Готовність старших дошкільників до шкільного навчання

Емоційно-моральна готовність

Емоційно-моральна готовність дітей до школи передбачає вміння встановлювати й підтримувати ділові та особистісні стосунки з дорослими, однолітками, дотримуватися моральних  норм і правил поведінки в колективі. Уже до старшого дошкільного віку діти добре володіють правилами культурної поведінки.

Найбільш показовими для виявлення емоційно-морального характеру взаємин між дітьми та дорослими є ситуації спілкування  з. незнайомою людиною, яка виявила  інтерес до дитини чи її заняття, зустріч  із нею, прохання або пропозиція, висловлене зауваження чи побажання.

Деякі занепокоєння, нерішучість, навіть розгубленість дошкільника  в перші хвилини зустрічі закономірні, але він повинен опанувати  себе і вступити у діалог. Уміння дотримуватися правил культурної поведінки допомагає йому поводитися невимушено.

Виховання правильних взаємин  із дорослими — один із головних моментів підготовки до школи. Дітей, яким притаманні підвищена чутливість, сором'язливість, необхідно якомога частіше стимулювати  до спілкування з різними дорослими. Набуваючи досвіду взаємин з іншими людьми, вони стають впевненішими, вільнішими у спілкуванні. Це позитивно впливає на встановлення взаємин з учителем, полегшує адаптацію до шкільного життя.

Кожній дитині необхідне  вміння ввійти в дитячий колектив, діяти разом з іншими, поступатися в одних умовах і не уступати в інших. інших. Ці якості забезпечують адаптацію до нових умов.

Досвід взаємин у  групі однолітків складається в  різних видах діяльності. У спільних іграх і праці завжди є елемент співпраці, спрямованості зусиль кожного на спільний результат.

Дитина цього віку повинна вміти бачити, розуміти й  розділяти жаль, смуток та радість  іншого. Ця здатність конкретизується  в уміннях:

• ставитися до іншого, як до самого себе, розуміти, що йому може бути боляче і неприємно, коли його ображають, приємно, коли співчувають і допомагають;

• пробачати ненароком  заподіяну неприємність, вибачатися, якщо винен;

• враховувати побажання  та інтереси друзів;

• відчувати настрій  та самопочуття іншого.

Дуже важливо привчати дітей бути завжди уважними до того, що відбувається навкруги: радіти доброму, за власною ініціативою приходити на допомогу, відвертати непорозуміння, лайки, вирішувати конфлікти моральними способами.

В активному словнику дітей часто відсутні необхідні людські категорії: ввічливість, сміливість, чесність, акуратність, уважність тощо, хоч є правильне розуміння їх змісту. Але наявність цих понять ще не означає, що діти поводяться правильно. Спілкуючись, особливо в суперечках, зіткненнях інтересів, вони забувають про правила поведінки. Це пояснюється тим, що знаннями про правила поведінки діти оволодівають раніше, ніж уміннями поводитися належним чином.

Знання нормативів поведінки  має першорядне значення для розвитку дитини як соціальної істоти. Соціальні норми поведінки дитина засвоює через спілкування з оточуючими людьми. Засвоєння норм поведінки передбачає, по-перше, що дитина починає розуміти й осмислювати їх значення; по-друге, що в дитини у практиці спілкування з іншими людьми виробляються навички поведінки; по-третє, що в дитини формується певне емоційне ставлення до цих норм.

Отже, чинниками емоційно-морального розвитку особистості дитини є:

• знання норм;

• звички поведінки;

• емоційне ставлення  до моральних норм;

• внутрішня позиція  дитини.

Вольова готовність

Серйозної уваги потребує формування вольової готовності дошкільника. Адже його чекає напружена праця, він повинен уміти робити не лише те, що йому хочеться, а й те, що від  нього вимагатиме вчитель, шкільний режим, програма.

До шести років формуються основні елементи вольової дії: дитина спроможна поставити мету, прийняти рішення, намітити план дії, виконати його, виявити певні зусилля у випадку подолання перешкоди, оцінити результат своєї дії. Але всі ці компоненти ще недостатньо розвинуті.

За своїм вольовим розвитком дитина повинна досягти  рівня, який забезпечує здатність до свідомої поведінки і саморегуляції[15, c.44-45].

Свідома поведінка дитини виявляється й вивченні вірша, у  здібності побороти бажання, відмовитись  од привабливого заняття, гри заради виконання доручення дорослого, громадського доручення, надання допомоги матері, у вмінні побороти страх (ввійти до темної кімнати), перебороти біль, не заплакавши. У цьому віці необхідно розвивати здатність діяти згідно з моральними мотивами, за потреби відмовлятись від того, що приваблює.

