці

      Питома  вага країни в загальному виробництві країн світового економічного співтовариства зумовлює місце її економіки в системі міжнародного виробництва, але не дає уявлення про рівень включення національної економіки країни в систему МПП. Тому необхідно використовувати і відомості про розвиток зовнішньої торгівлі між цією країною й іншими учасниками МПП.

      Дані  про об'єм ВВП окремих країн  і величину їхнього валового експорту на світовий ринок є вихідними  моментами для визначення ступеня  залучення ресурсів країни в процес МПП. Показник цей розраховується відношенням величини всього експорту окремої країни на світовий ринок до обсягу її ВВП. Цей показник називається експортна квота. Вона свідчить про ступінь залежності виробництва національної економіки від збуту своїх товарів на ринках інших країн, показує можливості даної країни робити певну кількість продукції для продажу на світовому ринку.

      Важливим  показником, який застосовується для  виміру ступеня залучення всіх ресурсів окремої країни в систему МПП, є коефіцієнт випередження темпами зростання валового експорту темпів зростання валового внутрішнього продукту даної країни. На його основі можна судити про тенденції зміни ступеня участі країни в МПП. Якщо темпи зростання всього експорту випереджають темпи зростання виробництва всієї сукупності товарів і послуг у країні, то можна говорити про подальше залучення всіх її ресурсів у МПП, коли випередження відбувається з недостатньою послідовністю, то наявні певні невикористані можливості для подальшого включення ресурсів у систему МПП, відставання свідчить про ослаблення процесу втягування ресурсів даної країни в систему МПП [1].

      Цей коефіцієнт характеризує також тенденцію  розвитку концентрації виробництва  ВВП в окремих країнах. Крім того, він може бути використаний для порівняльного  аналізу. Зіставлення національних коефіцієнтів випередження дозволяє виявити певні національні особливості участі тієї чи іншої країни в МПП. Більш активно будуть задіяні в систему МПП ресурси тієї країни, у якої цей коефіцієнт вище, ніж у її партнерів.

      Про ступінь включення економіки країни в МПП можна судити і по імпортній квоті. Вона показує, яку частину імпорт становить від ВВП. Її можна порівняти з експортною квотою й у такий спосіб установити співвідношення між експортом та імпортом. Вони можуть бути рівні, але найчастіше ці величини не збігаються.

      Застосовується  також коефіцієнт випередження темпами зростання імпорту темпів зростання валового внутрішнього продукту. На відміну від імпортної квоти цей показник дає уявлення про тенденції розвитку імпорту, про ступінь залежності національної економіки від закупівель товарів за рубежем [12].

      Для виміру рівня розвитку зовнішньоекономічних зв'язків даної країни використовують і зовнішньоторговельну квоту, що являє собою відношення величини зовнішньоторговельного обігу країни до об'єму її ВВП. Вона показує загальний обсяг зовнішнього товарообігу даної країни з країною-партнером чи з усім світовим співтовариством, але не дає при цьому його якісної характеристики. Зовнішньоторговельна квота як показник розвитку МПП носить обмежений характер, і для цього краще використовувати експортну та імпортну квоти.

      Крім  розглянутих показників, що характеризують ступінь залучення ресурсів у  систему МПП, існує група інших  показників, вивчення яких допомагає  простежити розвиток окремих аспектів цього процесу, наприклад, установити місце якого-небудь міжнародного регіону – ЄС, Північної Америки, Африки і т. д. – у всій системі зовнішньоекономічних зв'язків окремої країни. У цьому випадку так само, як і при визначенні рівня залучення ресурсів країни в МПП, можна застосувати дані з експорту, імпорту і зовнішньому товарообігу, провести аналіз на основі даних по одному з цих параметрів. Зокрема, ми розглянемо лише ті показники, що застосовуються при проведенні експортних операцій.

