Емпіричне дослідження мисленневих здібностей підлітків

 

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………..	3
Розділ 1. Постанова проблеми дослідження теоретичного матеріалу по проблемі мислення та теоретично-методологічні основи дослідження мислення………………………………………….	6
1.1. Мислення та мисленневі  здібності………………………………..	6
1.1.1. Визначення мислення……………………………………….	6
1.1.2. Види мислення………………………………………………	57
1.1.3. Форми мислення…………………………………………….	9
1.2. Процес мислення……………………………………………………	11
1.2.1. Мислення та мисленневі  здібності…………………………	11
1.2.2. Психологія процесу мислення……………………………...	14
1.2.3. Фізіологія процесу  мислення……………………………….	16
1.3. Класифікація теорій  мислення…………………………………….	18
1.4. Розвиток мисленневих здібностей (образного мислення, творчої уяви, розвитку інтелекту та логічного мислення) ………………	21
Розділ 2. Емпіричне дослідження мисленневих здібностей підлітків……………………………………………………………	23
2.1. Методи і організація  дослідження………………………………...	23
2.2. Аналіз і інтерпретація  результатів………………………………...	26
2.2.1. Обробка і аналіз  результатів тестування за методикою «Бракуючі букви в словах»……………………………………….	26
2.2.2. Обробка і аналіз  результатів тестування за методикою  «Вербальний лабіринт»……………………………………………	32
2.3. Висновки за результатами  дослідження………………………......	33
Висновки……………………………………………………………………..	35
Список використаної літератури…………………………………………	37

 

 

Вступ

Пізнання навколишнього  світу починається з відчуттів, сприймань і породжує людське  мислення. Воно супроводжує усі розумові процеси людини. Саме мислення забезпечує нам можливість виходу за межі чуттєвого, розширює межі та глибину нашого пізнання, відображає суттєві зв'язки і відношення між предметами, через відоме веде нас до невідомого. За своєю природою ми розумні істоти, на цьому наголошував французький філософ Ж.Сартр: «Мої думки - це я сам. Ось чому я не можу спинитись! Я існую, бо я думаю, а не думати я не можу».

Мислення - необхідна  умова щастя, воно дає нам велику насолоду, пробуджує смак до прекрасного  та великого, позбавляє людину лінощів  і нудьги. Г. Сковорода зазначав: «Пізнаєш істину - ввійде тоді у кров твою сонце». До розумової діяльності нас спонукають здебільшого проблемні ситуації, які є вихідним моментом мислення. Це ніби внутрішній конфлікт між знанням та незнанням. Причини виникнення проблемної ситуації - недостатність інформації, знань. Наявна проблема активізує людське мислення. Філософія трактує мислення як соціальне зумовлений процес, якість якого змінюється під час розвитку. Сенека передбачав: «Прийде час, коли нащадки наші будуть дивуватися, що ми не знали того, що так очевидно». Сьогодні це зрозуміло, адже інформаційний запас людства, набутий за час його існування завдяки мисленню, значно розширився.

Процес мислення вивчає не лише філософія, а й логіка, кібернетика, лінгвістика. Особливе місце серед цих наук посідає психологія. Вона не тільки констатує та описує, але й пояснює мислення індивіда: його природу та перебіг; за яких умов, як і чому з'являється думка, як вона розвивається і вдосконалюється; розкриває закономірності мислення та причини його перебігу.

 

 

Мислення тісно пов'язане  з чуттєвим пізнанням, яке є джерелом мислення, його основою. Через відчуття та сприймання мислення безпосередньо  зв'язане з навколишнім світом і є його відображенням. Але в  процесі мислення людина виходить за межі чуттєвого пізнання, розкриває такі явища, які не можна безпосередньо сприйняти. Геракліт стверджував, що думкам доступні глибинні пласти буття, доступне те, що відчуття сприйняти не можуть. Він зазначав, що логос (людське мислення) перебуває в постійному контакті з об'єктивним космічним логосом (світовим розумом). Сьогодні ця думка частково підтвердилася.

