Особливості морального вибору осіб, які різняться за світоглядними позиціями

 

План

 

Вступ

Розділ 1. Загальнотеоретичні положення

1.1. Світогляд як психологічна  категорія

1.2. Мораль і світогляд

1.3. Світогляд особистості –  як основна детермінанта морального  вибору

Розділ 2. Експериментальне дослідження  особливостей морального вибору осіб, які різняться за світоглядними позиціями

2.1. Опис дослідження

2.2. Результати дослідження та  їх аналіз

Висновки

Список літератури

Додатки

 

 

 

Вступ

 

Поняття «вибір» - одне з найбільш вживаних у буденному житті, в  гуманітарних, громадських науках, публіцистиці, ЗМІ, педагогічній практиці.

Питання морального вибору, морального вчинку, незважаючи на їх актуальність у будь-який час, найчастіше були на периферії етичного знання, філософського, психологічного осмислення. Тому потрібна спеціальна систематизація ідей, концепцій, пов'язаних з вищеназваними феноменами духовного життя людини і суспільства.

У житті людини світоглядні позиції відіграють дуже важливу роль. Це пояснюється тим, що повноцінний моральний вибір, твердість моральних позицій особистості, здатність «вийти» за межі безпосередньої необхідності передбачають наявність загальної основи для самоствердження людини як  особистості. Такою основою виступають світоглядні позиції, що виражають моральну орієнтованість і ціннісний сенс поведінки людини.

Проблема морального вибору належить до числа проблем, що мають глобальний характер, до того ж її актуальність останнім часом зросла у зв’язку  із різким зниженням значущості моральних  норм та цінностей.

Актуальність цієї проблеми стали  вирішальними спонуками у виборі теми дослідження «особливості сорального вибору осіб, які різняться за світоглядними позиціями».

Поняття «Моральний вибір» аналізується нами у зв'язку з світоглядними позиціями. Проте таке бачення теми практично відсутнє в науковій літературі. Виходячи з цього, увесь комплекс досліджень з цієї проблеми, можна розділити на декілька груп.

До першої групи відносяться  дослідження, об’єктом вивчення яких є моральний вибір. У 1980 р. була видана збірка статей, спеціально присвячена проблемі морального вибору. У ній взяли участь С. Ф. Анісімов, Л.Б. Волченко, В. Т. Ганжин, A.A. Гусейнов, В. Н. Назаров, Б.О. Ніколаічев, A.П. Скрипник, Ю.В. Согомонов та ін. На заході проблема вибору розроблялася екзистенціалістами Н. Аббаньяно, А. Камю, Ж.-П. Сартром та ін.

До другої групи відносяться  дослідження, присвячені проблемам взаємин світогляду і моралі. Вони отримали висвітлення в трудах Р.Г. Апресяна, А.А. Гусейнова, О.Г. Дробніцкого, Е.Л. Дубко, Ф.Х. Кессіді, П.А. Кропоткіна, А.Ф.Лосєва, Л.В. Максімова, Б.Н. Попова, А.В. Разіна, Л.Н. Столовіча, А.А.Столярова, А.И. Тітаренко, М. Чернікова, А.Н. Швечікова, В.Н.Шердакова и других ученых и философов.

Мета нашої роботи – з’ясувати  особливості морального вибору осіб, які різняться за світоглядними позиціями.

Об’єкт дослідження - особливості морального вибору осіб, які різняться за світоглядними позиціями.

Предмет дослідження – феномен  морального вибору в контексті світоглядних позицій.

Завдання:

1. З’ясувати особливості світогляду  як психологічної категорії

2. Розглянути поняття моральний вибір.

3. Охарактеризувати  світоглядні  позиції як основні детермінанти  морального вибору.

4. Провести експериментальне дослідження.

 

 

Розділ 1. Загальнотеоретичні положення

1.1. Світогляд як психологічна  категорія

 

Часто під світоглядом розуміють сукупність поглядів, уявлень, знань, понять про світ, у якому живе людина, а також про саму людину як частинку цього світу.

При цьому розрізняють світогляд  у широкому розумінні цього слова  і у вузькому. Світогляд у широкому розумінні – сукупність усіх поглядів на світ: природознавчих, суспільствознавчих, етичних, естетичних, релігійних, міфологічних, філософських та ін. А світогляд у вузькому розумінні – це власне філософське світобачення. Однак історія людства на Землі показує, що світогляд у широкому розумінні – це далеко не проста сукупність усіх поглядів на світ, а у вузькому розумінні його зміст не вичерпується самою філософією.

