Интернет реклама

Це у новому ракурсі висвітлює проблему етики рекламодавця, його відповідальності за достовірність рекламної інформації, коректність способів донесення її до споживачів реклами, а відповідно — й рекламованого товару.

Загалом реклама переслідує такі цілі: доведення до відома споживачів інформації про існування певних товарів і послуг, можливості отриманню товару за певною ціною та ін.; стимулювання роздумів про товари і послуги з наведенням аргументів на їх користь (раціональна реклама); стимулювання відчуття потреби в конкретних товарах, послугах (асоціативна реклама).

Рекламна діяльність потребує певних знань, умінь і навичок. Водночас реклама є продуктом культури, оскільки відтворює традиції, культуру, звичаї, норми поведінки, ціннісні орієнтації народу.

Сприймання людини належить до пізнавальних процесів та характеризується як цілісне відображення предметів, явищ, ситуацій і подій у їх почуттєво доступних часових і просторових зв’язках і відношеннях; процес формування — за допомогою активних дій — суб’єктивного образу цілісного предмета, що безпосередньо впливає на аналізатори.

Дослідження особливостей сприймання людини надзвичайно важлива проблема для психологів, а із розвитком індустрії реклами, і для маркетологів також. Адже маючи на меті привернути увагу до рекламованого продукту, збільшити рівень продажів своїх товарів чи послуг, рекламодавець, перш за все, бажає вплинути на сприйняття людини — майбутнього покупця.

В залежності від мети та категоріальних ознак самої реклами із всього різноманіття рекламних видів на сприйняття людини більше всього впливає раціональна та емоційна реклама. Ці види рекламного звернення тісно контактують із свідомістю та розумом, емоціями людини і на цій основі впливають на її рішення та шляхи оптимізації її життєдіяльності.

РОЗДІЛ ІІ. Педагогічний експеримент

2.1.  Загальні питання реалізації організації проведення експерименту

Педагогічний експеримент було проведено у 2010-2011 навчальному році на базі Загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІІ ступенів для дітей з захворюванням серцево-судинної системи м. Харкова з метою перевірки ефективності дидактичного комплексу занять щодо зменшення рівня тривожності дітей у колективі.

Дослідження проведено у три етапи, послідовність яких визначалася загальною метою дослідження:

- на І етапі здійснювався констатувальний експеримент для перевірки існуючого рівня тривожності дітей у школі-інтернаті;

- на ІІ етапі – формувальний експеримент для зменшення рівня тривожності у колективі;

- на ІІІ етапі – контрольний експеримент для вивчення змін рівня тривожності у колективі після реалізації дидактичного комплексу засобів.

В дослідженні брали участь учні 7 класу, загальна кількість яких складала 25 осіб.

З метою тестування були розроблені анкети, на які діти відповідали в індивідуальній формі.

За результати теоретичного аналізу нами, було визначено рівень тривожності дітей у колективі та прослідковано механізм інтернет-залежності.

Слово "тривожний" наголошується в словниках з 1771 року. Існує багато версій, що пояснюють походження цього терміну. Автор однієї з них вважає, що слово "тривога" означає тричі повторений сигнал про небезпеку з боку супротивника.

У психологічному словнику дано наступне визначення тривожності: це "індивідуальна психологічна особливість, що полягає в підвищеній схильності випробовувати неспокій в самих різних життєвих ситуаціях, у тому числі і в таких, які до цього не привертають".

Слід відрізняти тривогу від тривожності. Якщо тривога - це епізодичні прояви неспокою, хвилювання дитини, то тривожність є стійким станом.

Наприклад, трапляється, що дитина хвилюється перед виступами на святі або відповідаючи у дошки. Але цей неспокій виявляється не завжди, іноді в тих же ситуаціях він залишається спокійним. Це - прояви тривоги. Якщо ж стан тривоги повторюється часто і в самих різних ситуаціях (при відповіді у дошки, спілкуванні з незнайомими дорослими і т. д.), то слід говорити про тривожність.

Тривожність не пов'язана з якою-небудь певною ситуацією і виявляється майже завжди. Цей стан супроводить людині у будь-якому вигляді діяльності. Коли ж людина боїться чогось конкретного, ми говоримо про прояв страху. Наприклад, страх темноти, страх висоти, страх замкнутого простору.

К. Ізард пояснює відмінність термінів "страх" і "тривога" таким чином: тривога - це комбінація деяких емоцій, а страх - лише одна з них.

Страх може розвиватися у людини в будь-якому віці: у дітей від одного року до трьох років нерідкі нічні страхи, на 2-му році життя, на думку А. І. Захарова, найчастіше виявляється страх несподіваних звуків, страх самоти, страх болю (і пов'язаний з цим страх медичних працівників). У 3-5 років для дітей характерні страхи самоти, темноти і замкнутого простору. У 5-7 років ведучим стає страх смерті. Від 7 до 11 років діти більше всього бояться "бути не тим, про кого добре говорять, кого поважають, цінують і розуміють" (А. І. Захаров).

