Анализ интеграционных процессов в валютно-финансовой сфере

Динамічний підхід до аналізу регіональної інтеграції дозволяє, на противагу попередньому підходу, але у взаємозв’язку з деякими статичними ефектами, виявити та оцінити вплив митного союзу на економічне зростання. В основному виділяють два типи динамічних ефектів: ефекти економії на масштабах для підприємств, які виграють від розширення ринку, та ефекти, зумовлені посиленням конкуренції як наслідку внутрірегіональної відкритості.

Якщо підприємство виробляє товар в умовах зростаючої прибутковості  масштабу, то це означає, що його об’єми виробництва збільшуються більш, ніж  пропорційно збільшенню факторів виробництва, або, що його затрати на одиницю продукції зменшуються по мірі того, як розширюється його виробництво. Тому підприємство зацікавлене у великосерійному виробництві.

При вивченні статичних  ефектів економії на масштабі від створення митного союзу виявляється фундаментальна відмінність від попередніх досліджень: введення припущення зростаючої прибутковості масштабу замість спадної прибутковості змінює рамки даного аналізу. В умовах спадних середніх витрат лише невелика кількість підприємств зможе збільшити свій розмір і своє виробництво, завойовуючи ринки своїх конкурентів. Звідси, умова валентності чистої та досконалої конкуренції більше не виконується.

Дослідження статичних ефектів  митного союзу в умовах зростаючої прибутковості масштабу, виконане Е.Нейвіном (E.Nevin) [29], дозволяє зробити висновок щодо вигідності для країни інтегруватися в митний союз на основі порівняння чистого виграшу споживачів та чистої втрати держави у фіскальних надходженнях: при переважанні першого загальний результат для країни буде позитивним (тобто створення митного союзу вважається доцільним). І країна тим більше має бути зацікавлена у митному союзі, чим вищий рівень її початкового митного тарифу та чим більш еластичним є її внутрішній попит. Якщо після створення митного союзу дана країна навіть і зазнає загальної чистої втрати, доцільність митного союзу може бути повністю виправданою, оскільки ця втрата може опинитися меншою від чистого виграшу в країні-партнері. Однак, за будь-яких умов союз не вигідний для третіх країн, по відношенню до яких зумовлюється відхилення торгівлі. Інший важливий висновок полягає в тому, що формування митного союзу в умовах зростаючої прибутковості масштабу призводить до зближення рівнів витрат виробництва в союзі та в третіх країнах. Таким чином, об’єднання національних ринків сприяє зростанню їх конкурентоспроможності на світовому ринку.

Однак, статичні ефекти діють у  тісному взаємозв’язку з динамічними  ефектами, що підтверджує Ж.Тротіньон (J.Trotignon) [23], виокремлюючи феномени, властиві чи то статичним, чи то динамічним ефектам масштабу:

• Феномени навчання або досвіду, пов’язані з акумуляцією виробництва товарів чи послуг, належать до динамічних ефектів масштабу – вони зумовлюють зменшення витрат на одиницю продукції за рахунок можливості робітників підвищувати свою кваліфікацію, технологічного вдосконалення процесу виробництва та вдосконалення організаційної структури. Таке поступове накопичення знань та досвіду безумовно є позитивним фактором розвитку підприємств, особливо для тих, виробництво яких вимагає значних витрат кваліфікованої робочої сили.
• Феномени технічного порядку лежать в основі статичної економії на масштабі, яка пов’язана з концепцією “мінімального технічно ефективного розміру” (“METS: minimum efficient technical scale”), яка показує, що при заданому рівні технічного обладнання розширення серійного випуску призводить до скорочення витрат на одиницю продукції до тих пір, поки не буде досягнутий оптимальний розмір. Але з часом цей розмір змінюється “разом з технологічним прогресом, який спонукає до все більшого розширення виробництва” [30, c.115]. Тому технічні ефекти економії на масштабі, які лежать в основі статичних переваг, мають аналізуватись у поєднанні як з ефектами технічного прогресу на активізацію ділової активності підприємств, так і з ефектами навчання чи досвіду.
• Феномени, які не належать до технічної сфери виробництва (постачання, транспорт, фінанси, науково-дослідні роботи, і т.д.) можуть також належати до статичних виграшів. Вони викликають нетехнічну економію на масштабі, яка проявляється на рівні фірми, зростання розміру для якої означає, наприклад, нові можливості розширеного ринку або додаткові шанси при отриманні кредитів.

