Поняття та цілі менеджменту. Складові управлінської діяльності

По-четверте, менеджер створює  систему контролю. Він визначає одиниці  виміру, фіксуючи показники, зорієнтовані на роботу всієї організації і  в той же час на рабогу конкретного співробітника. Він аналізує і оцінює досягнуті результати, повідомляючи про них своє керівництво, підлеглих і колег.

По-п'яте, менеджер сприяє зростанню ділової кар'єри людей, забезпечуючи умови, що сприяють просуванню по «службових сходах» членів організації.

Питання:

1. Чи всі головні  аспекти діяльності сучасного  менеджера тут враховані?

2. Що, на ваш погляд, потрібно додати, щоб загальна  характеристика дій менеджера  стала повнішою?

3. Які напрями в  роботі менеджера є пріоритетними?

4. Які особливості в діяльності менеджера в українських умовах ви хотіли б відзначити? Чим ці особливості обумовлені?

Завдання 5

Ділова гра

 

4. Методична розробка лекції на тему:

«Поняття «менеджмент» і необхідність управління організаціями»

План лекції:

1.Співвідношення категорій «управління», «менеджмент», «адміністрування», «керування».

2. Поняття «організація». Ознаки  та загальні риси організацій  як об’єктів управління.

3. Поняття «менеджмент» та його  основні складові.

4. Менеджмент як вид  професійної діяльності.

Вступ

Внаслідок змін форм господарювання, удосконалення процесів, що відбуваються в зовнішньому середовищі діяльності, перед організаціями постають численні проблеми. Сьогодні виживання й розвиток організації в довгостроковій перспективі  залежить від уміння своєчасно передбачити зміни на ринку й відповідно адаптувати свою діяльність, змінюючи асортимент продукції та послуг, форми обслуговування, збутову мережу, організаційну структуру, інші елементи внутрішнього потенціалу. Для забезпечення чіткого, ефективного, результативного виконання цих завдань та для досягнення успіху необхідно вести розумне управління організацією і контроль за її діяльністю.

В даній лекції постановка задачі полягає у з’ясуванні причини, які обумовлюють необхідність управління будь-якою організацією та розгляду сучасних підходів до визначення поняття «менеджмент».

1. Співвідношення категорій  «управління», «менеджмент», «адміністрування»,  «керування».

Для визначення діяльності з координації  роботи людей на практиці використовують різні поняття:

• “управління”;
• “менеджмент”;
• “адміністрування”;
• “керування” тощо.

“Управління” – найбільш загальне поняття. Воно поширюється на велике коло різноманітних об’єктів, явищ і процесів, наприклад:

• технічні системи;
• господарські системи;
• суспільні системи;
• державні системи тощо.

“Менеджмент” – це поняття, яке  використовують переважно для характеристики процесів управління господарськими організаціями (підприємствами).

“Адміністрування” – поширюється  на управління державними установами або для позначення процесів керування діяльністю апарата управління підприємства.

“Керування” – поширюється на мистецтво тієї або іншої особи (менеджера) впливати на поведінку і  мотиви діяльності підлеглих з метою  досягнення цілей організації.

Всі ці поняття базуються на управлінні об’єктом господарювання з метою досягнення поставлених цілей, що ї є одними з основних завдань менеджменту.

Для того щоб усвідомити сутність категорії “менеджемнт”, перш за все слід з’ясувати, що таке організація, які цілі її діяльності і чому будь-якою організацією потрібно управляти.

2. Поняття «організація».  Ознаки та загальні риси організацій  як об’єктів управління.

За визначенням Ч.Бернарда: “Організація - це група людей, діяльність яких свідомо  координується для досягнення загальної мети або спільних цілей”. (Таблиця 1)

Всі організації мають загальні для них характеристики.

1) всі організації використовують  чотири основних види ресурсів:

-  людські ресурси;

-  фінансові ресурси;

• фізичні ресурси (сировина, устаткування тощо);
• інформаційні ресурси.

