Представниці  старшої вікової групи також  не бажають змінювати свій життєвий стереотип. Багато з них має гарну  професію, що забезпечує достатній  для життя матеріальний рівень. Такі жінки трудоголіки, можуть займати керівні пости. У них не вистачає часу і немає бажання ставати на облік, відвідувати лікарів і виконувати їхні рекомендації.

3. Ейфоричний тип ПКГД часто спостерігається у жінок з істеричними рисами особистості, а також у тих, які довго лікувалися від безпліддя. Для таких жінок вагітність може бути засобом маніпуляції. При цьому декламується надмірна любов до майбутньої дитини, а труднощі перебільшуються. Жінка вимагає від оточуючих підвищеної уваги до себе.
4. Тривожний тип ПКГД характеризується високим рівнем тривоги у вагітної, що відбивається на її соматичному стані. Вагітна або перебільшує можливу небезпеку, або не може пояснити чим вона викликана. Часто тривога супроводжується іпохондричністю.
5. Депресивний тип ПКГД проявляється у різко зниженому фоні настрою вагітної. Жінка, яка мріяла про дитину, тепер може почати стверджувати, що вона її більше не хоче, не вірить у свою здатність виносити і народити здорове дитя, боїться померти під час пологів. Часто виникають дисморфоманічні ідеї: жінки вважають, що вагітність спотворила їх, бояться бути покинутими чоловіками, часто плачуть. Можуть спостерігатися прояви суїцидальної поведінки. Часто негативний тип ПКГД формується у жінки в результаті хронічної психотравмуючої ситуації.

      В результаті проведених досліджень, В. С. Торохтій виділяє наступні фактори, які впливають на формування того чи іншого типу гестаціонної домінанти [28, c. 464-465; 3, с. 243-252, с. 263-272]:

1. Образ думок сім’ї. Він відображає соціально-психологічний аспект життя сім’ї. Вся система цінностей, установок, потреб і мотивів сім’ї орієнтується на реальні можливості її життєзабезпечення. Образ думок сім’ї багато в чому визначається умовами життя.
2. Образ спілкування сім’ї: відкритість сімейної комунікації соціальному середовищу існування, вираженість власних інтересів сім’ї.
3. Відношення соціального середовища до інституту сім’ї. Воно неоднозначне,    часто    вирізняється    неадекватністю    реальних    вимог і очікувань: в одних умовах у дитини формується впевненість у можливості вирішення складних життєвих проблем, а в інших - невпевненість у собі, своїх батьках.
4. Традиції нації, народності, місцевості проживання сім’ї засвоюються у вигляді уявлень про загальнолюдські цінності, правила і норми поведінки.
5. Традиції сім’ї. Являючись культурним спадком, норми і правила поведінки виступають одним із засобів формування у дітей високих моральних якостей.

      Період  вагітності - це період актуалізації дитячих  переживань жінки, при чому вагітній притаманна певна інфантилізація і регрес (особливо на рівні механізмів психологічного захисту).

      Результати  проведених досліджень свідчать, що батьківська  сім’я є першою і необхідною умовою формування реакції на вагітність у  жінки. Відомо, що більшість матерів, які відмовились від своїх  дітей, виховувались у неблагополучних  сім’ях. Дослідження, проведені Б. Стіллом та Д. Поллоком доводять, що особистість багатьох жінок, не готових до ефективного материнства, формувалась у своєрідній субкультурі агресії. Більшість з таких жінок у дитинстві страждали від холодного ставлення з боку власних батьків [8, с. 50-65].

      У цілому ряді робіт продемонстровано негативний вплив низького матеріального  становища, культурного рівня батьківської сім’ї на формування рольових основ  особистості дівчинки, що у майбутньому  негативно впливає на якість її материнства. В. Лосєва та А. Луньков наводять типові для даного типу сімей установки, які майбутня мати може засвоїти від своїх батьків: «Перш, ніж заводити дитину, потрібно бути професійно і матеріально забезпеченою», «Ти ще сама дитина», «Ти - егоїстка, а мати повинна вміти жертвувати всім заради дитини», «Не поспішай заводити дитину - поживи трохи для себе» [16, с. 79-88].

