Розвиток творчих здібностей у дітей дошкільного віку

Творчість – це складна діяльність, яка здійснюється за участю всіх психічних процесів і властивостей особистості, але уява як здатність попереднього ідеального перетворення дійсності, відіграє в ній особливо важливу роль. Творча уява протікає як аналіз і синтез надбаних людиною знань, сформованого життєвого досвіду.

Творча уява є у всіх випадках діяльності дитини, якщо ця діяльність набуває творчого характеру. А це залежить від тих суспільних умов, за яких вона відбувається, і від  ставлення людей до цієї діяльності.

Характерним для творчої  уяви є самостійний добір матеріалу, спеціальний його аналіз, новий синтез, удосконалення образу в процесі  діяльності, спрямований на його втілення.

Л. С. Виготський зазначав, що творча діяльність уяви знаходиться у прямій залежності від багатства і різноманітності попереднього досвіду людини, тому що цей досвід є тим матеріалом, з якого створюються побудови фантазії. Чим багатший досвід людини, тим більший матеріал, яким оперує її уява. [6; с. 10]

Суттєве значення для характеристики уяви має різниця в самостійності, оригінальності та творчому її характері.

Для того, щоб отримати доброякісний матеріал для творчої діяльності, необхідно мати високий рівень спостережливості, а також широкий обсяг знань  про навколишнє середовище: закономірності розвитку природи й людини,про  життєві ситуації та різні соціальні  явища. Уміння цілеспрямовано й тонко  спостерігати – одна з характерних  рис людини, творця нового в тій  чи іншій сфері людської діяльності.

Але крім терміна «уява» часто синонімічно використовується термін «фантазія». Фантазія також  виступає проявом дитячої творчості  і має свої особливості.

Фантазія бере участь у  сприйманні художньої картини, створюючи  враження, що перед нами не полотно, а жива діяльність. Сприймаючи предмет  частинами, ми отримуємо його цілісний образ, що було б неможливо без  роботи фантазії. [32]

Фантазія неможлива без  пам‘яті. Чим більше матеріалу дає  пам‘ять, тим більше можливостей  відкривається для комбінаційної  роботи фантазії. Але пам‘ять може відігравати і негативну роль. Це трапляється за наявності «суцільної пам‘яті», що утруднює розчленування  образів та їх вільне цілеспрямоване комбінування. Для успішної творчої  роботи потрібне живе вибіркове відтворення. Для того, щоб створити новий образ, треба репродукувати, оживити в пам‘яті сприйняття враження. Відтворення стає необхідним моментом фантазії, коли воно підкоряється не своїм безпосереднім цілям, а цілям фантазії. Образ репродукції в цьому разі виникає як елемент або фрагмент створюваного образу. Це відтворена частка минулих вражень вступає в зовсім новий зв‘язок з іншими частками вражень. Якщо дитина ставить завдання тільки пригадати, у неї виникає відчуття тотожності відтвореного з минулими враженнями. Це відчуття може бути дуже сильним, а його результат навіть набуває вигляду творчої знахідки. Нерідко процес пригадування йде опосередкованим шляхом, і уява як допоміжний засіб стає моментом пам‘яті. [43]

Процес фантазування, як і процес мислення, складається з чуттєвої та раціональної сторін, які виступають тісній взаємодії. Створюючи художній образ, людина спочатку продумує художню ідею цього образу і будує його так, щоб він утілював цю ідею. Отже, процеси фантазування та мислення не можуть відбуватися без взаємопереходу чуттєвої і раціональної сторін. У цьому їхня схожість. Різниця між мисленням і фантазією полягає в особливостях творчого синтезу.

Також існує значний зв‘язок  між почуттями і фантазією. Під  впливом почуття страху гіперболізуються деякі ознаки предмета, якого людина злякалася. На основі почуттів добираються такі образи, які відповідали б психічному стану особистості.

