Готовність старших дошкільників до шкільного навчання

Друга група труднощів  пов’язана з недостатнім розвитком  спілкування і здатності взаємодіяти  з іншими дітьми. Це обумовлено самою  суттю навчальної діяльності. Навчальна діяльність – діяльність колективна. Індивідуальна навчальна діяльність є надбанням того, хто вже навчився вчитися. Першокласникам це ще не під силу.

Третя група труднощів  пов’язана із специфічним ставленням дошкільника до самого себе, до своїх можливостей і здібностей, до своєї діяльності і її результатів. психологічний готовність навчання

Виділені три групи  труднощів є найбільш важливими, первинними для психологічно неготових  до школи дітей.

Причини цих утруднень  лежать або в сфері спілкування з дорослим (нерозуміння умовності запитань учителя, його особливої позиції, специфічності навчальних ситуацій і навчального спілкування), або в системі взаємовідносин і взаємодії з ровесниками (невміння слухати іншу дитину і слідкувати за її роботою, змістовно спілкуватися з ровесниками, узгоджувати з ними свої дії), або в сфері їх власної самосвідомості (завищена оцінка своїх можливостей і здібностей, необ’єктивне ставлення до результатів своєї діяльності, неправильне сприймання оцінок вчителя). На думку дослідників , ці три групи проблем виділяються не випадково. Вони відображають основні сторони психологічної готовності дітей до шкільного навчання. Виходячи з цього, показники психологічної готовності (неготовності) до школи також пропонується розділяти відповідно на три групи (Г.Г.Кравцов, О.Є.Кравцова).

Таким чином, в психолого-педагогічній літературі поняття «неготовність  до школи» трактується

• як шкільна «незрілість» – недостатній рівень морфологічного і функціонального розвитку дитини;
• як педагогічна неготовність дитини до школи – її педагогічна занедбаність;
• як неготовність психічної сфери дитини – психологічна неготовність.

 

Розділ ІІ. Діагностика  готовності дітей до школи (експериментальне дослідження)

2.1. Визначення  готовності дітей до школи

Проведенню тестування завжди передує робота психолога  з вибору методики.

Дослідження проводилися  з дошкільниками, котрі виховуються  у дитячому садку № 4 м. Дубна.

Ми спостерігали за експериментальною  групою під час різних режимних моментів і зокрема під час проведення тестування готовності до навчанні у школі.

Слід відмітити, що ми спостерігали лише  елементи проведення даних  експериментальних досліджень. Психолог використовував тести для  перевірки готовності дітей  до навчання. Спостереження показали, що діти з великим бажанням займаються даною справою, тому як все відбувається у формі гри.

Експериментальна група  складалася з 10 чоловік.

Мета експерименту визначити  рівень готовності дошкільнят до навчання у шкільному закладі та надати методичні рекомендації по впровадженню вправ з корекції та спостереження у навчальному процесі.

Було організовано формуючий  експеримент.

Першим його етапом було проведення тестів на перевірку готовності дітей до навчального процесу.

• Готовність до засвоєння  навчальних предметів.

Стан готовності до читання:

I. Ми прочитали дітям  казку чи оповідання. Попросили   переказати,

1) Якщо дитина переказує  близько до тексту — 6 балів;

2) Переказує скорочено,  основний зміст — 5 балів;

3) Переказує надто  скорочено, з вашою допомогою  — 4 бали.

II. Розповідь за малюнком. Запропонували дитині розглянути  ілюстрацію у книжці або репродукцію  картини художника.

1) Якщо дитина спочатку  розглянула, продумала, а потім  розповіла про сюжет, визначаючи  і головне, і деталі, і загальний  настрій — 6 балів;

2) Схематична розповідь  — 5 балів;

3) Перечислює, що зображено  — 4 бали.

Стан читання.

1) Якщо дитина читає  словами — б балів.

2) Читає по складах  — 5 балів.

3) Читає по буквах  — 4 бали.

III. Пізнавальна активність  дитини, схильність до творчого  мислення — це важливий показник розвитку, він свідчить про ініціативність дитини, схильність до пошуку, самостійності, експериментування, уміння зацікавлюватись.

Виявити творчі нахили дитини можна за допомогою таких завдань:

1. Ми взяли предмет  домашнього вжитку (сковорідку, лампу, телефон, магнітофон, шафу тощо) і попросили  дітей  задати про цей предмет якомога більше запитань. Запитання записали , щоб діти бачили, що до їх думок ми поставилися серйозно.

