Готовність старших дошкільників до шкільного навчання

—  важко визначити, наскільки дитина може відповідно себе поводити вдома наодинці, у дворі, на вулиці; може виявлятись нестриманою, непідготовленою.

Саме за цими показниками  можна визначити, наскільки легше  чи важче дитині буде адаптуватись у нових умовах шкільного життя, відповідно, з розумінням сприйняти  нові вимоги, призвичаїтись до нових  правил поведінки і взаємин з  ровесниками, з учителями. Тому уважно проаналізуйте ці показники і постарайтесь визначити, в якому стані вони вже є у дитини. Якщо все гаразд, можете очікувати доброї адаптації до школи; якщо ж є певні, більш чи менш значні труднощі — потрібно працювати.

 Потрібне терпіння, щоб щодня у різних ситуаціях допомогти дитині: поправлятись і засвоїти ті навички поведінки вдома, у дворі, на вулиці, з ровесниками, з дорослими — знайомими і незнайомими, які свідчитимуть про її соціальну зрілість.

 

2.2. Аналіз результатів  дослідження

Ми аналізували, наскільки  діти  готові до школи за всіма складовими. Рівень готовності дітей занесений в таблицю 2.1.

Таблиця 2.1

Ім’я	Готовність до засвоєння  навчальних предметів	Пізнавальна активність	Емоційна готовність	Вольова готовність	Соціальна готовність	Результати
Люда М.	високий	середній	високий	середній	високий	Готова до школи
Ваня С.	низький	низький	низький	низький	низький	Не готова до школи
Аліна П.	середній	середній	середній	середній	середній	Готова до школи
Аня К.	середній	низький	середній	середній	низький	Не готова до школи
Владік О.	високий	середній	високий	середній	середній	Готова до школи
Олексій Р.	низький	середній	низький	низький	середній	Не готова до школи
Таня Г.	високий	високий	середній	високий	високий	Готова до школи
Галина У.	середній	середній	середній	середній	середній	Готова до школи
Микита Ц.	низький	середній	низький	середній	середній	Не готова до школи
Захар Н.	середній	середній	середній	середній	середній	Готова до школи

 

З таблиці видно, що більшість дітей (60%) показали достатньо непогані результати тестування, тобто вони готові до школи, а 40% - результати тестування засвідчили, що діти до школи не готова.

Рекомендації: необхідно  враховувати слабку підготовку дітей  до школи і провести додаткові  корекційні заняття для розвитку усіх показників готовості до школи.

Через місяць ми повторили  тестування, котрі показали у всіх дітей позитивні та добрі результати, що є показником задовільної готовності дітей до навчального процесу  у шкільному закладі.

В усіх випадках — це лише попередні, і часто досить умовні дані. Адже готовність до навчання в основному буде формуватись в умовах самого навчання, тобто у школі, під керівництвом учителя і з  допомогою  батьків вдома.

Однак від того, як дитині вдасться прожити перші дні і тижні у школі, як розумітиме вона навчальний матеріал, як складатимуться взаємини з учителем, з учнями, який буде у неї настрій — залежить, чи охоче вона йтиме до школи і навіть її шкільні успіхи упродовж тривалого часу, іноді не тільки у першому класі, а й загалом — у початкових і середніх класах.

Тому початок навчання — надзвичайно важливий період. Це — поріг у шкільне життя, яке триватиме 9-11 років. Як правило, ті діти, кому важко було ступити на цей поріг, згодом зазнавали серйозних труднощів, а ті, що ступили добре, впевнено, ходили до школи із задоволенням і мали добрі досягнення.

 

2.3. Формування психологічної готовності до школи у різних видах діяльності

Зазвичай батьки та вихователі недостатньо відповідально ставляться до занять із дітьми. Найчастіше у них немає навіть найпростішої програми таких занять, робота ведеться хаотично, від випадку до випадку. Заняття мають проходити систематично, приблизно в один і той самий час, бо дитина повинна психологічно налаштуватися на роботу. Той із батьків, хто взявся за проведення навчання, має керуватися наступними принципами навчальної взаємодії з дитиною:

• Починати навчання якомога  раніше.

• Навчати із задоволенням.

• Працювати весело.