У фантазійно специфічній  діяльності психічні процеси, властивості  втрачають свою ізольованість, самостійність  і перетворюються на моменти фантазії. [34]

На сьогодні вже можна  зустрітися з кількома досить поширеними концепціями (наприклад, Дж. Гілфорда, О. М. Матюшкіна, Дж. Рензуллі, Б. М. Теплова), які представляють проблему обдарованості  дітей. Автори, зокрема виділяють такі її показники, як інтелект, інтуїція, швидкість виконання діяльності, поліваріантність розв’язань, домінування інтересів та мотивація до діяльності, оригінальність, кмітливість.

Костюк Г. С. запропонував цілу систему здібностей, що є підтвердженням того, що дитина є творчою особистістю, і саме ці показники необхідні  для виконання творчої діяльності:

1. знання – важливий показник не тільки розумового, а й загального духовного розвитку особистості.
2. уміння дитини діяти, оперувати ними при розв‘язанні нових задач.
3. чутливість різних аналізаторів, тобто здатність людини відчувати оптичні, акустичні, хімічні, механічні та інші властивості об‘єктів.
4. спостережливість, тобто здатність дитини швидко схоплювати об‘єкти, помічати істотне в них, те, що саме не впадає в очі.
5. пам‘ять, яка полягає у фіксації, збереженні і наступному поновленні результатів попередньої діяльності людини.
6. мислення – доходить до розуміння суті явищ об‘єктивної діяльності, дитина пізнає їх закони, створює поняття про них, передбачає хід подій і завдяки цьому практично оволодіває ними.
7. мовлення, що є засобом не тільки спілкування людей, а й їх розумової та практичної діяльності.
8. мотивація – виявляється в позитивному ставленні до неї. [15]

Відповідно до позитивної більшості сучасних психологів, кандидат психологічних наук Г. В. Бурменська і В. М. Снуцький, використовуючи термін «обдаровані діти», розуміє під ними дітей, які різко виділяються із середовища ровесників високим рівнем розумового і творчого розвитку, які є наслідком, як природних задатків, так і сприятливих умов виконання:

1. відрізняючись широтою сприйняття, обдаровані діти гостро відчувають все, що відбувається у навколишньому світі, і надзвичайно допитливі по відношенню того, що створений той чи інший предмет;
2. вони володіють здібністю сприйняття зв‘язки між явищами і предметами і робити відповідні висновки: їм подобається у своїй уяві створювати альтернативні системи;
3. відмінна пам‘ять у поєднанні з раннім мовним розвитком і здібністю до класифікації і категоризації допомагають такій дитині накопичувати великі обсяги інформації та ефективно використовувати її;
4. володіти великим словником запасом, що дозволяють їм вільно і легко висловлюватися;
5. володіють підвищенням математичними здібностями у плані обчислення та логіки;
6. відрізняються довготривалим періодом концентрації уваги  і великою завзятістю у вирішенні тієї чи іншої задачі.

І все ж таки основними  показниками творчих здібностей дітей дошкільного віку залишаються:

• швидкість думки – кількість ідей, яка виникає за одиницю часу;
• гнучкість думки – здатність швидко й без внутрішніх зусиль переключатися з однієї ідеї на іншу: бачити, що інформацію, отриману в одному контексті, можна використати і в іншому. Гнучкість – це добре розвинута навичка переносу. Вона забезпечує вміння легко переходити від одного класу явищ, що вивчаються, до іншого, долати фіксованість методів вирішення, своєчасно відмовлятися від скомпрометованої гіпотези, бути готовим до інтелектуального розвитку й до парадоксів;
• оригінальність – здатність до генерації ідей, які відрізняються від загальноприйнятих; до парадоксальних, несподіваних рішень. Оригінальність пов‘язана з цілісним баченням усіх зв‘язків і залежностей, непомітних під час послідовного логічного аналізу;
• допитливість – здатність дивуватися, відкритість та інтерес до всього нового;
• сміливість – здатність приймати рішення <span class="List_0020Paragraph__Char" style=" font-family: 'Times New Roman