Психолінгвістичні аспекти мовлення політика в стані емоційної напруги

      У монографії Е. Л. Носенко метод вільних асоціацій використовувався для виявлення діагностичних ознак мовлення в стані емоційного напруження. Е. Л. Носенко на групі студентів (24 особи) дослідили стан емоційної напруги під час складання іспиту з англійської мови. Результати порівнювалися з аналогічними даними, отриманими в нейтральній обстановці від цієї ж вибірки інформантів (під час проведення лабораторної роботи). У ролі стимульного матеріалу були використані дієслова і прикметники на російській (100 одиниць) і англійській (70 одиниць) мовах. Результати цих експериментів показали таке:

      - в стані емоційної напруженості  різко збільшується кількість  беззмістовних реакцій, причому  на стимульному матеріалі англійської  мови це проявляється набагато  різкіше;

      - різко збільшується стереотипність реакцій;

      - в умовах емоціогенної ситуації  піддослідні чітко притримуються  «синтаксичних правил об’єднання  слів у пари». Так, під час  реакції на прикметник іменником  в цій ситуації іменник в  більшості випадків узгоджується  з прикметником в роді, числі  і відмінку;

      - різко збільшується кількість  реагувань прийменниками, що узгоджуються  зі стимульними словами в плані  синтаксичних характеристик;  

      - збільшується кількість конкретної  лексики, що пояснюється тим  фактом, що абстрактна лексика  засвоюється людиною пізніше, ніж конкретна, а в стані емоційної напруженості актуалізуються більш закріплені, автоматизовані зв’язки [32; c. 143].

     Стан  дистресу впливає певною мірою на функціонально-семантичні характеристики висловлювання. На перший план висувається  емотивна інформація, яка безпосередньо відображає емоційний стан мовця. Мовлення людини в стані дисоціації імпульсивне і не завжди передбачає наявність співрозмовника. Виконання комунікативного завдання ускладнюється у виборі змістових і структурних компонентів висловлювання, адекватних цілі комунікації.

     Говорячи  про прояв емоцій в мовленні, слід відзначити, що в стані емоційного збудження зазвичай зростає сила голосу, а також значно змінюються його висота і тембр.

      Думки в людини, яка знаходиться в  афективному стані непослідовні і розірвані. Висловлювання часто бувають довгими, а коли спробувати викласти їх зміст, то деколи зовсім неможливо дійти до суті речей. Об’єм словникової продукції великий, але в ній переважають короткі предметно-конкретні фрази.

      В афективному стані частіше використовуються пасивні конструкції для вираження своїх уявлень і почуттів; часто така людина говорить про себе; для синтаксису характерно порушення зв’язності.

     Емоційна  напруженість характеризується тимчасовим зниженням стійкості психічних  та психомоторних процесів, що, у свою чергу, супроводжується різними досить вираженими вегетативними реакціями та зовнішніми проявами емоцій.

     Виникає і розвивається вона у зв’язку з різними емоціогенними, психогенними, стресогенним та іншими факторами, тобто дуже сильними впливами на емоційно-вольову, психічну, соматичну сферу, супроводжуються різними емоційними реакціями, переживаннями. Швидкість і ступінь розвитку в людини напруженості визначається індивідуальними психологічними особливостями, зокрема: рівнем емоційної стійкості особистості як здатності протистояти емоціогенним впливам; індивідуальною особистісною значимістю цих впливів (ставленням людини до цих впливів) і його вихідним станом (у тому числі функціональним станом, станом здоров’я та ін.) [39; c. 264].

     Напруженість  слід також відрізняти від емоційного збудження. Сильне емоційне збудження так само, як і напруга може перерости в напруженість. Деякі автори таку напругу називають операціональною напруженістю, на відміну від психічної напруженості як негативного стану, пов’язаного зі зниженням стійкості психічних процесів.

