Особливості уваги дітей молодшого шкільного віку

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ 

М. П. ДРАГОМАНОВА  

Кафедра психології та педагогіки       
 
 
 
 
 

Курсова робота з психології

на  тему:

«Особливості  уваги дітей молодшого шкільного  віку »   
 
 

Виконала:

студентка 32 ППР 

Ключикова Анастасія Геннадіївна  

Керівник:

кандидат  психологічних наук,

Маслюк  Андрій Миколайович   
 
 

Київ  – 2011

     Зміст 

Вступ…………………………………………………………………….....3

Розділ  І. Проблеми вивчення уваги молодшого школяра…………........5

1.1 Загальна  характеристика уваги……………………………………........5

1.2 Особливості  уваги молодшого школяра…………………………….....6

Розділ  ІІ. Експериментальне дослідження особливостей уваги

молодших школярів…………………………………………………………8

2.1 Дослідження  стійкості уваги молодшого школяра……………………8

2.2 Оцінка  динамічної уваги молодшого школяра.  Таблиці Шульте……14

2.3 Дослідження  стійкості уваги молодшого школяра.  Тест Б. Бурдона…20

Висновки…………………………………………………………………..32

Література…………………………………………………………………36

ДОДАТКИ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      ВСТУП

     Увага – це особлива форма психічної  діяльності, яка виявляється в  спрямованості і зосередженості свідомості на вагомих для особистості  предметах, явищах навколишньої дійсності  або власних переживаннях.

     Умовою  ефективності навчально-виховного  процесу є увага учнів, уміння вчителя контролювати увагу дітей, розвивати здібність учнів до самоорганізації уваги.

     Учень може успішно навчатися тільки за допомогою зосередженості, або концентрації уваги. Уважно слухаючи пояснення вчителя  на уроці він легше сприймає, розуміє та запам’ятовує його зміст і тим самим полегшує собі виконання домашніх завдань; акуратність, точність, безпомилковість виконання письмових робіт учнями можливі лише при стійкій увазі. Учні-відмінники, як правило, дуже уважні на уроках та під час усіх видів навчальної діяльності.

     Розвиток  та виховання уваги учнів набуває  особливого значення у зв’язку з  переходом школи на роботу за новими програмами; засвоєння школярами  змісту цих програм можливо тільки при високому рівні уваги.

     Особистість, перебуваючи в бадьорому стані, активно, по-дійовому ставиться до предметів та явищ навколишньої дійсності, до власних переживань : щось сприймає, пам`ятає , пригадує, про щось думає. У таких випадках вона зосереджує свою свідомість на тому, що сприймає, пам`ятає, переживає, тобто вона буває до чогось уважною.

     Увага необхідна людині і в повсякденному  житті : в побуті, в процесі спілкування  з людьми; вона забезпечує правильну  орієнтацію в оточуючому середовищі.

     Високо  розвинута в процесі виховання  та навчання увага перетворюється на уважність – найціннішу рису людського характеру.

     Серед психічних явищ увага посідає  особливе місце: вона не є самостійним  психічним процесом і не відноситься  до якостей особистості.

     Такі  властивості особистості, як характер, темперамент, здібності також відбиваються на особистостях уваги – у виборі об’єкта, у стійкості, переключенні, відволіканні.

     Увага завжди властива конкретній людині, певній особистості. Спрямованість особистості  та зосередженість уваги тісно пов’язані  з спрямованістю особистості, тобто з її вимогами, інтересами, переконаннями.

     На  людину постійно діє велика кількість  подразників. Але в певний момент людина реагує на ті з них, які в  більшій мірі, ніж інші, відповідають її потребам, і ,таким чином, мають  для неї більш важливе життєве значення. Так, значущі об’єкти привертають увагу, визначають її спрямованість; менш значущі в цей час не помічаються.

     Психологічно  обґрунтований облік якостей  уваги, як і її можливих розладів та порушень, є необхідною передумовою  розгляду пізнавальних процесів, в яких виявляє себе увага.

     Об’єктом  є – увага молодших школярів.

     Предмет – особливості уваги молодших школярів, в учбовій діяльності.

     Мета: вивчення особливостей уваги дітей  молодшого шкільного віку.

     Задачі:

1. Провести теоретичний аналіз проблеми вивчення уваги.
2. Визначити розвиток стійкості уваги молодших школярів.
3. Визначити обсяг уваги молодших школярів.
4. Сформулювати рекомендації вчителю з організації уваги учнів молодшого шкільного віку.

     Використані такі методи: тестування, спостереження, бесіди (з учнями та вчителями), вивчення особових справ учнів, вивчення продуктів діяльності учнів, методи статистичної обробки даних.

 

      РОЗДІЛ І. Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми вивчення уваги молодшого школяра 

     1.1 Загальна характеристика уваги та її властивостей 

     Увага – умова ефективності всіх видів  діяльності людини, передусім трудової та навчальної. Уважність необхідна  людині в її повсякденному житті, в побуті, у спілкуванні з іншими людьми. Увага учнів є однією з  основних умов успішної організації навчально-виховного процесу.

     Особливістю протікання пізнавальних процесів є  їх вибірковий, спрямований характер. Увага – це спрямованість і  зосередженість, що передбачає підвищення рівня сенсорної, інтелектуальної  та рухової активності індивіда.

