Розвиток творчих здібностей у дітей дошкільного віку

У старшому дошкільному віці всі дітки хотять іти до школи, готові до навчання у школі, але переважає зовнішня мотивація: «У мене буде портфель», «У мене буде вчителька. Але цього не достатньо, що навчатися в школі. Дитина повинна бути підготовленою до навчання. Загалом, готовність дитини до навчання у школі передбачає інтелектуальну, особистісну та соціально-психологічну, вольову складові.

Тривалий час рівень інтелектуального розвитку дитини визначали за кількістю виявлених у неї знань, обсягом її розумового інструментарію», про який свідчить передусім словниковий запас. Однак таких показників недостатньо. На думку А. Усової, дошкільник мусить мати високий рівень научуваності – вміння виокремити навчальне завдання та перетворити його на самостійну мету пізнавальної діяльності. Це передбачає володіння допитливістю й спостережливістю, здатністю дивуватися та шукати причини виявленої новизни.

Підготовка дитини до школи  передбачає формування у неї готовності до прийняття нової соціальної ролі – школяра. Якщо дошкільник не готовий  прийняти цю роль, то навіть за наявності  необхідних умінь і навичок, високого рівня інтелектуального життя. Особистісна  і соціально-психологічна готовність до школи передбачає сформованість  у дітей навиків спілкування  і взаємодії з ровесниками  й дорослими.

 І ще однією важливою  складовою є вольові дії –  внутрішні зусилля, необхідні  для виконання певної діяльності. Про вольову готовність дошкільників  свідчить високий рівень довільності їхніх рухів і поведінки. Довільність рухів виявляється у письмі, правильному використанні приладів. Довільність поведінки полягає у заучуванні віршів, переборення певного бажання, здатність заставити себе робити важливіші справи, ніж, наприклад гра. Вольова готовність передбачає і здатність стримувати свої імпульсивні дії, зосереджуватися на певному завдання, слухати дорослих. [11; с. 69, 74]

Отже, проаналізувавши весь дошкільний вік ми побачили, що дитина проходить ряд нових новоутворень, соціальних ситуацій, відбувається психічний і особистісний розвиток. У цей період закладаються основи її психічного здоров‘я, характеру, здібностей, особливості самосвідомості та самооцінки. І яким буде розвиток дитини в цей період, таким він буде на наступних етапах. Тому усе це вимагає значних і послідовних зусиль рідних, вихователів дитячих установ, практичних психологів щодо забезпечення сприятливих умов для розвитку дитини.

Розділ 2. Розвиток творчих здібностей в дошкільному  віці

1. Особливості прояву творчих здібностей у дошкільнят

Настав час, коли головною цінністю освіти, особливо вищої, стає формування в людини потреби і можливості вийти за межі знайомого матеріалу, здібність саморозвитку, самоосвіти, творчої діяльності.

Мабуть, саме тому, вже починаючи з найдавніших часів, людство намагалось визначити, в чому сенс життя.

Не один філософ присвятив своє життя розкриттю таємниці призначення людини. Так, Платон, один із великих мислителів людства, писав: «Все що створено, створено з якоїсь причини та обумовлено необхідністю».

Незаперечний доказ, який можна зробити із цього твердження  виглядатиме так: мета нашого життя в тому, щоб реалізувати той потенціал, який в нас є.

Отже, життя дається нам  для того, щоб ми могли досягти  в ньому успіху, реалізуючи свій творчий потенціал, свої індивідуальні  особливості. І для того, щоб визначити, наскільки вдало склалося життя, потрібно порівняти потенційні можливості з їх реалізацією.

Кожна дитина талановита. Саме про це стверджував відомий фізик  А. Ейнштейн, відзначаючи, що кожна дитина народжується геніальною. І від неї очікують досягнення майстерності, як найменше, в одній із сфер життя, і у неї дійсно є така можливість. Ця думка також відображена в теоретичних засадах сучасної гуманістичної психології:

• людині притаманний потенціал до безпосереднього розвитку і реалізації творчих можливостей;
• людина – активний творець власного життя, головний синхронізатор своєї поведінки і долі. [47; с. 62-66]

Побудова логічних малюнків – своєрідна гімнастика для розуму, тому «дорослу» логіку варто використовувати  в тому випадку, коли висновки дитини небезпечні для її благополуччя. Всі інші варіанти варто заохочувати як інтелектуальні вправи або оригінально розв‘язані задачі.

