Психологічні особливості дітей шостого року життя та готовність їх до навчально-пізнавальної діяльності в школі

Психологічні  особливості дітей шостого року життя та готовність їх до навчально-пізнавальної діяльності в школі

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ  ОСОБЛИВОСТІ ДІТЕЙ ШОСТОГО РОКУ ЖИТТЯ.

1. Характеристика фізичного розвитку дитини шостого року життя.
2. Психологічні особливості шестиліток.
3. Психологічна характеристика діяльності дитини шостого року життя.

РОЗДІЛ ІІ. ГОТОВНІСТЬ ДИТИНИ ШОСТОГО РОКУ ЖИТТЯ ДО НАВЧАННЯ В ШКОЛІ.

2.1. Психологічна готовність дитини шостого року життя до школи.

2.2. Особливості дитячої психіки в період шкільної адаптації.

ВИСНОВОК

ЛІТЕРАТУРА

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

У системі безперервної освіти, що розбудовується в Україні, вихідною ланкою становлення і розвитку особистості  майбутнього повноправного громадянина  держави є довкілля. У «Базовому  компоненті дошкільної освіти в Україні» зазначається, що зміни в політичному, соціальному й економічному житті  країни зумовлюють наступність між  довкіллям і школою.

Питання наступності в  розвитку дітей дошкільного та молодшого  шкільного віку привертало увагу  відомих педагогів, зокрема Я. Коменського,                          К. Ушинського, С. Русової, Е. Тіхєєвої, В. Сухомлинського. Вони обґрунтовували думку про те, що наявність тісного зв’язку і наступності між окремими ланками освіти дає дітям можливість без особливих перешкод переходити в процесі навчання  від нижчого ступеня освіти до вищого, і цей плавний перехід сприяє гармонійному розвитку особистості.

Матеріали проведених у попередні  роки наукових досліджень у галузі фізіології, психології та педагогіки, що висвітлюють різні аспекти  проблеми наступності в навчально-виховній роботі дитячого садка і школи  та адаптації дитини до нових для  неї умов життя (Л. Артемова, О. Запорожець, Л. Венгер,       І. Кучеров, Т. Лисянська, Г. Лященко, К. Міхновська, Д. Ніколенко,                        Г. Люблінська, Н. Підгорна, Л. Подоляк, О. Скрипченко, М. Третяк, Я. Лукіна,    В. Коник, О. Грибанова, В. Гурська, О. Киричук, В. Котирло, Д. Шелухін), сучасних досліджень (А. Богуш, Л. Артемова, Л. Калмикова, С. Кулачківська,     Т. Поніманська та ін.), дають підставу зробити припущення, що психолого-педагогічні можливості значної частини дітей дошкільного віку вищі, ніж це передбачається діючими програмами для дошкільних навчальних закладів. За умови відповідно організованого навчально-виховного процесу діти старшого дошкільного віку можуть засвоїти зміст, оволодіти розумовими операціями та набути таких морально-виховних якостей, які, будучи стартовими в шкільному учінні, дають можливість їм у першому класі опанувати програмовий матеріал більш високого рівня складності.

Вирішенню важливих питань підготовки дітей дошкільного віку до навчально-пізнавальної діяльності у школі сприяють положення сучасних вітчизняних психолого-педагогічних досліджень, проведених Л. Артемовою, А. Богуш,           Н. Бібік, М. Вашуленком, Н. Кудикіною, С. Ладивір, Т. Люріною, О. Проскурою та ін.

Кожен крок на шляху шкільного  навчання приховує ті чи інші небезпеки, драми, успіхи.

А тому педагогам і батькам  потрібно вміти передбачати та вправно  долати труднощі, навчаючи дитину вірити у власні сили, підтримуючи в ній  впевненість, інтерес, бажання вчитися.

Початок навчання в шестирічному віці є непересічною подією в житті  кожного дошкільника. Це час важливих змін, які є поворотними в житті  кожної людини. Це період, у який закладаються майбутні контури успіху або невдачі  реалізації своїх потенційних можливостей.

Невдачі цього періоду  є небезпечними і мають тривалий вплив на життя дитини. Хороший  старт спонукає до більш вдалого  фінішу на дистанції шкільного навчання.

Це період, коли «нерозумні приклади, без сумніву, діють сильніше за хороші правила» (Дж. Локк). Приклад дорослих може суттєво допомогти і підтримати дитину на початку її навчання. Дитина очікує від нас не простого співчуття, а розуміння, підтримки, пояснення, віри в її потенціальні можливості та приховані резерви. До школи сьогодні йде не молодший школяр, а все частіше дитина-дошкільник, яка  часто не дограла, яка ще живе в світі казки, дивлячись на світ крізь рожеві окуляри. Вона не до кінця ще розуміє власну відповідальність за дії, які чинить.

