Автор: Пользователь скрыл имя, 13 Января 2013 в 00:59, курсовая работа
Агресивна поведінка підлітків стає джерелом душевних страждань не тільки батьків, але й власне підлітків, котрі нерідко самі стають її жертвами з боку ровесників. Вона викликає глибоку стурбованість у педагогів і працівників правоохоронних закладів. Практично така поведінка зачіпає всіх, хто так чи інакше зустрічається з підлітками.Проблема агресивної поведінки залишається актуальною протягом всього існування людства у зв'язку з її розповсюдженням й дестабілізуючим впливом.
ВСТУП……………………………………………………………………………….3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ЯВИЩА АГРЕСІЇ У ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ ЯК ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПРОБЛЕМИ……………………..……………...6
1.1. Загальна характеристика підліткового віку……….……………….…….6
1.2. Поняття агресії та її властивості…………………………………………..13
1.3. Специфіка прояву агресії у підлітковому віці...…….. …...…………….17
Висновки до першого розділу …………………………..20
РОЗДІЛ 2. МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ АГРЕСІЇ В ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ………………………………………………………..22
2.1. Обґрунтування вибору методик …………………………..22
2.2. Методика діагностики стану агресії (за А. Басса, А. Дарки)……………24
2.3. Методика оцінки агресивності у соціально-психологічних взаєминах (за А. Ассінгером)……………………………………………………………..26
2.4. Методика вимірювання імпульсивності (за В. А. Лосенковим)………..27
2.5. Методика визначення стриманості або нестриманості та типу агресивної поведінки (за Є. Ільїном та П. Ковальовим)………………...28
Висновки до другого розділу …………………………..28
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ……………………...…………..…………………….…..30
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………..32
Навчання молодших підлітків спрямоване на запам’ятовування навчального матеріалу (а не розуміння) і неодноразове повторення його, але вже в середині підліткового віку пам’ять починає розвиватися в напрямі інтелектуалізації Зростає кількість учнів, які використовують прийоми опосередкованого запам’ятовування, збільшується обсяг таких прийомів, їх використання стає все більш свідомим, цілеспрямованим. Є пряма залежність між використанням прийомів запам’ятовування, рівнем оволодіння ними, та продуктивністю запам’ятовування й відтворення.
Учні-підлітки
мають індивідуальні різниці
і в характері мнемічної
Дослідницька
активність дітей на етапі мотиваційного
мислення характеризується двома ознаками:
зростанням самостійності діяльності
і критичності мислення. Завдяки
самостійності підліток навчається
керувати своїм мисленням: ставити
дослідницькі цілі, висувати гіпотези
причинно-наслідкових
На основі
розвитку пізнавальних процесів у цьому
віці активно розвивається монологічне,
діалогічне і писемне мовлення. Від
уміння переказувати невеликий твір,
уривок тексту діти переходять до здатності
самостійно готувати усний виступ,
міркувати, висловлювати думки, аргументувати
їх. Розширюється їх словниковий запас,
удосконалюються навички
Пізнавальний інтерес підлітка виявляється в їх зацікавленні пізнавальною діяльністю, у процесі якої вони оволодівають змістом навчальних предметів, необхідними вміннями та навичками. Він є чинником успішного навчання і розвитку особистості школяра. Сфера пізнавальних інтересів виходить за межі школи, набуває ознак пізнавальної самодіяльності – самостійного пошуку та набуття знань, формування корисних умінь і навичок.
У підлітковому віці розвиваються словесно-логічне мислення, монологічне, діалогічне і писемне мовлення, відбувається становлення довільності пізнавальних процесів, вироблення індивідуального стилю інтелектуальної діяльності та виникають стійкі пізнавальні процеси [19].
Для підлітка характерними є дві важливі протилежні потреби:
До закінчення підліткового віку з’являється потреба мати близького друга. У дівчаток потреба в дружніх відносинах виникає на півтора – два роки раніше, ніж у хлопчиків. Дівчата більш емоційні. Підлітки частіше вибирають друзів власного віку. У визначенні дружби переважають два мотиви – взаємодопомоги і вірності та очікування співчуття і розуміння зі сторони друга.
Основна особливість підліткового віку – перебудова взаємин з дорослими, яка пов’язана з появою почуття дорослості. Однією з основних потреб стає потреба у звільненні від контролю і опіки старших. Це період емансипації дитини від батьків. Емансипація може бути емоційною, поведінковою, нормативною.
Серед причин розбіжностей у поглядах між батьками і підлітками найбільш важливими є: різниця в досвіді дорослих і підлітків; відсутність чітких станів переходу від дитячої залежності до дорослої незалежності та певних правил, які сприяють послабленню батьківської влади, що зумовлюється потребами підлітків у автономії [11].