Актуальність даного дослідження полягає в тому, що при виявленні у підлітків у деяких мисленневих здібностей нижче норми можна приділити особу увагу їх розвитку.

Отже, темою  курсової роботи є «Особистісна зумовленість мислення».

Об'єкт дослідження - підлітки обох статей у віці 13 - 17 років в кількості 15 чоловік, учні ООШ №4 м. Миколаїв (директор Аббас Н.А.).

Предмет дослідження – мисленневи здібності досліджуваних в підлітковому віці.

Мета дослідження - отримання і аналіз експериментальних даних по мисленневим здібностям групи досліджуваних;

Завдання дослідження:

Вивчення теоретичних  і експериментальних підходів до дослідження мислення та мисленневих  здібностей різних авторів;

Вибір методики дослідження;

Проведення  тестування;

Аналіз отриманих  результатів;

Виводи за результатами тестування.

Теоретико-методологічну основу курсового дослідження склали праці таких вчених як Рубинштейна С.Л., Маслова А.С., Лихачёва Б., Виготський Л.С. Гальперина П.Я. та інш.

Практичне значення роботи полягає в тому, що результати дослідження можуть бути використані у підготовці до семінарських занять, а також для розробки матеріалів конференцій, спецкурсів.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двух розділів, висновків, списку використаної літератури. Бібліографія налічує  30 джерел.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1

 

 Постанова проблеми дослідження теоретичного матеріалу по проблемі мислення та теоретично-методологічні основи дослідження мислення

 

1.1. Мислення  та мисленневі здібності

 

1. Визначення мислення

 

Пізнавальна діяльність людини починається з відчуттів  і сприймань. Відображаючи дійсність  на чуттєвому рівні за участю аналізаторів, людина одержує різнобічну інформацію про зовнішні властивості та ознаки предметів, які фіксуються в її свідомості у формі звукових, просторових, часових, смакових, дотикових та інших уявлень. Проте такої інформації про навколишній світ людині не достатньо для задоволення різноманітних потреб практичної діяльності, яка потребує практичного і всебічного знання об’єктів, з якими доводиться мати справу. Вичерпні знання про об’єкти дійсності, їх внутрішню, безпосередньо не дану у відчуттях і сприйманнях сутність людина одержує за допомогою мислення – вищої абстрактної форми пізнання об’єктивної реальності [12, с155].

Мислення – це передусім психічний процес самостійного пошуку й відкриття суттєво нового, тобто процес опосередкування та узагальнення відображення дійсності під час її аналізу й синтезу, що виникає на основі практичної діяльності й досвіду [22, с12].

 

 

 

 

2. Види мислення

 

Виділять наступні види мислення:

  - наочно-дійове;     - теоретичне;

  - наочно-образне;    - практичне;

  - словесно-логічне.    - творче.

Перехід від наочно-дійового через наочно-образне до словесно-логічного мислення виявляє його онтогенез, тоді як інша класифікація за основу бере характер задач.

Наочно-дійове мислення – це розв’язування задач, поданих у наочній формі, шляхом практичних дій. Цей вид мислення виявляють деякі тварини. Так, змінюючи співвідношення елементів ситуації, в якій перебуває, дістає потрібний їй предмет.

У дитини наочно-дійове мислення є першим кроком до опосередкованого пізнання свого оточення.

Наочно-образне (образне, просторове)  мислення – це розв’язування задач шляхом ідеального перетворення їх умов. Дитина чотирьох-шести років, не маючи можливість діяти практично, здатна оперувати образом об’єкта, що викликав інтерес. Проте він ще не виходить за межі її сприйняття.

Словесно-логічне мислення – це провідний засіб теоретичного освоєння дійсності, що інтенсивно формується під час оволодіння дітьми науковими поняттями в процесі навчання. Воно має вигляд міркування, і здійснюється шляхом таких мисленневих дій, як аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, абстрагування, порівняння.