Актуальність проблеми, сприяла  вибору теми нашої курсової роботи: «Психологічні особливості дітей шостого року життя та готовність їх до навчально-пізнавальної діяльності в школі».

Об’єкт дослідження: психологічні особливості шестирічок.

Предмет дослідження:  готовність дитини шостого року життя до навчально-пізнавальної діяльності у школі.

Мета дослідження:  полягає у вивченні психофізіологічних особливостей дитини шостого року життя та  готовності їх до майбутнього навчання в школі.

Гіпотеза дослідження: ґрунтується на припущенні про те, що тільки фізично здорова дитина - шестирічка, соціально адаптована з адекватною самооцінкою в поєднанні з розуміючими батьками і грамотними педагогами може успішно навчатись в першому класі школи.

Обґрунтування та перевірка  гіпотези, досягнення мети дослідження  вимагали вирішення таких завдань:

1. Дослідити особливості  фізичного розвитку дитини шостого  року життя;

2. Вивчити психологічні особливості дітей шестирічного віку;
3. Дослідити фактори, що забезпечують готовність дитини шостого року життя до навчання в школі;
4. Розробити рекомендації для батьків з питання готовності дитини шостого року життя до навчання в школі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І. ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ  ОСОБЛИВОСТІ ДІТЕЙ ШОСТОГО РОКУ ЖИТТЯ.

1. Характеристика фізичного розвитку дитини шостого року життя.

Шість років — вік, який є завершальним і переломним (для  траєкторії розвитку становлення тіла і наближення його параметрів до дорослої людини): майже всі органи тіла (за винятком статевої системи) до 7-ми років набувають властивої їм структури і надалі їх розвиток виражається лише в рості та удосконаленні відношення одне з одним. У нервовій тканині завершується утворення дендритів нервових клітин, завдяки чому поліпшуються процеси взаємозв'язків між різними відділами мозку.

 Знижується властива  попередньому вікові легка збудливість  нервових центрів і посилюються гальмівні процеси. Краще починає діяти рухова ділянка кори — рухи дитини - шестирічки стають більш координованими, складними та різноманітними порівняно з рухами дитини раннього віку.

Шестирічна дитина здатна оволодіти такими складними засобами пересування, як ходіння на лижах, катання на ковзанах, фігурне катання та ін. Вона може виконувати такі дії які вимагають точної координації рухів: тримати олівець і ручку при письмі та малюванні, зав'язувати вузлик тощо.

Рухливість шестирічного дошкільника не супроводжується  ознаками втоми. Проте вихователям і батькам треба стежити за тим, щоб дитина не перевтомлювалася. Справа в тому, що в дітей 6-7-ми років спостерігається невідповідність у розвиткові серця і кровоносних судин: судини розвиваються швидше за серце, тому воно зазнає більшого навантаження, ніж у попередніх і наступних вікових періодах.

У шестирічних дітей удосконалюється  друга сигнальна система. Завдяки  першим, поки що елементарним заняттям, спрямованим на оволодіння грамотою, у корі головного мозку починають  формуватися фізіологічні механізми  читання і письма. У 5-річної дитини починає складатися певний тип вищої  нервової діяльності.

Удосконалюються основні  нервові процеси (рухливість, урівноваженість, стійкість), проте зберігається невисока здатність до інтенсивної та тривалої діяльності — дитина швидко втомлюється (фізично та психічно), що передбачає необхідність чергування різних видів діяльності та інтенсивності її рухів.

Протягом шостого-сьомого  років життя продовжується формування та окостеніння скелету; збільшується довжина рук та ніг, зростають їхні силові показники; формується постава.

Рухова активність шестирічної  дитини висока, а порівняно з попереднім віком стає більш цілеспрямованою, відповідає індивідуальним можливостям  дітей, їхньому досвіду, інтересам, особистісним домаганням. Обсяг рухової  активності становить близько 13—17 тис. умовних кроків, інтенсивність — 40—70 рухів на хвилину, тривалість протягом дня — 4,5-5 год і більше (для порівняння обсяг рухової активності дітей молодшого дошкільного віку — 12—14 тис. умовних кроків, тривалість — 4 год 20 хв, інтенсивність — 48—54 рухи на хвилину).