• Поважати свою дитину і довіряти їй.

• Створювати сприятливі умови для навчання.

• Не переобтяжувати дитину.

Обирати тільки ті завдання, із якими вона може впоратися. Не намагатися перейти до важчого, не засвоївши  легший матеріал.

• Зупинятися трохи раніше, ніж дитина сама цього захоче.

• Якомога частіше  вводити новий матеріал.

• Намагатися самому бути організованим і послідовним.

• Не засуджувати дитину за помилки.

• Не оцінювати невдалі  роботи дитини.

• Якомога частіше  хвалити дитину.

• Старанно готувати навчальні  матеріали і робити це заздалегідь.

• Пам'ятати про основний закон: якщо вам або вашій дитині нецікаво — припиніть заняття. Вочевидь, ви робите щось неправильно.

Розвиток аналітико-синтетичних  умінь

Уміння спостерігати, аналізувати, порівнювати явища  довкілля та робити висновки з побаченого, відчутого, почутого, лежать в основі людського мислення. Без цих умінь неможливий процес навчання, їх розвиток у дошкільному дитинстві досягається переважно через дидактичну та сюжетно-рольову гру. З-поміж спеціальних тренінґових вправ батькам можна порадити наступні:

• Складання мозаїчних головоломок спочатку з опорою на малюнок, а потім тільки за формальними ознаками (у такому разі дитині даються всі елементи мозаїки, але кінцевий малюнок не показується). Замість дорогих і складних для малюків мозаїк та пазлів можна скористатися будь-якими поштовими листівками, розрізаними спочатку на 5 — 7 шматочків, а далі на 10 — 20 і більше.

• Робота із наборами малюнків, серед яких слід знайти один зайвий. Починати слід від найпростіших і  потроху переходити до складніших. Наприклад: яблуко, груша, слива, стіл; шафа, стілець, ліжко, троянда; курка, індик, качка, кінь; корова, кінь, вівця, ведмідь; автобус, тролейбус, трамвай, пароплав; літак, потяг, пароплав, трактор.

• Продовження логічного  ряду. Дитині дається ряд намальованих фігур, у яких послідовно відбуваються певні закономірні зміни. Порівнявши фігури, дитина повинна визначити, що за зміни відбуваються і продовжити ряди. Наприклад:

• Вирішування з дитиною  логічних загадок і головоломок  на зразок: як розділити 5 яблук між  п'ятьма хлопчиками, щоб кожен отримав по яблуку, а одне яблуко залишилось у кошику?

• Встановлення подібностей  між несхожими і різниць між  схожими предметами. Наприклад: яка  різниця між ставком і озером, книжкою і журналом, олівцем і  ручкою; чим подібні ніж і шматок скла, слива і яблуко, день і ніч, чай і молоко, папір і вугілля.

• Встановлення відношень: мороз відноситься до шуби як дош  до... Ліс відноситься до дерева як бібліотека до... Дерево відноситься  до гілки, як рука до...

• Опис малюнків. Знаходження  відмінностей у подібних малюнках.

• Продовження оповіді  заданим початком. Придумування середини оповідання, коли є початок і кінець. Встановлення правильної послідовності  подій за сюжетними малюнками  або частинками тексту.

• Складання малюнків з елементів або домальовування незакінченого малюнка до цілого.

Розвиток дрібної моторики кисті руки

Для того, щоб дитина могла  навчитися вправно писати, у неї  повинна бути достатньо розвинена  дрібна моторика кисті руки. На жаль, із кожним роком у школу приходить  усе більше дітей із надзвичайно погано розвиненими руками. Часто навіть турботливі батьки недостатню увагу приділяють тренуванню пальчиків, тому рекомендовані вправи не завадять і достатньо підготовленим дітям.

• Робота з пластиліном  або гончарською глиною. Розминання пальцями, ліпка фігур. Допомога мамі у вимішуванні тіста, ліпленні вареників, пиріжків.

• Імітація пальцями гри  на піаніно, барабані.

• Катання по столу  кожним пальцем дрібних намистинок, кульок, горошинок.

• Зав'язування і розв'язування вузликів. Спочатку для цього береться товста мотузка, а потім усе тонша і тонша. Закінчується робота вільним зав'язуванням і розв'язуванням шнурків.

