Анализ интеграционных процессов в валютно-финансовой сфере

Традиційна неокласична  теорія міжнародної торгівлі та теорії митних союзів, які запозичують у  неї рамкові умови аналізу, належать до статичного підходу, зокрема, до порівняльного статичного підходу. При чисто статичному аналізі рівновага досягається у певний момент, незалежно від дат та термінів, причому економічні перемінні миттєво адаптуються одна до одної. Таким чином, в неокласичній теорії, за умов чистої та досконалої конкуренції, перемінні значення попиту та пропозиції миттєво врівноважуються в залежності від ціни.

В умовах порівняльного статичного аналізу дві або декілька ситуацій статичної рівноваги порівнюються між собою (див. додаток Б): ситуація ринкової рівноваги в умовах вільної торгівлі порівнюється з ситуацією ринкової рівноваги за умов протекціонізму. Порівняння двох вибраних перемінних для цих випадків, таких як надлишок виробника та споживача і фіскальні надходження держави, дозволяє зробити висновок про перевагу вільної торгівлі. Подібним чином статична теорія митних союзів представляє дві ключові ситуації в національній економіці – до та після формування митного союзу – для того, щоб оцінити його вплив на виробництво, споживання, торговельні потоки, добробут. Оскільки порівняльний статичний підхід не враховує фактор часу, він не може пояснити перехід від одного стану економіки до іншого, проаналізувати конкретні дані цього поступового руху, який може бути описаний лише в часовому вимірі, а тому потребує динамічного підходу. Тому для дослідження процесу формування митного союзу буде аналізуватись, наприклад, тривале зростання виробництва, а не його об’єми або об’єми торгівлі. Ефекти створення союзу нагромаджуються з року в рік, в той час як в порівняльному статичному аналізі вони представляються лише один раз.

Дж.Вінер вважається першопрохідником серед теоретиків митних союзів, головним внеском якого стало виявлення  таких ефектів митного союзу  як розширення торгівлі (позитивний ефект) та відхилення або зміна напрямків торгівлі (негативний ефект) [26, с.113].

Розширення торгівлі має місце  тоді, коли внаслідок формування митного  союзу та ліквідації митних тарифів  в межах зони, яку він охоплює, національне виробництво заміщується  імпортом з країни-партнера, яка  має нижчі виробничі витрати  по даному товару. Відхилення торгівлі виникає тоді, коли після створення митного союзу та запровадження спільного митного тарифу (СМТ) імпорт з третіх країн заміщується імпортом з країни-партнера, в якій виробничі витрати по даному товару вищі.

Розширення торгівлі є позитивним ефектом митного союзу, оскільки в цьому випадку забезпечується найефективніший розподіл ресурсів, а негативність ефекту відхилення торгівлі зумовлена спрямуванням наявних ресурсів у виробництво менш рентабельне, ніж  в третіх країнах.

Ці дві концепції, хоча і були виявлені за умов жорстких припущень, проявились в деяких конкретних ситуаціях. Так, відхилення торгівлі дуже часто спостерігалося в сфері виробництва сільськогосподарських товарів, затрати якого в Європі часто більш високі, ніж в інших торговельних партнерах ЄС, зокрема США, і європейські ціни часто є вищими, ніж ціни світового ринку. В результаті цього Великобританія, Іспанія та Португалія були змушені купувати деякі товари в ЄС за цінами вищими, ніж у їх колишніх постачальників за межами ЄС.

До основних припущень та рамкових умов аналізу традиційної неокласичної теорії міжнародної торгівлі Дж.Вінер додає серію специфічних та таких, що спрощують припущень, з яких можна виділити основні:

• Розглядаються три країни – А і В, що утворюють митний союз, та С, єдина третя країна (В ще називають країною-партнером, а С – треті країни).
• Виробництво в країні С більш ефективне.
• Попит в кожній країні на певний товар є постійним, так як він нееластичний по відношенню до ціни (криві попиту вертикальні).
• Пропозиція певного товару є абсолютно еластичною по відношенню до ціни в кожній з країн (криві пропозиції горизонтальні). Витрати виробництва незмінні і дорівнюють ціні. Таким чином, маємо єдину ціну та необмежену кількість пропонованого товару.

Ці припущення щодо еластичності зумовлюють важливу умову “інтегральної (або повної) спеціалізації”, описаної М.Бйі наступним чином: “Якщо дві або декілька країн приймають режим вільної торгівлі, ліквідуючи мито, то нова ціна встановлюється на рівні ціни, що діяла на ринку найдешевшого виробника, і яка дорівнює витратам в умовах ізоляції. Кожен імпортує та експортує в залежності від свого співвідношення ціна-затрати. Імпортер не підтримує жодне внутрішнє виробництво даного товару, і може отримати цей товар лише в обмін на інший.” [25, с.83].

