Зміни в міжнародному поділі праці в сучасних умовах

 «Зміни в міжнародному поділі праці в сучасних умовах»

 

 

План

стр.

Вступ            3

1. Сутність, форми, основні напрямки і особливості міжнародного поділу праці.           
1. Поняття, сутність та фактори міжнародного поділу праці.  5
2. Нові тенденції в розвитку міжнародного поділу праці.   8
2. Аналіз сучасного стану міжнародного поділу праці та світового господарства.                         
1. Напрямки розвитку міжнародної спеціалізації і кооперування виробництва.                                    13
2. Дослідження місця транснаціональних корпорацій в сучасному поділі праці.                 18
3. Проблеми та майбутній розвиток міжнародного поділу праці на пострадянському просторі.              
1. Шляхи вирішення проблем міжнародного поділу праці на пострадянському просторі.              23
2. Проблеми участі  України в міжнародного поділу праці.                 32

Висновки                 41

Додатки                 43

Список використаної літератури             46  

 

 

 

 

 

 

Вступ

Актуальність  теми дослідження. Світова система господарювання склалася наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Саме в цей час виникли міжнародні монополії, завершується економічний розділ світу, остаточно формується світовий ринок. З того часу світове господарство безупинно розвивається під впливом багатьох факторів, і цей процес ще далекий від завершення.

Держави значно різняться  між собою за рівнем економічного розвитку. Критеріями рівня економічного розвитку країни є обсяг валового національного продукту, що припадає на одного громадянина. За економічними критеріями розрізняють:

• Індустріально розвинуті країни;
• Країни, які не проходили стадії індустріалізації і в економіці яких переважає сільське господарство;
• Країни середнього рівня розвитку.

Стан сучасного світового  господарства ознаменований початком переходу промислово розвинених країн  до "економіки знань", яка характеризується органічним поєднанням досягнень науково-технічної  революції із дедалі більше соціально  зорієнтованим ринковим механізмом. Сучасна техніка і високотехнологічний рівень виробництва роблять нерентабельним забезпечення тільки внутрішніх потреб. Істотним фактором розвитку світового господарства виступає міжнародний розподіл праці, що передбачає випереджаючий розвиток у певних країнах окремих галузей економіки, в яких кожна країна має власні переваги, тобто вищу продуктивність праці і нижчі витрати виробництва порівняно з іншими країнами. Міжнародний поділ праці втілюється в міжнародній спеціалізації, кооперації та комбінуванні виробництва. Спочатку МПП формувався під впливом природних факторів. Велику роль у прискоренні процесу відіграв індустріальний розвиток національної економіки. Промислова революція ХІХ ст. – спричинила переворот у галузевому поділі праці.

Міжнародний поділ праці  – це найвищий ступінь розвитку суспільно-територіального поділу праці між країнами, основою якого є економічно вигідна спеціалізація окремих країн і обмін випущеною продукцією визначеної кількості та якості.

У країнах, які широко використовують можливість брати участь в МПП, як правило, вищі темпи економічного розвитку. І навпаки, в країнах, які не зуміли знайти своє місце у МПП, - нижчі темпи розвитку або навіть спостерігається згортання виробництва.

Об’єктом дослідження є теоретичні засади міжнародної економіки.

Предмет дослідження - МПП, зміни в сучасних умовах.

Метою дослідження курсової роботи є аналіз сучасного стану розвитку України в міжнародному поділу праці, визначення чинників, що впливають на участь України в МПП та розгляд перспектив розвитку України на міжнародній рівні.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

• Дослідити сутність, фактори, форми, основні тенденції і напрямки міжнародного поділу праці в сучасному етапі;
• Охарактеризувати проблеми та майбутній розвиток міжнародного поділу праці на пострадянському просторі;
• Дослідити місця ТНК в сучасному поділі праці.

Також, в курсовій роботі розкрито поняття міжнародного поділу праці, розглянуті основні тенденції  МПП, рівень участі України в міжнародному поділу праці, проаналізовані можливі  перспективи розвитку України в  МПП.

1. Сутність, форми, основні напрямки і особливості міжнародного поділу праці.

1.1 Поняття, сутність та  фактори міжнародного поділу  праці.

Найвища форма суспільного  поділу праці (докл. див. додаток А.1) - міжнародний поділ праці. Він полягає в спеціалізації окремих країн на виробництві певних товарів та послуг і товарному обміні цими продуктами на світових ринках. Міжнародний поділ праці виникає між країнами, що захищені своїм державним суверенітетом.[16]

Формуючись на основі технічного та технологічного поділу праці, під  дією не тільки економічних, а й політичних сил, міжнародний поділ праці  відображає рівень інтернаціоналізації  продуктивних сил суспільства, ступінь  розвитку продуктивної сили праці, її функціональної розгалуженості та дієздатності.