 Під світоглядом слід розуміти  результат духовного осягнення  людиною, людством світу. Об'єкт  світогляду – світ як цілісність. А предмет світогляду – відношення "людина – світ". Тобто центром уваги світогляду є питання про співвідношення активної, цілеспрямованої, розумної частини світу (людини) зі світом – як об'єктивно існуючою цілісністю (протилежністю людини). Співвідношення "ми" (люди) і "він" (світ) можна розглядати як сутність світогляду. Світогляд у сутнісному розумінні – це сукупність образів і уявлень чи система понять і категорій, яка підпорядкована процесові визначення місця людини, людей у світі, їхнього історичного походження і призначення.

 А виходячи з природи людини, світогляд є системою узагальнених  почуттів, інтуїтивних уявлень і  теоретичних поглядів на навколишній  світ і на місце людини в  ньому, на відношення людини  до світу, до самої себе і  до інших людей. Водночас світогляд – це система основних життєвих наста­нов людини, певної соціальної групи і суспільства.

 Отже, наявність світогляду  є виявом системності духовності  людини, суспільства і водночас  показником зрілості не лише  особистості, а й соціальних груп, тих чи інших політичних сил.

 Світогляд – це різнорівневе  духовне утворення, в якому  органічно поєднуються житейське  бачення світу, розсуд і пересуди, а також наукові, художні й  політичні погляди тощо. Розвиток  світогляду відбувається шляхом  зміни форм практичного освоєння людиною світу і її теоретичного самоусвідомлення.

Тому світогляд –  найвища форма самоусвідомлення людини, логічно впорядкована система  світовідчуття, світосприйняття та світорозуміння. Основою цієї впорядкованої системи є певний категоріальний апарат і логічні вибудови доведень та обґрунтувань, духовно-практичне освоєння світу. У світоглядній культурі світові наявного буття протиставляється світ мети, світ ідеалів, цілей і сподівань, а також уявлення, почуття, ідеї, знання, вірування і переконання, опосередковані досвідом особистості і які є основою формування її життєвої позиції.

Образно висловлюючись, світогляд  – це цілісна картина світу, в  якій головний сюжет – відношення "людина – світ", а головна  дійова особа – людина.

Як і будь-яке явище, світогляд має певну структуру. Нагадаємо, що структура – це внутрішня будова чого-небудь, спосіб закономірного зв'язку предметів і явищ природи і суспільства, мислення і пізнання, сукупність суттєвих зв'язків між окремими частинами цілого, що забезпечує його єдність.

Говорячи про структуру світогляду, потрібно зауважити, що вона досить різноманітна, має багато аспектів свого існування.

Зокрема, якщо розглядати світогляд із точки зору зміни  його змісту в процесі практичного  освоєння світу і його теоретичного усвідомлення, то основними структурними елементами постають: погляди, уявлення, знання, оцінка знань, переконання, віра та ідеали.

Дійсно, практичне  людське світотворення починається  з вибору людиною свого місця  у світі, орієнтації в ньому. Іншими словами, щоб побачити світ у всій його цілісності, людина має кинути погляд на ті чи інші речі, предмети, явища, які цей світ представляють. Тому й слід розглядати погляди як одну з найголовніших елементарних складових світогляду.

У світлі сучасної світоглядної культури погляди – це вибіркове відображення свідомістю людини дійсності, яке відповідає певним потребам та інтересам. Таке понятійне визначення поглядів багато до чого зобов'язує. Зокрема, вказується, що погляди бувають випадкові, стихійні – зумовлені перевагою підсвідомого в житті та діяльності людини. Водночас погляди тяжіють до пошуку закономірного, свідомо визначеного. При цьому слід підкреслити, що нічиїх поглядів не буває. Тому цілком реальним є існування індивідуальних, особистих, сімейних, колективних, соціально-групових, національних, суспільних та інших поглядів. Окрім цього, погляди мають соціальну визначеність, тому ми говоримо про різноманітність їхнього існування, наприклад, економічні, політичні, правові, релігійні, наукові, філософські погляди тощо.

Наступними з-поміж  структурних елементів світогляду є уявлення.

Уявлення –  це збережений і відтворюваний у  свідомості людини образ раніше сприйнятого  у світі, а також творення бажаного й очікуваного результату. Як структурний  елемент світогляду уявлення, вибране поглядами людини, намагаються вдосконалити, наблизити в кінцевому підсумку до мети. Основою уявлень є актуалізація минулого досвіду, попередніх сприймань і відчуттів.