Крім цього, припущення щодо еластичності пояснюють, чому відхилення торгівлі не може бути частковим: часткове відхилення торгівлі допускало б  лише часткове заміщення імпорту  з третіх країн в країну А імпортом з країни-партнера. Але це неможливо, оскільки країна-партнер, отримуючи вигоду від ліквідації мита в межах союзу та більш високої ціни третіх країн після запровадження СМТ, володіє необмеженою пропозицією по фіксованій ціні (див. додаток В).

Розглянувши числовий приклад  розширення та відхилення торгівлі (див. додаток Д) можна зробити три основні висновки:

• У випадку розширення торгівлі митний союз впливає на виробництво в країні А, яка переживає “повну деспеціалізацію”.
• Участь країни у митному союзі видається більш-менш вигідною, в залежності від вибору партнера: країні А було б бажаніше об’єднатися з С, ніж з В, зважаючи на більшу різницю в затратах між А та С, у порівнянні з початковою ситуацією, що характеризувалась наявністю надто високого або помірного мита.
• В обох випадках переходу від однієї ситуації до іншої вільна торгівля є все ж вигіднішою, ніж митний союз, оскільки вона забезпечує оптимальний розподіл ресурсів на світовому рівні. Відхилення торгівлі скорочує імпорт з зони найефективнішого виробництва даного товару. Розширення торговельних потоків, навіть якщо воно сприяє ефективнішій алокації ресурсів порівняно з початковою ситуацією, не призводить до найоптимальнішої ситуації – вільної торгівлі. Саме в цьому полягає ідея, що митний союз може бути лише “квазіоптимумом” (“другим найкращим”).

Модель Дж.Вінера демонструє вплив митного союзу на виробництво, але не дозволяє виявити вплив на споживання, оскільки має рестриктивне припущення щодо нееластичності попиту по відношенню до ціни, що означає фіксований рівень споживання. Економісти, що займалися даною проблематикою, серед яких першим був Дж.Мід (J.Meade), відхилили це припущення, як і припущення абсолютної еластичності пропозиції по відношенню до ціни. Таким чином вони змогли виявити, поруч з “ефектом виробництва”, “ефект споживання”, який оцінювався декількома способами (див. додаток Е). Заслуга теоретиків митних союзів полягає в дослідженні численних можливих ситуацій та оцінці доцільності чи недоцільності їх створення для країн-партнерів, третіх країн та світового співтовариства взагалі. Вибрані пояснювальні моделі можуть бути ускладнені іншими припущеннями, такими як, наприклад, наявність декількох, а не одного, товарів та їх взаємозаміщення, більша кількість країн-партнерів, або дослідженням впливу митного союзу на умови торгівлі. Але таке розширення аналізу суттєво не змінює його основу.

Серед теоретиків митних союзів, прихильників статичного підходу, відомих своїми глибокими дослідженнями  даної проблеми, помітно виділяється  Дж.Мід. В своїх роботах він  виклав серію загальних умов, яких необхідно дотримуватись протягом створення митного союзу з тим, щоб він був вигідним не лише його членам, а й світовому співтовариству в цілому. Відомі під назвою “максими Дж.Міда” вони частково співпадають з висновками, зробленими у попередніх випадках, але в той же час привносять нові елементи оцінки, збагачуючи теоретичну основу митних союзів. З поміж всієї сукупності “максимів Міда” можна виділити п’ять основних [27, с.93-96]:

• створення митного союзу тим більше сприяє зростанню добробуту, чим вищий початковий рівень мита в країнах-партнерах: тим більшим буде розширення торгівлі і слабкішим її відхилення;
• митний союз тим вигідніший, чим нижчий рівень СМТ: так він наближатиметься до ситуації світової вільної торгівлі;
• чим більша кількість країн-членів митного союзу, тим більше він наближається до світової вільної торгівлі, а значить, тим доцільніше його створення;
• більший сенс має формування митного союзу між країнами, які мають подібне, а не взаємодоповнююче, виробництво. За винятком випадку, коли початкове мито надто високе, взаємодоповнюючі економіки й так вже мають досить тісні торговельні зв’язки, і союз не призведе до появи значної кількості нових торговельних потоків. А союз між країнами, що мають подібне виробництво, навпаки, сприятиме розширенню торговельних зв’язків;
• чим менше торговельних відносин матиме кожна країна-партнер з третіми країнами, тим вигіднішим буде їх митний союз: чим більше постачальників та споживачів знаходитиметься в межах союзу, тим мінімальнішими будуть відхилення торгівлі.