 Його основними формами  є міжнародна спеціалізація та  міжнародна кооперація (рис. 1).

Міжнародна спеціалізація  виробництва — це форма міжнародного поділу праці, за якої зосередження однорідного  виробництва у світі відбувається на основі прогресуючої диференціації  виробничих процесів між різними  країнами та їх суб’єктами. Іншими словами, відбувається зосередження виробництва  одних видів продукції в одних  країнах (або на підприємствах одних  країн), а інших видів продукції  — в інших країнах (чи на їх підприємствах).[3. c.12]

Міжнародна виробнича  кооперація є похідною формою міжнародного поділу праці, яка полягає в розвитку міжнародних виробничих зв’язків, що виникають та існують між міжнародно-спеціалізованими суб’єктами з метою поєднання взаємодоповнюючих виробничих процесів.

Рис. 1. Міжнародний поділ праці та його форми. [К.Т. Кривенко, В.С. Савчук, О.О. Бєляєв та ін. Політична економія, навч. посібник.]

Міжнародний поділ праці, порівняно з територіальним поділом  праці, має деякі принципові відмінності. Формування спеціалізації господарства країни в такому разі, безумовно, підкоряється дії закону порівняльних переваг, за цим законом, який є одним з  фундаментальних законів економічної  теорії, кожна країна має порівняльну  перевагу у виробництві якого-небудь товару чи послуги і може дістати  вигоду, торгуючи ними або обмінюючи  їх на інші товари чи послуги.

Міжнародний поділ праці  являє собою спеціалізацію деяких країн на виробництві певних видів  продукції для задоволення потреб світового ринку. Фактично це зводиться  до зосередження у цій країні відносно більшої кількості певного виду праці в загальній структурі  її витрат порівняно з іншими державами (наприклад, в Аргентині та Австралії — праці тваринників, у Японії — виробників електронної техніки тощо). Ґрунтуючись на природничих або суто економічних передумовах, така профілізація країни пов'язана з нижчими витратами на цей вид продукції порівняно зі світовими показниками. Зовнішньо ця спеціалізація виявляється у підвищенні частки такої продукції в експорті, яка завдяки різниці в національних та інтернаціональних витратах дає змогу забезпечити значний виграш у валюті для імпорту товарів, власне виробництво яких порівняно низько ефективне.

Під впливом розвитку сучасної НТР міжнародний поділ праці  збагачується якісно новими рисами. Сучасні  продуктивні сили потребують такого міжнародного поділу праці, що робить економічно неефективним і навіть неможливим забезпечення всіх виробничих та інших  потреб кожної країни лише за рахунок  її власних зусиль. Участь у міжнародному поділі праці стає передумовою нормального  виробництва.

Усе це приводить до зростання  міжнародної спеціалізації та кооперування виробництва, які відображують посилення  суспільного характеру виробництва  у світовому господарстві. Найважливішими чинниками цього процесу є  розвиток науки і техніки як якісний  фундамент і зростання при  цьому масштабів виробництва як кількісний. Межі внутрішнього ринку стають усе тіснішими для великомасштабного спеціалізованого виробництва, яке об'єктивно виходить за ці межі. Розвивається спеціалізація промислового виробництва не за кінцевою продукцією, а за напівфабрикатами, деталями, вузлами, комплектуючими виробами тощо.

Рисою розвиненого міжнародного поділу праці є те, що в систему  його зв'язків втягнуті майже всі  країни світу. Кожна з них знайшла  або намагається знайти своє місце  в системі економічних взаємозв'язків, породжених міжнародним поділом  праці. Останнє стосується передусім  постсоціалістичних країн.[2. п. 3.2]

 

1.2 Нові тенденції в  розвитку міжнародного поділу  праці.

МПП сьогодні і сформоване і на його основі світове господарство являють собою складну і суперечливу  систему, у якій не без зусиль  удається підтримувати баланс різноспрямованих інтересів і взаємодію його окремих  систем. Світове господарство усе  більш виявляє себе як неподільне глобальне ціле, у якому формуються і розвиваються суперечливі та різноспрямовані  тенденції, насамперед глобалізація й  водночас регіоналізація економічного життя.

Тенденція до глобалізації світового економічного життя знаходить  прояв у все більш вільному переміщенні у світовому економічному просторі товарів і усіх факторів виробництва. Вони стають усе більш  доступними всім і за більш низькою  ціною. Тенденція до регіоналізації виражається насамперед у створенні  регіональних торговельних блоків (ЄС, НАФТА – Північноамериканська угода  про вільну торгівлю, АСЕАН –  Асоціація держав Південно-Східної  Азії та ін.).

