Психолінгвістичні аспекти мовлення політика в стані емоційної напруги

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ «ОСТРОЗЬКА АКАДЕМІЯ» 

ФАКУЛЬТЕТ ПОЛІТИКО-ІНФОРМАЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ 

КАФЕДРА ДОКУМЕНТОЗНАВСТВА ТА ІНФОРМАЦІЙНОЇ  ДІЯЛЬНОСТІ  
 
 
 

                 Таруть Інна Юріївна    
 
 

ПСИХОЛІНГВІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ МОВЛЕННЯ ПОЛІТИКА В СТАНІ ЕМОЦІЙНОЇ НАПРУГИ  
 

     Кваліфікаційна  робота

     на  здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня  бакалавра

за спеціальністю  6.020105 «Документознавство та інформаційна діяльність» 

Науковий  керівник:

кандидат  філологічних наук, доцент Засєкін С.В.

_________________(підпис) 

Дата подання  на кафедру

«____» _________2011 р.

ст. лаборант кафедри_________ В.О. Слободян 

Допущено до захисту

в.о. завідувача кафедри___________ ст. викл. О.В. Шершньова  
 

Голова  ДЕК

Оцінка ___________________

_________________ проф. Т.Г. Горбаченко 
 
 
 

Острог, 2011

 

ЗМІСТ

ВСТУП ……………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕМОЦІЙНИХ СТАНІВ

     1.1. Явище емоційної напруги, її види та функції ………………………….6

     1.2. Чинники виникнення стану емоційної напруги ……………………...14

РОЗДІЛ 2. ПСИХОЛІНГВІСТИЧНІ АСПЕКТИ МОВЛЕННЯ В СТАНІ ЕМОЦІЙНОЇ НАПРУГИ

     2.1. Розпізнавання емоційного стану людини за її мовленням та кінесичними особливостями ……………………………………………………...17

     2.2. Порівняльний аналіз текстів політичних інтерв’ю за допомогою психографологічного аналізу ……………………………………………………..25

РОЗДІЛ 3. СПОСОБИ РЕГУЛЯЦІЇ ЕМОЦІЙНИХ СТАНІВ……………………31

ВИСНОВКИ ………………………………………………………………………..38

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ …………………….41

ДОДАТКИ

 

ВСТУП 

     Кожна доросла людина знає, що таке емоційне напруження так як неодноразово його відчувала. Однак коли просять описати що таке, пояснити його сутність, як правило, людина відчуває великі труднощі. Переживання, відчуття, що супроводжують емоційне напруження, важко піддаються формальному опису. Незважаючи на це про емоційну напругу написано дуже багато як у художній, так і в науковій літературі, воно викликає інтерес у філософів, фізіологів, психологів. Однак і до цих пір проблема емоційного напруження залишається загадковою і багато в чому неясною.

     Актуальність  дослідження обумовлена тим, що за останні роки значно підвищився інтерес до вивчення особистості, а саме її психологічних властивостей. Разом з тим розуміння і формування необхідних особистісних властивостей утруднене недостатньою розробкою цілісного підходу до їх вивчення, а також відсутністю доступних і ефективних методів їх практичної діагностики. Мова, мовна діяльність, багато в чому визначається індивідуально-психологічними властивостями особистості. Все вище сказане обумовило вибір даної теми.

     Метою даної роботи є вивчити та проаналізувати проблему емоційної напруги та дослідити її вплив на психолінгвістичні особливості мовлення політика.

     Завдання  кваліфікаційної  роботи:

• визначити сутність емоційної напруги, її види та функції;
• з’ясувати чинники виникнення емоційної напруги;
• визначити мовленнєві та кінетичні особливості проявів емоційної напруги;
• порівняти політичні тексти за допомогою психографологічного аналізу;
• розглянути основні способи регуляції емоційних станів.

   Об’єктом  кваліфікаційної роботи є явище емоційної напруги.

   Предметом кваліфікаційної  роботи є вплив емоційної напруги на мовлення політика.