Ці “максими” мають  практичний інтерес, так як майже  точно відповідають ситуації в ЄЕС 1.01.1958 р. на момент започаткування європейського  митного союзу і дозволяють оцінити  доцільність його створення, яка підтверджується емпіричними дослідженнями розширення та відхилення торгівлі.

Численні емпіричні  дослідження ефектів, виявлених  статичною теорією митних союзів, були проведені в 60-х рр. на базі європейського  прикладу з метою визначення розширення або відхилення торговельних потоків внаслідок створення митного союзу після підписання Римського договору. Простий статистичний аналіз показав би зростання реальної вартості внутрірегіональної торгівлі та скорочення імпорту з третіх країн, що могло б свідчити про сприяння ЄЕС розширенню торгівлі, та про повну відсутність відхилень. Але на основі лише таких даних не можна з впевненістю ані підтвердити, ані оцінити розширення та відхилення торгівлі – загальний контекст лібералізації торгівлі сприяв би реорієнтації європейської торгівлі навіть за відсутності митного союзу.

Для виокремлення торговельних змін, властивих виключно європейському  митному союзу, більшість емпіричних досліджень схиляються до створення  так званої моделі “антисвіт”. Мова йде про представлення розвитку торгівлі на основі екстраполяції тенденцій, які вважались фундаментальними наприкінці 50-х рр., або на основі пояснювальних моделей міжнародної торгівлі. Це дозволяє відокремити теоретичні торговельні потоки від реальних, для того щоб в кінцевому рахунку отримати ті потоки, які вважаються спричиненими митним союзом. Оцінка вартості розширення та відхилення торгівлі внаслідок створення митного союзу дає можливість перевірити практичне існування ефектів, виявлених теоретичним шляхом і зробити конкретний висновок.

Незважаючи на розбіжності  в досягнутих результатах, які пояснюються  різницею в застосовуваних  методах  та вибраних періодах аналізу, можна  зробити загальний висновок з  проведених емпіричних досліджень (частина  якого представлена в таблиці 1.1.) – порівняльний аналіз розширення та відхилення торгівлі свідчить про значну перевагу першого. Об’єм розширення торгівлі, представлений в таблиці в діапазоні коливань від сьомої частини до третини загального імпорту (або загального імпорту промислових товарів) країн ЄЕС. Об’єм відхилень, якщо вони мають місце, часто незначний і завжди менший десятої частини загального імпорту країн ЄЕС (або загального імпорту промислових товарів) з третіх країн. Тому митний союз ЄЕС здається вигідним для своїх членів, третіх країн (або невигідним для них в незначній мірі) та всього світового співтовариства в цілому.

Таблиця 1.1

Ефекти  створення та відхилення торгівлі: емпірична оцінка (в млрд. екю  на 1986 р.)

*Від’ємні цифри означають  зовнішнє розширення торгівлі.

Джерело: Balassa B. “European economic integration” [24].

Однак, результати цих  досліджень певною мірою залежать від  серії методологічних обмежень, що примушує деяких скептичних економістів  сумніватися в їх реальній обґрунтованості. Серед цих обмежень можна виділити наступні:

• Неможливість прослідкувати еволюцію торгівлі ЄЕС за умов відсутності спільного ринку. Ця проблема лише частково піднімається в моделі “антисвіт”: малоймовірно, що за відсутності союзу національні економіки слідуватимуть виключно минулим тенденціям чи вже встановленим моделям торгівлі.
• Спрощення, відповідно якому створення митного союзу спричинює розриви між реальними та теоретично можливими торговельними потоками. В 60-х рр. деякі структурні зміни в світовій економіці також стали джерелами реорганізації внутрішньої та зовнішньої торгівлі ЄЕС.
• Очевидна недосконалість теоретичних концепцій, яку, однак, намагаються підтвердити дані дослідження, “… які виявляють зміни в зовнішніх торговельних потоках між країнами-членами та третіми країнами, не враховуючи при цьому різницю в затратах виробництва в різних країнах. Саме це зумовлює неможливість реально оцінити реалокацію ресурсів на користь більш менш конкурентоспроможних виробників (виявити ефекти розширення чи відхилення торгівлі). До того ж такі дослідження оцінюють лише можливий вплив ЄЕС на об’єм та структуру торгівлі і не можна з впевненістю стверджувати наявність виграшу” [28, c.20-22].
• Частковість цих досліджень, зумовлена дослідженням лише статичних ефектів створення митного союзу ЄЕС, лишаючи поза увагою динамічні ефекти, визначення яких набагато складніше.