Емпіричне дослідження мисленневих здібностей підлітків

 

Роса, немов розсипаний алмаз,

Дрижить на кожнім листі,

Трава - як ізмарагд, галуззя - як топаз,

В казковому намисті.

(Б. Лепкий)

 

Асоціації за контрастом допомагають нам визначити відмінності, протилежні якості, які підкреслюють специфіку певного об'єкта,

 

На двоє створено богом вино:

Розумним на радість, на згубу дурному;

Багатство - на двоє теж  дано воно:

На добро милосердним, на згубу скупому.

(І. Франко)

 

Ми встановлюємо зв'язки між предметами за їх суміжністю в  часі та просторі:

 

Повіє вітер по долині...

Встануть сердеги працювать,

Корови підуть по діброві,

Дівчата вийдуть воду брать...

(Т.Шевченко)

 

Отже, у психології асоціації  є суб'єктивним образом існуючих поза свідомістю людини зв'язків між  явищами і предметами об'єктивно  реального світу.

 

2. Класифікація теорій мислення

 

До числа найскладніших  наукових проблем, над якими працюють психологи, філософи та культурологи, належить проблема мислення, зокрема, питання визначення його сутнісних  механізмів, джерел активності та функціонування, методів розвитку та функціонування.

Однією з перших теорій, яка історично склалась і до наших  днів значно впливає на психологічну науку, є асоціаністська теорія. Її основи були закладені Гобсом і розвинуті  у ХІХ ст. в Англії Спенсером  та Беном, у Німеччині – Гербартом, Ебінгаузом і Вундтом, у Франції – Теном. В її основу покладено поняття асоціації, яка розумілась як зв’язок між елементами психічної діяльності – відчуттями, уявленнями та поняттями, які виникають під впливом повторення їх поєднань у часі та просторі. Процес мислення з цих позицій як потік складних асоціативних ланцюжків, які протікають у свідомості. Джерело створення ідей, згідно з цим трактування , пересувалося  у зовнішній світ, вилучалось із свідомості суб’єкта назовні. Енергія створення внутрішніх психологічних зв’язків між елементами мислення привносилось ззовні потоком зовнішньодетермінованого досвіду та відчуттів. Детермінованість свідомості і творчості підсвідомими процесами підкреслювалась психологами-фрейдистами.

Концепція вторинної, похідної природи  продуктів інтелектуальної діяльності розвивалась у руслі марксистської теорії відображення, в якій ідеї та поняття розглядались як відображення матеріального світу та суспільно-історичної практики (Маркс, Енгельс, Ленін та ін.).

Послідовне переведення  погляду на мислення як на потік  асоціацій стикається з невирішеними труднощами, перша з яких полягає  у неможливості пояснити механізм виникнення нових ідей, тобто таких утворень, які б не траплялись у минулому досвіді суб’єкта, який пізнає. На другу трудність вказав А. Н. Леонтьєв. Асоціаністська концепція не дає змогу зрозуміти, “яким чином асоціації, які утворюють розумові процеси, набувають вибіркового і цілеспрямованого характеру [23, с19].

Аби наблизитися до розуміння  процесів творчого мислення, необхідно відмовитися від уявлень про вторинність, пасивність та зовнішню детермінованість інтелектуальної діяльності та визнати за нею здатність до активної самодетермінованості. З цього посилання виникли психологічні теорії, які протистоять асоціаністському розумінню мислення. До них належать роботи вюрцбюргської школи (Ах, Кюльпе, Мессер) та гештальтпсихології (Вертгеймер, Келер, Коффка, Левін, Дункер) [23, с20].

Вчені, що належали до вюрцбюргської  школи, показали неможливість зведення внутрішніх розумових процесів до простого асоціювання словесних понять, їх цілеспрямованість і самодетермінованість, а також притаманну їм безобразність.

Представники гештальтпсихології розглядали у якості механізму творчого мислення переструктурування проблемної ситуації у свідомості суб’єкта, здійснюване не поелементно, а цілісно, у вигляді цілісної форми, “гештальта”.

