Розвиток творчих здібностей у дітей дошкільного віку

Свого часу російський психолог Олексій Леонтьєв відзначив, що причина перетворення гри на провідну діяльність дошкільняти полягає у розширенні усвідомлюваного нею предметного світу. До нього належать не лише предмети, які становлять найближче оточення дитини, з якими вона сама може діяти(посуд, одяг, телевізор), а й предмети, дії дорослих, які для неї фізично недоступні. У сюжетно-рольовій грі можна робити все, що недоступне в реальному житті: самостійно керувати автомобілем, поїздом, робити покупки). [5; с. 10]

У рольових іграх діти використовують різноманітні ігрові предмети, що замінюють реальні предмети діяльності дорослих. Як феномен, рольова гра є соціальною за своєю природою, походженням і змістом. Вона розгортається, за твердженням Д. Ельконіна, від конкретної предметної дії до узагальненої рольової дії: їсти ложкою, годувати ложкою ляльку, як мама, - такий схематичний шлях до рольової гри. [13; с. 271-285]

Розвиток гри протягом дошкільного віку відбувається за такими напрямами:

1. зміна сюжету ігор – розвиток проходить від ігор на побутовий характер («дочка – матері») до ігор з виробничим сюжетом («лікарня» , «школа»), а далі із суспільно-політичним сюжетом («війна»).
2. зміна об‘єкта гри – гра розвивається від відтворення дій із предметами до відтворення стосунків між дорослими, а в старшому дошкільному віці головним стає виконання правил відповідно до взятої на себе ролі.
3. зміна відношення між уявною ситуацією і правилом.
4. зміна характеру перенесення значень з одного предмета на інший.
5. зміна дій – дії стають згорнутішими
6. зміна характеру стосунків між дітьми.

Гра сприяє фізичному розвитку дитини, створює його перспективу. Як стверджував Л. Виготський, « у  грі дитина завжди вища від свого  середнього віку, вища від своєї  звичайної повсякденної поведінки, вона у грі ніби на голову вища від  самої себе. Гра конденсовано містить у собі як у фокусі збільшуваного скла, всі тенденції розвитку; дитина у грі ніби пробує зробити стрибок над рівнем своєї звичної поведінки». [7; с. 26]

Ігрова діяльність породжує нові види діяльності. Це такі як малювання, ліплення, танці, слухання казок, читання  віршів, заняття музикою, конструювання.

Дитячі малюнки мають певні особливості. Чим розвиненіші у дошкільника сприймання, спостережливість, уява, тим повніше і точніше він відображає у своїй творчості дійсність. Ця діяльність не лише пов’язана з рівнем розвитку психічних процесів, а й відображає рівень розвитку особистості загалом.

Навіть за мінімальних  здібностей дитини до малювання цей  процес позитивно впливає на його розвиток, оскільки він активізує  мислення, тренує пам‘ять, розвиває уяву, наполегливість, вчиться акуратності  в роботі.

В дошкільному віці в діяльності дитини з‘являються елементи праці. В праці формуються моральні якості дитини, почуття колективізму, повага до людей. Дуже важливо при цьому, щоб дитина переживала позитивні почуття, які стимулюють розвиток цікавості до праці. Через безпосередню участь в праці і в процесі спостереження за роботою дорослих дошкільник знайомиться з операціями, видами праці, набуває вміння та навички. Разом з цим у нього розвивається цілеспрямованість дій, ростуть вольові зусилля, формується любопитність, спостережливість. Включення дошкільника в трудову діяльність, постійне керування ним зі сторони дорослого є обов’язковою умовою усестороннього розвитку психіки дитини.

 Також для психічного  розвитку дитини дуже важливе  значення має мовлення, яке є  засобом спілкування. Його розвиток відбувається в процесі вдосконалення практичного використання мови у спілкуванні з іншими людьми, водночас мовлення стає основою перебудови психічних процесів, знаряддям мислення. Ефективність мовлення залежить не тільки від знання граматичних правил і значень, але й від навичок висловлювання певної думки у відповідній ситуації. Вміння розмовляти ґрунтується на таких соціальних навичках, як послідовність говоріння; врахування досвіду, вмінь, інтересів і потреб співрозмовника; уникнення домінування в розмові і перебивання співрозмовників; вплив уваги та готовність продовжити спілкування невербальними засобами (поглядом, жестом).

На думку Ж. Піаже, раннє  мовлення ще не є комунікацією, воно має егоцентричний характер. Малюнки, стверджував він, не розуміють, що точка  зору співрозмовника може відрізнятися від їхньої. Мовлення їхнє нагадує роздуми в голос, завдяки яким вони описують свої дії, беруть участь у «груповому монолозі», в якому дотримуються своєї лінії розмови і майже не реагують на зауваження співрозмовників. І лише у 6-7 років егоцентричне мовлення змінюється соціальним, яке вже враховує точку зору співрозмовник й уможливлює справжній діалог. Пізніше дослідження засвідчили, що Ж. Піаже певною мірою недооцінив уміння маленьких дітей спілкуватися, адже багато з них у 4 – річному віці вже виявляють уміння регулювати розмову відповідно до потреб співрозмовників. [27; с. 247-248]

Якщо у молодшому і  середньому дошкільному віці дитина засвоює елементарні правила граматики і синтаксису рідної мови, намагається усвідомити значення слів і пояснити їхню будову, створює свої нові слова, вимовляючи слова довільного набору літер, то в старшому дошкільному віці дитина самостійно придумує казки, розповіді, зацікавлено сприймає чужі аргументи, ділиться враженнями з ровесниками, ставить запитання, навіть зауважує помилки ровесників, виправляє їх, мовлення стає чисте, виразне, збільшується словниковий запас.

