Розвиток творчих здібностей у дітей дошкільного віку

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розвиток творчих  здібностей у дітей дошкільного  віку

(курсова робота)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

Вступ …………………………………………………………………………...… 3

 

Розділ 1. Дослідження  проблеми творчості в психології

 

1. Теоретико-методологічний аналіз творчості у вітчизняній і зарубіжній літературі ………………………………………………………………..… 7
2. Характеристика змісту та суть поняття «здібності» …………………..15
3. Особливості розвитку дітей дошкільного віку …………………………23

 

Розділ 2. Розвиток творчих здібностей в дошкільному  віці

 

1. Особливості прояву творчих здібностей у дошкільнят ………………..34
2. Методи розвитку творчих здібностей …………………………………..45

 

Висновки ………………………………………………………………………...53

 

Список використаної літератури ………………………………………………55

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 У сучасних умовах  проблемі творчості і творчих  здібностей особистості приділяють  увагу філософи, соціологи, психологи  та педагоги. Вітчизняні психологи  переконливо довели, що задатки  творчої здібності властиві будь-якій людині, будь-якій дитині. Не менш важливим є висновок психолого-педагогічної науки про те, що творчі здібності необхідно розвивати з раннього віку. Якщо ж дитину з перших років не привчати до творчої діяльності, то втрати від цього важко буде виправити в наступні роки. Отже, розвитку творчих здібностей дітей слід приділяти увагу з раннього дитинства.

Нині особливо актуальною є об’єктивна проблема в активному розвитку творчого, інтелектуального потенціалу кожної особи, нації, суспільства в цілому. В реалізації цього завдання провідна роль належить освіті, навчанню, вихованню. Проте практика свідчить, що процес навчання творчості ще не став нормою в освітніх закладах. Це означає, що люди не завжди відводять аспекту навчання і виховання належного місця. Творчість своєю сутністю, внутрішньою логікою переплітається з такими проблемами, як свідомість, мислення, пізнання, критика, практика та передбачення.

Для того, щоб у людини розвивався творчий потенціал, потрібно його розвивати ще з дошкільного  віку. І це повинні робити батьки, вихователі, близькі люди дитини. Адже, у дітей 3-6 р. провідною діяльністю є гра, де найяскравіше проявляється творчість, за допомогою чого можна  визначити до чого в дитинстві  є творче натхнення, схильності.

Але щоб спрямувати дитину до творчої діяльності, необхідні  не лише суперечності, а й так  звані «потреби на творення». Тут  мається на увазі певний емоційний  настрій, мотивація, постанова, ступінь власної активності.

Багато вчених розробляють  різні методики для виявлення  здібностей дитини. Велика кількість  психологів використовують психодіагностичні  методи, які дають змогу оцінити  соціальний розвиток дитини, її творчі здібності, інтелект (тест Торренса ШТУР, тести інтелекту Векслера). Важливим моментом є те, що у дитячому віці людина більше здібна до творчості, ніж в зрілому. На дитину не впливають стереотипи. Вона вільна у своїх творчих виявах, творить тому, що їй подобається сам процес творчості.

У вільній (наприклад, ігровий) обстановці, досягаючи досить високого рівня оперування абстрактними символами, музичними звуками, математичними знаками, словами, дитина насолоджується діяльністю, яка приносить їй радість відкриття. Іншими словами, для дітей, на відміну від дорослих, творчість є життям.

Ще з давніх часів як зарубіжні вчені, так і вітчизняні, намагалися пояснити що таке «творчість, творчі здібності».

Наприклад, у розумінні  творчості як діяльності, що породжує зовсім нове, міститься твердження про відсутність у звичайної людини творчого начала, яке наявне і широко представлене в обдарованих людей. Щодо цього відомий російський психолог Л. С. Виготський писав: «Звичайно, найвищий вияв творчості і досі доступний лише небагатьом обраним геніям людства, але у буденному житті, що оточує нас, творчість є необхідною умовою існування, і все, що виходить за межі рутини і в чому міститься хоча б йота нового, зобов’язана своїм походженням творчому процесі людини» [6; с. 93].

