Міжнародний поділ праці

Вступ

      Актуальність  теми дослідження. Світова система господарювання склалася наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Саме в цей час виникли міжнародні монополії, завершується економічний розділ світу, остаточно формується світовий ринок. З того часу світове господарство безупинно розвивається під впливом багатьох факторів, і цей процес ще далекий від завершення.

      Дослідження за даною темою грунтуються на поглядах представників класичної політичної економії таких як Адам Сміт, Вільям Петті, Девід Хьюм, а також Карл Маркс.

      Про актуальність теми свідчить і той  факт, що вона є предметом постійної  уваги вітчизняних і зарубіжних науковців. Зокрема, відомі праці таких  дослідників як Кірєєв А.П., Кириченко  О.А., Козик В.В., Лук’яненко Д.Г., Пахомов Ю.М, Новицький В.Є., Шишков Ю., Філіпенко А.С., Рут, Франклін P., Ліндерт П., Тейт Алан А. та інші.

      Міжнародний поділ праці виступає істотним фактором розвитку світового господарства, що передбачає випереджаючий розвиток у певних країнах окремих галузей економіки, в яких кожна країна має власні переваги, тобто вищу продуктивність праці і нижчі витрати виробництва порівняно з іншими країнами. Міжнародний поділ праці втілюється в міжнародній спеціалізації, кооперації та комбінуванні виробництва. Спочатку міжнародний поділ праці формувався під впливом природних факторів (кліматичні умови, мінеральні ресурси, земельний фонд).

      Велику  роль у прискоренні процесу відіграв індустріальний розвиток національних економік. Промислова революція ХІХ  ст. – спричинила переворот у  галузевому поділі праці. Міжнародний поділ праці дедалі більше став залежати від розвитку продуктивних сил, технічного рівня виробництва.

      У країнах, які широко використовують можливість брати участь в МПП, як правило, вищі темпи економічного розвитку. Яскравим прикладом є розвиток Японії, Німеччини, "нових індустріальних країн" – Гонконгу, Тайваню, Сінгапуру та Республіки Кореї. І навпаки, в країнах, які не зуміли зайняти своє місце у МПП, – нижчі темпи розвитку або навіть спостерігається згортання виробництва.

      Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження курсової роботи.

      Метою курсової роботи є дослідження особливостей, факторів, форм і тенденцій міжнародного поділу праці. Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

• дати визначення сутності і формам МПП;
• визначити фактори розвитку, причини та показники участі країн в МПП;
• проаналізувати нові тенденції у розвитку МПП;
• охарактеризувати проблему інтернаціоналізації та глобалізації світової економіки;
• розкрити перспективи поглиблення процесів глобалізації в світі та економік окремих країн;
• дослідити стан ресурсного самозабезпечення України і розвиток її експортного потенціалу;
• визначити проблеми і перспективи участі України в МПП.

      Об'єктом  дослідження курсової роботи є світова економіка та економічна система України як матеріальна основа її участі в МПП.

      Предмет дослідження – відносини між суб’єктами світового господарства з приводу спеціалізації, кооперування у виробництві товарів на експорт, задоволення імпортних потреб, а також участі України в цих відносинах.

              Методи дослідження: аналізу і синтезу, системного підходу, наукового порівняння, логічний та історичний методи,структурно-функціональний, метод прогнозування, біхевіористський та ін.

               Інформаційна база  дослідження: монографічні видання вітчизняних та зарубіжних дослідників, наукові публікації вчених спеціалістів в періодичних виданнях, статистичні довідники, інформація Internet. 

РОЗДІЛ  1.

Сутність, фактори, форми, основні  напрямки і тенденції  міжнародного поділу праці на сучасному етапі

      1.1. Сутність і форми  міжнародного поділу  праці

      Суспільний  поділ праці – відокремлення  окремих видів трудової діяльності, що стало причиною й умовою виникнення товарного виробництва.