      Дані  лонгітюдного дослідження, проведеного Є. І. Ісєніною та Т. І. Барановською, також вказують на великий вплив соціоекономічного статусу жінки на розвиток її материнських якостей. Дослідницями було встановлено, що найбільше на розвиток материнських якостей жінки впливають наступні фактори [9]:

• До якого віку жінка проживала із батьківською родиною (чим довше, тим повільніше формується у неї бажання мати власних дітей).
• Алкоголізм (причому алкоголізм чоловіка має більш негативний вплив на формування материнських якостей жінки, ніж її власний).
• Освіта чоловіка.
• Проживання з батьком дитини.

      Велике  значення для формування того чи іншого стилю переживання вагітності має і вид її життєвого сценарію. Засвоєний у батьківській родині життєвий сценарій має значний вплив не тільки на вибір професії та ставлення до окремих подій у суспільстві, а й значною мірою відбивається в уявленнях людей про сім’ю. Особливо гостро ця проблема проявляється у вирішенні питання про дітонародження: жінки, запрограмовані на досягнення успіху (з активним життєвим сценарієм - сценарієм переможця), впродовж тривалого часу відмовляються від народження дитини. Незапланована вагітність викликає у них негативні емоційні переживання, що у свою чергу не може не позначитись на психічному та фізичному здоров’ї майбутньої дитини. Жінки ж, які мають неактивні життєві сценарії (сценарій переможеного та сценарій не-переможця) сприймають всі події як належні і покірно пливуть за течією життя.

      На  думку К. Штайнера, таку різницю у поведінці жінок з активними та неактивними життєвими сценаріями визначають два фактори [29, с. 63, с. 220-226]:

1. Задоволення позиційного голоду, тобто потреба відстояти свою основну життєву позицію.
2. Стереотипні уявлення про жіночі та чоловічі ролі. Відповідно до класичних уявлень, чоловік повинен бути раціональним, продуктивним і трудолюбивим. Він не повинен бути емоційним. Жінку ж привчають бути гнучкою, підлаштовувати свою поведінку відповідно до бажань чоловіка. Її основна робота - народжувати дітей та займатись їхнім вихованням.

      Проте, наш час диктує нові умови гри. Прихильники ґендерної рівності постійно заявляють про рівноправ’я  чоловіка та жінки. Жінка вже не хоче бути тільки машиною для дітонародження. Вона все частіше обіймає керівні  пости у великих корпораціях, займається власним бізнесом, комфортно  почуває себе у сфері великої  політики, прагнучи реалізувати потенціал  переможця. І вагітність, як основне  призначення жінки, відходить на задній план. Але частка жінок, які ще й досі живуть за старими стереотипними нормами, залишається досить високою - їхнім життям керують установки переможеного.

      У наступних розділах ми спробуємо  з’ясувати особливості стилю переживання вагітності у жінок з різними життєвими сценаріями. З цією метою під час дослідження особливостей стилю переживання вагітності у жінок з різними життєвими сценаріями ми будемо користуватися наступною схемою:

      I. Вид життєвого сценарію - активний життєвий сценарій (сценарій 
переможця), неактивні життєві сценарії (сценарій переможеного, сценарій 
не-переможця).

      II. стиль переживання вагітності - гармонійний, гіпогестогнозичний, 
ейфоричний, тривожний, депресивний.

      III. Для встановлення впливу життєвого сценарію на тип реагування на 
вагітність, а також з метою оцінки взаємодії між цими двома факторами було 
використано критерій .

      Дану  схему було розроблено на основі вище викладеного матеріалу, після аналізу  наукової літератури з проблем життєвого  сценарію та психологічних особливостей протікання вагітності.

       РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ РЕАГУВАННЯ НА ВАГІТНІСТЬ У ЖІНОК З РІЗНИМИ ЖИТТЄВИМИ СЦЕНАРІЯМИ

      2.1. Методологічні засади дослідження особливостей ставлення жінки до власної вагітності в залежності від типу життєвого сценарію

      2.1.1. Методологічні засади  дослідження життєвих  сценаріїв у руслі трансактного аналізу

      Трансактний аналіз - це психотерапевтична методика групового і особистісного росту, розроблена Е. Берном. Теорія Е. Берна заснована на процедурі аналізу структури особистості. У якості особистісних структур як інтеріоризації соціального досвіду тут розглядаються особливості і взаємодія трьох станів «Я»: «Батько» - «Дитина» - «Дорослий». Основні цілі психотерапії за транзактним аналізом - виховання гнучкості, вміння знаходити нові, ефективні стратегії поведінки; накопичувати і раціонально використовувати енергетичні ресурси власного організму; знаходити, зберігати і розвивати ресурси власного організму; забезпечувати активність, ентузіазм, оптимізм. Психотерапія у широкому розумінні - це система психологічного впливу словом, мімікою, мовчанням за допомогою технік, які змінюють психічні процеси і соматичний стан людини [13].