     Виявлення стану напруженості здійснюється переважно шляхом оцінки трьох супроводжуючих його компонентів: зовнішніх проявів емоцій, вегетативних фізіологічних реакцій і стійкості психічних, психомоторних процесів.

     Розглянемо  зовнішні (тілесні) прояви напруженості:

1. Емоційні реакції у міміці.
2. Різні виразні рухи (пантоміма).
3. Прояв скутості як показник розвитку мимовільного напруги м’язів.
4. 4. Поява тремору (тремтіння) рук, ніг, обличчя.

     5. Почервоніння (особливо плямами) шкіри на обличчі, або з’явилася блідість (вазомоторні реакції).

     6. Виражені мимовільні рухи очима («бігають зіниці»), в тому числі помітне розширення чи звуження зіниць.

     7. Пиломоторні реакції (поява «гусячої шкіри» і як найбільш яскравий прояв – «волосся дибки»).

     8. Зміни в фонації та артикуляції мови [19; c. 285].

     Деякі з перерахованих зовнішніх проявів (тремор, почервоніння, що з’явилася блідість, зміна діаметра зіниць, пиломоторна реакція) визначаються відповідними фізіологічними, вегетативними зрушеннями.

     Зміни в діаметрі зіниці на тлі сильних  емоцій можуть оцінюватися за допомогою  картки, на якій нанесені гуртки 1,5 мм, 2 мм, 2,5 мм, 3 мм, 3,5 мм, 4мм. Картка приставляється поруч з скронею, і експериментатор візуально порівнює величину зіниці з кухлями на картці. Порівнюється вихідна і після емоційного впливу величина зіниці. Збільшення діаметра зіниці (на тлі постійної освітленості) на 1 мм оцінюється зниженням оцінки на 1 бал. Додаткова інформація полягає в тому, що збільшення зіниці свідчить про реакцію симпатичної нервової системи і частіше супроводжується несприятливими змінами в психологічних показниках, навпаки, невелике звуження зіниці (ваготонічна реакція) частіше супроводжує зростання рішучості, готовності до діяльності [8; c. 174].

     Пиломоторні реакції на тлі емоціогенних впливів (при збереженні температурних умов) частіше супроводжують несприятливі зміни у стійкості психічних процесів. Це ж можна сказати про виражені мимовільних зміни в тембрі, тоні і артикуляції мови (поява через емоції верескливості, хрипоти, переходів на плач або бас, поява заїкання, «заковтування» складів, подовження пауз між словами та ін.) Виняток становить інтонація рішучості, твердості вольового рішення («метал» в голосі). Існують також точні інструментальні прийоми аналізу частотних та інших характеристик мовлення, за якими судять про динаміку емоційного стану (наприклад, у космонавтів) [22; c. 85].

     Емоційне  напруження виявляється в зміні показників роботи вегетативних органів, опорно-рухового апарату, біохімічних реакціях. Динаміку напружених станів добре відбиває частота пульсу, артеріальний кров’яний тиск, частота дихань, температура тіла і та інше.

     Так, під час підвищеної уваги, очікування якоїсь події, хвилювання частота пульсу може досягати 170…180 ударів за хвилину, артеріальний систолічний тиск – 180…190 мм. рт. ст. Емоційне напруження, викликане дефіцитом часу, труднощами виконання завдання, перешкодами, супроводжується збільшенням частоти дихань до 40…60 за хвилину при зменшенні їх глибини та скороченні фази видиху. Під час таких станів порушуються силові рефлекси на подразники, плавні рухи стають різкими [5].

     Отже, проявів емоційної напруги є  безліч, тому за мовленням людини та її зовнішніми ознаками можна дуже легко виявити в якому стані вона перебуває.  Важливо те, що емоційна напруга може мати як незначні зміни в організмі, так і дуже суттєві, тому перш за все потрібно людині навчитися саморегулювати цей стан. 