   Джерельну базу роботи складають праці відомих вчених, а саме: О. Бєлякова, Т. Ковалевської, Д. Кована,  Е. Носенко та Д. Спивака. Так поняття емоційної напруженості розглядав Д. Кован, види та функції – Т. Ковалевська та О. Бєлякова. Психолінгвістичні особливості мовлення в стані емоційної напруженості вивчали Е. Носенко та Д. Спивак.

   Методи  дослідження. В процесі дослідження теми застосовувалися сучасні загальнонаукові методи пізнання:

   - Діалектичний метод дозволив дослідити проблему емоційної напруженості комплексно;

   - Формально-логічний за допомогою низки прийомів аналізу, синтезу, опису допоміг проаналізувати, синтезувати і описати сутність, види та функції емоційної напруженості;

   - Системно-структурний дав можливість сформувати висновки і узагальнити опрацьовані наукові джерела;

   - Проблемно-пошуковий метод дозволив відібрати серед численної кількості інформації, ту що потрібна для написання даної роботи;

   - Метод аналізу дозволив розкрити головні поняття предмета дослідження розчленувавши його на складові;

   - Метод синтезу допоміг розглянути емоційну напруженість та її вплив на мовлення політика комплексно;

   - Метод опису дозволив розкрити головні поняття, види, цілі предметів, що вивчалися, а також описати їх вплив на мовлення політика.

   Наукова новизна роботи полягає у спробі уявити сучасний погляд на проблему, що вивчається, у спробі представити самостійну точку зору.

   Практичне значення полягає у тому, що результати роботи можуть бути використані науковцями для подальшого дослідження даної проблеми. Також дозволить громадськості краще розуміти сутність поняття, що вивчається, а також використовувати рекомендації, щодо саморегуляції емоційної напруженості. Деякі ідеї й висновки кваліфікаційної роботи допоможуть розширити існуючі в лінгвістиці та психології уявлення про місце та роль емоційного напруження.  Результати дослідження можуть знайти застосування в навчальному процесі при розробці навчально-методичних посібників і викладанні таких спецкурсів «Психолінгвістика», «Психологія емоцій» та інших.

   Структура роботи. Робота складається зі вступу (тут наголошено на актуальності дослідження, визначено мету дослідження, методи, предмет та об’єкт, детально описано джерельну базу, яка слугувала основою дослідження, описано наукову новизну одержаних результатів, теоретичне та практичне значення та апробація); трьох розділів (теоретичний аспект дослідження емоційної напруги, практичне використання та аналіз об’єкта, що вивчається; рекомендації щодо регуляції емоційної напруги), що містять чотири підрозділи; висновків; списку використаних джерел та літератури; додатків.

   Апробація роботи: виступ на Днях науки XVI наукової викладацько-студентської конференції, присвяченої 450-річчю Пересопницького Євангелія та 430-ї річниці Острозької Біблії з доповіддю «Психолінгвістичні аспекти мовлення в стані емоційної напруги». 
 
 

 

РОЗДІЛ  І

  ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕМОЦІЙНИХ СТАНІВ 

      В даному розділі висвітлено поняття емоційної напруги, а саме обґрунтовуються основні підходи до визначення даної проблематики.  Детально проаналізовані види та функції поняття, що вивчається. Подається вичерпна інформація про чинники виникнення емоційної напруги. 

1. Явище емоційної напруги, її види та функції

 

     Існують різноманітні реакції організму на ситуацію пов’язані з виникненням емоцій. Сприймання як активний процес передбачає, що об’єкт або ситуація сприймаються не лише так, як вони існують, а й у своєму емоційному значенні: ми сприймаємо появу вівчарки не лише як собаки, а й як хижака, що нам загрожує. Будь-який акт передбачає наявність стимулу й відповіді. Поява стимулу супроводжується активацією, його вибір зумовлюється потягом, а форма відповіді, спосіб поведінки відображають координацію між стимулом і відповіддю. Емоція виникає щоразу, коли задоволення потреби не відбувається, коли дія не досягає цілі. Якщо предмети чи явища задовільняють потреби людини або полегшують задоволення їх, то в неї виникають позитивні емоції, якщо ні – негативні [17; c.153].