      Суспільний  поділ праці буває трьох функціональних видів:

1. загальний – поділ праці між великими сферами матеріального і нематеріального виробництва (промисловість, сільське господарство, транспорт та ін.);
2. частковий – поділ праці усередині великих сфер за галузями і підгалузями (важка і легка промисловість, скотарство, землеробство та ін.), а також усередині них (металургія, автомобілебудування та ін.);
3. одиничний – поділ праці усередині одного підприємства, що розглядається як цикл створення закінченого товару [7].

      Виділяється також два види територіального  поділу праці:

      1) міжрегіональний – поділ праці між регіонами однієї і тієї ж країни;

      2) міжнародний – поділ праці між різними країнами.

      Причиною  й умовою виникнення і розвитку міжнародної  економіки став міжнародний поділ  праці (МПП) у всіх трьох його функціональних формах.

      Міжнародний поділ праці  – вища ступінь розвитку суспільного територіального поділу праці між країнами, що передбачає стійку концентрацію виробництва визначеної продукції в окремих країнах. Головним напрямком розвитку МПП стало розширення міжнародної спеціалізації і кооперування виробництва, що є формами МПП і виражають його сутність.

      Міжнародна  спеціалізація – це спеціалізація підприємств різних країн на виготовленні часткових продуктів, пов'язана з науково-технічною революцією. Розвивається вона за двома напрямками.

      1. Виробничий напрямок включає  спеціалізацію: міжгалузеву; внутрішньогалузеву; окремих підприємств.

      2. Територіальний напрямок включає  спеціалізацію окремих країн,  групи країн або регіонів на  виробництві визначених товарів  і їхніх частин для світового ринку [7].

      Основні види міжнародної спеціалізації  виробництва:

      1) предметна (виробництво продуктів);

      2) подетальна (виробництво компонентів  продуктів);

      3) технологічна або стадійна (здійснення  окремих технологічних процесів).

      Об'єктивною основою міжнародного кооперування виробництва є зростаючий рівень розвитку продуктивних сил і процес стійких виробничих зв'язків між самостійними підприємствами як усередині країн, так і на світовому рівні.

      Міжнародне  кооперування як визначена система  відносин характеризується сферою, областю діяльності і методом співробітництва.

      Міжнародне  кооперування охоплює наступні сфери  співробітництва:

      1. Виробничо-технологічне співробітництво,  що включає:

• передачу ліцензій і прав власності;
• розробку й узгодження проектно-конструкторської документації, технологічних процесів, технічного рівня і якості продукції, будівельних і монтажних робіт, модернізацію підприємств, що кооперуються;
• вдосконалювання керування виробництвом, стандартизацію, уніфікацію, сертифікацію, розподіл виробничих програм.

      2. Торгово-економічні процеси, пов'язані  з реалізацією кооперованої продукції. 

      3. Післяпродажне обслуговування техніки.

      При налагодженні коопераційних зв'язків  використовуються наступні методи:

      1. Здійснення спільних програм,  що реалізується в двох формах:

• підрядне виробниче кооперування – виконання певної роботи виконавцем з доручення замовника, що обумовлюється термінами, обсягами, якістю виконання і т. д.;
• спільне виробництво.

      2. Спеціалізація в договірному  порядку – це розмежування виробничих програм між учасниками виробничого кооперування, що дозволяє усунути або зменшити дублювання виробництва і пряму конкуренцію між собою на ринку.

      3. Створення спільних підприємств  – об'єднання капіталу декількох  учасників для реалізації окремих, взаємно погоджених цілей.

      Отже, міжнародний поділ праці – це концентрація виробництва визначеної продукції в окремих країнах, що охоплює такі сфери співробітництва як : виробничо-технологічне співробітництво, торгово-економічні процеси, пов'язані з реалізацією кооперованої продукції., післяпродажне обслуговування техніки.

      1.2. Фактори розвитку  і причини участі  країн у міжнародному  поділі праці.

