Особливості розвитку мислення молодшого школяра

Міністерство освіти і науки України

Кіровоградський державний педагогічний університет

імені Володимира Винниченка

  
 

Курсова робота з психології на тему:

« Особливості розвитку мислення молодшого  школяра » 

студентки  22 групи

Богданової  Аліси  Олегівни

психолого-педагогічного  факультету

спеціальності: «Початкове навчання»

спеціалізації: «Практична психологія»

( заочна  форма навчання )

Керівник  курсової роботи:

Калашнікова  Л. В. 
 
 

                                   1. Допущено до захисту

                               ____________Керівник _________ Калашнікова   Л. В.

                              2. Оцінка захисту: ________________

  ____________ Члени комісії ________   _____________ 

м. Кіровоград 2011 р. 
 

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………….3-4

Розділ  І. Теоретичний огляд  проблеми теми: особливості мислення молодшого школяра, його види, аналіз психоло-педагогічної літератури.

1.1. Феномен  мислення в психолого-педагогічній  літературі……………….5-8

1.2. Характеристика  видів мислення, розумових операцій………………....8-14

1.3. Особливості  мислення молодшого школяра…………………………..14-19

Розділ  ІІ . Експериментальна частина.

2.1. Дослідження  впливу навчання на розвиток мислення учнів молодших класів………………………………………………………………...………..19-21

2.2. Характеристика  культури мислення молодшого  школяра………..….21-29

2.3. Аналіз  методів і методик вивчення  мислення учнів молодших класів…………………………………………………………………...……..30-32

2.4. Висновок………………………………………………………………..33

Розділ  ІІІ. Формуюча частина

3.1. Завдання  на розвиток логічного мислення………………………….34-35

3.2. Завдання  для розвитку образного мислення………………………..35-36

3.3. Завдання  для розвитку наочно-дійового  мислення………………….36-37

3.4. Завдання на розвиток евристичного мислення……………………..37-38

Висновки………………………...……………………………………………39-40

Список використаної літератури……………………………………………41-42

Додатки……………………………………………………………………….43-46 
 
 
 
 

                                                            Вступ

    Великої актуальності на сучасному етапі розбудови та розвитку нашої держави набувають проблеми формування творчої , всебічно розвиненої особистості. Одним з основних завдань української школи є виховання творчої особистості учня. Підвищення інтелектуального потенціалу нації і розвиток творчої особистості є однією з найактуальніших цілей освіти. Для цього мають бути створені максимально сприятливі умови для прояву та розвитку здібностей і таланту дитини, для самовизначення і самореалізації.

    Навчально-виховний процес у сучасній школі повинен  ґрунтуватись на фундаментальних дослідженнях вітчизняних та зарубіжних педагогів  і психологів. Це роботи з психології творчості (С.Рубінштейн, Я.Понамарьов, В.Кедров, В.Моляко), загальних та спеціальних  здібностей (Н.Лейтес, Б.Теплов, Г.Костюк, К.Тарасова), з психології та психофізіології  індивідуальних розбіжностей та здібностей (В.Небіліцин, В.Мерін, В.Русалов).

    Але накопичений теоретичний матеріал у психології не був повністю використаний для постановки та вирішення проблем розвитку мислення дітей молодшого шкільного віку.

    У сучасній школі недостатньо йде  розвиток психічних якостей дитини, а особливо мислення, зокрема,  творчого мислення . Учителі не завжди вміють раціонально, цікаво та правильно організувати діяльність учнів; негативно ставляться до завдань творчого характеру, які мають на меті розвиток творчого мислення школярів.

    Особливо  актуальним для вчителів початкових класів є відповідна організація  навчальної діяльності учнів і формування їх вміння вчитися.

    Без уміння творчо мислити жодна технологія навчання не буде ефективною. Про це слід пам’ятати при створені системи  навчання в початковій ланці освіти. На це  потрібно звернути особливу увагу.

    Тож  вчителям початкових класів потрібно ретельно підбирати  методи та засоби навчання, щоб як найкраще розвивати  мислення молодших школярів. Це найрізноманітніші  ігри ( інтелектуальні, творчі, логічні та інші), вправи, проблемні ситуації, які спонукають дитину мислити , шукати шляхи розв язання цієї ситуації.

    Мета дослідження: теоретично обгрунтувати і дослідити  особливості   розвитку мислення молодшого школяра.

      Об’єкт дослідження: характеристика процесу мислення, види мислення дітей молодшого шкільного віку.

     Предмет дослідження: особливості мислення дітей молодшого шкільного віку.

   Завдання дослідження:

    1. Охарактеризувати процес мислення та його види.

    2. Аналізувати особливости розвитку мислення молодшого школяра.

    3. Дослідити, як впливає навчання на розвиток мислення молодшого школяра.

    4.Охарактеризувати культуру мислення молодшого школяра та аналізувати методи і методики його дослідження.

    Практичне значення дослідження полягає у тому, що процес мислення на даний момент не досконало досліджений і потребує ретельного дослідження. А саме процес мислення в молодшому шкільному віці відіграє велику роль, оскільки закладає основи інтелектуального розвитку дитини. Тому необхідно приділяти достатню увагу розвитку мислення у дитини. 
 
 
 
 
 
 

   Розділ  І. Теоретичний огляд  теми: особливості  мислення молодшого  школяра, його види, аналіз психолого-педагогічної літератури. 

1.1. Феномен мислення  в психолого-педагогічній  літературі.

    До найважчих і найменш досліджених проблем психології належить вивчення мислення.