Виховання волі старших  дошкільників формує ті сторони організації  й діяльності, які лежать в основі механізмів регуляції дітьми особистих  дій та вчинків.

Воля формується під  час діяльності.

Як підкреслював Л.Виготський, уміння керувати своєю поведінкою, стримувати безпосередні імпульсивні дії, поводитися згідно з правилами гри, уміння координувати свої дії з діяльністю товаришів, словом, усі елементи первинного управління собою (вольові процеси) первинно виникають і виявляються у якійсь колективній формі діяльності (гра за правилами).

Розвиток волі — складне, але дуже важливе завдання. Воля розвивається лише у процесі подолання  перешкод, що відповідають віку дитини, на шляху до мети, які знаходяться  у зоні найближчого розвитку.

Вияви волі — це цілеспрямованість, упертість, самостійність, рішучість, організованість, дисциплінованість. Розвиток цих якостей великою  мірою залежить від ступеня сприйняття дитиною вимог дорослого, як носія  соціальних норм поведінки, правил.

Успіхи дитини в освоєнні нової ролі — школяра, — у визначенні свого місця серед однолітків багато в чому залежатимуть від того, наскільки сформовані та взаємопов'язані  всі елементи вольової дії, яку дитина здійснює в різних ситуаціях діяльності та спілкування.

Воля, яка включається  в соціальну позицію, стає найважливішим  компонентом такого особистого новоутворення  старшого дошкільного віку, як готовність до навчання у школі.

Д.Ельконін виділив наступні вміння дітей, необхідні для успішного  оволодіння навчальною діяльністю:

• свідомо підкорити  свої дії правилу, яке узагальнює в якийсь спосіб дії;

• орієнтуватися на певну  систему вимог;

• уважно слухати оповідача  і докладно виконувати завдання, пропоновані  в усній формі;

• самостійно виконувати завдання, яке вимагає зорового сприймання зразку.

Фактично, ці параметри  і є тим низьким рівнем актуального  розвитку, на який і опирається навчання в першому класі.

 

1.3. Взаємодія ДНЗ і  сім'ї у підготовці дитини до  навчання в школі

Вступаючи до школи, дитина посідає нову соціальну позицію – школяра. Дуже важливим є мотивація дитини зайняти цю позицію.

Одним із обов'язків сім'ї  і дошкільних установ є підготовка дітей до школи, від чого залежатимуть їхні успіхи в навчанні, подальший  розвиток. Як правило, діти, які у старших дошкільних групах розуміють, що їх чекає у школі, володіють необхідними для навчання у ній навичками, легко вживаються у шкільне середовище. Однак не всі з них безболісно долають цей етап, що проявляється передусім у незадовільній їх успішності. Причина цього здебільшого в психологічній непідготовленості до навчання в школі. Готовність до шкільного навчання водночас є проблемою соціальної зрілості дитини. Адже, йдучи до школи, вона опиняється в реальній соціальній позиції, вперше отримавши право і опинившись перед обов'язком здійснення суспільної за змістом і формою діяльності, якою є навчання.

1.3.1. Підготовка дошкільника до навчання в сім'ї

Психологічна підготовка дітей до школи в родині абсолютно  необхідна.

Виділяються наступні умови  повноцінного психічного розвитку дитини і його підготовку до навчальної праці:

Головна вимога – це постійна співпраця дитини з іншими членами  сім'ї.

Наступним умовою успішного  виховання і розвитку є вироблення у дитини вміння долати труднощі. Важливо  привчити дітей розпочату справу доводити до кінця. Багато батьків розуміють, наскільки важливо у дитини бажання вчитися, тому вони розповідають дитині про школу, про вчителів і про знання, що здобувають у школі. Все це викликає бажання вчитися, створює позитивне ставлення до школи. Далі потрібно підготувати дошкільника до неминучих труднощів у навчанні. Свідомість переборення цих труднощів допомагає дитині правильно поставитися до своїх можливих невдач.

Батьки повинні розуміти, що основне значення в підготовці дитини до школі має його власна діяльність. Тому їх роль у підготовці дошкільника до шкільного навчання не повинна зводитися до словесних вказівок; дорослі повинні керувати, заохочувати, організовувати заняття, ігри, посильний праця дитини.

Ще одна необхідна  умова підготовки до школи та всебічного розвитку дитини (фізичного, розумового, морального) – переживання успіху.

Дорослим потрібно створити дитині такі умови діяльності, в  яких він обов'язково зустрінеться з успіхом. Але успіх повинен  бути реальним, а похвала – заслуженою.