У результаті такого переструктурування виявляються нові, до того приховані  у вихідній ситуації відносини і  властивості, які слугують основою для інтуїтивних прозрінь, творчих рішень та нових ідей. Процес цей не може бути виведеним з попереднього досвіду й асоціацій, він є результатом внутрішньої самодетермінуючої активності мислення [23, с20].

Близьким до викладеного  вище розуміння є інтуїтивістські теорії (представлені філософськи орієнтованими мислителями – Шеллінгом, Бергсоном та ін.). Бергсон протиставить інтуїцію логічному мисленню, вбачаючи її сутність у безпосередньому і цілісному розумінні об’єкта без попереднього навчання й логічного аналізу, шляхом “переплигування”через стадію дослідно-експериментального вивчення.

Різко антиасоціаністською  є теорія так званих “бісоціацій” (Кестлер, Роменець), у рамках якої розглядається  механізм утворення нових ідей з  ідей, які не пов’язані очевидною спільністю.

О. В. Губенко пропонує наступну класифікацію теорій мислення, в основу якої покладене джерело  енергії утворення продуктів  інтелектуальної діяльності – нових  понять, ідей та гіпотез. Згідно цієї ознаки теорії мислення

поділяються на епіфеноменолістичні та інтродетерміністичні [23, с20].

 

Таблиця 1.1

Класифікація теорій мислення.

ЕПІФЕНОМЕНОЛІСТСЬКІ                            ІНТРОДЕТЕРМІНІСТСЬКІ
Асоціанізм  (Спенсер, Гербарт, Вундт. Тен)	Верцбюргська школа (Ах, Кюльпе, Мессер)
Вульгарний матеріалізм (Бюхнер, Фохт, Моллешот)	Гештальтпсихологія (Вертгеймер, Келер, Коффка, Левін, Дункер)
Рефлексологія (Сеченов, Павлов, Бехтєрєв)	Інтуїтивізм (Бергсон)
Біхевіоризм (Торндайк, Уотсон)	Теорія бісоціацій (Кестлер, Роменець)
Фрейдизм (Фрейд та учні)

 

Епіфеномен – філософський та психологічний термін, що означає  явище, яке супроводжує у якості побічного продукту інше, фундаментальне явище, але не впливає на нього [23, с21]. До епіфеноменалістів належать усі психологічні теорії, які зводять інтелектуальну діяльність до процесів, що пасивно визначаються фізичними, матеріальними, поведінковими та іншими детермінантами. З числа розглянутих, до них належать асоціаністські, біхевіористські, фрейдистські, марксистські та рефлексологічні концепції.

Інтродетермінації – це самодетермінація, самоактивність. До інтродетермінованих О. В. Губенко відносить ті психологічні концепції, які визнають активну роль внутрішніх джерел самодетермінації мислення у процесах утворення нових ідей, понять та гіпотез. Сюди відносяться вірцбюргерська школа, гештальпсихологія, інтуїтивізм і теорія бісоціацій [23, с20-22].

 

3. Розвиток мисленневих здібностей (образного мислення, творчої уяви, розвитку інтелекту та логічного мислення).

 

Своєрідністю образного  мислення молодшого школяра є його наочно-дійовий характер. Формуючи образне мислення учнів означає виховувати потребу в знаннях, збагачувати дітей системою знань, умінь і навичок, сучасними способами пізнання навколишнього світу. Зараз, як ніколи, нашій країні потрібні люди, які вміють образно мислити. Одноманітне, шаблонне повторення одних і тих же дій відвертає потяг до навчання. Діти позбавляються радості відкриття і поступово можуть втратити здатність до творчості. Головна мета – формування у дитини вмінь керувати процесами творчості: фантазуванням, розумінням закономірностей, розв’язанням складних проблемних ситуацій.

Виділення окремих елементів  образу дозволяють дитині поєднувати деталі різних образів, вигадувати нові, фантастичні об’єкти або уявлення.

Формуючи образне мислення, діти зіставляють та порівнюють уявлення про видозміни однієї й тієї самої форми: листя може бути вузьким і широким, округлим, стрілоподібним, з плавним і ламким контуром; риби відрізняються довжиною тіла, формою хвоста, плавців, голови; людина може бути худорлява, висока чи низька.