В дошкільному віці під впливом навчання та виховання відбувається інтенсивний розвиток всіх пізнавальних процесів. Це відноситься і до сенсорного розвитку.

Сенсорний розвиток – це вдосконалення відчуттів, сприйняття, образів або уявлень. У дітей  знижується поріг відчуттів. Підвищується гострота зору і точність кольоророзрізнень, розвивається фонематичний і звуковисотний  слух, значно збільшується точність оцінки ваги предмета. В результаті сенсорного розвитку володіє перцептивними  діями, основна функція яких заключається в дослідженні об‘єктів і виділення в них найбільш характерні властивості, а також в засвоєнні сенсорних еталонів, загальноприйнятих уявлень про властивості відчуття та співвідношення предметів.

 Найбільш доступними  для дошкільника сенсорними еталонами  є геометричні фігури (квадрат,  круг, трикутник) та сприйняття  кольору. Сенсорні еталони формуються  в діяльності. Ліплення, малювання, конструювання найкраще сприяють прискореному сенсорному розвитку. [9; с. 16]

В цей період важливе місце  посідають розумові процеси. Це такі як мислення, увага, пам‘ять, уява.

У дошкільному віці діти починають пізнавати світ за допомогою  мислення – суспільно зумовленого  психічного процесу, який полягає в узагальненому і опосередкованому відображенні дійсності. Діти цього віку не вміють ще виділяти природні зв‘язки в предметах та образах і робити загальні висновки.

На протязі дошкільного  віку мислення дитини змінюється. Це в  першу чергу виражається в  тому, що вона оволодіває новими способами  мислення і розумовими діями. Його розвиток проходить поетапно, і кожний попередній рівень необхідний для наступного. Основними напрямами розвитку мислення в дошкільному дитинстві є  вдосконалення його наочно-образності, пов’язаної з уявленням ситуацій і їх змін на  основі уяви, довільної та опосередкованої пам‘яті; початок активного формування словесно-логічного мислення (використання понять, логічних конструкцій) шляхом використання мови як засобу формулювання і розв‘язання інтелектуальних завдань. Науковими поняттями дитина починає володіти в процесі навчання у школі, але, як показують дослідження, уже у дітей дошкільного віку можна сформувати повноцінні поняття. Це відбувається в тому випадку, якщо дитині дають зовнішнє середовище, яке відповідає  даній групі предметів або їх властивостям. Наприклад, для вимірювання довжини – мірку бумаги. За допомогою мірки дитина спочатку здійснює зовнішню орієнтувальну дію, яка дальше інтеріоризується. [35; с. 57]

За результатами досліджень Ж. Піаже, особливостями дитячого мислення є відсутність зворотності (можливості, простеживши будь-яке перетворення, здійснити його подумки у зворотному напрямі, відновивши вихідне положення) і вплив наочної ситуації та процес розв‘язання завдання. Образ сприйняття виявився домінуючим над слабшим, нестійким уявленням. [19; с. 34] Однак, попри те, що в окремих випадках образне мислення дошкільника неточне і супроводжується помилками, воно є могутнім інструментом пізнання навколишнього світу, забезпечує створення узагальнених уявлень дитини про речі та явища.

Можливість опанувати  у дошкільному віці логічній операції, здатність до засвоєння понять не означає, що це повинне бути основним завданням розумового виховання дітей. Цим є розвиток наочно-образного мислення, для якого дошкільний вік «найбільш сензетивний і який має велике значення для майбутнього життя, оскільки є невід’ємною складовою будь-якої творчої діяльності.

В цей період дитина починає спрямовувати свою психічну діяльність на предмети і явища, які мають для неї важливе значення, цікавлять її. Це є свідченням певного рівня розвитку її уваги. Увага як процес і етап налаштування дитини на сприйняття значущої інформації і виконання поставлених завдань у дошкільному віці відображає її інтерес до навколишніх предметів і дій, які вона виконує. Малюк зосереджений тільки до тих пір, поки не згас його інтерес. З появою, наприклад, нового предмета увага переключається однією справою. Але з часом увага стає більш зосередженою і стійкою.