     Спрямованість уваги виявляється в образотворчості, у мимовільному або довільному виборі, виділенні об’єктів, які відповідають вимогам суб’єкта, цілям та задачам  його діяльності. Зосередженість (концентрація) на одних об’єктах передбачає одночасно  відокремлення від всього стороннього, тимчасове ігнорування інших об’єктів.

     Також увага може проявлятися в сенсорних, розумових та рухових процесах. Тому залежно від об’єкта дослідження  виділяють такі форми процесів уваги:

• сенсорна (перцептивна);
• інтелектуальна;
• моторна (рухова).

     Зараз більше вивчають сенсорну (зорову та слухову) увагу. Більшість даних, які характеризують увагу, одержано, фактично, під час  її дослідження. Так, з увагою пов’язані  точність та повнота сприйняття, ослабленість уваги може призвести до значних порушень перцептивних процесів та перекрученню образу, який формується.

     За  способами здійснення та характером походження виділяють два основних види уваги: мимовільну та довільну увагу. Мимовільна увага виникає та підтримується  незалежно від свідомих намірів та цілей людини. Довільна увага – це свідомо спрямоване та регульоване зосередження. Довільна увага розвивається на підставі мимовільної.

     За  активністю людини в організації  уваги розрізняють три види : мимовільна, довільна, післядовільна.

     Довільна  увага – це свідомо спрямоване зосередження особистості на предметах  і явищах навколишньої дійсності, на внутрішній психічній діяльності.

     Післядовільна увага – зосередження свідомості на об’єкті, значущому та цінному  для особистості.

     Мимовільна  увага – це зосередженість свідомості на об’єкті в силу особливості цього об’єкту як подразника. 

     1.2 Особливості уваги  молодшого школяра

     Успішна організація навчальної роботи молодших школярів потребує постійної турботи  про розвиток у них довільної  уваги та формування вольових зусиль у подоланні труднощів при оволодінні знаннями. Знаючи, що у дітей цієї вікової групи переважає мимовільна увага i що вони важко зосереджуються на сприйнятті “ нецікавого ” матеріалу, учителі намагаються використати різноманітні педагогічні засоби, щоб зробити навчання цікавим.

     Пізнавальна активність дитини, спрямована на обстеження довкілля, організує її увагу на досліджуваних об’єктах доволі довго, поки не пропаде інтерес. Якщо 6-7-річна  дитина зайнята важливою для неї  грою, то вона, не припиняючи може грати дві, а то й три години. Так же довго вона може бути зосереджена і на продуктивній діяльності (малювання). Однак такі результати зосередження уваги - наслідок інтересу до того, чим зайнята дитина. Вона ж буде томитися, відволікатися та відчувати себе зовсім нещасною, якщо треба бути уважною в тій діяльності, яка їй байдужа, або зовсім не подобається.

     Молодший  школяр деякою мірою може й сам  планувати свою діяльність. При цьому  він словесно промовляє те, що він  повинен і в якій послідовності буде виконувати ту чи іншу роботу. Планування, безумовно, організує увагу дитини.

     І все ж, хоча діти в початкових класах можуть довільно регулювати свою поведінку, мимовільна увага переважає. Дітям  важко зосередитись на одноманітній та малопривабливій для них діяльності, або на діяльності цікавій, що вимагає значного розумового напруження. Відключення уваги врятовує від перевтомлення. Ця особливість уваги є однією з підстав для включення до занять елементів гри та достатньо частої зміни форм діяльності.

     Увага дітей молодшого шкільного віку характеризується малою стійкістю (10-15 хвилин), малим обсягом (2-3 одиниці), слабким розподілом, нерозвиненим переключенням. У дітей цього віку переважає  мимовільна увага. Зазначені особливості  уваги необхідно враховувати в процесі навчання та виховання молодших школярів. Викладання в початкових класах повинно бути безпосередньо цікавим, емоційно насиченим, з широким застосуванням наочності. У молодших класах, особливо 1 та 2, через кожні 15-20 хвилин треба змінювати вид діяльності, щоб попередити втому уваги, неможна давати учням цих класів матеріал, великий за обсягом, і такий, сприйняття якого вимагає високого рівня розподілу уваги.

     Молодших  школярів приваблює те, що для них  нове; при цьому необхідно, щоб  був зв’язок між новою інформацією і тим, що їм вже відомо; тільки за таких умов учні здібні зрозуміти та добре засвоїти новий для них матеріал.

     Увага дітей молодшого шкільного віку нестійка, вона часто переключається з одного об’єкта на інший. Тому, з поля уваги дітей треба віддалити все, що не має відношення до роботи на уроці. Учитель іноді і не здогадується, що служить причиною неуважності дітей.

     Неуважність молодших школярів особливо часто виникає, якщо навчальний матеріал здається їм нецікавим, нудним, не збуджує у них емоцій. Це трапляється тоді, коли учитель не мобілізував увагу учнів, не вказав на необхідність зрозуміти та запам’ятати те, що він повідомляє, не виділив в ньому головне, суттєве. 
 

     РОЗДІЛ ІІ. Експериментальне дослідження особливостей уваги молодших школярів. 

     Виходячи  з того, що однією з задач дослідження  є експериментальне вивчення особливостей уваги дітей молодшого шкільного  віку, були поставлені такі задачі:

1. Дослідити індивідуальні особливості розвитку стійкості уваги молодших школярів.
2. Визначити особливості обсягу динамічної уваги дітей молодшого шкільного віку.
3. Провести кількісний та якісний аналіз результатів, отриманих в процесі дослідження.