      Одним із показників, що характеризують місце міжнародного регіону в системі зовнішньоекономічних зв'язків окремої країни, служить доля у її валовому експорті експорту у певний міжнародний регіон. Цей показник обчислюється на основі даних про продажі окремої країни в країни регіону, в її валових постачаннях на світовий ринок [9].

      Важливим  показником, який використовується для  характеристики становища зовнішньоекономічних зв'язків, є коефіцієнт зміни величини експорту окремої країни в даний регіон у порівнянні із зростанням її валових постачань на світовий ринок. Цей коефіцієнт також називають коефіцієнтом випередження. Він обчислюється відношенням темпів зростання експорту окремої країни у відповідний регіон до темпів зростання її валових постачань на світовий ринок. Цей коефіцієнт дає уявлення про швидкість розвитку взаємного економічного співробітництва країни з групою країн у порівнянні з розвитком усієї системи зовнішньоекономічних зв'язків, а також про те, як змінюється місце даного регіону в системі зовнішньоекономічних зв'язків країни [30].

      Крім  цих показників існують інші, котрі  дозволяють визначити місце окремих  країн у системі взаємних економічних  відносин країн даного регіону. Одним  із таких показників є частка експорту окремої країни у взаємному експорті групи країн. Взаємний експорт – це сукупний експорт країн-партнерів на регіональний ринок. Хоча взаємний експорт групи країн у остаточному підсумку і визначається загальним обсягом їхнього спільного виробництва, але твердої залежності між цими величинами не існує. При одних умовах взаємний експорт може розвиватися паралельно з виробництвом, при інших – відставати. Оптимальним варіантом є той, при якому взаємний експорт випереджає зростання загального обсягу виробництва: відбувається більш глибоке залучення ресурсів країни в процес МПП [7].

      Рівною  мірою й частка експорту окремих  країн у взаємному експорті регіональної групи не має стабільного характеру. Вона змінюється не тільки в залежності від величини експорту інших країн, але і від рівня вітчизняного виробництва всієї сукупності товарів і послуг, від обсягу їхнього споживання всередині країни і від інших факторів. Зміни частки експорту окремих країн у взаємному експорті можуть йти в різних напрямках. Її збільшення свідчить про зростання ролі даної країни у взаємному обміні країн, що співробітничають.

      Частка  експорту окремої країни у взаємному  експорті даної групи країн дає  об'ємне уявлення про участь цієї країни в їхньому зовнішньому обміні. Про тенденції ж розвитку цієї величини можна судити за коефіцієнтом випередження темпами зростання експорту окремої країни визначеного регіону темпів взаємного експорту країн даного регіону. Чим вище цей коефіцієнт, тим більше місце дана країна займає у взаємному експорті регіональної групи. Про співвідношення всіх розглянутих показників дає уявлення таблиця 1.1. 

Таблиця 1.1

Класифікація  показників, що характеризують участь країни в МПП [14]

      Вищерозглянуті  показники характеризують різні  аспекти участі країни в системі  міжнародного поділу праці в народногосподарській формі. Але крім народногосподарської існують і інші форми МПП –  внутрішньогалузева, міжгалузева і міжродова. Кожна з них викликає великий самостійний інтерес для аналізу процесу розвитку міжнародного поділу праці. Для цього можуть бути використані ті ж самі показники і методи їхнього розрахунку, але кількісні величини цих показників будуть вже іншими, тому що внутрішньогалузева, міжгалузева і міжродова форми припускають поділ праці не на рівні всіх обсягів валових внутрішніх продуктів країн, а в масштабах окремих підрозділів національних економік.

      Можна також проаналізувати різні аспекти участі національної економіки і її окремих підрозділів у МПП. Наприклад, можуть бути вивчені стан питомої ваги галузі у вартості всього експорту країни на світовому ринку, темпи зростання галузей міжнародної спеціалізації у порівнянні з темпами зростання всієї промисловості країни й ін.