     2.2. Порівняльний аналіз текстів політичних інтерв’ю за допомогою психографологічного аналізу 

     Для того, щоб краще зрозуміти уявлення соціуму про емоційну напругу  було розроблено анкетне опитування (див. Додаток А). Цікавим є той факт, що респонденти асоціюють емоційну напругу із стресом та переживанням. За допомогою анкетного опитування було обрано для психографологічного аналізу екс-мера міста Києва Леоніда Михайловича Черновецького. Увагу респондентів привернуло мовлення політика та неординарність особистості. Особистість є досить скандальною, цікавою та неодноразово досліджуваною психологами та лінгвістами.

      Для психографологічного аналізу були обрані два інтерв’ю: про діяльність, успіхи та невдачі у роботі Л. М. Черновецького (ICTV); та «Я нормальний» до виборів міського голови міста Києва (5 каналу);

      Одним із підходів, які широко практикуються для складання особистісних характеристик індивіда, є психографологічний метод. Цей метод спрямований на визначення психологічних властивостей особи, характеру, можливих прихованих захворювань та інших особливостей стосовно автора (мовця). З точки зору психології, за допомогою психографологічного аналізу можна дізнатися про ступінь вираженості вольових якостей, ступінь ініціативності, дисциплінованості, схильності до спілкування, інтелекту, ступінь духовної та фізичної сили, бадьорості, рівень тривожності та емоційної стійкості та багато іншого. Досить багато з названих характеристик прямо чи опосередковано впливають на мовленнєву поведінку особи [27; c. 276].

      Таким чином, саме метод психографологічного  аналізу полягає у процесі дослідження вербальних характеристик текстів (зокрема їх обсяг, кілкість речень, їх середній розмір, коефіцієнт словникової різноманітності, коефіцієнт агресивності / дієслівності, коефіцієнт логічної зв’язності, коефіцієнт емболії (насиченість тексту нелексичними мовними одиницями типу вигуків, непотрібних повторів тощо).

      Для дослідження мовної специфіки Л. М. Черновецкого візьмемо перше інтерв’ю про діяльність, успіхи та невдачі у роботі Л. М. Черновецького (ICTV). Інтерв’ю є досить обширне і зацікавило в першу чергу тим, що на відміну від коротких інтерв’ю було помітним, що політик був підготовленим до розмови з кореспондентами.  

Таблиця 1.

      Об’єм інтерв’ю є досить великим, містить 642 слова, а отже 43 речення. В середньому речення складається із 15 слів (див. Таблиця 1.), а це свідчить про певну специфіку інтелектуалних здібностей особи у плані вербального вираження думок, а також про те, що людина перебуває у стабільному емоційному стані, тобто такому який характерний людині у повсякденному житті.

      Коефіцієнт  словесної різноманітності дорівнює 31 %, це свідчить, що розвиток тезаурусу політика є задовільним, так як Л. М. Черновецький у своєму інтерв’ю використовує багато повторень.

      Коефіцієнт  дієслівності свідчить про можливу  високу емоційну напруженість мовця. Проте  за підрахунками було виявлено, що коефіцієнт займає лише 11 %, а це говорить, що людина перебувала у нормальному стані.

      Коефіцієнт  логічної зв’язності дорівнює 1,56, тому можна говорити про те, що текст  інтерв’ю є достатно добре логічно  побудоване, а це може свідчити також про те, що людина не перебувала в стані емоційної напруженості.

      Коефіцієнт  емболії дорівнює нулю, тобто у  тексті не зустрічалися вульгаризми, ненормативна лексика, непотрібні повтори, різного  роду вигуки.

      Отже, на основі всього вище сказаного можна  зробити висновок про те, що мовець (Л. М. Черновецький), не перебував в стані емоційної напруженості, адже всі показники є у відповідності до норми [33; c. 86].

      Наступне  інтерв’ю Л. М. Черновецького є «Я нормальний»

      Таблиця 2.