Особливе значення в  психологічному розвитку школяра має  збагачення емоційно-вольової сфери, виховання  почуттів, вміння орієнтуватися в  своїй поведінці на оточуючих. Зростання  самосвідомості найяскравіше проявляється в самооцінці, в тому, як дитина починає оцінювати свої досягнення і невдачі, орієнтуючись на те, як оцінюють його поведінка інші. Це є одним з показників психологічної готовності до шкільного навчання. На основі правильної самооцінки виробляється адекватна реакція на осуд і схвалення[6, c.67].

Формування пізнавальних інтересів, збагачення діяльності й  емоційно-вольової сфери – передумови успішного оволодіння дошкільниками  певними знаннями, вміннями, навичками. У свою чергу розвиток сприйняття, мислення, пам'яті залежить від того, як володіє дитина способами отримання знань та орієнтації діяльності, від спрямованості його інтересів, від довільності поведінки, тобто вольових зусиль.

При підготовці до школи  батьки вчать дитину порівнювати, зіставляти, робити висновки і узагальнення. Для цього дошкільник повинний навчиться уважно слухати книгу, розповідь дорослого, правильно і послідовно викладати свої думки, грамотно будувати речення.

Батьки повинні пам'ятати, що потреба дитини в тому, щоб  йому читали, навіть якщо він вже  навчився самостійно читати, треба задовольняти. Після читання важливо з'ясувати, що і як зрозумів дитина. Це привчає дитину аналізувати суть прочитаного, виховувати дитину морально, а крім того, вчить зв'язній, послідовній мові, закріплює у словнику нові слова. Адже чим краще мовлення дитини, тим успішніше буде його навчання в школі. Також у формуванні культури мовлення дітей приклад батьків має велике значення.

Таким чином, у результаті зусиль батьків, з їх допомогою дитина учитися правильно говорити, а  значить, він готовий до оволодіння читанням в школі.

У дитини, що йде у школу, повинен бути розвинений на належному  рівні естетичний смак, і тут першочергова роль належить сім'ї.

Естетичний смак розвивається і в процесі залучення уваги  дошкільника до явищ повсякденного життя, до предметів, оточенню побуту.

Від рівня розвитку гри  значною мірою залежить розвиток мислення і мови. У грі розвивається процес заміщення, з яким дитина зустрінеться в школі при вивченні математики, мови. Дитина граючи вчиться планувати  свої дії і це вміння допоможе йому в майбутньому перейти до планування навчальної діяльності.

Потрібно вчити також  малювати, ліпити, вирізати, наклеювати, конструювати.

Роблячи це дитина переживає  радість творчості, відбиває свої враження, свій емоційний стан. Малювання, конструювання, ліплення відкривають перед нами можливість навчити дитину бачити, аналізувати навколишні предмети, правильно сприймати їхній колір, форму, величину, співвідношення частин, їх просторове співвідношення. Одночасно це дає можливість навчити дитину діяти послідовно, планувати свої дії, порівнювати результати з тим, що задано, задумано. І всі ці вміння теж виявляться надзвичайно важливими в школі.

Виховуючи і навчаючи дитину, слід пам'ятати про те, що не можна перетворювати заняття  в щось нудне, нецікаве, нав'язане дорослими і не потрібне самій дитині. Спілкування з батьками, у тому числі і спільні заняття повинні доставляти дитині задоволення і радість.

1.3.2. Підготовка дітей до школи в ДНЗ

Серед функцій, які виконує  дитячий заклад в системі народної освіти, крім всебічного розвитку дитини, велике місце займає підготовка дітей до школи. Від того, наскільки якісно і вчасно буде підготовлений дошкільник, багато в чому залежить успішність його подальшого навчання.

Підготовка дітей до школи в дитячому саду включає в себе два основні завдання: всебічне виховання (фізичне, розумове, моральне, естетичне) і спеціальна підготовка до засвоєння шкільних предметів.

Робота вихователя на заняттях з формування готовності до школи включає в себе:

1. Вироблення у дітей уявлення про заняття як важливої діяльності для придбання знань. На основі цього подання у дитини виробляється активна поведінка на заняттях (ретельне виконання завдань, увага до слів вихователя);
2. Розвиток наполегливості, відповідальності, самостійності, старанності. Їх сформованість проявляється у прагненні дитини оволодіти знаннями, вміннями, докладати для цього достатні зусилля;
3. Виховання у дошкільника досвіду діяльності в колективі і позитивного ставлення до однолітків; засвоєння способів активного впливу на однолітків як учасників спільної діяльності (вміння надати допомогу, справедливо оцінювати результати роботи однолітків, тактовно відзначати недоліки);
4. Формування у дітей навичок організованого поведінки, навчальної діяльності в умовах колективу. Наявність цих навичок надає істотний вплив на загальний процес морального становлення особистості дитини, робить дошкільника більш самостійним у виборі занять, ігор, діяльності за інтересами.