Особливості розвитку мислення молодшого школяра

   Синтез: розвиток йде від простого підсумовування до складного широкого синтезу; розвиток синтезу йде значно повільніше, ніж розвиток аналізу.

   Порівняння: підміна порівняння простим рядоположенням предметів: спочатку учні розповідають про один предмет, а потім про інший; великі утруднення у дітей викликає порівняння предметів, якими неможливо безпосередньо діяти, особливо коли є багато ознак, коли вони приховані.

   Абстракція: в якості суттєвих ознак деколи приймають зовнішні, яскраві, часто сприймані ознаки; легше абстрагують властивості предметів і явищ, ніж зв'язки і відносини, що існують між ними.

   Узагальнення: заміна узагальнення об'єднанням у групи за деякими причинно-наслідковими зв'язками і за взаємодією предметів; три рівні розвитку узагальнення: практично-дієве, образно-понятійне, понятійно-образне. [5, с. 32-35]

   Молодший  шкільний вік містить в собі, як відзначає Р.С. Нємов, значний потенціал розумового розвитку дітей, але точно визначити його поки що не представляється можливим. Різні рішення цього питання, пропоновані вченими педагогами і практиками-викладачами, майже завжди пов'язані з досвідом застосування певних методів навчання і діагностики можливостей дитини, і не можна заздалегідь сказати, в змозі чи не в змозі будуть діти засвоювати складнішу програму, якщо використовувати досконалі засоби навчання і способи діагностики навченості.

   За  перші три-чотири роки навчання в школі прогрес у розумовому розвитку дітей буває досить помітним. Від домінування наочно-дієвого і елементарно образного мислення, від допонятійного рівня розвитку і бідного логікою роздуму школяр піднімається до словесно-логічного мислення на рівні конкретних понять. Початок цього віку пов'язаний, якщо користуватися термінологією Ж. Піаже і Л.С. Виготського, з домінуванням доопераціонального мислення, а кінець  з переважанням операціонального мислення в поняттях.

   Комплексний розвиток дитячого мислення в молодшому  шкільному віці йде в декількох  різних напрямках: засвоєння та активне  використання мови як засобу мислення; поєднання і взаємозбагачуючий  вплив один на одного всіх видів  мислення: наочно-дієвого, наочно-образного  і словесно-логічного; виділення, відособлення і відносно незалежний розвиток в  інтелектуальному процесі двох фаз: підготовчої і виконавчої. На підготовчій  фазі рішення задачі здійснюється аналіз її умов і виробляється план, а на виконавчій фазі цей план реалізується практично. Отриманий результат  потім співвідноситься з умовами  і проблемою. До всього сказаного  слід додати вміння міркувати логічно  і користуватися поняттями .

   Перший  з названих напрямків пов'язаний з формуванням мови у дітей, з  активним її використанням при вирішенні  різноманітних задач. Розвиток у  цьому напрямі йде успішно, якщо дитину навчають вести міркування вголос, словами відтворювати хід думки  і називати отриманий результат.

   Другий  напрям у розвитку успішно реалізується, якщо дітям даються завдання, що вимагають для вирішення одночасно  і розвинених практичних дій, і вміння оперувати образами, і здатності  користуватися поняттями, вести  міркування на рівні логічних абстракцій. [12, с. 176]

   Якщо  будь-який з цих аспектів представлений  слабо, то інтелектуальний розвиток дитини йде як односторонній процес. При домінуванні практичних дій переважно розвивається наочно-дієве мислення, але може відставати образне і словесно-логічне. Коли переважає образне мислення, то можна виявити затримки в розвитку практичного і теоретичного інтелекту. При особливій увазі тільки до вміння міркувати вголос у дітей нерідко спостерігається відставання в практичному мисленні і бідність образного світу. Все це, кінець кінцем, може стримувати загальний інтелектуальний прогрес дитини.

   Таким чином, ми бачимо, що мислення молодшого школяра формується в процесі навчання, тобто в процесі надбання дітьми певних знань.

