Психологічні особливості дітей шостого року життя та готовність їх до навчально-пізнавальної діяльності в школі

Старші дошкільники  особливо  люблять допомагати дорослим. Спершу ця допомога символічна, адже дитина ще не переймається відсутністю у себе умінь і навичок. Головне, що вона отримує задоволення від відчуття своєї  належності до серйозної справи, усвідомлює себе рівноправним учасником  спільної діяльності. Завдяки цьому  у неї  з'являються зачатки  працелюбства. Уміле підтримання  її позитивних емоцій посилює інтерес  до праці, бажання досягти певного  результату. Заради участі у праці, яка має об’єктивну користь, діти можуть поступитися грою або іншими цікавими заняттями.

Програма дошкільного  навчання повинна наближати дитину до навчання за шкільною програмою (розширювати  її світогляд, готувати до предметного  навчання), бути програмою дитини (відповідати  її інтересам і потребам), а сам  процес – позбавленим грубого  тиску на неї, перебудовувати  під  впливом педагогічних дій стосунки дитини з навколишньою дійсністю, змінювати  характер її діяльності, свідомість.

За твердженням Л.Виготського, навчання  веде за собою розвиток. Багато теоретичних положень вченого отримали своє продовження у дослідженнях О.Леонтьєва, П.Гальперіна,  Л. Божович, Д.Ельконіна, О.Запорожця, В. Давидова.

О. Леонтьєв найважливішим  аспектом навчання вважав спілкування.

У дітей старшого дошкільного  віку помітний суттєвий прогрес у  навчальній діяльності, здатності до розумового і вольового зусилля. Про  це свідчать питання, які вони ставлять, інтерес до пошуку зв’язків і відношень між предметами і  явищами.

Інтелектуальні запити старших  дошкільників виявляються у байдужості до простих ігор та іграшок, в інтересі до набуття знань і вмінь до себе і до інших.

Навчальна діяльність у  старших дошкільників часто виокремлюються з інших її видів. Вони починають  цілеспрямовано засвоювати певні знання, уміння і навички, набувають здатності  розв’язувати різноманітні пізнавальні  завдання. Це вміння є найважливішим критерієм успішності навчальної діяльності дошкільників і має сформуватись до завершення дошкільного дитинства.

Загалом повноцінний розвиток навчальної діяльності дошкільників  забезпечує  їхню психологічну готовність до школи та навчання у ній.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ. ГОТОВНІСТЬ ДИТИНИ ШОСТОГО РОКУ ЖИТТЯ ДО НАВЧАННЯ В ШКОЛІ

2.1. Психологічна  готовність дитини шостого року життя до школи

Проблема готовності дітей  до шкільного навчання останнім  часом стала предметом запальних  дискусій як серед науковців, так  і серед широкого кола громадкості. Для цього є вагомі як об’єктивні, так і суб’єктивні причии. І однією з головних є та, що загальноприйнятий термін «психологічна готовність дитини до шкільного навчання» недостатньо точно передає суть того складного психологічного явища, яке він позначає. 

Досліджуючи готовність дитини до школи ми зрозуміли, що навчання в школі є досить непростим етапом у житті дитини, тим паче коли їй виповнилося шість років. Це період, коли дитині потрібно подолати відстань між ігровою діяльністю і навчальною. Саме тут встановлюються паритетні відносини або дисгармонія між усіма видами діяльності дитини.

Провівши певні дослідження, ми зробили висновок, що підвищення психічної тривожності шестирічної дитини іноді пов’язане з нерозумінням сутності навчального матеріалу. Навіть незрозуміле для шестирічної дитини слово стає пусковим механізмом формування дискомфортного стану. Але й занадто довгі речення, перевантажені змістом, викликають ту саму реакцію  - вичерпують його енергетичні можливості (реченя має містити 7 слів).

Індивідуальні відмінності  дітей 6-річного віку значні, перехід  від ігрової до навчальної діяльності йде повільно, змінюється соціальне  становище дитини в суспільстві, відбувається розвиток особистості  дитини, її самосвідомості. Самооцінка в цьому віці достатньо правильна  і стійка, однак можливе її завищення, рідше – заниження. Об'єктивна  оцінка результатів діяльності, ніж  поведінки. Раніше оцінюють ті якості, особливості поведінки, які оцінюють дорослі.

Для формування самооцінки важливі та діяльність, до якої залучена дитина, і оцінка її досягнень дорослими.

Для 6-річної дитини характерним  є наочно-образне мислення, переважають  мимовільна пам'ять і мимовільна увага. Пізнавальні мотиви нестійкі, ситуативні.

Вступ до школи є якісно новим етапом у житті дитини, оскільки змінюється її ставлення до дорослих, однолітків, до себе і своєї діяльності. Зі школою пов’язаний перехід до нових  способу життя, становища в суспільстві, умов діяльності і спілкування.

Зі вступом до школи  основні зміни відбуваються у  внутрішній позиції дитини. У широкому розумінні її можна визначити  як систему потреб, пов’язаних зі школою, коли прагнення до них дитина переживає  як власну потребу («хочу до школи»).

