Интернет реклама

39

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ

ХАРКІВСЬКА ОБЛАСНА РАДА

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ

ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

ХАРКІВСЬКИЙ ГУМАНІТАРНО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ

Кафедра «Соціальної педагогіки»

«Вплив інтернет-реклами на соціалізацію підлітків»

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни: «Соціальна педагогіка»

студентки 311-СП групи

факультету педагогічної освіти

Мирошниченко Наталії

Науковий керівник:

Расказова О.І.

Харків 2011

ЗМІСТ

ВСТУП                                                                                                                     3

РОЗДІЛ І. Соціалізація підлітків – соціально-психологічний аспект               5

1.1.           Особливості соціалізації у підлітковому віці                                            5

1.2.           Соціалізація підлітків з синдромом комп’ютерної залежності               12

1.3.           Особливості «Я-концепції» у віртуальному світі                                     18

1.4.           Інтернет-реклама як психологічний феномен                                          24

РОЗДІЛ ІІ. Педагогічний експеримент                                                               26

2.1.  Загальні питання реалізації організації проведення експерименту         26

2.2. Реалізація соціально-педагогічного засобу                                                 32

2.3. Аналіз результатів експерименту дослідження                                          38

ЗАКЛЮЧЕННЯ                                                                                                    39

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ                                                     40               

ДОДАТКИ                                                                                                            43

ВСТУП

Вдосконалення інформаційних технологій створює умови для ефективного розвитку сучасного суспільства. Комунікаційні засоби стали невід’ємною складовою життя людей у всіх сферах діяльності. Мобільні телефони, комп’юти та інтернет, розширивши комунікаційні, просторові й часові межі, розкрили нові можливості для спілкування, освіти, праці, відпочинку й творчої самореалізції особистості.

Кількість користувачів інтернету щодня невпинно збільшується. Більшою їхньою частиною є молодь.

Незважаючи на безумовно позитивну роль сучасних комунікаційних засобів та інтернету, існують певні ризики у використанні інформаційних технологій. Особливу небезпеку незахищений інформаційний простір приховує для дітей. Інтернет може містити інформацію агресивного чи соціально небезпечного змісту. А надання переваги віртуальному світу перед реальним справляє негативний вплив на психіку і здоров’я дитини та може погіршити не тільки зір, поставу та сон, але й викликати тривожність, дратівливість, соціальну дезадаптованість і узалежнену поведінку.

За даними «Центру цифрових технологій майбутнього», 25% дорослих

стурбовані тим, що їхні діти проводять в інтернеті забагато часу, 53% вважають кіберзлочинність реальною загрозою, а 63% висловлюють схвильованість через спілкування їхніх дітей у віртуальних співтовариствах, що лякають сучасних батьків так само, як попередні покоління бачили загрозу в негативному впливі «вулиці» на дітей. При цьому 46% користувачів всесвітньої мережі, які належать до молодіжної аудиторії, особисто зустрічалися зі своїми віртуальними знайомими. Для когось інтернет може бути єдиним джерелом спілкування, але слід враховувати те, що віртуальна реальність ніколи не замінить гармонійних взаємин і повноцінного спілкування між людьми.

Діти, як найбільш активна й допитлива аудиторія, часто першими знайомляться з новими технологіями, такими як інтернет, випереджаючи в технічній освіченості батьків. У цьому є позитивний бік: підвищення рівня

ерудиції, формування навичок спілкування з людьми. Але є й негативний: відсутність життєвого досвіду, як правило, підвищує ризик зіткнутися з онлайн-загрозами.

Одним з найпоширеніших продуктів інтнернету є інтернет-реклама, яка має свої плюси і недоліки для користувачів, але як дорослі так і діти можуть  зіткнутися з шахрайство.

Об’єктом роботи є соціалізація підлітків.

Предмет роботи — вплив інтернет-реклами на соціалізацію підлітків.

Мета роботи — розглянути соцально-психологічні особливості соціалізації підлітків та дослідили специфіку сприймання інтернет-реклами.

До завдань роботи можна віднести наступні:

1.      Вивчити особливості соціалізації сучасних відлітків.

2.      Дослідити вплив інтернет-реклами на соціалізацію підлітків.

3.      Розробити практичні рекомендації для педагогів і батьків.

РОЗДІЛ І. Соціалізація підлітків – соціально-психологічний аспект

1.1.           Особливості соціалізації у підлітковому віці

Сучасний етап суспільного розвитку характеризується трансформацією соціально-економічної, політичної, культурно-освітньої та інших сфер  життєдіяльності. Результатом цього стає зміна якісної основи громадської свідомості, в якій відображаються новітні реалії життя. Разом з цим, сучасність характеризується також загостренням багатьох суперечностей, нестійкістю та різноманітністю орієнтацій і установок, що вносить в життя певну напруженість та викликає появу негативних тенденцій у процесі соціалізації підростаючої особистості.