   Узагальнюючи  все вище наведене, слід зазначити, що початкове навчання використовує ту форму мислення, яка виникла ще у дітей-дошкільників. Більшість дитячих психологів називають основним видом мислення в молодшому шкільному віці наочно-образне. До кінця навчання в початковій школі відбувається перехід від наочно-образного мислення до словесно-логічного. Цей перехід здійснюється за рахунок процесу навчання, тобто в процесі надбання дітьми певних знань. [22, с. 255]

   Щоб успішно розвивати мислення молодших школярів, треба правильно розуміти характер його розвитку. У сучасній психології вважається,що розумовий  розвиток учнів характеризується єдністю  змісту, операцій і мотивів пізнавальної діяльності. Ці три аспекти взаємопов’язані, але кожний потребує спеціальної  уваги до себе в педагогічному  керуванні ними.

   Мислення  може розвиватися на основі набуття  учнями системи знань із різних предметів. Ще К.Д.Ушинський, підкреслюючи важливу  роль знань у розвитку мислення, писав, що розум є не що інше, як добре організована система знань.

   У процесі навчання учень засвоює  поняття про предмети та явища  дійсності. Діти повинні аналізувати  предмети або явища, виділяти й абстругувати в них істотні властивості  та узагальнювати їх, тобто успішне  засвоєння понять можливе лише за умови активної розумової діяльності.

   Розвиток  мислення відбувається у зв’язку  з розвитком пізнавального інтересу дитини до явищ природи і суспільного  життя, який виявляється в допитливості, у прагненні всебічно їх пізнати.

   Пізнавальні інтереси стають одним із найважливіших мотивів чи стимулів,активно здобувати нові знання,шукати в них відповіді на запитання, які завжди виникають у процесі навчання.[26,с.16]

   Важливим  засобом підтримання інтересу є  вміння учителя під час викладу  нового матеріалу здивувати учнів  новими фактами, збудити в них  бажання дізнатися про нове, ще їм невідоме.[26,с.16]

   Виховання пізнавальних інтересів нерозривно пов’язане з вихованням самостійності  мислення. К.Д.Ушинський зазначав,що виховання самостійності розуму в учнів є одним із найважливіших завдань школи: «Слід передавати учневі не тільки ті або інші знання,а й розвинути корисні знання не тільки з книг,а й з предметів,які його оточують,із життєвих подій,з історії його власної душі».

   Велике  значення у вихованні самостійності  мислення має виконання учнями самостійних  індивідуальних завдань на уроці  та вдома і їх перевірка.

   Важливим  прийомом виховання мислення, який широко використовується в навчальному  процесі,є запитання вчителя.Вони мають бути точними і конкретними, зрозумілими для дітей, бо добре  усвідомлене запитання є вже  повна відповідь. Велике значення в розвитку мислення мають проблемні запитання, що спрямовують учнів на свідоме засвоєння матеріалу і практичне використання знань. Оскільки мислення нерозривно пов’язане з мовленням,то й розвиток його неможливий поза розвитком граматично правильного мовлення.Тому дуже важливо,щоб учень у відповідях на запитання і в розповідях висловлював свої думки повно, точно, послідовно.

   Розвитку  мислення учнів на уроці сприяють:

• самостійні роботи, різні види творчих робіт;
• знайомство з новинами суспільного життя, розширення кругозору;
• запитання,які вимагають поширеної відповіді;
• вправи на розвиток розумових операцій;
• постійне відпрацьовування вмінь застосовувати правила, розпізнавати суттєве і несуттєве, загальне , ціле і частину;
• проблемне навчання.[26,с.17]

Спрямовуючи і контролюючи розумову діяльність учнів, учитель повинен підходити до них індивідуально,бо в кожної дитини є свої особливості операцій мислення,як і інші психічні властивості, під впливом правильної систематичної психилого-педагогічної роботи можуть змінюватись,удосконалюватись.[26,с.18]  
 

                 Розділ ІІ. Експериментальна частина. 

   2.1. Дослідження впливу навчання на розвиток мислення учнів молодших класів.

   Про провідну роль навчання в розумовому розвитку свідчить і феномен "зони найближчого розвитку", відкритий Л.С. Виготським. "Навчання тільки тоді добре,  писав Л.С. Виготський, коли воно йде попереду розвитку". Як пише, Л.С. Виготський, "зона найближчого розвитку визначає функції, недозрілі ще, але такі, що перебувають у зоні дозрівання. Рівень актуального розвитку характеризує успіхи розвитку, підсумки розвитку на вчорашній день, а зона найближчого розвитку характеризує розумовий розвиток на завтрашній день".