Поступово діти переходять від зображування зовнішніх ознак до глибокого розуміння принципу будови того чи іншого об’єкта, підкреслюють найінформативніші риси створюваного образу. Образне сприймання творів мистецтва допомагає учням уявити характерні особливості явищ навколишньої дійсності.

У процесі сприймання образного мислення творів мистецтва, увага дітей зосереджується на особливостях художнього образу відповідно до завдань  уроку: передача характеру форм, просторових  відношень між предметами (об’єкти розташовані ближче – більші, далі - менші); загороджування об’єкта об’єктом; передача простору (вигин простору, різноманітність співвідношення землі і неба, відкритий і закритий горизонт, оточення).

Найважливішою умовою формування образного мислення учнів молодшого шкільного віку є наочність навчання (макети, ілюстрації, малюнки, технічні засоби).

Врахування особливостей мислення учнів є важливою передумовою  успішної організації навчального  процесу на всіх етапах шкільного  навчання, зокрема в роботі з молодшими школярами. Адже від того наскільки оптимально розвивається їхнє мислення, у звичайній мірі залежить наступний розвиток школяра. Саме так формується образне мислення, творча уява, розвиток інтелекту та логічне мислення молодших школярів. 

 

 

Розділ 2

 

Емпіричне дослідження мисленневих здібностей підлітків

 

2.1. Методи і організація дослідження

 

У роботі  використані методики, направлені на дослідження як спільного рівня розвитку підлітків, їх здібності до навчання, аналізуючи які можна охарактеризувати окремі особливості мислення дитини. Це наступні методики:

Методика  «Бракуючі букви в словах» 

Мета даної методики: досліджувати швидкість протікання розумового процесу в підлітковому і юнацькому віці (динамічна характеристика мислення)

Дана методика проводилася  індивідуально, зачинаючи з підліткового віку.

При проведенні методики використовувалося  наступне устаткування: секундомір, бланки з лавами слів, послідовник  тих, що пред'являються учневі.

Стімульний матеріал, що пред'являється учневі в строгій послідовності від 1 до 5 :

 

 

1.                              2.                          3.                         4.                       5.

1. п-ро                 1.д-р-во               1.п-л-а                 1.з-о-ок            1.с-я-о-ть
2. г-ра                  2.з-м-к                 2.о-р-ч                 2.к-и-а              2.к-с-а-ник
3. п-ле                 3.к-м-нь               3.к-р-он               3.с-е-ло            3.у-и-е-ь   
4. к-са                  4.с-р-й                 4.з-р-о                  4.к-ы-а             4.а-е-ь-ин 
5. т-ло                  5.н-в-д                 5.в-с-ок                5.т-а-а              5.с-а-ц-я
6. п-ла                  6.х-л-д                 6.с-г-об                6.к-у-ка            6.ч-р-и-а
7. в-ра                  7.п-с-к                  7.в-т-а                  7.с-а-ка            7.к-п-с-а
8. с-жа                  8.к-з-л                  8.п-д-ак                8.т-у-а             8.т-у-о-ть
9. д-ша                  9.з-л-нь               9.п-р-а                  9.с-а-а             9.с-е-о-а
10. р-ка                  10.т-л-га              10.б-л-он              10.п-е-а           10. к-н-о-а

 

 

ключ:

1.                               2.                            3.                           4.                       5.

1. перо                  1.дерево                 1.палка                 1.звонок            1.святость
2. гора                   2.замок                   2.обруч                2.книга              2.кустарник
3. поле                 3.камень                 3.картон               3.стекло            3.учитель
4. коса                   4.сарай                   4.зерно                 4.крыса             4.апельсин
5. тело                   5.невод                  5.восток                5.трава              5.станция
6. пуля                   6.холод                  6.сугроб                6.кружка          6.чернила
7. вера                   7.песок                   7.ветка                  7.сказка            7.капуста
8. сажа                  8.козел                   8.пиджак              8.труба              8.трусость
9. душа                  9.зелень                  9.пурга                 9.слава              9.слепота
10. река                   10.телега                 10.балкон            10.пчела            10.контора