Основна зміна у процесі  розвитку уваги дошкільнят полягає  в тому, що вони вперше починають  керувати нею, свідомо спрямовувати її на предмети та явища. Витоки довільної  уваги (увага, яка свідомо спрямовується  і підтримується) лежать поза особистістю  дитини. Це означає, що сам по собі розвиток мимовільної уваги (виникає і підтримується незалежно від свідомих намірів) не спричинює виникнення довільної уваги. Вона формується завдяки включенню дорослими дошкільника у нові види діяльності, спрямуванню й організовуванню його уваги, в результаті чого дитина пізнає способи, використовуючи які, вона надалі починає сама керувати своєю увагою.

Формування довільної  уваги у дошкільному віці пов‘язане  також із загальним зростанням ролі мови в регуляції поведінки малюнків. Плануюча функція мови допомагає й заздалегідь зосереджувати свою увагу на потрібній діяльності, словесно формулювати завдання, на які слід орієнтуватися. Хоч у дошкільників і починає розвиватися довільна увага, мимовільна увага переважає протягом усього дошкільного дитинства. [55; с. 57]

Також у дошкільному віці відбувається інтенсивний розвиток пам‘яті. В молодшому шкільному  віці ще помітну роль в розвитку пам‘яті відіграє впізнавання при  повторному сприйнятті предмета. Але  все більшого значення починає набувати здатність до відтворення. Розвиток довільної пам‘яті починається  з виникнення і розвитку довільного відтворення, а потім слідує довільне запам‘ятовування. З‘ясування залежності запам‘ятовування від характеру  діяльності дошкільників (заняття з  праці, слухання розповідей, лабораторний експеримент) показує, що різниця в продуктивності запам‘ятовування в різних випадках діяльності у досліджуваних з віком пропадає. [14; с. 62] В якості методу логічного запам‘ятовування в роботі використовувалися смислові співвідношення того, що потрібно запам‘ятати, з допоміжним матеріалом (картинкою). В результаті продуктивність запам‘ятовування збільшилась у двічі. У деяких дошкільників розвивається ейдетична пам‘ять – особливий вид зорової пам‘яті, який полягає у запам‘ятовуванні, фіксуванні і збереженні у всіх деталях образів предметів і ситуацій після їх сприйняття. Ейдетична пам‘ять – явище вікове. Багато дітей у шкільному віці втрачають її.

Дитина дошкільного віку уже здатна уявляти, тобто створювати образи тих предметів і явищ. Яких вона безпосередньо не бачила. Розвиток репродуктивної та продуктивної (творчої) уяви дошкільників відбувається за допомогою різних видів діяльності. Особливості образів, які створює дитина, полягають в тому, що вони не можуть існувати самостійно. Їм потрібна зовнішня опора в діяльності. Так, наприклад, якщо в грі дитина повинна створити образ людини, то цю роль вона бере на себе і діє в уявній ситуації.

Велике значення в розвитку творчої уяви відіграє словотворення. Діти складають казки, скоромовки, дразнилки. В молодшому та в середньому дошкільному віці процес словотворення супроводжує зовнішні дії дитини. В старшому дошкільному віці цей процес стає незалежним від зовнішньої  діяльності дитини.

 В дошкільному віці, відмічає К. М. Чуковський, дитина  дуже чутлива до звукової сторони  мови. Достатньо їй почути визначене  звукосполучення, як воно відразу  ж асоціюється з предметом  і служить поштовхом для створення  образу. «Що таке Бардадим?» - питають  у чотирирічного хлопчика. Він  відразу ж відповідає без всяких  роздумів: «Страшний, великий, ось  такий». І показує рукою в стелю. [57; с. 86]

Даному періоду життя  характерний ще один дуже важливий момент – це формування особистості, в якому найважливіше значення мають  розвиток самосвідомості й самооцінки, спонукальної сфери, динамічної і змістовної сторін емоцій та почуттів.

Особливу роль у розвитку особистості дитини в дошкільний вік відіграють люди, які її оточують. Дитина стає самостійною, більш незалежнішою, ніж раніше, від дорослих, розширюються його взаємини з оточенням, в результаті дитина самоусвідомлює та оцінює себе.

На 4-му році життя дитина знає своє ім‘я, прізвище, стать, вік свій організм, позитивно відгукується про себе. Через річ починає усвідомлювати свої вміння, знання, усвідомлює свої стани, бажання, настрої, вміє ідентифікувати свої дії з діями інших людей. У старшому дошкільному віці виникають почуття самоповаги, власної гідності, гордості, сорому, розвивається вміння самоконтролю та саморегулювання дій і стосунків з оточуючими, ієрархія мотивів, дитина у словесній формі виражає свої переживання, настрої, почуття. [5; с. 105]

Також активно розвивається спонукальна сфера дитини, свідченням чого є формування мотивів спонукань  до діяльності, пов’язаних із задоволенням потреб людини. На основі прагнення до самоствердження у дітей виникає мотив до змагання – прагнення виграти, перемогти, бути кращим. Розвиваються також моральні мотиви, зокрема слухатися старшого, бажання зробити приємне. Однак діяльність дошкільників спонукається не окремими мотивами, а їх ієрархічною системою. Важливим мотивом для дошкільнят є встановлення і збереження позитивних взаємин із дорослими.