   Відомий педагог П.П. Блонський відзначав  зв'язок розвитку мислення з тими знаннями, які дитина отримує в процесі  навчання. Він вважав, що "...мислення розвивається на основі засвоєних знань, і якщо немає останніх, то й немає основи для розвитку мислення, і останнє не може дозріти повною мірою".

   Використовуючи  ту форму мислення, яка виникла  ще у дітей-дошкільників, мислення дітей  молодшого шкільного віку, проте, вже значно відрізняється: так, якщо для мислення дошкільника характерна така якість, як мимовільність, мала керованість  і в постановці розумового завдання, і в його рішенні, вони частіше  і легше замислюються над тим, що їм цікаво, що їх захоплює, то молодші школярі в результаті навчання в школі, коли необхідно регулярно виконувати завдання в обов'язковому порядку, навчаються управляти своїм мисленням, думати тоді, коли треба.

   Багато  в чому формуванню такого довільного, керованого мислення сприяє вказівка вчителя на уроці, що спонукає дітей  до роздуму. [13, с. 11-16]

   При спілкуванні в початкових класах у дітей формується усвідомлене критичне мислення. Це відбувається завдяки тому, що в класі обговорюються шляхи вирішення задач, розглядаються різні варіанти рішення, вчитель постійно вимагає від школярів обAрунтовувати, розповідати, доводити правильність своєї думки, тобто вимагає від дітей, щоб вони вирішували завдання самостійно.

   Вміння  планувати свої дії так само активно  формується у молодших школярів у процесі шкільного навчання. Навчання спонукає дітей спочатку простежувати план рішення задачі, а тільки потім приступати до її практичного рішення.

   Молодший  школяр регулярно і в обов'язковому порядку стає в систему, коли йому потрібно міркувати, зіставляти різні  думки, виконувати висновки.

   Тому  в молодшому шкільному віці починає  інтенсивно розвиватися словесно-логічне  відвернене мислення, на відміну від  наочно-дієвого і наочно-образного  мислення дітей дошкільного віку. [19, с. 688]

   На  уроках у початкових класах при вирішенні навчальних задач у дітей формується такі прийоми логічного мислення як порівняння, пов'язане з виділенням і словесним позначенням в предметі різних властивостей і ознак узагальнення, пов'язане з відверненням від несуттєвих ознак предмета і об'єднанні їх на основі спільності суттєвих особливостей.

   У міру навчання в школі мислення дітей  стає більш довільним, більш програмованим, більш свідомим, більш планованим, тобто воно стає словесно-логічним.

   Таким чином, стає очевидною залежність розумового розвитку молодших школярів від навчання.

   Отже, слід зазначити, що в молодшому шкільному віці при впливі навчання у дітей формується усвідомлене критичне мислення; активно формується вміння планувати свої дії; формується такі прийоми логічного мислення як порівняння, узагальнення та об'єднання. Таким чином, під впливом навчання мислення дітей стає більш довільним, більш програмованим, більш свідомим, більш планованим, тобто воно стає словесно-логічним. [1, с. 25-28] 

     2.2. Характеристика культури мислення молодшого школяра.

     Технологія  формування культури мислення молодшого  школяра – це динамічна система, що охоплює всі ланки навчально-виховного  процесу: мету, зміст, форми, засоби і  спрямована на те, аби учні набули міцних знань у вигляді гнучких систем, придатних для застосування у  різних навчальних та життєвих ситуаціях, розвиток пізнавальних інтересів, інтелектуально-творчих  та комунікативних умінь, виховання  емоційних і вольових якостей. Зміст  феномена «культура мислення молодшого  школяра» ми прагнули розкрити у статті «Дисципліна розуму – складова мистецтва  мислення молодшого школяра» (ж. «Початкова школа», № 4, 2007 р.). Мікроелементом технології формування культури мислення молодшого  школяра або основною технологічною  одиницею, яка пронизує концептуальну, змістову, процесуальну та діагностичну основи технології, а отже, кожний компонент  навчально-виховного процесу, є ситуація розмірковування. Кожен урок має  відбуватись як урок мислення-спілкування, де істина постає як суперечка про  істину, тобто як діалог. Саме такий  діалог, що призводить до певного «відкриття», до знаходження раціонального рішення, зародження оригінальної ідеї, точки  зору є освітній простір ситуації розмірковування.