Відомий соціолог П. О. Сорокін  твердив, що для творчості особистості  найсприятливіші умови соціального просування створюють наукові, літературні, творчі інститути та організації. Як доказ він наводить статистичні дані. Наприклад, серед 829 британських геніїв – 71 були дітьми некваліфікованих робітників. Близько 16,8 % з найбільш відомих людей Німеччини народилися у робочих родинах і досягали високого становища шляхом долання професійної родини. У Франції серед найвідоміших літераторів 13 % вийшли із робітничого середовища.

В США з 1000 письменників принаймні 187 сягнули популярності завдяки каналу. 4 % найбільш видатних вчених Росії (академіків), які досягли високого соціального становища, вихідці з селянських родин [50; с. 400].

В. Шадриков висуває гіпотезу про єдину структуру здібностей і діяльності, яка мультиплікується у структури окремих здібностей. Обдарованість він характеризує як цілісне виявлення цінностей  у діяльності, як загальну властивість  інтегрованої в діяльності сукупності здібностей. Рівень вираження обдарованості  різний і визначається двома показниками: проявом окремих здібностей, які  входять у систему діяльності, та інтегрованістю окремих здібностей у діяльності. Професійні здібності  являють собою синтез загальних  і спеціальних здібностей.

Над проблемою розвитку творчих  здібностей працювали багато науковців. Психологічні аспекти цього питання  розглядалися у працях Л. Виготського, Г. Костюка, Т. Куджевцева, Л. Леонтьєва, А. Пономарьова, П. Якобсона та інших. Педагогічні  та дидактичні аспекти розвитку творчих  здібностей висвітлено в працях Г. Альштулера, П. Аутова, М. Левітова, В. Сидоренка, М. Сказіна, Ю. Столярова, Д. О. Тхоржевського  та інших. Методичні підходи до розвитку творчих здібностей і технічної  творчості досліджені у наукових працях В. Ананьєва, Г. Буша, В. Качнева, А. Осборна та інших.

Виходячи з актуальності проблеми нами зроблено вибір теми курсової роботи: «Розвиток творчих  здібностей у дітей дошкільного  віку».

Об‘єкт дослідження: творчі здібності та їх розвиток у дітей  дошкільного віку.

Предмет дослідження: розвиток творчих здібностей у дітей дошкільного віку.

Мета дослідження: виявити  можливості формування творчих здібностей у дітей-дошкільників.

Завдання дослідження:

1. проаналізувати наукові джерела з проблеми творчості та розвитку творчих здібностей.
2. дослідити можливі шляхи прояву дитячої творчості.
3. вивчити методи розвитку творчих здібностей у дітей дошкільного віку.
4. на основі проведеного дослідження зробити висновки щодо вивчення й розвитку творчості дошкільнят.

Курсова робота складається  зі вступу, 2-х розділів, висновків, списку використаної літератури (59 джерел).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Дослідження  проблеми творчості в психології

 

1. Теоретико-методологічний аналіз творчості у вітчизняній і зарубіжній літературі

 

У сучасному світі, який вийшов на грань третього тисячоліття, відбуваються складні, багатогранні процеси в  соціальному, економічному і духовному  житті країн, націй, етносів, народів. Перед людством все постійніше постають завдання осягнути таємниці світу, природи, буття, вирішити проблеми творчого, планетарного масштабу – екологічні, ядерної  безпеки, боротьби з хворобами століття, формування єдиного інформаційного поля, виходу на рівень сучасного досягнення цивілізації та культури.

Зазначені об‘єктивні процеси  гостро обумовлюють необхідність глибинних  трансформацій  стилю та форм мислення, переходу від корпоративної, блокової свідомості людства до розуміння  єдності життя на Землі, системного, інтеграційного – систематичного аналізу  соціальної та духовно – культурної практики і на основі цього прогнозування  та творення майбутнього.

За основу визначення творчості  можуть братися різні фактори: предмет, результат, процес, суб‘єкт, метод творчості. Саме цим пояснюється різноманітність дефініцій творчості. Проте в більшості визначень ідеться про творчість як діяльність з вироблення, розробки винаходів, реалізації художньо – естетичних задумів, планів, розв‘язання соціальних і теоретичних проблем, як наукове відкриття [3; 444 с].