      Міжнародна  спеціалізована галузь – це галузь, що визначає характер міжнародної спеціалізації  країни. Її характерними ознаками є:

• значно більш висока частка експорту в даній галузі в порівнянні з часткою експорту в інших галузях;
• більш висока питома вага такої галузі у виробництві даної країни в порівнянні з її часткою у світовому виробництві.

      Основний  показник рівня міжнародної спеціалізації  галузі – коефіцієнт відносної експортної спеціалізації (К_вес), що дорівнює відношенню питомої ваги товару в експорті країни до питомої ваги товару у світовому експорті. За допомогою цього коефіцієнта можна визначити товари й галузі, що є міжнародно-спеціалізованими для даної країни:

      При К_вес > 1 чим більше К_вес, тим більше явною є міжнародна спеціалізація даної галузі. При К_вес < 1 чим нижче К_вес, тим менше підстав вважати дану галузь (товар) міжнародноспеціалізованою.

      Іншим показником, який характеризує міжнародну спеціалізацію країни, є міжнародно-спеціалізована продукція, що є предметом двосторонніх і багатосторонніх угод міжнародної спеціалізації й кооперації виробництва про поділ виробничих програм. Міжнародно-спеціалізованими є також товари, вироблені в одній чи декількох країнах і покриваючі потреби світового ринку в них [7].

      Таким чином, чим більш значне місце в складі експортованої продукції міжнародно-спеціалізованих галузей займають вироби передових галузей обробної промисловості, тим більше прогресивний характер носить міжнародна спеціалізація, й тим вище її реальний рівень, та навпаки, явна перевага в експорті продукції видобувних галузей і сільського господарства – свідчення звичайно пасивної ролі країни в МПП, відносної відсталості міжнародної спеціалізації. 
 
 
 
 
 

      РОЗДІЛ 2.

      СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ В РОЗВИТКУ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ.

      2.1. Нові тенденції в розвитку міжнародного поділу праці і світової економіки.

      МПП став результатом багатовікового розвитку продуктивних сил, поглиблення національного  поділу праці та залучення в систему  світових господарських зв'язків  нових національних виробництв. МПП пройшов шлях від двосторонніх відносин між країнами (XVI – середина XVIII ст.) до тісних міждержавних зв'язків уже в кінці XIX – на початку XX ст. У цей час поряд із суто торговими міждержавними зв'язками закріпилися міждержавні виробничі зв'язки [9, 13].

      Безперервно розвиваючись, МПП набув певних тенденцій  та особливостей.

      До  них належать такі:

      1. У світовому господарстві зберігається  і навіть поглиблюється розрив  між промислове розвинутими країнами  і країнами, що розвиваються. На  розвинуті країни припадає близько 25 % населення і 80 % сукупного національного продукту. Країни, що розвиваються, у світовому господарстві є, в основному, постачальниками сировини і споживачами готової продукції. Але останнім часом встановлюється нова галузева спрямованість країн, що розвиваються.

      Між розвинутими країнами та країнами, що розвиваються, швидкими темпами  зростає внутрішньогалузевий обмін  продукцією обробної промисловості. Збільшується виробництво працемістких, матеріаломістких, стандартизованих виробів на експорт для задоволення потреб насамперед промислове розвинутих країн. Провідні ролі в цьому відіграє четвірка так званих драконів – Гонконг, Сінгапур, Тайвань і Південна Корея, а також Китай, Таїланд, Туреччина, Бразилія, Мексика, Індія та деякі інші країни, що належать до "нових індустріальних країн".

      2. Основним в МПП став внутрішньогалузевий  поділ праці на основі предметної, а особливо подетальної та  технологічної спеціалізації.

      3. Внаслідок нерівномірності соціально-економічного  розвитку продовжуються зміни в розстановці політичних і економічних сил в групі промислово розвинутих країн, насамперед між трьома основними центрами – США, Японією і Західною Європою. Це викликає необхідність частої перебудови в системі МПП.

      4. Змінилася участь в МПП колишніх країн соціалістичного табору. Відбувається переорієнтація їхніх економік та залучення їх до участі у МПП на іншій основі.