Спостерігається статева  диференціація у виборі рухів: хлопчики надають перевагу швидкісно-силовим  вправам (стрибкам, метанню, бігові), а дівчатка — вправам, що вимагають координації рухів, чіткості виконання (вправам із рівноваги, стрибкам на скакалці, «класики»). Проте силові показники дітей обох статей можуть бути рівними. Дорослим потрібно враховувати вибір дітей, їх схильності до певних видів рухових дій.

У шестирічному віці встановлюється властива дорослій людині координація  рухів різних м'язових груп. Діти починають  розуміти залежність результату від  якості виконання структурних елементів  руху. Набуває значення аналіз результатів  діяльності, порівняння, оцінка, використання пошукових ситуацій.

Завдяки розвитку фізичних якостей (сили, гнучкості, спритності, швидкості), окоміру в рухах з'являється  легкість і узгодженість, набутий руховий досвід діти доцільно використовують у різних видах діяльності. Відбувається усвідомлення власних можливостей для досягнення кращих результатів. Діти здатні виявляти старанність, наполегливість у подоланні труднощів.

Діти не лише усвідомлюють, а й самостійно дотримуються правил безпечної поведінки та здорового способу життя. Здатні зрозуміти зв'язок між станом власного здоров'я та способом життя, факторами природи, що впливають на нього, можуть самостійно визначити потребу провітрювання кімнати, прибирання, утримання тіла в чистоті. Можуть аналізувати причини змін у своєму здоров’ї.

Після шостого року життя  рухи стають чіткими і впевненими, зростає динаміка кількісних і якісних  показників: діти спроможні швидко адаптуватися до змінних умов, самостійно обирати доцільний спосіб виконання рухів, вищою стає загальна фізична працездатність та витривалість, з'являється стійке позитивне ставлення до сумісної рухової діяльності, виникають об'єднання за інтересами, тривалі ігри та спільні рухові дії, узгоджена взаємодія заради досягнення спільної мети.

Діти-дошкільники є вразливими до різних захворювань.

Серцево-судинна система  функціонує в тісному взаємозв'язку із системою органів дихання: змінюється частота дихання — змінюється робота серця; порушується робота серця — змінюється частота дихання. Функції серцево-судинної системи полягають у транспортуванні кисню й поживних речовин до кліток організму і зворотному транспортуванні вуглекислого газу та продуктів розпаду до органів виділення. Кров бере участь у підтримці постійної температури тіла і виробленні імунітету. А серце працює, як насос, забезпечуючи постійну циркуляцію крові. У дітей шести років серце й судини ростуть пропорційно зростанню скелета і м'язів і за звичайних умов легко справляються з навантаженнями. Під час хвороби, стресу робота серця порушується, йому важко справлятися зі своєю функцією, тож може виникнути збій у роботі серцево-судинної системи. Продовжується формування магістральних і вінцевих артерій та диференціювання тканин серця.

Особливе значення має  постава — звична поза при стоянні, сидінні, ходьбі. Правильна постава формується під час зростання організму водночас із розвитком рухів. Постава додає тілу краси і стрункості, забезпечує нормальну роботу всього організму загалом. Неправильна постава справляє несприятливий вплив на роботу внутрішніх органів: утруднює роботу шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної системи, легенів; зменшується життєва ємкість легенів, знижується обмін речовин, у результаті може бути поганий апетит, млявість, головний біль, швидка стомлюваність.

Ознаки правильної постави:

— помірні вигини хребта;

— лопатки паралельні й  симетричні;

— плечі розгорнуті;

— ноги прямі з нормальним зведенням стоп. Види неправильної постави:

— сутулість — слабко розвинені м'язи спини, плечі зведені наперед, грудна клітка сплющена, голова і шия нахилені вперед, живіт випнутий. Провокують сутулість поганий зір, незручний одяг, неправильно дібрані меблі.

— сколіоз — викривлення  хребта в бічній проекції (набутий) або зсув одного з хребців щодо центральної осі (вроджений). Супроводжується асиметричним положенням лопаток, плечей, кісток тазу. Набувається сколіоз при носінні важких предметів в одній руці, при неправильному сидінні, незручній позі під час сну.

— плоскостопість — сплющення  стопи. Виникає при ослабленні м'язів і зв'язок, що підтримують зведення стопи. При нормальній формі стопи нога спирається на зовнішній край, а внутрішнє зведення служить ресорою, забезпечує пружність ходи, хороший кровообіг. Плоскостопість може бути природженою, але частіше набувається упродовж життя: