Засоби регулювання конфліктних ситуацій в професійному колективі

 

МIНIСТЕРСТВО ОСВIТИ, НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ 

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ 

Кафедра філософії  і психології 
 
 

                                                                              До захисту допустити

                                                                           Керівник роботи

                                                                      ___________________

                                                                                     ^{(пiдпис)}

                                                                      ___________________

                                                                                       ^(дата) 
 

      К У Р С О В  А  Р О Б ОТ А

на тему «Засоби регулювання конфліктних ситуацій в професійному колективі» 
 

Студент   Осадча В. Ю.

  ІІІ курс, група М-08-1

  Керiвник   к. мист., професор                      

Журавльова  О. І.  
 
 
 
 
 
 
 

Донецьк 2011

 

ЗМІСТ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

      Актуальність  теми. Протягом останніх десятиріч в світі відбулося значне переосмислення ролі приватного сектора в розвитку економіки та створення робочих місць. Зі збільшенням кількості країн, які переймають ринкові підходи до економічної політики, підвищується усвідомлення важливості приватних корпорацій для добробуту населення.

      Товариства  створюють робочі місця, забезпечують податкові надходження, створюють величезну кількість товарів та послуг за прийнятними цінами, все більше управляють нашими заощадженнями та гарантують наше пенсійне забезпечення. Зі зростанням ролі приватного сектора в усьому світі також зросла важливість корпоративного управління.

      Разом з тим сучасний стан корпоративного управління в Україні характеризується низьким рівнем корпоративної культури, невідповідністю існуючої практики корпоративного управління загальноприйнятим  принципам, недостатньою координацією дій органів державного управління у сфері регулювання корпоративних відносин, неефективністю управління державними корпоративними правами.

      Тому  в сучасних умовах необхідним є розвиток корпоративних відносин, що сприятиме  залученню інвестицій в економіку  України, розвитку фондового ринку та зростанню національного багатства.

      Наразі  в Україні спостерігається значний  прогрес в усвідомленні важливості ефективного корпоративного управління і запровадженні заходів, спрямованих на становлення сучасної конкурентноспроможної компанії.

      Уявити  життя без конфліктів важко. Ми сваримось, намагаємось довести свою правоту  і бачимо в опонентах ворогів. Як тільки нам вдається таким чи іншим чином вирішити один конфлікт, виникають нові. Ми конкуруємо в бізнесі, конфліктуємо в сім’ї і на роботі, ми намагаємось відстояти свої інтереси на офіційних переговорах і довести свою правоту начальнику. Так само відбувається і всередині компанії.

      Управління  конфліктами в організації є  важливою складовою корпоративної  культури. Подальший розвиток українського підприємництва неможливий без усвідомлення природи конфліктів та вироблення механізму управління ними.

      Аналіз  публікацій. Проблемі конфліктів в організації присвячені роботи багатьох закордонних та вітчизняних економістів та менеджерів-практиків. Серед українських авторів сучасних концепцій конфліктології в організації можна виділити Мостенську Т. Л., Гришину Н. В., Дмітрієва А. В., Гаєвського О. І., Рубана Г. С., Кредісова А. І. та інших.

      Об’єктом дослідження є різновиди конфліктів та методи запобігання їх виникненню на прикладі компаній: «Ryder System», «Coca Cola», «МТС», «Monsanto» та «Альфа Тім». Предметом дослідження виступають організаційні механізми виникнення конфліктних ситуацій, з’ясування їх сутності та способи профілактики конфліктів.

      Згідно  до теми курсової роботи вирішуються  наступні завдання:

• досліджується природний аспект сутності конфлікту;
• вивчаються сучасні підходи до вивчення і розуміння природи конфліктів;
• характеризуються види та форми конфліктів у бізнесі;
• аналізуються стратегія і тактика управління конфліктами;
• розробляються перспективні методи подолання конфліктних ситуацій в умовах українського ринку.

 

    ГЛАВА 1. ПРИРОДА КОНФЛІКТУ В ОРГАНІЗАЦІЇ 

    1.1. Поняття та структура конфлікту 

    Слово «конфлікт» складається з двох частин: «кон», що перекладається як «взаємо-», «флікт» - «зіткнення». Це відкрите зіткнення інтересів, потреб, цінностей, норм, думок та поглядів. Процес назрівання конфлікту має свої стадії. Напруга в конфліктній ситуації зароджується від почуття утиску інтересів, незадоволення потреб, невідповідності очікуванням [16] .

     Існують різні визначення конфлікту, але  всі вони підкреслюють наявність  протиріччя, яке виникає в процесі соціальної взаємодії, що заключається в протидії суб’єктів конфлікту та зазвичай супроводжується негативними емоціями. Необхідно відмітити найважливіші положення даного визначення:

• У конфлікті завжди існує протиріччя, зіткнення несполучних поглядів, мотивів. Однак сутність  конфлікту полягає не стільки у виникненні і існуванні протиріччя,  скільки  в способі його вирішення. Адже з соціальними протиріччями ми зустрічаємося кожен день, вони виникають завжди і скрізь, але тільки деякі вирішуються шляхом конфлікту.
• До конфлікту призводить таке  зіткнення  інтересів, потреб, поглядів, цілей, мотивів, при якому з’являється  протидія сторін. Соціальна протидія – це таке спілкування, поведінка і діяльність, однією з основних цілей якого являється нанесення моральної або матеріальної  шкоди опоненту або супротивнику.  Саме протидія є ядром соціального конфлікту.
• В психологічному плані  конфлікт для його учасників завжди супроводжується  негативним емоціональним станом, негативним відношенням один до одного. Якщо суб’єкти конфлікту протидіють, але  не відчувають неприємних емоцій або, навпаки, відчувають, але не проявляють це зовнішньо, такі ситуації можна охарактеризувати як передконфліктну. 

     У конфліктах беруть участь як окремі особи, так і групи людей. Учасників конфлікту називають опонентами, суперниками тощо.

     Конфліктна ситуація – це об’єктивна основа конфлікту, яка фіксує виникнення реального протиріччя  в інтересах і потребах сторін.  Вона включає:

• учасників конфлікту (сторони конфлікту), якими можуть бути  різні аспекти особистості (внутрішньоособистісний конфлікт), окремі індивіди або різні за масштабами соціальні групи;
• умови протікання (перед за все соціально-психологічні);
• образи конфліктної ситуації.

     У конфліктній ситуації кожна зацікавлена сторона прагне відстоювати та досягати реалізації власних мети, цілей, думок, завдань, точки зору, при цьому вона наводить аргументи на свою користь, перешкоджає опоненту чинити так само, використовує всі прийнятні у даній ситуації заходи та форми впливу і намагається здолати опір іншої сторони.

     Донедавна, домінуючою вважалася точка зору, згідно з якою конфлікти в родині, студентській групі або організації - річ небажана (доктрина школи Вебера), їх необхідно униками, а якщо вони все ж таки з’являються, то гасити на ранній стадії, не даючи змоги розвиватися. Конфлікти асоціюються з усілякими негараздами, суперечками, ворожістю, боротьбою і не мають позитивних ознак.

     Прихильники школи «людських відносин» також  вважали, що конфлікт — зло і що його слід уникати. Визнаючи можливість суперечностей між цілями окремої особистості й організації, між лінійними та функціональними ланками, між повноваженнями і можливостями посадових осіб та ін., вони розглядали конфлікт як ознаку неефективної діяльності організації і поганого управління (конфліктним ситуаціям всередині родини вченими приділялося значно менше уваги). Отже, на їхню думку, конфлікти не виникають, якщо в організації добрі взаємовідносини між її членами.

    Однак сучасна школа менеджменту дійшла до висновку, що конфлікт, попри негативні  риси, відіграє і позитивну роль - сприяє рухові організації вперед і визначає фактори, що заважають цьому процесові. Термін «конфлікт» можна визначити як джерело творчої енергії, якою слід управляти, тобто спрямовувати її у бажане русло [15].

      Сучасні погляди полягають у  тому, що навіть при наявності ефективного управління в організаціях деякі конфлікти не тільки можливі, а й навіть бажані. Звичайно, конфлікт не завжди має позитивний характер. В деяких випадках він може заважати задоволенню потреб індивідууму і досягненню цілей організації. Наприклад, якщо в колективі є людина, схильна до суперечок,  інші члени колективу можуть поділяти погляди цієї людини, щоб не вступати в суперечку і уникнути конфлікту, хоч точка зору любителя посперечатися може бути і неправильною. Проте в багатьох   випадках   конфлікт  допомагає виявити різноманітність поглядів, дає додаткову інформацію, допомагає виявити альтернативні вирішення проблеми. Це робить процес групового прийняття рішень більш ефективним і дає   людям   можливість задовольнити власні потреби в повазі та у владі. Це - може  привести  також до більш  ефективного  виконання планів стратегій та проектів, оскільки обговорення різних поглядів на ці документи відбувається до втілення їх у життя.

     Першоджерелом конфлікту або умовою його виникнення вважається конфліктна ситуація - тобто ситуація, у якій одна із складових змінює свої кількісні чи якісні значення, що призводить до загострення стосунків між конфліктуючими сторонами. Тут вступає у силу ще один з основних законів філософії - закон переходу кількісних змін у якісні. Конфлікт не виявляється доти, поки існуюча ситуація або влаштовує усі задіяні чи зацікавлені сторони, або ж ці сторони ще не в змозі вплинути на розвиток ситуації, не володіють достатнім потенціалом (тобто конфлікт прихований).

     Конфліктна  ситуація, що вимагає вирішення, передбачає існування кількох обов’язкових елементів:

     • учасників конфлікту (дві або більше сторони, що переслідують несхожі чи прямо протилежні цілі);

     • об’єкт конфлікту (конкретне явище, причина, стан справ, навколо якого розгортається суперечка);

     • рушійну силу - інцидент (факт зіткнення протилежних сил).

 

    

 

    Об’єкт конфлікту та його учасники у своїй сукупності утворюють предмет конфлікту, тобто вони розглядаються як необхідні обов’язкові умови виникнення конфліктної ситуації. Інцидент призводить до початку конфлікту, відіграє роль каталізатора. Конфліктна ситуація визначається об’єктивними обставинами, а інцидент виникає випадково, коли створені необхідні передумови. Типову схему конфлікту можна узагальнити так, як це показано на Рис. 1 [1, с.55].

    Декілька  слів про емоції. Емоції – найважливіша складова конфлікту. Емоції не просто супроводжують конфлікт, вони є його внутрішнім стрижнем, керують ним, точніше, заважають керувати конфліктом учасникам. Основні емоції, що виникають у конфлікті, - це тривога, гнів, страх, ненависть [13].

 

    1.2. Види та функції конфліктів в організації

 

    В науковій літературі представлено декілька класифікацій конфліктів. Узагальнивши існуючі точки зору класифікаційні ознаки конфліктів можна надати у вигляді рис. 2.