• Нанизування на нитку  кульок, ґудзиків, намистинок тощо.

• Малювання узорів, що складаються із суцільних та перерваних ліній.

• Вирізування витинанок, складання орігамі.

•  Робота зі спеціальними тренувальними вправами в зошитах  для дошколяриків.

Розвиток фонематичного  слуху

Розвинутий фонематичний слух є головною передумовою для  успішного оволодіння дитиною читанням та письмом, а тому є одним із базових умінь для безпроблемного навчання в початковій школі. Часто батьки починають учити дитину читати навіть не замислюючись над тим, наскільки добре їхня дитина розпізнає звуки мовлення, а потім дивуються: як же так, діти, що до першого вересня жодної букви не знали, уже швидко читають, а наш(наша) розумник(ця), що вже тоді весь алфавіт вивчив(ла), усе ще ледь по складах тягне? Щоб такого не сталося, навіть тим дітям, у яких немає помітних вад у вимові звуків, не завадять спеціальні вправи на розвиток фонематичного слуху. (Якщо були виявлені виразні помилки звуковимови, то батькам слід терміново звернутися до логопеда.)

•  Розучування скоромовок, чистомовок.

• Складання слів спочатку зі складів, які називає дорослий, а потім зі звуків: До-ро-га — дорога, сто-до-ла — стодола... с-нь-і-г — сніг, л-и-с — лис, ль-і-с — ліс.

• Підбір римованих пар  слів, закінчення віршів: По траві повзла змія.

Налякався добре я. Від  гадюки біг чимдуж, а то виявився... (вуж)

• Ігри на зразок — знайди двері (перший звук у слові), знайди замок (останній звук у слові), зіпсований телефон.

•  Підбір слів (малюнків, предметів), що починаються або закінчуються певним звуком.

Проведення донавчального  знайомства з дітьми (тестування)

Проведенню тестування завжди передує робота психолога з вибору методики.

Можливості забезпечення індивідуальних потреб дітей, а також  рівень психологічної компетентності працівників школи має визначати  той тип методики, яку буде обрано школою для перевірки здатностей своїх майбутніх вихованців [ 5, с.88].

Якщо у школі є  хороший психолог, то в такому разі доцільніше звернутися до діагностично-прогностичних  методик. Хоч вони дещо важчі в  застосуванні, потребують додаткових витрат часу, певних матеріальних видатків, більш копіткої роботи з інтерпретації даних, та водночас дають можливість зосередити увагу батьків і педагогів не на розвиткові недостатньо підготовленої дитини взагалі, а на тренуванні тих умінь, що виявилися недостатньо розвиненими на час тестування. Така робота є набагато ефективнішою і сприяє швидшому подоланню дитиною відставання.

 

Висновки

Внаслідок проведеної роботи ми прийшли до таких висновків.

1. Психологічними особливостями розвитку особистості дошкільника є розвиток довільності психічних процесів завдяки чому стає можливим їх усвідомлення, що служить основою саморегуляції.
2. Складовими психологічної готовності до навчання у школі є: мотиваційна готовність , розумова готовність, емоційно-вольова готовність.
3. За даними психолого-педагогічної науки, успішне навчання у школі можливе лише за умови, що на момент вступу до неї дитина набула відповідного особистісного, інтелектуального та фізичного розвитку, який забезпечує її психологічну готовність до школи.
4. Готовність до навчання у школі є інтегративною характеристикою психічного розвитку дитини, яка охоплює компоненти, що забезпечують її успішну адаптацію до умов і вимог школи та аспекти зрілості. Цей феномен постає як загальна (психологічна) і спеціальна готовність до навчання у школі, в якій розкриваються рівні розвитку тих психологічних якостей, що найбільше сприяють нормальному входженню у шкільне життя, формуванню навчальної діяльності.
5. Психологічну готовність дітей до навчання на практиці можна встановити тільки завдяки комплексному психо-діагностичному обстеженню. Воно може бути здійснене професіонально підготовленими психологами, що працюють в системі освіти, разом з педагогами і вихователями.
6. Психологічна готовність дітей дошкільного віку до школи можлива лише при тісній співпраці ДНЗ і сім'ї.