Кожній дитині властиві певні страхи. Проте якщо їх дуже багато, то можна говорити про прояви тривожності в характері дитини.

До теперішнього часу ще не вироблено певної точки зору на причини виникнення тривожності. Але більшість учених вважають, що в дошкільному і молодшому шкільному віці одна з основних причин криється в порушенні дитячо-батьківських відносин.

Автори книги "Емоційна стійкість школяра" Б. І. Кочубей і Е. В. Новікова вважають, що тривожність розвивається унаслідок наявності у дитини внутрішнього конфлікту, який може бути викликаний:

1. Суперечливими вимогами, батьками, що пред'являються, або батьками і школою (дитячим садом). Наприклад, батьки не пускають дитини в школу із-за поганого самопочуття, а вчитель ставить "двійку" в журнал і відчитує його за пропуск уроку у присутності інших дітей.

2. Неадекватними вимогами (найчастіше завищеними). Наприклад, батьки неодноразово повторюють дитині, що він неодмінно повинен бути відмінником, не можуть і не хочуть змиритися з тим, що син або дочка отримує в школі не тільки "п'ятірки" і не є кращим учнем класу.

3. Негативними вимогами, які принижують дитину, ставлять її в залежне положення. Наприклад, вихователь або вчитель говорять дитині: "Якщо ти розповіси, хто погано поводився в мою відсутність, я не повідомлю маму, що ти побився".

Фахівці вважають, що в дошкільному і молодшому шкільному віці тривожніші хлопчики, а після 12 років - дівчинки. При цьому дівчатка більше хвилюються з приводу взаємин з іншими людьми, а хлопчиків більшою мірою турбують насильство і покарання. Зробивши який-небудь "непристойний" вчинок, дівчатка переживають, що мама або педагог погано про них подумають, а подружки відмовляться грати з ними. У цій же ситуації хлопчики, швидше за все, боятимуться, що їх покарають дорослі або поб'ють однолітки.

Як відзначають автори книги, через 6 тижнів після початку навчального року у школярів зазвичай підвищується рівень тривожності, і вони потребують 7-10-денного відпочинку.

Тривожність дитини багато в чому залежить від рівня тривожності навколишніх його дорослих. Висока тривожність педагога або батька передається дитині. У сім'ях з доброзичливими відносинами діти менш тривожні, чим в сім'ях, де часто виникають конфлікти.

Цікавий той факт, що після розлучення батьків, коли, здавалося б, в сім'ї закінчилися скандали, рівень тривожності дитини не знижується, а, як правило, різко зростає.

Психолог Е. Ю. Брель виявила і таку закономірність: тривожність дітей зростає в тому випадку, якщо батьки не задоволені своєю роботою, житловими умовами, матеріальним положенням. Можливо, саме тому у наш час число тривожних дітей неухильно росте.

Авторитарний стиль батьківського виховання в сім'ї теж не сприяє внутрішньому спокою дитини.

Існує думка, що учбова тривожність починає формуватися вже в дошкільному віці. Цьому можуть сприяти як стиль роботи вихователя, так і завищені вимоги до дитини, постійні порівняння його з іншими дітьми. У деяких сім'ях впродовж всього року, передування вступу до школи, у присутності дитини ведуться розмови про вибір "гідної" школи, "перспективного" вчителя. Заклопотаність батьків передається і дітям.

Крім того, батьки наймають дитині численних вчителів, годинами виконують з ним завдання. Організм дитини, що не окріпнув і ще не готовий до такого інтенсивного навчання, іноді не витримує, малюк починає хворіти, бажання вчитися пропадає, а тривожність з приводу прийдешнього навчання стрімко зростає.

Тривожність може бути зв'язана з неврозом або з іншими психічними розладами. У цих випадках необхідна допомога медичних фахівців.

Досвідчений вихователь або вчитель, звичайно, в перші ж дні знайомства з дітьми зрозуміє, хто з них володіє підвищеною тривожністю. Проте перш ніж робити остаточні виводи, необхідно постежити за дитиною, що викликає побоювання, в різні дні тижня, під час навчання і вільної діяльності (на зміні, на вулиці), в спілкуванні з іншими дітьми.

Щоб зрозуміти дитину, дізнатися, чого ж він боїться, можна попросити батьків, вихователів (або вчителів-наочників) заповнити бланк опитувальника. Відповіді дорослих прояснять ситуацію, допоможуть прослідкувати сімейну історію. А спостереження за поведінкою дитини підтвердять або спростують припущення.

Таблиця 1.

Результати розподілу учнів за рівнями тривожності (у відсотках)

Таблиця 2.

Результати розподілу  відповідей учнів на запитання:  «Для чого ви найчастіше використовуєте комп’ютер?»

Таблиця 3.

Результати розподілу  відповідей учнів на запитання:  «Скільки зазвичай годин в день ви сидите в Інтернеті?»