Протиставлення двох референтних джерел соціалізації підлітків представляє штучну дихотомію: вплив кожної групи залежить від соціальної ситуації. Група однолітків визначає смаки, переваги, мовлення, способи індивідуальних та статевих взаємодій; дорослі впливають на вибір соціально-економічних цінностей, звичок споживання, релігійної приналежності чи політичних поглядів.[22]
Окремо слід зупинитися на підлітковій кризі, яку пов’язують з духовним зростанням особистості підлітка і зміною його соціального статусу. В психологічній літературі існують різні точки зору щодо характеру перебігу підліткової кризи:
а) розуміння всього періоду підлітковості як однієї безперервної кризи;
б) погляд на кризу, як на точку, момент дуже нетривалих за часом змін;
в) розглядання кризи, як результату неправильних виховних впливів;
г) оцінка кризи, як необхідного
і закономірного етапу
Криза періоду дорослішання може бути пов’язана з гетерогенною групою розладів особистості, загальна ознака яких – віковий етап їх появи і, як правило, бурхливий полісимптоматичний перебіг. З одного боку більшість особистісних порушень даного віку мають перехідний характер. З іншого – саме в цей період закладаються основи розладів особистості, котрі можуть надалі виявлятися в дорослому віці.
Дослідники криз психічного розвитку виділяють в них три етапи:
1) перед критичну
або негативну фазу – період
зламу, порушення, розладнання
звичних форм поведінки і
2) власне момент кризи;
3) пост критичну
фазу – період формування
Підліткова криза
об’єднує в собі різні види поведінки
і переживань, які пов’язані з
труднощами особистісного зростання.
Найчастіше вони характеризують кризу
ідентичності – реакція на втрату
статусу, на глибоку невідповідність
біологічних можливостей
Криза особистості також може бути пов’язана з переживанням «відчуження»:
У багатьох підлітків переживання кризи пов’язане із зовнішніми проявами негативізму та егоцентризму. Негативізм – це відносно нетривалий за часом емоційний стан, який проявляється у діях і вчинках підлітка, що не несуть ніякого смислу. Егоцентризм – являє собою неадекватно сильну сконцентрованість на власній особистості.
Криза у період сходження до дорослості є достатньо розповсюдженим явищем, але часто буває так, що її сприймають неадекватно: або недооцінюють, або вважають досить небезпечною. важливо вчасно виявити її і правильно кваліфікувати. Адже в одних випадках, вона закінчується спонтанно, в інших – для стабільної інтеграції особистості необхідно використати допомогу спеціалістів.[22,13]
Отже, підлітковий вік називають перехідним і тому, що у цей період відбувається перехід від дитинства до юності, від незрілості до зрілості. Ця особливість проявляється в фізичному, розумовому, моральному, соціальному та духовному розвитку особистості. Це вік, коли здійснюється перехід до нового щабля розвитку особистості, тому серед підлітків посилюється негативізм, демонстративна, стосовно дорослих, поведінка, частішають випадки проявів жорстокості і агресивності.
Коли люди характеризують когось як агресивного, вони можуть сказати, що ця людина зазвичай ображає інших, або що вона часто недружелюбна, або що вона, будучи досить сильною, намагається робити усе по-своєму, чи, можливо, що вона твердо відстоює свої переконання, чи, можливо, без страху кидається в безодню невирішених проблем [2]. Таким чином, при вивченні агресивної поведінки людини ми одразу ж стикаємося з серйозним і суперечливим завданням: як знайти виразне і відповідне визначення основного поняття.
Під агресивністю слід розуміти властивість
особистості, яка характеризується
наявністю деструктивних
А. Басс запропонував визначати агресію як будь-яку поведінку, яка несе у собі погрозу чи завдає шкоди іншому [2,4,9,12] Наступне визначення, запропоноване одразу кількома відомими дослідниками (Л. Берковіц, Фешбах) містить у собі наступне положення: щоб ті чи інші дії могли бути кваліфіковані як агресія, вони повинні нести в собі намір образити чи принизити, а не просто вести до таких наслідків [2,4]. Третя точка зору належить Зільманну, згідно з якою агресія – це спроба нанести іншим тілесні чи фізичні ушкодження [4].
Тобто, агресія – це будь-яка форма поведінки, націленої на образу чи завдання шкоди іншій живій істоті, яка не бажає подібного поводження по відношенню до неї [4,9,12,15].
Термін «агресія» часто
Зважаючи на те, що прояви агресії у людей безкінечні і різноманітні, досить корисним є обмежити вивчення подібної поведінки концептуальними рамками, які були запропоновані А. Бассом. На його думку, агресивні дії можна описати на основі трьох шкал: фізична-вербальна, активна-пасивна і пряма-непряма. їх комбінація дає вісім можливих категорій, під які підпадає більшість агресивних дій [4]. Пізніш А.Басс разом з А. Даркою запропонували вісім видів прояву агресивних реакцій, з яких три відносяться до власне агресивності людини і дві – до ворожості.
Информация о работе Особливості прояву агресії у підлітковому віці