2. будь-яка організація є відкритою системою. Ресурси, які організація використовує для виробництва продукції (надання послуг) вона забирає із зовнішнього середовища. В свою чергу продукція, що виробляється організацією також реалізується у зовнішньому середовищі. Отже організація може існувати лише у взаємодії з оточуючим середовищем. Це означає, що будь-яка реально існуюча організація є відкритою системою.

3. розподіл праці в організації. Якщо навіть дві людини працюють спільно для досягнення єдиної мети, вони повинні розподілити роботу поміж собою.

Розподіл загальної  роботи в організації на її складові частини називається горизонтальним розподіленням праці. Результатом  горизонтального розподілення праці  є формування окремих підрозділів  організації (відділів, цехів, виробництв, ділянок тощо).

Оскільки робота в  організації розподіляється між  окремими підрозділами та виконавцями, хтось має координувати їх діяльність. Внаслідок цього об’єктивно виникає  необхідність  у так званому  вертикальному розподілі праці, тобто в діяльності з координації роботи підрозділів та окремих виконавців у середині підрозділів.

Діяльність з координації  роботи інших людей в широкому розумінні і становить сутність управління організацією.

Глобальною метою діяльності будь-якої організації - є досягнення успіху. Що ж таке успіх?

Організація вважається успішною, коли вона досягає поставлених  перед собою цілей. Складовими успіху при цьому виступають:

а) виживання, тобто можливість існування якомога довше;

б) результативність та ефективність.

Аби бути успішною впродовж тривалого часу, аби вижити та досягти своїх цілей, організація має бути як ефективною, так і результативною.

За словами П. Дракера  результативність є наслідком того, що робляться потрібні слушні речі; а ефективність є наслідком того, що вірно (правильно) створюються ці самі речі. Перше і друге є однаково важливим.

Якщо мета організації  обрана правильно, це означає, що діяльність організації задовольняє певну  важливу, реально існуючу потребу (створюються речі, на які є попит). Результативність у такому розуміння - це щось невідчутне (на дотик), непомітне. Ефективність, навпаки, можна вимірювати, передати кількісно. Відносна ефективність організації має назву продуктивності і вимірюється як співвідношення вартісної оцінки усіх виходів з організації та вартісної оцінки усіх входів в організацію.

Для досягнення головної мети будь-якої організації необхідне  чітке управління та контроль за діяльністю її елементів.

3. Поняття «менеджмент»  та його основні складові.

“Менеджмент” – це надзвичайно широке та багатомірне поняття. Для того, аби краще усвідомити його сутність, на нього слід подивитись з різних боків.

Етимологічно менеджмент походить від латинського слова  “manus” – рука. Початково це слово означало вміння дбайливо вести домашнє господарство, майстерно володіти засобами праці, вправно працювати. З появою багатьох видів роботи, з поглибленням спеціалізації виникла потреба в діяльності, яка пов’язувала в єдине ціле роботу багатьох окремих виконавців. Відповідно до цього трансформувався і зміст поняття “менеджмент”. Це слово увібрало у себе всі чисельні вимоги до управління як до науки, мистецтва ведення справ і стилю роботи.

Сучасний Оксфордський словник англійської мови тлумачить  поняття "менеджмент" не однозначно, а саме:

1. менеджмент - це спосіб, манера спілкування з людьми;
2. менеджмент - це вміння та адміністративні навички організовувати            ефективну роботу апарату організації;
3. менеджмент - це влада та мистецтво керування;
4. менеджмент - це органи управління, адміністративні одиниці, підрозділи.

В останні роки спостерігається  декілька поглядів на те, що ж таке менеджмент. У широкому розумінні менеджмент - це одночасно система наукових знань, мистецтва та досвіду, втілених у діяльності професійних управлінців  для досягнення цілей організації шляхом використання праці, інтелекту та мотивів поведінки інших людей (Таблиця 2).