 Важко говорити про обдарованість дітей дошкільного віку, але можна стверджувати, що кожній дитині 3-6 років властиве творче мислення, яка характеризується пошуком рішень більш складних і незвичайних, ніж ті, що лежать на поверхні і виступає проявом творчості. Поспостерігаймо за дитиною під час гри: як незвичайно вона використовує звичайні предмети, а хіба зможе доросла людина вигадати та розгорнути настільки цікавий ігровий сюжет.

Виокремлюють два види мислення: конкретне – необхідне  для відшукування єдиного точного  розв’язання задачі. Цей тип мислення притаманний більшості пересічних дорослих, коли вважають, що є вірне рішення й намагаються знайти його з допомогою наявних знань та логічних міркувань. Всі зусилля концентруються на пошуку єдиного правильного рішення. [56; с. 57]

Майже всі діти та невеликий  відсоток дорослих, починають шукати розв‘язання проблеми за всіма можливими  напрямками, для того, щоб розглянути якомога більше варіантів. Такий  «віялоподібний»  пошук, який часто  приводить до несподіваних, оригінальних рішень – характеризує дивергентний тип мислення.

Чому так? Чому з десяти дорослих менше 2-3 можуть запропонувати  цікаві, творчі ідеї. А з 10 дітей – 8-9 дають несподівані, оригінальні, незнані раніше відповіді.

На жаль, це залишається  проблемою педагогічного процесу  сьогодення. У більшості випадків ми мислимо стереотипами, до яких нас  привчили ще в дитинстві. Незважаючи на впровадження індивідуального підходу  та інноваційних технологій, більшості  педагогам набагато простіше давати готовий, конкретний матеріал, який не потребує пошуку багатьох рішень. На заняттях із образотворчої діяльності легше показати зразок та вимагати детального його дотримання, ніж разом із дитиною уявляти, створювати. Поступово дитина починає розуміти, що від неї вимагають лише відтворення почутого, це легше й заохочується вихователями, то навіщо ж тоді щось створювати?

Подібні вимоги у вітчизняній  педагогіці завжди були нестерпними  для дітей із творчим мисленням. У майбутньому їм важко вчитись  у школі, але е тому, що їх вважають неуважними чи недисциплінованими, насправді  це не так. Учителів просто дратує їх манера не відповідати прямо на поставлене запитання, а замість цього говорять щось «незрозуміле», наприклад, «якщо  б сонця не було?», «якщо змінити  воду».

Пікассо говорив: «Я не шукаю, я знаходжу», напевно саме в цьому  полягає різниця між інтелектуальною  й творчою обдарованістю. З іншого боку зрозуміло, що ці дві якості мають  бути поєднані, й для того щоб  творчий дух виявив себе, потрібний  певний рівень інтелекту.

Не виникає сумніву, що прогрес цивілізації залежить виключно від творчо обдарованих людей з дивергентним типом мислення. Та незважаючи на те, що найбільші надії на покращення умов життя й майбутнє всієї планети пов‘язані з творчою молоддю, в дитинстві їм якраз не дають «розкритися» й проявити свою індивідуальність. [39]

Як вказує Л. Паламарчук, творчість є напруженою роботою, якій передує тривалий період накопичення  вражень про навколишній світ, сприйняття, аналіз явищ, подій, усвідомлення власного ставлення до них. Але це більше стосується дорослих. Для дитини – дошкільника пізнання довколишнього  світу складає сенс її життя, творчість  є ніби побічним продуктом цього  пізнання. Зважаючи на психологію особистості  дитини – дошкільника, не можемо не зупинитися на особливостях дитячої  творчості. Аналіз праць науковців  дозволяє стверджувати, що:

• творчі прояви ц дитини спостерігаються досить рано, але, на жаль, наука не має достатньо повної характеристики творчих проявів дитини раннього віку. Зумовлене це насамперед тим, що кожна дитина індивідуальна, отже, творчі прояви в кожної окремої дитини будуть притаманні тільки цій дитині, хоча, безумовно, є й типові творчі прояви, характерні для дітей-дошкільників;
• для дитячої творчості характерними є непередбачуваність, спонтанність. Творчі процеси найчастіше протікають на несвідомому рівні, а свідомість фіксує лише їхній кінцевий результат. Причому не все, що дивує дитину, буде дивувати дорослого, оскільки світ дитини – своєрідний, непізнаний, індивідуальний – є таким, що не завжди піддається дорослому поясненню; [33]
• і у творчій, і в будь-якій іншій діяльності дитині властиві всеохоплююча допитливість, дослідження світу: від «Що це таке?», до «Хочу все знати!». Пізнавальна активність дитини спрямована не тільки на пізнання окремого предмета чи явища, а й на розпізнання його устрою, причини, мети, призначення, способу використання й таке інше. Пізнавальний інтерес є важливою складовою пізнавальної активності. Він зростає в процесі накопичення дитиною досвіду пізнавальної діяльності, що також виявляється у дитячій творчості;
• дитині властивий потяг до казок, віршів, музики, картин, загалом – до мистецтва. Однією з характерних рис дитини раннього та дошкільного віку є відчуття прекрасного, прагнення до красивого. З народження дитину приваблюють ритмічні рухи, музичні звуки, яскраві кольори, виразна міміка, голоси дорослих і дітей. Поступово у неї формується естетичне сприйняття, яке стане основою, матеріалом для творчої діяльності; [20; с. 3-10]
• дитяча творчість, як правило, пов‘язана з грою. Адже давно відомо, що гра є провідною діяльністю дитини дошкільного віку, а отже – й «веде» за собою розвиток дитини. Дошкільнята малюють і – грають, танцюють і – грають, конструюють і – грають, називають слова, вигадують казки й постійно грають. Грають навіть тоді, коли займаються серйозною справою. Через гру, експериментування, творчість іде пізнання дитиною навколишнього світу. У грі дитина робить спроби знайти своє місце у житті;
• творчість вимагає створення певних умов, за яких дитина почуватиметься вільною від впливу дорослого. Коли діти захоплені, вільні, безтурботні, творче рішення приходить ніби саме собою. Дитина дивується, радіє результатові. Творчі прояви наявні там, де відсутні заборона, стримування, певні знання, моральні принципи. Л. Виготський вказував, що у дитячій творчості велику роль відіграє комбінування цілого та частин, реального та вигаданого. Отже, в самостійній діяльності або під час спільних з дорослих ігор дитині слід ненав‘язливо розкривати прийоми творчого мислення, вчити її, помічати незвичне; [26]
• креативність є однією з базових характеристик дитини дошкільного віку, що характеризує активну позицію особистості, готовність ухвалювати миттєві рішення, допитливість, здатність коментувати процес та результати діяльності, стійку мотивацію досягнень, здатність до створення творчого образу.

Ми наблизилися до таємниці творчості, коли зазирнемо «всередину» творчого складу:

1. усвідомлення задуму, передбачення результатів творчості;
2. передбачення шляхів реалізації задуму;
3. маніпулювання в думках образами, елементами твору, зв‘язками між ними, розбудова варіантів;
4. технічне здійснення, реалізація ідей, версій;
5. оцінка знайдених рішень, варіантів. Співвідношення їх із задумом. [21; с. 9]

Це – загальна схема  створення художнього твору, наукової гіпотези, технічного винаходу. Найсуттєвішими етапами є, мабуть, другий і третій, що передбачають мить «осяяння». Відомий англійський письменник угорського походження А. Кестлер у своїй книзі «Акт творчості» пропонує розглядати творчий процес «осяяння» як розв‘язання в одній галузі взаємопов‘язаних ідей шляхом привнесення до неї ідей із зовсім іншої сфери.

Багаторічні дослідження  В. А. Крутецького дозволили йому побудувати загальну схему структури  прояву математичних здібностей, а  саме: математична спрямованість  розуму; здібностей, а саме: математична  спрямованість розуму; здібність до формалізованого сприйняття математичної інформації; здібність до логічного мислення у сфері кількісних і просторових відношень, числової і знакової символіки; здібність до швидкого і широкого узагальнення математичних об‘єктів, відношень, дій, здібність до згортання процесу математичного міркування і системи відповідних дій; гнучкість мислительних процесів; прагнення до ясності, простоти і раціональності рішень, здібність до швидкої і вільної перебудови спрямованості мислительного процесу, переключеного з прямого на зворотній хід думки; математична пам‘ять міркувань і доказів, методи рішення задач і принципи підходу до них. [18; с. 42-43] Одним із проявів творчості в дитячому віці є уміння дитини уявляти різні образи, ситуації. Психічний процес створення людиною на основі її попереднього досвіду нових образів, об‘єктів, яких вона безпосередньо не сприймає, не сприймала і можливо таких нема в природі називається уявою. Якщо уява включається в творчу діяльність людини, вона сама набуває творчого характеру, допомагаючи їй створювати нові, оригінальні образи. Таку уяву і називають творчою.

Творча уява – це створення нових образів без опори на готовий опис або умовне зображення. Творча уява полягає в самостійному створенні нових оригінальних образів чи породження нових ідей. [41]

Без творчої уяви неможлива діяльність винахідника, конструктора, композитора, художника… Творча уява активізується там, де дитина відповідно до суспільних потреб відкриває щось нове, знаходить нові способи праці, оригінальні, цінні матеріальні чи духовні продукти.