Феномен творчості завжди приваблює науковців як романтичного, так і прагматичного складу. Усіх їх знову і знову цікавлять  питання формування, класифікації та процесуальності творчості. Творчість  – явище загадкове й важко піддається класичним методам вивчення – саме це і створює інтригу, змушує найдопитливіших шукати нові підходи, переглядати класичні, співставляти вітчизняний та іноземний досвід.

Таємниця феномена творчості  сягає своїм корінням сивої давнини. Перші підходи, спроби силою розуму осягнути проблему творчості знаходимо вже в філософії Стародавньої Греції. Платон [10; с. 482] вважав, що в основі творчості є світова Дума. Він зазначав, що творчість поняття широке. Все, що викликає перехід від небуття в буття – творчість, і , таким чином, створення будь-яких творів мистецтва і ремесла можна назвати творчістю, а всіх створювачів – творцями. Згідно з Платоновим, є два «роди» творчості: людська і божа. Божа творчість створює вічні цінності. Творчість людини залежить від божої іскри, нею визначається і обмежується відповідно часовими рамками, проявляється в творчих справах філософа, царя-правителя, державного діяча, лікаря, пророка, поста, ремісника, або землероба.

Ставлення до проблеми творчості  в різні  часи мало неоднозначний характер. Вже на початку нашого століття була зроблена спроба створити окрему науку про творчі процеси мислення – еврелогію. У її започаткування зробили значний внесок М. Бердяєв, С. Грузенберг, Б. Лезін, В. Енгельмейєр, Г. Райнов, Л. Ферсман та ін. В останнє десятиріччя, у зв’язку з соціальними процесами, що відбулися в суспільстві, ставлення до проблеми творчості змінилось, і це знайшло відображення в переорієнтації досліджень на особистісний світ, духовні процеси.

Міра творчості виявляється  через міру урізноманітнення форм діяльнісних  відношень. Звичайно, це не рядопокладені, не відокремлені одне від одного діяльнісні відношення, а такі, що перебувають  у єдності, синтезі. Саме на основі розмаїття  між суб’єктних стосунків через творчий синтез здійснюється опредметнення нових сфер реальності або вихід в запороговий зміст світу. В. Енгельмейєр [59; 137 с] проблему творчого синтезу досить вдало розкриває через ділення періодів підвищення волі та спаду волі. Він вказує, що в період підвищення волі легко приймається рішення, чітко викристалізовуються шляхи досягнення бажаного, вибираються найоптимальніші напрямки рішення. В період спаду волі зникають бажання, і навіть коли «холодний розсудок» наказує виконувати ту чи іншу справу, то вона здається тяжкою, складною і такою, що не піддається виконанню. Енгельмейєр робить висновок, що періоди підвищеного стану волі відзначаються синтезуючою силою, яка і становить ядро творчості. Закономірності й механізми творчого процесу сьогодні проаналізовані далеко не повністю, відповідні дослідження тривають. Однак визначено центральну ланку психологічного механізму творчості (дослідження Я. О. Пономарьова). Згідно з його підходом, ця ланка характеризується єдністю логічного (що розуміється як дії зі знаковими моделями) та інтуїтивного (що в даному разі розуміється як дії з оригіналами). Функціонування механізму творчості проходить, за Я. О. Пономарьовим, кілька фаз а саме:

1. логічного аналізу проблеми – використання наявних знань, виникнення потреби в новому;
2. інтуїтивного розв‘язування – задоволення потреби в новому;
3. вербалізації інтуїтивного рішення – набуття нового знання;
4. формалізації нового знання – формулювання логічного рішення [36; с. 38].

Також дуже цікаві і оригінальні  концепції творчості ми знаходимо  у творах відомого російського мислителя М. О. Бердяєва. Спеціально проблемам творчості присвячено праці – «Смысл творчества» та «Опыт эсхатологической метафизики. Творчество и обьективация» [42; с. 224].