Автор: Пользователь скрыл имя, 15 Января 2012 в 20:18, реферат
Спілкування — основна форма людського буття. Його відсутність чи недостатність може деформувати людську особистість. Спілкування є основою практично всіх наших дій, служить життєво важливій меті встановлення взаємозв´язків і співпраці.
Здібність до спілкування завжди була однією з найважливіших людських якостей. До людей, які легко вступають у контакт і вміють привернути увагу до себе, ставляться із симпатією. Із замкнутими людьми намагаються обмежити контакти або взагалі уникати їх.
План
1. Поняття про спілкування
2. Культура і спілкування
3. Спілкування як комунікація
4. Техніка спілкування
5. Моделі та стилі спілкування
6. Спілкування і діяльність
7. Запам’ятайте!
8. Література
З´ясування
— це звернення до
Закриті запитання вимагають відповіді типу "так" чи "ні". Відкриті змушують дати розгорнуту або уточнюючу відповідь. Доцільніше користуватися переважно відкритими запитаннями, тому що закриті переключають співрозмовника з позиції пояснюючого на позицію власного захисту, а це може загострити конфліктну ситуацію.
Мета перефразування — власне формулювання почутої інформації, особливо коли інформація здається нам зрозумілою. Власне формулювання почутого підсилює адекватність змісту бесіди.
Відображення
почуттів акцентує увагу на
емоційному стані
Резюмування
можна застосовувати під час
тривалих бесід. Його функція
— підбити підсумки бесіди
або поєднати окремі її
4. Техніка спілкування
Спілкування
у своєму вербальному та
Суспільство,
як і окрема людина, здатне
змінюватися, вдосконалюватися. Але
результативність цього
Американські дослідники людських взаємин Л. Зунін та Н. Зунін вважають, що для того, щоб склалося враження про людину, достатньо чотири хвилини поспілкуватися з нею. Інші дослідники вважають, що для цього необхідно лише 120 секунд. Отже, від рівня нашого володіння технікою спілкування залежить думка оточуючих про нас!
Вербальне спілкування розгортається в конкретних обставинах, що мають назву комунікативної, або мовленнєвої ситуації. Параметри ситуації визначаються її складовими: ХТО — КОМУ — ЩО — ПРО ЩО — ДЛЯ ЧОГО — ДЕ — КОЛИ.
ХТО і
КОМУ — це учасники
ЩО — це те, що сказано (написано), тобто повідомлення, текст, який може мати обсяг від одного звука до цілої доповіді чи роману-епопеї.
ПРО ЩО — це змістова сторона тексту.
ЧОМУ—
це причина мовлення, його каузальна
обумовленість, мотивація ДЛЯ
ЧОГО — це цільова
Залежно від того, яку мету ставить перед собою адресант: поінформувати, переконати, створити настрій, вивести з рівноваги адресата чи просто згаяти час — він організовує своє мовлення, добирає відповідні виражальні засоби, способи побудови тексту, дотримується певної стратегії та тактики в комунікативній поведінці.
Учасники
комунікативного акту
У комунікативній поведінці отримують своє вираження соціальні та індивідуальні особливості комуніканта: вік, стать, становище в суспільстві, виховання, ерудиція, тип характеру та ін. Для прикладу візьмемо статеві відмінності кому ні канті в: жінки здебільшого починають і підтримують розмову, а чоловіки контролюють і спрямовують її, виявляючи свою зацікавленість або ж бажаючи змінити тему (промовисто мовчать). За спостереженнями дослідників, жінки вдвічі частіше вживають умовну форму, у 5 разів — обмежувальні слова. Статистично доведено, що жінки балакучіші за чоловіків. Так, за день у середньому українець вимовляє 11 500, українка — 26 200 слів. За сімдесят років життя пересічний француз проводить із телефонною слухавкою в руці один рік життя, а француженка — 3 роки.
Комуніканти відрізняються своїми постійними ознаками, які визначають їх комунікативний статус (стать, вік, соціальне становище, рівність, характер освіти, національність, віросповідання, місце праці) та змінними ознаками, які ще називають ситуативними (тобто це та роль, яку грає мовець у момент комунікативного акту). Кожній людині доводиться грати впродовж одного дня декілька ролей: студент, чиясь дитина, господар в домі на даний момент чи господиня на кухні за відсутності матері, чемна (-ний) внучка (внук) тощо. У кожній із цих ситуацій людина обирає не тільки свою модель поведінки, а й свій стиль і манеру спілкування. Комунікативні статуси і ролі бувають симетричними (наприклад: студент — студент), а також несиметричними (студент — викладач, пацієнт — лікар).
Комунікативна
поведінка мовців також
Щоб вступити
в процес комунікації,
Важливим
елементом техніки спілкування
є міжособистий простір —
- інтимна відстань — до 0,5 м, точніше — 15—46 см. Трапляється в спорті, де відбувається зіткнення тіл спортсменів. Крім суб´єкта, в цій зоні розміщуються найближчі йому люди, які мають з ним тісний емоційний контакт;
- міжособиста відстань — 0,5—1,2 м. Буває при розмові друзів із зіткненням або без зіткнення один з одним, на прийомах, вечерях, ділових зустрічах;
- соціальна
відстань — 1,2—3,7 м. Має місце
при неформальних соціальних
і ділових стосунках, причому
верхня межа більше належить
формальним стосункам. Цю
- публічна
відстань — 3,7 м і більше. На
цій відстані можуть
Ці правила
варіюються залежно від віку,
статі та рівня культури
Особисті
властивості також
Суспільне
становище також впливає на
відстань між людьми. Ми взагалі
тримаємося на великій
Традиції — також важливий фактор, який впливає на відстань між комунікаторами. Якщо територія, на якій живе та чи інша нація, густо заселена, то й люди під час спілкування перебувають ближче один від одного. Якщо вони проживають на відносно малозаселеній території, то розміщуються на певній відстані під час комунікації. Мешканці країн Латинської Америки і Середземномор´я схильні підходити до співрозмовника ближче, ніж мешканці країн Північної Європи.
На відстань
між співрозмовниками може
5. Моделі та стилі спілкування
Для характеристики
системи дій, що їх виконують
суб´єкти спілкування,
Учені
виділяють такі типи
1. Споживацький
тип. Людина цього типу
2. Конформістський
тип. Людина цього типу має
колективістський характер. Намагається
бути, як усі. Спілкуватися з
такою людиною легко. Біля
3. Аристократичний тип. Це яскраві особистості з почуттям власної гідності. Люди цього типу обожнюють створений ними власний світ. Часто вони діють, не думаючи про наслідки. Дбають лише про себе, зверхньо ставляться до інших. Спілкуватися з такими людьми нелегко.
4. Героїчний тип. Люди цього типу завжди з чимось борються. У спілкуванні вони активні й наступальні, не сприймають світу та інших людей такими, якими вони є, намагаються їх змінити. "Герої" — це люди соціально орієнтовані, у них розвинене почуття обов´язку, справедливості, але вони не характеризуються терпимістю до інших.
5. Релігійний тип. До цього типу належать люди, для яких головна цінність — сенс життя, а джерело моралі не в людині й суспільстві, а поза ними. Мотивом поведінки і спілкування з іншими є любов до ближнього і почуття єдності з людьми та світом.
Потрібно
навчитися розпізнавати
Прогресивний
американський психолог, фундатор
сімейного консультування В.
1) запобігливий;
2) звинувачувальний;
3) врівноважений;
4) віддалений;
5) урівноважений.
Запобігливий
тип. Така людина в розмові
прагне догодити іншим, часто
вибачається, не вступає в