В цілому, сучасні особливості розвитку українського суспільст­ва справляють на особистість, її формування та становлення подвійний вплив: з одного боку, науково-технічний прогрес обумовлює появу нових економічних відносин, які в свою чергу вимагають від індивіда підвищення його загально- і спеціальноосвітнього рівня, культурного рівня, поглиблення й розширення світогляду, розвитку технологічно нових вмінь, навичок і здібностей, високого рівня усвідомленості громадського обов’язку та особистої відповідаль­ності і т.д.; з іншого боку, об’єктивні зміни різноманітних сто­рін життєдіяльності індивіда ускладнюють процес становлення його особистості, створюючи нові колізії та проблеми, що виникають у сфері взаємодії та взаємовідносин.

Практика показує, що сучасні інститути соціалізації не забезпечують повно­го задоволення потреби формування у підлітків ціннісних орієнта­цій, суспільно схвалених нормативних уявлень, світоглядних переконань та життєвих позицій. Причина цього - одностороннє ба­чення ними процесів навчання і виховання, яке реалізується через систему “суспільство – діти” (в той час як сучасність вимагає актуалізації системи “діти – суспільство”) і обумовлює появу та поглиблення маргінальності підростаючої особистості.

Вивченню досліджуваної проблеми сприяли праці вітчизняних та зарубіжних вчених, в яких розкриті загальні теоретико-методологічні, соціально-психологічні проблеми становлення особистості /К.О.Абульханова-Славська, Б.Г.Ананьєв, Л.І.Божович, Л.П.Буєва, Л.Ф.Бурлачук, М.Вінн, Ж.Годфруа, В.П.Казміренко, О.В.Киричук, Дж.Кольман, І.С.Кон, М.Н.Корнєв, Н.Ю.Максимова, А.А.Мілтс, В.П.Москалець, М.В.Савчин,  В.О.Татенко, Т.М.Титаренко,  Б.Чередрецька та ін.

Аналіз літератури показує, що  особливості підліткового віку в цілому, а також особливості процесу соціалізації підростаючої особистості зокрема вивчені до­сить широко. Про це свідчать дослідження М.Й.Боришевського, К.М.Гуревич, Р.Г.Гурової, О.А.Донченко, Т.В.Драгунової, М.Т.Дригус, І.В.Дубровіної, В.І.Ілійчука, І.С.Кона, В.А.Крутецького, А.Є.Лічко, Н.Ю.Максимової, В.С.Мухіної, Л.Ф.Обухової, Л.Е.Орбан, В.О.Татенко, Т.М.Титаренко, А.В.Петровського, Д.І.Фельдштейна, С.М.Хоружого та ін.

Проведений аналіз наукової літератури з питань соціалізації особистості дав змогу виокремити в цій дефініції декілька аспектів: філософський, соціологічний, психологічний та педагогічний. В цілому ж, соціалізація вивчається вченими (М.Н.Корнєв, В.В.Москаленко, Л.Е.Орбан та ін.) у двох головних аспектах: дослідження її у філогенезі та онтогенезі [1].

Оскільки соціалізація полягає в засвоєнні індивідом соціаль­ного досвіду внаслідок його взаємодії зі своїм найближчим оточен­ням, тобто в переводі зовнішніх поведінкових регуляторів, які представлені різноманітними нормами (соціальними, моральними, етичними, правовими і т.д.), у внутрішні -установки, переконання і т.д., то її змістовну сторону  складають ті особистісні надбання і утворення, які формуються в її процесі. А процесуальну сторону характеризує те, як і під дією яких механізмів відбувається дане формування. На думку С.А.Бєлічевої, остання включає в себе такі поняття, як загальносоціальні детермінанти, інститути, механізми, способи та агенти соціалізації. Загальносоціальні детермінанти соціалізації - це певні умови існування суспільства в цілому і його окремих груп зокрема, котрі створюють той чи інший фон, на якому відбувається формуван­ня особистості, і котрі, позначаючись на умовах життєдіяльності її найближчого оточення, справляють опосередкований вплив на дане формування. Інститути соціалізації - це конкретні групи людей, в яких особистість безпосередньо здобуває досвід, засвоює соціальні нор­ми та цінності. Соціалізація відбувається під дією різноманітних впливів, що походять або від макро-, або від мікросередовища. Так, якщо мова йде про цілеспрямовані впливи, що здійснює суспільство на формування особистості, то це - агенти соціалізації. Вони діють на макрорівні через засоби масової комунікації, культуру та мистецтво тощо і впливають на формування переконань, уявлень, ціннісних орієнтацій, установок особистості в цілому. Якщо ж мовиться про психологічні впливи, що діють на рівні найближчого оточення індивіда, то це - механізми соціалізації. Дані впливи часто характеризуються стихійністю та неорганізованістю, але саме завдяки їм відбуваєть­ся перевід зовнішніх поведінкових регуляторів у внутрішні. Слід зазначити, що систематичного аналізу і чіткої класифікації механізмів соціалізації у вітчизняній психологічній науці практично нема. Вивчення численної наукової літератури дало нам змогу виокремити та класифікувати наступні механізми процесу соціалізації:   1) неусвідомлювані механізми соціалізації (навіювання, наслідування, психологічне зараження, ідентифікація); 2) усвідомлювані механізми соціалізації (переконання, групові експектації, вплив авторитету)  тощо.