Теоретичне  мислення можна вважати різновидом словесно-логічного. Це засіб цілеспрямованого теоретичного освоєння дійсності, відтворення її у поняттях. Теоретичне мислення спрямоване, як правило, на побудову узагальненого і значною мірою усвідомленого образу світу. Двома його формами є дискурсивне (від лат. discursus – міркування, досвід, аргумент) та інтуїтивне мислення.

Дискурсивне мислення – це розгорнуте в часі міркування за допомогою умовиводів – способів логічного зв’язку суджень. Останні складаються із засновків та висновку. Умовивід здійснюється шляхом індукції (від лат. inductio – наведення) – від менш загальних до більш загальних суджень або ж дедукції (лат. deductio від deduco – виводжу) – застосування вже відомого до нових випадків.

Проте і дискурсивне  мислення має неусвідомлені компоненти. Коли ж такі компоненти домінують, воно набуває вигляду інтуїції (лат. intueor – пильно дивлюся) – нібито безпосереднього  і майже раптового акту пізнання, що здійснюється без достатньо логічних підстав.

Практичне мислення генетично пов’язане з наочно-дійовим, але за механізмами здійснення нагадує теоретичне, тобто також може бути як дискурсивним, так і інтуїтивним. Проте, на відміну від теоретичного, воно є засобом розв’язання конкретних задач та передбачає внесення якихось дій у дійсність.

Практичне мислення може мати вигляд технічного (обслуговує процес створення і вдосконалення людиною  технічних об’єктів) чи оперативного (розв’язання задач, що виникають  під час управління технічними об’єктами) мислення.

Творче (продуктивне) мислення може бути наочно-образним або словесно-логічним, дискурсивним або інтуїтивним, теоретичним або практичним. Це головне знаряддя творчості, спосіб розв’язання оригінальних і складних задач. Зрештою, це мислення, продуктом якого є принципово новий або вдосконалений образ того чи іншого аспекту дійсності [6, с307].

Кожен вид мислення реалізується за допомогою певних психологічних  механізмів – складників процесу  мислення.

 

 

3. Форми мислення

 

Людина пізнає світ логічним шляхом, за допомогою органів чуття, свої знання формує у вигляді понять.

Поняття - форма мислення, що відображає істотні властивості, зв'язки, виражені словом чи групою слів. Поняття є загальні та часткові, конкретні та абстрактні, емпіричні й теоретичні.

Емпіричне поняття формуються на основі порівняння; теоретичні – на основі встановлення об'єктивних зв'язків між загальним та індивідуальним. Формування кожного нового поняття вимагає перевірки, уточнення, аналізу з метою встановлення його істинності.

У понятті загальне й  спеціальне призначення предмета виражені в одному слові. Це не конкретний образ, на відміну від сприймання, а узагальнення, де в одному слові відображаються наші знання про предмет чи цілу групу предметів (наприклад, "книга", "суспільство" "Всесвіт").

У процесі діяльності, навчання ми поступово оволодіваємо цілою системою понять. Велику роль при цьому відіграє наочність. Різна  кількість часу потрібна особистості  для оволодіння тими чи іншими поняттями. Іноді все життя можна розкривати суть окремих понять.

Чимало досліджень проведено  П.Гальперіним, В.Давидовим, Г. Костюком, О. Леонтьєвим, Н.Менчинською, Р.Натадзе, Д.Ельконіним та іншими для з'ясування закономірностей, послідовності, умов формування понять у процесі шкільного навчання. Для формування творчого мислення особистості важливо поставити студента в умови першовідкривача, дослідника доступних для нього понять. Зміст понять розкривається в судженнях.

Судження - форма мислення, яка відображає зв'язки між предметами та явищами, ствердження чи заперечення чогось.

Виділяють загальні, часткові та поодинокі судження. Судження є  істинні та хибні. Істинні - це ті, що перевіряються часом, обставинами, практикою. Судження існує в слові. При конструюванні тих чи інших суджень велике значення мають як логіка, розум, так і почуття та емоції.