А тому ми вирішили дослідити  основні компоненти психологічної  готовності дітей шестирічного віку до школи. Ми досліджували групу в  якій нараховувалось двадцять дітей. Спочатку ми звернули увагу на мотиваційну  готовність дітей до школи.

Щоб дитина успішно навчалася, вона насамперед має прагнути до нового шкільного життя, до серйозних занять, відповідальних доручень. На появу  таких бажань впливає ставлення  дорослих до навчання як до важливої змістовної діяльності, більш значущої, ніж  гра дошкільників. Прагнення дитини посісти нове соціальне становище  веде до створення її внутрішньої  позиції – мотивації. Мотиваційна  готовність дитини є своєрідним генератором  позитивних вражень про школу. То цей двигун, який допомагає дитині комфортно почуватися у школі  й позитивно ставитися до навчання як цікавого процесу.

Аналізуючи дані спеціальних досліджень, ми дійшли такого висновку, що хоча дітей цікавлять зовнішні атрибути шкільного життя – ранці, оцінки, дзвінки, шкільна форма тощо, але це не є визначальним в їхньому прагненні ходити до школи. Їх захоплює власне навчання як серйозна змістовна діяльність, яка приводить до певного результату, важливого для самої дитини і для дорослих.

Спосіб життя школяра  як людини, яка займається суспільно  важливою і суспільно оцінюваною справою, дитина усвідомлює як адекватний для неї шлях до дорослості –  він відповідає сформованому у грі  мотиву стати дорослим і реально  здійснювати його функції. Дослідження  психофізичного змісту і структури  внутрішньої позиції школяра  свідчать, що внутрішня позиція школяра, яка з'являється на кінець дошкільного  віку, є системою потреб, пов’язаних з учінням як із новою, серйозною, справжньою,  суспільно значущою діяльністю, що втілює в собі новий, серйозний, суспільно значущий, а отже, дорослий спосіб життя.

Ми зрозуміли, що у шестирічної дитини така мотивація до школи ще не сформована і потребує ретельної роботи з боку батьків. Дуже важливо, щоб діти  отримували позитивну інформацію про школу саме від нас педагогів та шановних батьків, а не різні страшилки або погрози (от підеш до школи, тоді…). Своєрідність мотиваційної готовності дитини ми встановлювали за допомогою бесіди, під час якої були з’ясовані бажання дитини стати школярем та її уявлення про школу.

В бесіді брало участь 20 дітей. 11 хлобчиків і 9 дівчаток. Відповіді дітей ми поділили на чотири групи:

1. Прагнення бути школярем,  бажання вчитися ґрунтуються  на відповідному уявленні про  школу: «Усі мають вчитися,  щоб потім, коли виростеш, добре  працювати»; «Хто добре вчиться  у школі, той зможе стати  Президентом…»; «Щоб добре вчитися,  треба бути старанним…». У  цій групі відповідей серед шестирічок було чотири, тому що їхньою основною потребою ще є гра, а не навчання.

2. Прагнення стати школярем  ґрунтується на поверхневому  уявленні: «У школі цікаво, там  багато дітей, учитель ставить  їм оцінки»; «У  школі краще,  ніж у дитячому садку: не  треба спати вдень, після уроків  можна бігати по подвір'ю скільки  завгодно»; «Мені у школі подобаються  перерви, коли можна виходити  в коридор або на вулицю».

Тут відповідей було вісім.

3. Дитина начебто й правильно уявляє ті вимоги, які висуває школа, але водночас побоювання, навіть страх: «Я боюся, що не почую того, що говоритиме вчителька»; «Мабуть, я не зможу зробити того, що скаже вчителька»; «У школі важко, я не знаю, чи хочу йти туди, - чомусь боюся».  Ця група теж нараховує вісім шестирічок.
4. Дитина  не бажає йти до школи: «У садочку краще, тут немає уроків і домашніх завдань», «У школі погано, бо там не грають і забороняють носити іграшки». На жаль,  у цій групі відповідей було десять.

Перебуваючи на переддипломній практиці ми  поділилися такою інформацією з батьками дітей, і переконуваали, щоб вони звернули особливу увагу на третю та четверту групи відповідей.

З вище сказаного можна  зробити такий висновок, що потрібно краще ознайомлювати дитину зі школою і поставитися до цього серйозно. Позитивна спрямованість дитини (перша і друга групи відповідей) на школу як на власне навчальний заклад – найважливіша передумова благополучного входження її у шкільно-навчальну  дійсність, тобто прийняття нею  відповідних шкільних вимог і  повноцінного включення у навчальний процес.

Другим компонентом готовності дитини до школи ми досліджували фізичну  готовність.