2. Задавай запитання. Показували  дітям малюнок (цікаву ілюстрацію у знайомій книжці чи репродукцію картини) і давали завдання: розглянь картинку і подумай, які запитання до неї можна скласти. Чим більше запитань, тим краще. Записали усі запитання. Якщо дитина більше не зможе їх скласти, додайте свої (діагностика у домашній школі — це теж приємне навчання).

3. Незвичайне  використання. Взяли  звичайний предмет — коробку з-під сірників, олівець, ложку чи інше. Запропонували дитині подумати і назвати якомога більше способів використання цього предмета, Якщо дитині потрібно, можна дати кілька коробок, олівців, ложок тощо. Записали усі способи використання, що їх пропонує дитина, коли вона «вичерпалась», похваліть, наголосіть на тих, до яких Ви б і не додумались, однак постарайтесь додати і власні пропозиції.

4. Намалювати картинку. На невеликому аркуші паперу (приблизно 10 см х 10 см) посередині зображено фігуру [11, с.32].

Завдання: Тут зображена  якась незрозуміла фігура. Придумай і намалюй якийсь предмет, щоб  ця фігурка була його частиною і  щоб було зрозуміло, що це.

Дитина домальовує і дає назву. Після цього ми надали їй ще одну таку ж «заготовку», а потім —  ще, так послідовно даєте 8-10 карток. Побачили , наскільки різноманітні предмети з заданою частиною малює  дитина (тільки предмети побуту, іграшки  чи техніку, явища природи тощо). Чим різноманітніші у дитини асоціації, тим виразнішою є її творча уява.

5. Кажуть, ласкаве сонце.  А ще як можна сказати про  сонце? ...

Кажуть, добре серце. А  ще як можна сказати про серце? ...

Кажуть, хлопчик ввічливий. Ще як можна про нього сказати? Склади оповідання або казку про ввічливого хлопчика.

6. Завдання на кмітливість.

Є одна паличка (або лінійка). Як за її допомогою на столі зробити  трикутник? (Покласти її на кут столу, з'єднати 2 сторони навпроти прямого  кута).

У кошику лежить 5 яблук. Як поділити їх між п'ятьма дівчатками так, щоб одне яблуко залишилось у кошику? (Одне яблуко з кошиком віддати дівчинці).

Три брати у сім'ї  мають по одній сестрі. Скільки  всього в сім'ї дітей? (Четверо).

Має чотири ноги, а ходити не може. (Стіл).

На столі 6 склянок: три  з водою, а три порожні. Треба  зробити, щоб повні і порожні  склянки чергувались через одну. Торкатися можна тільки однієї склянки. (Перелити з другої у п'яту).

— Запиши у клітинки перші  літери цих слів і прочитаєш, як прозивають хлопчика чи дівчинку, які не люблять умиватися.

Заєць ананас мед актор  зерно узвар редька айстра

Сміх очі ніс екран  чотири кущ озеро

—   Запиши у клітинки  перші літери цих слів і прочитаєш, як говорять   про  дитину,   що  любить умиватись.

—  Придумай самостійно таке завдання для мами.

ІV. Емоційно-вольова готовність або  готовність виконувати завдання за певними  правилами, у певній послідовності, обов'язково доводити розпочату справу до кінця, не лякатись, коли не виходить, а шукати шляхи подолання труднощів — це є готовність до систематичної навчальної праці.

Емоційну готовність.

З дітьми експериментальної  групи було проведене наступне тестування:

Тест «Оцінювання емоційного ставлення до процесу навчання в  школі»

«Веселий-сумний»

На малюнках зображені  діти в різних ситуаціях, пов’язаних зі школою і навчанням.

                         Рис. 2.1.

                        Рис. 2.2.

1.  Діти йдуть до  школи, дитина дивиться на них  із вікна.

2.  Учень біля Дошки  відповідає урок, поруч сидить  учителька.

3.  Діти в класі під час уроку.

4.  Учень у шкільному  коридорі розмовляє із учителькою.

5.  Дитина вдома  готує уроки.

6.  Учень у шкільному  вестибюлі знаходиться поблизу  роздягальні. 