Характерною рисою сучасного  світового господарства стала інтернаціоналізація  господарського життя, під якою розуміється  зближення національних економік, що виявляє себе в зростанні виробничої взаємозалежності, міжнародного товарообігу, руху капіталів і робочої сили, взаємного впливу на найважливіші економічні процеси в країнах, у тому числі на рівні цін, ставки відсотка і т. д. У її основі лежить поглиблення міжнародної спеціалізації й інтернаціоналізація виробництва, транснаціоналізація капіталу й утворення транснаціональних корпорацій (ТНК). Вона відбувається як у сферах виробництва матеріальних благ, розподілу, обміну і споживання, так і в розвитку усіх форм МЕВ.[19]

У сучасних умовах ці процеси  називають глобалізацією економіки, що являє собою новий ступінь  інтернаціоналізації. Для сучасного  етапу процесу глобалізації характерне поступове залучення усе більшого числа країн у процес інтернаціоналізації господарського життя, упровадження єдиних міжнародних стандартів (технологічних, бухгалтерських, фінансових і ін.), використання однакових критеріїв у макроекономічній політиці.

Під інтернаціоналізацією виробництва  мається на увазі встановлення безпосередніх, більш-менш стійких виробничих зв'язків  між підприємствами різних країн, унаслідок  чого виробничий процес в одній країні стає частиною процесу, що протікає в  міжнародному або світовому масштабі. Це об'єктивний процес, що є наслідком  поглиблення МПП, в основі якого  лежить міжнародна спеціалізація виробництва. У сучасних умовах інтернаціоналізація  виробництва підсилюється під впливом  різних факторів, насамперед – НТР.[13. 25]

Відображенням інтернаціоналізації  виробництва в сфері економічних  відносин  є також інтернаціоналізація  капіталу, яка являє собою процес переплетення й об'єднання національних капіталів, що знаходять прояв як у створенні окремими компаніями господарських об'єктів в інших  державах, так і в розвитку міжнародних  форм зв'язків і контактів між  капіталами різних країн. Інтернаціоналізація  капіталу веде до появи нового явища  у світовій економіці – транснаціоналізації  і ТНК. Поява і розвиток ТНК  підсилює процеси спеціалізації  і кооперування між підприємствами різних країн.

Розвиток світової економіки, починаючи з останньої чверті XX ст., відбувається під зростаючим впливом глобальних або загальносвітових проблем, виникнення яких – очевидний  прояв глобалізації всесвітнього господарства, що протікає в конфліктній, проблемній, суперечливій формі.   У 90-і роки склалася наступна класифікація глобальних проблем:

1. Політичні і соціально-економічні  проблеми (збереження світу і запобігання ядерній війни).

2. Проблеми, пов'язані з  природно-економічним розвитком  (екологічні, енергетичні, сировинні,  продовольчі, збереження клімату та ін.).

3. Соціальні проблеми (міжнаціональні  конфлікти, демографічні проблеми)

4. Змішані проблеми, виникнення  і нерозв'язаність яких приховує  загрозу масової загибелі людей  (військові і регіональні конфлікти,  злочинність)

5. Наукові проблеми (освоєння  космічного простору, довгострокове  прогнозування в різних областях  і ін.).

Глобальні проблеми не можна  вирішити швидко і на рівні окремих  країн. Необхідний єдиний міжнародний  механізм їхнього рішення і регулювання, визначення міжнародних правових і  економічних норм. Рішення цих  проблем покладається на  ООН, МВФ, СОТ, регіональні і галузеві організації, що мають великий досвід координації  міжнародних зусиль, використання ресурсів, регулювання МЕВ.

Регіоналізація в сучасних умовах має вияв у розвитку інтеграційних  процесів і є найважливішою характеристикою  сучасного світового господарства.

Міжнародну економічну інтеграцію можна визначити як процес господарсько-політичного  об'єднання країн на основі розвитку глибоких стійких взаємозв'язків  і поділу праці між національними  господарствами, взаємодії їхніх  відтворювальних структур на різних рівнях і в різних формах.[14]

На мікрорівні цей процес йде шляхом взаємодії відтворювальних суб'єктів національних господарств , що сприяє взаємопроникненню і зрощуванню національних економік. На макрорівні – шляхом розвитку міжнародної торгівлі товарами та послугами і зростання міжнародного руху факторів виробництва ,що приймають форму міждержавних договорів за узгодженням національних стратегій економічного і політичного розвитку.