      Існує визначена сукупність факторів, що впливають на розвиток МПП, ступінь  і масштаби участі в ньому тих  або інших країн.

      1. Національні фактори МПП:

• природно-географічні розходження (природно-кліматичні умови, природні ресурси, величина території, чисельність населення, економіко-географічне положення);
• соціально-економічні умови (досягнутий рівень економічного і науково-технічного розвитку, історичні традиції розвитку окремих видів виробництв, механізм організації національного виробництва, механізм організації зовнішньоекономічних зв'язків).

      2. Міжнародні фактори МПП:

• рівень НТП у світі: чим він вище, тим більше наукомісткими стають галузі (продукти) спеціалізації країн;
• попит на світовому ринку;
• система міжнародних розрахунків;
• екологічні проблеми, що по-новому порушують питання про вартість природних ресурсів і якість товарів [7].

      Умовами, що визначають участь країни в МПП, є елементи продуктивних сил – засоби праці, предмети праці, робоча сила. З усіх факторів, що визначають участь країни в МПП, вирішальну роль відіграють засоби праці. Від наявності цього фактора, у кінцевому підсумку, залежить те місце, що країна займає в системі МПП. Якщо засоби праці в країні досить розвинуті, то вона може бути постачальником на світовий ринок переважно готових виробів і мати такий народногосподарський комплекс, що забезпечує національне функціонування всіх галузей національної економіки.

      У МПП вступають спочатку підприємці різних країн. Вони прагнуть продати свою продукцію за кордоном дорожче, купити там товари подешевше і перепродати їх у своїй країні з прибутком. Прагнення одержати більш значну вигоду від експортно-імпортних операцій у порівнянні з купівлею-продажем на внутрішньому ринку і є основним мотивом участі підприємців різних країн у МПП.

      Причиною, що спонукує країни вступати в МПП, є протиріччя між зростанням суспільних потреб і недостатнім рівнем існуючих ресурсів для їхнього задоволення. Коли це протиріччя виникає, постає питання про ощадливе використання наявних ресурсів, тому що інакше задовольнити виниклі потреби неможливо. Найважливішим шляхом здійснення такої економії є участь країни в МПП. Так, закон зростаючих потреб обумовлює чинність закону економії праці, який і примушує країну до вступу в МПП.

      Поділ праці як економічний процес пройшов  у своєму розвитку наступні основні  етапи:

      I етап. Відділення землеробства від  скотарства.

      II етап. Відділення ремесла від землеробства.

      III етап. Відділення торгівлі від  ремесла [7].

      На  першому і другому етапах в  основному завершується загальний  поділ праці, суспільне виробництво  розчленовується на великі сфери  – промисловість, сільське господарство, транспорт, будівництво і т. д. На третьому етапі одержує всебічний розвиток частковий (усередині окремих галузей) і одиничний (усередині окремих підприємств) поділ праці. При цьому поряд з поділом праці за видами корисної діяльності формується і поглиблюється територіальний поділ праці, у тому числі поділ праці між країнами.

      Отже, існує декілька факторів розвитку МПП: національні (природно-географічні  та соціально-економічні умови) та міжнародні ( рівень НТП, попит на світовому  ринку, система міжнародних розрахунків  та екологічні проблеми).

      1.3. Показники участі  країни в міжнародному  поділі праці

      Для характеристики різних аспектів участі країни в міжнародному поділі праці (МПП) в його народногосподарській формі  необхідно насамперед знати обсяг валового внутрішнього продукту (ВВП) країни, тому що він характеризує зосередження зусиль окремих країн на виробництві частини валового світового продукту.

      При знаходженні показника концентрації виробництва ВВП в одній із країн необхідно мати відомості  про обсяг його виробництва як в окремих країнах, так і в усіх країнах світу взагалі. На основі цих даних установлюється питома вага кожної країни у виробництві валового світового продукту, а потім можна знайти число країн, у яких зосереджена основна частина його виробництва.