      Відповідно  до концепції Е. Берна, кожна людина є такою собі сукупністю стереотипів, виникнення яких пов’язано зі специфікою сімейного виховання. І одночасно у кожній людині є дещо таке, що штовхає її на спонтанні дії і вчинки, обумовлені дитячим «хочу» чи «не хочу» (емоції, імпульси тощо). У реальному житті люди намагаються поєднувати «хочу» із «мушу». Ті, кому це вдається, більш гармонійно вписуються в оточуючий світ. Вони уявляються оточуючим розумними і успішними людьми, можуть займати у житті гарне соціальне положення. Сукупність стійких стереотипів Е. Берн назвав станом «Батько», а успішне поєднання «хочу» і «мушу» станом   «Дорослий».   Наші   емоції   та   імпульси   відповідають   его-стану «Дитини» (див. мал. 2) [7].

      Мал. 2. Структурна діаграма станів «Я».

      У кожен момент часу особистість користується одним із трьох станів «Я». Стани  «Я» діють по черзі. Відповідно, у  даний момент часу людина може знаходитись  в одному, і тільки в одному стані  «Я». Такий стан «Я» називається виконавчим. Коли один із станів «Я» є виконавчим, людина може відрефлексовувати те, що з нею відбувається [29, с. 49-54].

       Ще одним  ключовим поняттям теорії трансактного аналізу є поняття трансакції. Трансакція має місце тоді, коли один партнер пропонує якийсь вид  комунікації (спілкування), а інший  відповідає йому. Початок комунікації  називається стимулом, відповідь - реакцією. Берн вважав трансакцію основною одиницею соціальної взаємодії. Спілкування  між людьми має форму ланцюжків-трансакцій (див. мал. 3) [14, с. 498-504].

      Мал. 3. Типи трансакцій.

1. «Батько» - «Батько». Цей тип відношення представляє чоловіка та дружину, які функціонують у якості батьків.
2. «Дорослий» - «Дорослий». Представляє чоловіка і дружину, які вміло вирішують практичні питання та проблеми.
3. «Дитина» - «Дитина». Представляє чоловіка і дружину як коханців чи партнерів по грі.
4. «Батько» - «Дорослий». Дане відношення представляє чоловіка, який підтримує дружину у виконанні практичних задач.
5. «Батько» - «Дитина». Представляє чоловіка як утішителя дружини, її опору і захисника.

      6. «Дорослий» - «Дитина». Представляє  чоловіка, який вчить дружину  як вирішувати нову задачу, якої вона боїться [4, с. 105-106].

      Комунікація може бути ефективною лише у тому випадку, якщо вона ведеться на одній і тій  же мові, тобто (відповідно до термінології, введеної Е. Берном), коли «Дитина» спілкується  з «Дитиною», «Батько» з «Родителем», а «Дорослий» з «Дорослим». Ажурна конструкція спілкування набуває хаотичних рис Вавилонської вежі, якщо один із співрозмовників говорить на мові «Батька», а інший - на мові «Дитини» [7].

      У процесі написання курсової роботи ми будемо користуватися лише певними діагностичними процедурами трансактного аналізу: техніками, за допомогою яких можна визначити вид життєвого сценарію особистості (сценарій переможця, переможеного або не-переможця).

      У даному підрозділі ми розглянули поняття  трансактного аналізу як однієї з  найпопулярніших психотерапевтичних методик особистісного росту. Також  ми визначили основні поняття  сценарного аналізу, такі як: его-стан та трансакція. Крім того, нам вдалося встановити основні характеристики домінування того чи іншого его-стану та засади ефективної комунікації, запропоновані Е. Берном.

      2.1.2. Методологічні засади  дослідження стилю  переживання вагітності у жінок з різними життєвими сценаріями в межах діалогічного підходу

      Діалогічний метод дослідження особливостей ставлення жінки до власної вагітності заснований на теоретичних положеннях проте, що тільки у спілкуванні, у  взаємодії людини з людиною розкривається  «людина в людині». Однією з форм реалізації принципів діалогічного методу є тренінг. Отже, дослідження  реагування на вагітність можливо шляхом проведення спеціально розробленого тренінгу.