Всі ці феномени мають доповнювати  один одного для забезпечення скорочення витрат на одиницю продукції при  зростанні масштабу підприємства. Але  необхідною умовою такого зростання, а значить і реалізації економії на масштабі, є досягнення торговельної відкритості шляхом створення митного союзу. Таким чином, покращення умов пропозиції на національному рівні тісно пов’язане з розширенням попиту до регіонального масштабу. Скорочення витрат на одиницю продукції в результаті збільшення розміру підприємства та розширення ринку породжує динамічний цикл зростання (додаток Ж): скорочення витрат на одиницю продукції призводить до зростання продуктивності виробництва і посилення конкурентоспроможності, що збільшує надходження від експорту, які в свою чергу, стимулюють інвестиції, а ці останні сприяють нагромадженню факторів виробництва (на відміну від статичного аналізу, динамічний підхід не передбачає заданого рівня сукупності факторів виробництва). Такий процес зумовлює активізацію діяльності підприємства в результаті якої досягається нова економія на масштабі, витрати на одиницю продукції знову зменшуються, і т. д. До цієї схеми доречно було б додати класичні ефекти реалокації ресурсів внаслідок ліквідації митних бар’єрів, описані традиційною неокласичною теорією міжнародної торгівлі і про які згадувалось в статичній теорії митних союзів: така реалокація зумовлює посилення спеціалізації, в результаті чого зростає внутрірегіональний експорт. Для найбільш конкурентоспроможних виробників така спеціалізація забезпечує економію на масштабі: в динамічному циклі економічного зростання з’являються статичні ефекти.

Динамічний цикл зростання найбільш повно проявляється у промисловості, яка має значні резерви для економії на масштабі. Можна стверджувати, що такий зв’язок є ключовим елементом очікуваного успіху митного союзу. В 60-х рр. Н.Келдор (N.Kaldor) підтвердив значимість зростаючої прибутковості масштабу для економічного зростання, продемонструвавши, як виграші від зростання продуктивності поширюються на всю сукупність економічних відносин. Вердорн (Verdoorn), дотримуючись такої ж точки зору, показав яким чином розширення попиту зумовлює збільшення обсягів виробництва, в результаті чого і з’являються такі виграші продуктивності. Результати цих двох досліджень, об’єднані в “закон Вердорна-Келдора” ще раз підтверджують взаємозалежний характер розширення попиту і пропозиції під час створення митного союзу.

В результаті формування митного союзу  ЄЕС посилилась промислова спеціалізація  країн-членів, яка зумовила розширення виробництва та, як наслідок, реалізацію економії на масштабі. Б.Баласса вважав, що спеціалізація європейських економік як результат внутрірегіональної відкритості, була більше внутрігалузевою, ніж міжгалузевою. Майже відсутня до цього часу економія на масштабі була реалізована, головним чином, за рахунок розширення перехресної торгівлі гомогенними або відносно подібними товарами. Для визначення частки внутрігалузевої регіональної торгівлі кожної країни-члена в загальному об’ємі внутрішньої торгівлі ЄЕС Б.Баласса застосовує такий індикатор [24]:

 

                   (1.1)

 

де  Хі та Мі – відповідно експорт та імпорт галузі і, n – кількість досліджуваних галузей. Припустимо наявність однієї галузі і розглянемо два крайні випадки: 1) якщо дріб дорівнює одиниці, країна або експортує, або імпортує товар – можливість одночасного здійснення і експортних і імпортних операцій виключається, оскільки торговельні потоки належать виключно до міжгалузевої торгівлі; 2) якщо дріб дорівнює нулю, то це означає, що потоки експорту і імпорту абсолютно однакові у вартісному виразі: вони спричинюють виключно внутрігалузеву торгівлю. Сумуючи результати для кожної галузі (в своїй роботі Б.Баласса дослідив 91 галузь), Б.Баласса приходить до висновку, що значення індикатора тим більше наближається до 0, чим більш розвиненою є внутрігалузева спеціалізація порівняно з міжгалузевою. Проведені розрахунки (таблиця 1.2) показують зростання внутрігалузевої спеціалізації в країнах-засновниках ЄЕС.

Таким чином, регіональна  відкритість кордонів є фактором розвитку внутрігалузевої торгівлі, але не єдиним, оскільки така торгівля існувала ще до підписання Римського Договору (природу цього феномену частково пояснює “теорія розбіжностей у смаках споживачів” Лассудрі-Дюшена (B.Lassudrie-Duchene), розроблена на початку 70-х рр. Відповідно до цієї теорії торгівля між країнами з подібною структурою пропозиції розвивається значною мірою під впливом розбіжностей у смаках споживачів на подібні промислові товари (автомобілі, побутову техніку, т.д.), які мають, наприклад, специфічні якості, марку або упаковку).

 

 

Таблиця 1.2

 

Індикатор внутрігалузевої торгівлі країн ЄЕС [24].