Традиційно до школи діти йшли у сім років, але зараз  вони можуть починати навчання і в  шість, і так само у сім, закон  цього не забороняє. Пізніше навчання може початися тоді, коли дитина фізично  і психічно не готова до нього. Йдеться про те, що організм дитини та її психіка ще не дозріли у своєму розвитку. Зрозуміло, що до школи варто йти, коли на момент вступу до школи дитина вже досягла фізичного розвитку, тобто шести рлоків. Але я помітила, що часто батьки часто поспішають зі вступом до школи на кілька місяців або навіть на півроку раніше. Чи добре це? А відповідь така: «Якщо фізичний вік дитини дозволяє їй перебувати у школі». Показником фізичної готовності можуть виступати антропометричні показники розвитку організму дитини (зріст, вага, кількість постійних зубів).  Ми провели певні дослідження  результати яких ми порівняли з нормативними показниками які розміщенні в  таблиці. 

Вік	Хлопчики			Дівчатка
	Кількість постійних зубів	Довжина тіла (см)	Маса тіла (см)	Кількість постійних зубів	Довжина тіла (см)	Маса тіла (см)
5 років	1 – 6	111 - 121	19,7 – 24,1	1 – 6	111 – 120	19,0 – 23,6
6 років	5 – 10	117,3 – 127,3	20,4 – 28,8	6 – 11	115,9 – 126,9	20,3 – 28,0

 

Наближеними до норми виявилось  фізичні дані  трьох  хлопчиків: Діма Т;        Олег Ю; Максим П., і чотирьох  дівчаток: Софія  П; Лена Л; Юля К; Софія С.

У решти дітей фізичні данні  багато нижчі від норми, тому ми звернули увагу батьків під час бесід на те, якщо у дитини на момент вступу до школи більшість антропометричних показників є нижчими норми, то слід замислитися і порадитися з лікарем або шкільним психологом, чи варто дитину віддавати до школи в цей період (зрозуміло, що найперше це стосується шесирічного віку).

Також батькам радили звернути увагу на кількість постійних  зубів (зрозуміло, що до уваги ми не беремо молочні, які є у дитини тимчасовими). Цей показник іноді  ще називають зубним віком. Саме наявність  постійних зубів у дитини може свідчить про її фізичну зрілість. Зрозуміло, що, говорячи про один із показників, ми не хочемо принизити важливість інших. Просто зубна зрілість є вирішальною на тлі інших позитивних показників (ваги, зросту) при визначенні фізичної зрілості дитини.

Зрозуміло, що найкраще, коли всі антропометричні показники  в нормі. Але якщо немає бодай  одного постійного зуба на тлі інших  позитивних показників, дитині варто  зачекати зі вступом до першогокласу. Це потрібно зробити тому, що фізичні  та психічні навантаження можуть суттєво  погіршити стан здоров'я  дитини і суттєво зруйнувати її бажання  вчитися у школі. Даючи цю пораду, ми усвідомлюємо, що діти всі різні, але, на наш погляд, не можна ризикувати, бо за цим – здоров'я, яке, як відомо, досить легко порушити і доволі складно відновити. Тому, радили батькам порадитись з педіатром, психологом і не приймати поспішних невиважених рішень.

Не менш важливою крім фізичної зрілості, для успішного навчання у школі є, щоб у дитини була і моральна зрілість.

Моральна готовність до дошкільної освіти виступає як стрижень, що закладає підмурки особистості, тобто є її фундаментом. В умовах повсякденної поведінки і спілкування з дорослими, а також в умовах рольової гри в дитини формуються узагальнені знання багатьох соціальних норм. Але цих знань ще до кінця дитина не усвідомлює і безпосередньо пов’язує зі своїми позитивними і негативними емоційними переживаннями. Перші етичні інстанції становлять поки що відносно прості системні утворення, які є зародком моральних почуттів, на основі яких надалі сформуються у достатньо зрілі моральні почуття й переконання. Моральні інстанції породжують у шестирічок і моральні мотиви поведінки, які можуть бути за своїм впливом сильнішими, ніж більшість безпосередніх, зокрема і безпосередні потреби (дитина може навіть відмовитися від улюбленої справи задля виконання своїх обіцянок або у грі виконувати роль, взятк на себе навіть тоді, коли обставини вказують на те, що гру припинено).

Уміння спілкуватися з  дорослими  та однолітками є омновою  для хорошої адаптації дитини у школі.

Ми також звернули увагу  на те, що сучасні стандарти життя  не завжди спонукають батьків до того, щоб дитина відвідувала дошкільний заклад, тому підготовка дитини до школи відбувається у родині. Це не завжди має хороші наслідки для її шкільної адаптації. Тому важливо, щоб перед школою дитина хоча б два роки відвідувала садок, де є те соціальне середовище однолітків і дітей старшого віку, що допоможе дитині навчитися на практиці встановлювати стосунки, обмежувати свої бажання, співвідносити свої  інтереси з інтересами та бажаннями інших дітей, а отже, розумітися на тому, що не завжди своє безперечне «хочу» є важливим для інших; це приборкуватиме власнтй егоїзм. Зрозуміло, що дитина має відчувати свою цінність і самодостатність як активного учасника у спілкуванні з однолітками і дорослими.