На всіх малюнках немає  облич, замість них — порожні  кружечки.  Попросіть дитину описати, яким, на її думку, повинен бути вираз обличчя дитини в кожній ситуації — веселим чи сумним — та пояснити, чому Хлопчикам доцільним є запропонувати картинки із зображенням дівчаток, а дівчаткам — із зображенням хлопчиків.

Зазвичай діти охоче  відповідають на питання, але якщо дитина І говорить: «Не знаю», у цьому випадку поставте їй додаткові питання: І «Як ти вважаєш, що тут взагалі відбувається? Хто намальований на картинці?» тощо.

Оцінювання результатів

Емоційно неблагополучними, тривожними вважаються відповіді приблизно такого змісту:                                      

• У хлопчика, що дивиться з вікна, дуже сумне обличчя, тому що він погано вчився і його покарали.                       

•  Хлопчика викликали  до дошки відповідати урок, а він не підготувався, не знає, що говорити, тому в нього сумне обличчя.

•  У цього хлопчика сумне обличчя, тому що вчителька  поставила йому незадовільну оцінку.

•  Хлопчика сварять  за погану поведінку, тому він такий  сумний.

•  Хлопчик виконує  домашнє завдання, але задано дуже багато, він боїться, що не встигне все зробити, тому він дуже сумний.

•  Хлопчик сумний, він спізнився до школи, тепер  його будуть сварити.

Відповіді, в яких описується весела або серйозна дитина, свідчать про те, що малюк налаштований позитивно, та оцінюються як емоційно благополучні – високий рівень готовності до школи.

Якщо дитина дає 2-4 «тривожних»  відповідей – середній рівень готовності до школи; 5-6 «тривожних» відповідей, це свідчить про те, що вона «болісно»  ставиться до майбутнього шкільного життя, для неї цей етап у житті пов'язаний із сильними емоційними переживаннями, і їх потрібно «згладжувати». – низький рівень готовності до школи.

Вольову готовність можна  простежити за такими показниками:

1. Чи виконує дитина  щоденні обов'язки без нагадувань (стелить ліжко, доглядає за своїм одягом, взуттям).

2.  Чи справу, яку  їй доручають або за яку  береться сама, доводить до кінця,  завершує; чи легко і часто  відволікається і не завершує  її.

3. Чи вміє розглядати  зразки, моделі, схеми, плани перед початком якогось заняття, а потім те, що сама зробила, звірити з планом, зразком (конструювання, мозаїка, лего, мазки, шиття, вишивання тощо).

4.  Чи вміє користуватись  правилами, виконуючи завдання.

5.  Чи вміє спершу  спланувати, як виконати роботу, а потім за цим планом її зробити.

V. Соціальна зрілість, готовність до співпраці з  учителем, з однолітками.

Показники, що свідчать про:

достатню соціальну  готовність до школи:

— уміє слухати дорослих, вислуховувати їхні міркування, виконувати завдання; звертатись по допомогу, з запитаннями.

— звертається до дорослих (батьків, вихователя), шукаючи підтвердження  своїм здогадкам, думкам, рішенням;

—  має друзів у  дворі, у групі дитсадка, серед  них 1-2 постійних;

—  у складних ситуаціях  бере на себе відповідальність, роль лідера;

—  володіє моральними і етичними нормами співжиття  у колективі: без нагадувань вітається, прощається, дякує, просить вибачення, уміє звертатись;

— уміє  чимось поділитись, попросити, допомагати, співчувати;

— уміє відповідно поводитись на вулиці, дотримуватися правил вуличного руху;

— уміє вдома наодинці відповідно себе поводити: гратись, виконувати завдання, взяти собі їжу, не відчиняти  двері незнайомим, уникати спілкування  з незнайомими тощо.

недостатню соціальну  готовність до школи:

— не вміє слухати дорослих, лякається, розгублюється, коли вихователь викликає, виявляє пасивність чи боїться  запитувати, звертатись по допомогу;

— не звертається до дорослих за підтримкою своїх думок; іноді  звертається із скаргами на когось.

— не має друзів, переживає, що його не запрошують до спільних справ;

—  виявляє риси егоїзму, невмотивованої агресії;

— не володіє достатньою мірою моральними і етичними нормами; виконує їх тільки під час нагадування, не всі — охоче.

— не вміє ділитись, виявляє  в таких ситуаціях пасивність або агресивність;

—  не усвідомлює небезпеки  і відповідальності, не виконує цих  правил;