 Але найпотужнішою  і найважливішою складовою уявлення  є те, що в ньому розрізняється пам'ять і фантазія. Це означає, що саме через уявлення людина отримує здатність побачити найвищу цінність минулого в житті людини і людства – те, що було ними втрачене; те, що не вдалося реалізувати на гілці прогресивного розвитку. Тому уявлення – це своєрідне конструювання світоглядних орієнтирів, пов'язане з минулою, теперішньою і майбутньою діяльністю людини.

 Певна міра  невизначеності уявлення стосовно  конкретного напряму діяльності  людини надає цьому термінові  ще й значення неповного, приблизного, попереднього знання. Тому цілком логічним є те, що наступним структурним елементом світогляду постають знання та оцінка знань.

Дійсно, всяке  пізнання, його різноманітні типи і  види, творять знання, формуючи світоглядний каркас. Отже, основа світогляду, один із його засадничих структурних елементів – знання, тому що саме вони є його інформаційним підґрунтям. Саме в цьому розумінні знання висвічується як створений людиною, системно-узагальнений образ дійсності.

Однак знання далеко не вичерпують змісту світогляду. Для того щоб знання набули світоглядного змісту, вони мають бути піддані нашій оцінці, освітлені нашим до них ставленням. Людина все оцінює з точки зору своїх власних інтересів, інтересів певних соціальних груп, суспільства в цілому. А це означає, що до структури світогляду входять не лише знання, а і їхня оцінка. Тобто світогляду притаманна не лише інформаційна, а й ціннісна (аксіологічна) насиченість.

 Оцінка знань  виводить світогляд на якісно  новий рівень. Світогляд через  оцінку знань починає виявляти значущість тих чи інших явищ стосовно минулого, теперішнього і майбутнього в житті людини.

 Проте знання  набувають здатності високого  рівня значущості насамперед  тоді, коли починають працювати,  а це відбувається у процесі  перетворення їх на переконання. Переконання – це постійний компонент світогляду, призма, через яку в певному ракурсі проглядається дійсність. Переконання – не лише інтелектуальна позиція, а й емоційний стан, стихійна психологічна настанова. Отже, у найбільш загальному плані переконання – це незворушна впевненість у правильності ідеалів, принципів, ідей, поглядів, які, немовби оволодівши людиною, підпорядковують собі її почуття, розум, волю, совість і вчинки. Переконання передбачають не лише розуміння, а й беззаперечне прийняття певної реальності, поглядів та ідей, які заволоділи думкою та почуттями людини і до яких прикута вся її увага.

 Тому переконання  органічно пов'язані з таким  структурним елементом світогляду, як віра, вірування. Віра –  це ставлення людини до певного знання, суджень, уявлень, ідей як до такої істини, якій не потрібна перевірка пізнавальною діяльністю. У третьому розділі, розглядаючи віру як один із проявів духовності, ми підкреслювали, що це внутрішньо притаманний людині потяг до певного ідеалу. Тут ми насамперед підкреслюємо, що віра дає людині впевненість у необхідності саме цього, а не іншого світоглядного вибору. Віра дає людині наснагу щодо перетворення переконань на ідеали. Тому віра, у якій би формі вона не виступала (віра в Бога, віра у світле майбутнє, віра в батька, матір, віра в самого себе, у свої власні сили тощо), завжди показує, що переконання – це ідеї, втілені в дію, і водночас дія, освітлена ідеєю. Саме тому переконання потрібно розглядати поряд із вірою, бо цей союз найбільш яскраво демонструє так потрібний сьогодні світогляд сильної, соціально активної особистості.

 Поряд зі  знаннями, ціннісними орієнтаціями, вірою і переконаннями важливим  структурним елементом світогляду  є ідеали. Вони нагадують собою  вогники, які постійно притягують людину до себе, зігріваючи її теплом віри, любові, надії, заполоняючи її серце одвічною мрією про щастя. Ідеали – це те, до чого прямують усі думки, почуття і діяння людини.

Тому світогляд, до структури якого входять ідеали, неможливо визначити як просте відображення дійсності. Наявність у світогляді ідеалів характеризує його як випереджувальне відображення, як силу, що не тільки відображає дійсність, а й орієнтує людину на зміну цієї дійсності. Отже, самі по собі ідеали ще не формують цілісного і дійового світогляду, якщо вони не пов'язані з процесом соціальних відносин. Світогляд формується під впливом соціальних умов, виховання та освіти. Протягом усього процесу формування світогляду він не лишається безвідносним до ідеалів.