    Що таке мислення і яка його роль в пізнанні, праці, житті цікавило людство з давніх пір. Вже в період античності у філософії виникло розмежування органів почуття (відчуття) і діяльності мислення. З тих пір проблема мислення перебуває в полі зору вчених.

    Активно психологічні дослідження мислення ведуться вже починаючи з XVII століття. В цей час і протягом наступного досить тривалого періоду історії психології мислення фактично ототожнювалося з логікою, а як єдиний його вид, що підлягає вивченню, розглядалося понятійне теоретичне мислення.

    Сама здатність до мислення вважалася природженою, а мислення, як правило, розглядалося поза розвитком.

   Мислення в асоціативній емпіричній психології у всіх його проявах зводилося до асоціацій, зв'язків слідів минулого і вражень, отриманих від теперішнього досвіду. Один з основоположників асоціативної психології А. Бен відводив асоціаціям за схожістю основну роль у мисленні.

    Р. Еббінгауз, Р. Мюллер, Т. Циген  визначні представники експериментальної психології того часу  вважали, що універсальними законами є закони асоціації. Так, поняття, думки, висновки характеризуються як асоціації уявлень. Репродукція ідей стала наріжним каменем асоціативної теорії мислення. Саме мислення стало називатися репродуктивним.     Мислення розглядалося нерідко як похідна функція від інших психічних функцій: пам'яті, уваги.[4, с.3-6]

    В біхевіоризмі мислення розглядалося як процес формування складних зв'язків між стимулами і реакціями, становлення практичних умінь і навичок, пов'язаних з вирішенням задач. Завдяки біхевіоризму до сфери психологічних досліджень увійшло практичне мислення .

    Великий вплив на дослідження мислення зробили роботи школи гештальтпсихології. У роботах В. Келера, М. Вертгеймера, К. Дункера мислення розглядається як раптове, непідготовлене колишнім досвідом і знаннями "розуміння" ситуації. Діяльність мислення полягала, на їх думку, в тому, що окремі частини проблемної ситуації переконструюються; утворюється нове "ціле", новий "гештальт". Саме ж переконструювання відбувається завдяки раптовому охопленню "інсайту" .

   Певні заслуги у вирішенні проблем психології мислення є й у психоаналізу. Вони пов'язані із залученням уваги до несвідомих форм мислення, а також до вивчення залежності мислення від мотивів і потреб людини.

   У вітчизняній психологічній науці, заснованій на вченні про діяльнісну природу психіки людини, мислення отримало нове пояснення. Його стали розуміти як особливий вид пізнавальної діяльності. Через введення в психологію мислення категорії діяльності було подолане зіставлення теоретичного і практичного інтелекту, суб'єкта і об'єкта пізнання. Тим самим для конкретного дослідження відкрився новий, раніше не видимий психологами зв'язок, що існує між діяльністю і мисленням, а також між різними видами самого мислення. Вперше з'явилася можливість ставити і вирішувати питання про генезис мислення, про його формування і розвиток у дітей в результаті цілеспрямованого навчання. Мислення в теорії діяльності стали розуміти як здатність, що прижиттєво формується, до вирішення різноманітних задач і доцільного перетворення дійсності, направленого на те, щоб відкривати приховані від безпосереднього спостереження її сторони. [15, с. 220]

    Діяльнісна теорія мислення сприяла вирішенню багатьох практичних задач, пов'язаних з навчанням і розумовим розвитком дітей. На її базі були побудовані такі теорії навчання (їх же можна розглядати і як теорії розвитку мислення), як теорія П.Я. Гальперіна, теорія Л.В. Занкова, теорія В.В. Давидова.

    Мислення - це вищий ступінь пізнання людиною об'єктивної дійсності. Відчуття сприйняття дозволяють людині правильно відображати лише окремі конкретні властивості, якості предметів. Спираючись на пам'ять, вони служать як би опорою пізнавання об'єктів, будівельним матеріалом для планування поведінки і нашої діяльності. На відміну від перерахованих пізнавальних процесів мислення, виходячи за рамки чуттєвого, лежачого на поверхні, розширює межі нашого пізнання. Воно розкриває те, що безпосередньо в сприйнятті не дано.

    "Мислення можна визначити,  на думку А.В. Брушлінського,  як нерозривно зв'язаний психічний процес самостійного шукання і відкриття суттєво нового, тобто опосередкованого узагальненого відображення діяльності в ході її аналізу і синтезу, що виникає на основі практичної діяльності з чуттєвого пізнання і далеко виходить за його межі".

    У педагогічній енциклопедії  мислення пояснюють так, що це "процес пізнавальної активності людини, який характеризується узагальненим і опосередкованим відображенням предметів і явищ дійсності в їх істотних властивостях, зв'язках і відносинах" .

    Отже, мислення  це вищий, найбільш узагальнюючий і опосередкований процес відображення в людській свідомості дійсності, що встановлює зв'язки і відносини між пізнаваними об'єктами, які розкривають їх властивості і суть. [9, с. 10-18]

   В процесі мислення при взаємодії зовнішніх і внутрішніх подразників в корі головного мозку починають збуджуватися і функціонувати тимчасові нервові зв'язки, які є фізіологічними механізмами процесу мислення.         Головною    особливістю людського мислення є те, що воно здатне виявляти не тільки випадкові, одиничні, але й суттєві, необхідні зв'язки, засновані на реальних залежностях, відокремивши їх від випадкових збігів. Будь-яке мислення людини здійснюється в узагальненнях, йдучи від одиничного до загального і від загального до одиничного.

    Найповніше мислення як процес виступає при рішенні людиною будь-якого завдання. Цей шлях рішення можна розділити на чотири фази:

    1.  виникнення труднощів, суперечності, питання, проблеми;