 

Країна	1958	1963	1970
Бельгія	0,458	0,401	0,339
Франція	0,394	0,323	0,273
Німеччина	0,531	0,433	0,331
Італія	0,582	0,521	0,410
Нідерланди	0,495	0,431	0,357

 

В умовах існування економії на масштабах ще одним фактором поширення  динамічних ефектів ліквідації внутрірегіональних мит є посилення конкуренції. При цьому виділяють “цінові” та “нецінові” ефекти. Уніфікація національних ринків дає можливість споживачам здійснювати тиск на ціни різних регіональних виробників з метою їх зниження. Виробники змушені зреагувати на новий рівень конкуренції, скорочуючи свої витрати за рахунок раціоналізації виробництва, яка часто супроводжується – і саме тут проявляються “нецінові” ефекти – технологічною адаптацією до нового рівня конкуренції. Відомо, що процес формування торговельної зони позитивно впливає на поширення досягнень технічного прогресу, і, як наслідок, на економічне зростання в цій зоні. Такому поширенню одночасно сприяє відкритість регіонального ринку, яка надає у розпорядження підприємств більші обсяги інформації. Інтеграція сприяє також співробітництву країн-членів у науково-дослідній сфері (як це сталося у випадку з Євроатомом), дозволяючи уникнути додаткових витрат на подібні проекти, а також досягнути мінімально ефективного розміру, часто дуже значного, в рамках науково-дослідних програм (приклад кількісної оцінки динамічних ефектів створення митного союзу ЄЕС на економічне зростання країн-членів наведено у додатку З).

Аналіз внутрієвропейської торгівлі, представлений П.Кругманом (P.Krugman) (який підтверджує висновок, зроблений в додатку З), свідчить про перевагу динамічних виграшів економічної інтеграції над статичними [31, с.147-173]. П.Кругман нагадує, що статичні ефекти міжнародної торгівлі виникають в результаті спеціалізації в залежності від порівняльних переваг кожної країни. Він підкреслює, що “фундаментальний аналіз порівняльних переваг”, який є основою для статичної теорії митних союзів, “залишається важливим і корисним, незважаючи на те, що недавні дослідження все більше свідчать про те, що сама по собі порівняльна перевага не дає задовільного пояснення феномену міжнародної торгівлі”, і що “це без сумніву стосується внутрієвропейської торгівлі”. Погоджуючись з висновком Б.Баласса про домінування внутрігалузевої спеціалізації в рамках європейської інтеграції, П.Кругман демонструє на прикладі Франції та ФРН подібність “економічних основ” країн ЄЕС і стверджує, що саме цим зумовлюється, головним чином, внутрігалузева торгівля “товарами, які виробляються однаковими технічними способами та з використанням подібних факторів виробництва”. У цьому розумінні, пояснення внутрієвропейської торгівлі промисловими товарами належить більше до логіки національної подібності (описаної, наприклад, Лассудрі-Дюшеном), ніж до логіки розбіжностей (прийнятої теоремою ХОС).

Спеціалізація, що базується  на реалізації економії на масштабі, значно впливає на структуру європейського  ринку. “Невід’ємним наслідком економії на масштабах є той факт, що ринки промислових товарів рідко складаються з великої кількості маленьких підприємств, (…) ринки є олігополістичними і недостатньо конкурентними. В умовах зростаючої прибутковості масштабу, недосконала конкуренція виступає іншим фундаментальним фактором розриву з базовою моделлю теорії Рікардо та неокласичної теорії міжнародної торгівлі. Виявлення таких розривів ще раз підтверджує відповідність аналізу ефектів створення митного союзу реальності торгівлі, яка в більшості випадків зумовлена економією на масштабі, ніж порівняльними перевагами” [31, c.156].

Крім доведення хибності традиційної ідеї щодо автоматичної вигоди від створення митного  союзу, заслуга статичної теорії митних союзів полягає в зміщенні акцентів основних концепцій неокласичної теорії міжнародної торгівлі до дослідження  регіональної економічної інтеграції (ефект виробництва, споживання, глобальний чистий ефект добробуту), та в одночасному запровадженні нових концепцій як предмету власного аналізу (ефект розширення та відхилення торгівлі). Крім цього, вона викликала цілу хвилю емпіричних досліджень, метою яких була оцінка цих нових концепцій в умовах формування ЄЕС, і які дозволили зробити висновок про доцільність першого етапу європейської інтеграції, який не зашкодив відносинам країн-членів з третіми країнами. Але ірреалізм її припущень, таких як наявність чистої та досконалої конкуренції, спадна прибутковість масштабу та неврахування внутрігалузевої торгівлі та ефектів зростання, викликали критику статичної теорії, зробивши її нерепрезентативною, особливо після підписання Римського Договору та його подальшої еволюції.

Більш ускладнена, а тому така, яку важко довести чи спростувати  за допомогою емпіричних досліджень, динамічна теорія митних союзів покликана  усунути попередні недоліки. Більш  відповідна еволюційному розвитку, вона враховує, наприклад, вплив транснаціоналізації виробництва на економічне зростання, який гіпотетично був відірваний від попереднього підходу, оскільки він передбачав іммобільність факторів виробництва на міжнародному рівні. Більшість ефектів – статичних та динамічних, - описаних двома теоретичними підходами, залежать від ліквідації митних тарифів між країнами-членами митного союзу. Вони можуть бути наближені до ефектів ліквідації нетарифних бар’єрів, яка є характерною рисою створення спільного ринку ЄЕС, другого значного етапу його економічної інтеграції.

Однією з теорій, яка  безпосередньо пов’язана з проблемою  валютно-фінансової інтеграції є теорія оптимального валютного простору американського економіста, лауреата Нобелівської премії за 1999 рік Р.Манделла.