     Емоція  може викликати порушення пам’яті, навичок, заміну складних дій легшими, простішими. Ця дезорганізація зумовлюється активною реакцією суб’єкта відповідно до ситуації. Дезорганізація може бути корисною в певній ситуації (заплакати, щоб вплинути на іншу людину; виявити наполегливість у подоланні труднощів). Людина, як суб’єкт, що пізнає і змінює світ, не байдужа до нього.

     Емоції  – це специфічна форма взаємодії людини з навколишнім світом, з середовищем, спрямована на пізнання світу та свого місця в ньому через саму себе. Ця специфічність виявляється в суттєвих якостях позитивного і негативного полюсів емоцій. Згідно з трьохвимірною теорією емоцій В. Вундта, в емоціях присутні полярність приємного і неприємного, протилежності напруження і розрядки, збудження і пригніченості. Поряд із збудженою радістю (радістю-тріумфом) існує радість спокійна (радість – умиротворення, радість – зворушення) і радість напружена (радість палкої, жагучої події, радість тремтливого очікування). Відповідно існують напружений смуток (тривога); збуджений смуток, близький до відчаю і тихий сум, в якому відчувається розрядка, смуток, що тяжіє до меланхолії. Власний досвід підказує кожній людині, що саме вона відчуває: щастя, печаль чи страх; вона знає, що вони відрізняються за внутрішніми переживаннями і за зовнішнім виглядом. Водночас, емоції взаємодіють одна з однією – радість послаблює страх, печаль посилює відчай. Названі особливості виступають характеристиками емоцій [6; c. 142].

Виділяють наступні емоційні стани:

  1. Настрій (як загальний емоційний фон);

  2. Афекти (як реакції на естримальні умови, з якими людина не може впоратися);

  3. Стреси (як реакції на тривалі підвищені навантаження, що вимагають мобілізації всіх сил) [38; c. 54].

  Настрій – це загальний емоційний стан, який забарвлює поведінку людини на протязі значного часу. Настрій  буває найрізноманітнішим: сумним, пригніченим, радісним, роздратованим, в’ялим, бадьорим, тощо [28; c. 219].

  Настрій характеризується слабкою вираженністю та низьким ступенем усвідомлення. Людина навіть може не помічати його. Але іноді трапляється так, що настрій набуває значної інтенсивності. В цьому випадку він впливає на поведінку людини, на її розумову діяльність. Настрій залежить від стану нервової системи, залоз внутрішньої секреції, від загального стану здоров’я. В залежності від ступеня  усвідомлення причин (настрій завжди залежить від яких-небудь причин), що викликали той чи інший настрій він переживається  в якості  загального емоційного фону (наприклад, подавлений настрій), або як  ідентифікований стан (наприклад, радість, страх) [25; c. 86].

  Афект – це сильний  та відносно короткочасний  емоційний стан, пов’язаний з різкими змінами важливих для людини життєвих обставин, який  супроводжується різко вираженими  руховими проявами та змінами  у функціях внутрішніх органів. З. Фрейд дає наступне визначення поняттю «Афект»: «Афект – це будь-який  емоційно забарвлений стан, приємний чи неприємний, чіткий чи нечіткий, який проявляється у загальній душевній тональності або у сильній енергетичній розрядці» [4; c. 36].

  Розмірковуючи про те, чим саме є афект, З. Фрейд дійшов висновку, що це «повторення ранього й, можливо, доіндивідуального, життєво важливого досвіду», який можна співставити з «всезагальними, типовими, вродженими істеричними припадками».

  А на думку К. Юнга афект, який вибухає проти волі людини, показує «величину» рани, яка була нанесена її психіці.

  Потрібно  пам’ятати, що афекти – це не «привілей» дорослих, вони трапляютьсяся й у дітей (особливо часто у підлітковому віці) [31; c.84].

  Стрес – це:

  1. «неспецефічна відповідь організму на будь-яку пред’явлену йому вимогу» (Г. Сельє) [26; c. 231];

  2. неспецефічна відповідь, функціональний стан напруження, реактивності організму, що виникає у людини та тварин у відповідь на вплив стресорів, значних за силою при дії естремальних або патологічних для організму людини або тварини подразників [9; c. 139];