Соціалізація представляє собою не просто процес засвоєння індивідом певних норм і цінностей, а й активне їх відтворення, що стає можливим лише внаслідок переведення їх у внутрішній, особистісний план. Процес такого переведення характеризується різною мірою усвідомлюваності індивідом власного ставлення до норм і цінностей свого оточення. Тому, на наш погляд, доцільним стало виокремлення усвідомлюваних і неусвідомлюваних механізмів соціалізації. Останні проявляються здебільшого в ранньому дитинстві і виражаються через такі явища, як навіювання, наслідування, психологічне зараження та ідентифікація. Серед дорослих дані механізми також мають місце, але характерною їх особливістю є те, що вони вже певною мірою усвідомлюються ними внаслідок сформованості критичного ставлення до оточуючого світу і вищого, ніж у дитини, рівня самосвідомості.

      Поряд з інститутами та агентами соціалізації її процесуальна сторона включає  ще й способи соціалізації, під якими вчені розуміють конкретні види взаємодії індивіда із середовищем, за допомогою яких він активно включається в суспільне життя і засвоює соціальний досвід.

Яскравим показником результативності соціалізації в підлітко­вому віці, а також важливим критерієм оцінки рівня соціальної зрілості підлітка виступають якісні характеристики його поведінки. Саме поведінка як форма взаємодії з оточуючим середовищем, що опосередкована зовнішньою (рухливою) та  внутрішньою (психічною) активністю, відображає змістовну сторону засвоєних підростаючою особистістю ціннісно-нормативних уявлень, моральних принципів та світоглядних  переконань. Аналіз літератури показав, що вона формується під  впливом двох чинників: макро- і мікросередовища (соціальний чинник) та особливостей особистості (психологічний чинник). Якщо в якості мікросередовища розглядати сімейне /в широкому значенні слова, тобто родинне/, шкільне та позашкільне оточення підлітка, то ще одним важливим чинником, який обумовлюватиме його пове­дінку можна вважати характер поколінних /міжпоколінних, тобто "дорослі - діти", чи внутрішньопоколінних, тобто "діти - діти", "дорослі - дорослі"/ зв’язків (тобто психолого-педагогічний чинник) [1].

В цілому ж, процес засвоєння підлітком норм поведінки включає в себе чотири етапи: 1) обізнаність з нормою, розуміння її змісту; 2) ототожнення своєї поведінки з нормою; 3) бажання наслідувати норму; 4) здатність реалізувати її. Теоретичний аналіз проблеми соціалізації особистості  дає змогу дійти висновку, що  сучасні підлітки вже на першому етапі даного процесу стикаються з певними труднощами: неспівпадання змісту деяких норм з їх реальними проявами породжує явище когнітивного дисонансу і ускладнює засвоєння ними ціннісно-нормативної системи суспільства. Крім того, серед зазначених вище чинників намітився ряд негативних тенденцій, які в цілому також ускладнюють процес становлення підростаючої особистості.  Збільшення кількості безпритульних дітей, утвердження серед них схильності до адиктивної поведінки, скоєння злочинів, що тягнуть за собою кримінальну відповідальність і т.д. – яскраве свідчення цьому.Тенденції, котрі породжують дані явища, мають місце як на рівні сімейного оточення, так і на рівні шкільного і позашкільного середовища. Необхідність їх виокремлення, з’ясування суті та особливостей впливу на підлітка – одні з складових моментів у розкритті процесу його соціалізації в сучасних умовах.