У вузькому прагматичному  плані сутність менеджменту краще  за все сприймається з позицій  системного підходу.

Згідно теорії систем будь-яку організацію схематично можна представити так (Таблиця 3).

Робота менеджерів саме і полягає у тому, аби поєднати та скоординувати використання зазначених ресурсів для досягнення цілей (елементів  виходу) організації. Як менеджери досягають  цього? Вони це роблять у процесі  виконання чотирьох основних функцій менеджменту:

1) планування; 2) організацієїя; 3) керування; 4) контролю.

Отже, у вузькому розумінні менеджмент - це процес планування, організації, керування  та контролю організаційних ресурсів для результативного та ефективного  досягнення цілей організації.

Зазначені функції менеджменту  виконуються у певній послідовності, яка й утворює поняття «цикл  менеджменту» (Таблиця 4).

Але такий підхід до розуміння циклу  менеджменту зовсім не означає, що процес управління носить дискретний характер (в понеділок - планування, у вівторок - організація і т. д.). Реально у роботі менеджера постійно сполучаються усі перелічені функції менеджменту.

4. Менеджмент як вид  професійної діяльності

Менеджмент часто розглядають  і як вид професійної діяльності. З цієї точки зору для розуміння сутності менеджменту важливо знати, хто такі менеджери і чим їх діяльність відрізняється від діяльності інших категорій робітників.

Директор, керівник групи, начальник, завідувач тощо - всі ці слова  позначають посади. Люди, які обіймають ці посади можуть бути об’єднані загальним поняттям «менеджер», оскільки можна визначити наступні спільні для них ознаки діяльності:

1. менеджер керує роботою одного або кількох співробітників організації;
2. менеджер управляє частиною або всією організацією, в якій він працює;
3. менеджер отримує певні повноваження та приймає в межах цих повноважень рішення, які будуть мати наслідки для інших співробітників організації.

Тобто, менеджер – це людина, яка займає постійну керуючу посаду, наділена повноваженнями і приймає в їх межах рішення за певними видами діяльності організації.

Будь-яку організацію можна розглядати як систему, тобто сукупність взаємозв’язаних  у єдине ціле окремих елементів. Будь-яка організація одночасно  є і відкритою системою. Це означає, що вона може існувати  лише за умови обміну речовиною, енергією та інформацією з її зовнішнім середовищем (Таблиця 5).

 До основних компонентів  внутрішнього середовища організації  відносяться: виробництво, дослідження  та розробки, технологія, сировина, матеріали, фінанси, робітники тощо.

Зовнішнє середовище прямого впливу включає постачальників, споживачів, конкурентів та інших економічних  партнерів (наприклад банки).

Зовнішнє середовище опосередкованого впливу включає: економічну, соціальну, політико-правову, технологічну, екологічну, міжнародну, тощо компоненти.

Все це і є тими компонентами, з  якими доводиться мати справу менеджеру. У відповідності до цього розрізняють  наступні сфери менеджменту:

1. виробничий менеджмент;
2. фінансовий менеджмент;
3. управління персоналом;
4. управління дослідженнями та розробками;
5. фінансовий облік;
6. маркетинг;
7. загальна адміністрація.

Менеджер може: 1) керувати будь-якою з них (або її частиною); 2) керувати кількома одразу; 3) керувати всією організацією в цілому.

Співвідношення сфер та рівнів менеджменту відображено на схемі (Таблиця 6):

До вищого рівня відноситься  невелика група основних керівників організації. Це президент (директор), віце-президенти (заступники), головний виконавчий директор.

На вищому рівні менеджменту  формулюється місія та встановлюються організаційні цілі, визначається загальнокорпоративна стратегія та основні задачі щодо її реалізації, приймаються рішення щодо виходу на нові ринки, випуску нової продукції, залучення інвестицій,  напрямків досліджень та розробок тощо.