Емоційний розвиток і його значення у соціальному вихованню дитини

 

 

Таблиця 2.2.

Рівень моральної саморегуляції молодших школярів

Розвиток моральної саморегуляції	Хлопчики %	Дівчатка %	Загальний показник %
Низький рівень моральної саморегуляції	7,69	0	7,69
Сформована моральна саморегуляція	69,23	92,31	80,77
Емоційна залежність	0	7,69	7,69
Поєднання моральної саморегуляції і агресивності	23,08	0	23,08

 

Як  видно  з  таблиці  2.2. 80,77%  молодших  школярів  виявили  високий рівень  розвитку  моральних  почуттів;  у  23,08%  спостерігаються  одночасно прояви і високого, і низького рівня моральної саморегуляції; 7,69% показали залежний  тип  моральної  саморегуляції  та  7,69%  мають  низький  рівень моральної саморегуляції. Виявлено також, що дівчатка загалом мають вищий рівень  розвитку  морального  компонента  емоційної  сфери  порівняно  із хлопчиками.  На  нашу  думку,  це  свідчить  про  те,  що  у  ситуації  негативної вчинку  зі  своєї  сторони  вони  відчувають  емоції  сорому,  провини,  але розуміють,  що  вчинили  погано,  образили  іншого  та  прагнуть  виправити ситуацію, попросити пробачення. У групі хлопчиків також діти відчувають емоції сорому і провини, але при цьому також схильні і до агресії, тобто у них моральні  емоції  знаходяться  у  протиріччі  із  агресією  та  відчуттям задоволення від того, що вони ображають інших. Слід відзначити, що серед хлопчиків  відповіді  агресивного  типу  в  цілому  зустрічались  частіше, ніж  у дівчаток, але все-таки було більше відповідей про соціального типу. На нашу думку,  це  пов’язано  з  тим,  що  хлопчикам  загалом  притаманна  більша агресивність,  ніж  дівчаткам,  таму  моральна  сторона  емоцій  у  них розвивається дещо нижчими темпами.

З метою вивчення розвитку інтелектуальних почуттів  було проведено методику оцінки  емоційного  відношення  до  процесу  навчання  в  школі. Результати за дослідження представлені у таблиці 2.3.

Таблиця 2.3.

Рівень розвитку інтелектуальних почуттів молодших школярів

Рівень розвитку інтелектуальних почуттів	Хлопчики %	Дівчатка %	Загальний показник %
Позитивні інтелектуальні емоції	69,23	92,31	80,76
Середні показники	23,08	0	11,54
Негативні інтелектуальні емоції	15,38	7,69	11,54

 

Як видно з таблиці 2.3., 80,76% молодших школярів мають позитивну настроєність  на  навчання, 11,54%  мають  як  позитивні,  так  і  негативні почуття  відносно  навчального процесу;  у 11,54%  переважають негативні відчуття. Це свідчить, що діти бажають добре навчатись, добре налаштовані на  вивчення  уроків  на  бояться  відповідати,  а  отже,  мають  достатньо розвинені  емоційні  почуття. Проте  зустрічаються  школярі, які виявили високий рівень тривожності у зв’язку із навчальним процесом, тобто думки про  необхідність  відповідати  на  уроках,  особливо  біля  дошки пов'язаний  з сильними  емоційними  переживаннями.  Крім  того  негативні  переживання частіше виявляються у хлопчиків. На нашу думку, такі результати свідчать, що  інтелектуальні  почуття  молодших  школярів  є  на  етапі  формування, загалом діти відчувають позитивні емоції відносно процесу навчання. Разом з тим,  у  хлопчиків  інтелектуальні  почуття  розвиненні  дещо  менше.  На  мою думку,  це  може  бути  пов’язане  із  реальною  навчальною  успішністю школярів.  Можливо,  деякі  діти  мали  вже  мали  досвід  негативного оцінювання  власної  навчальної  діяльності  і  тому  відчувають  підвищену тривогу.

Узагальнюючи  отримані  дані  слід  відзначити,  що у  віці  7-8  років емоційний  розвиток  вищий  у  дівчаток.  Вони  краще  вчуваються  у  емоційні стани  інших  людей,  розпізнають  їх  емоції  в  різних  ситуаціях  взаємодії. Дівчатка  також  випереджають  хлопчиків  у  розвитку  моральних  та інтелектуальних  почуттів.  Слід  також  відзначити,  що  моральна  поведінка, почуття  сорому і  провини  хлопчиків  часто  входить  у  них  в  протиріччя  із емоціями агресії, в той час як дівчатка значно менше проявили агресивності, але мають вищий рівень страху перед покаранням. Необхідно також звернути увагу, що деякі учні показали значно нижчі результати емоційного розвитку, особливо  стосовно  інтелектуальних  почуттів,  ставлення  до  навчальної діяльності. Тому слід приділити підвищену увагу розвиваючій роботі з ними.

 

РОЗДІЛ 3. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО РОЗВИТКУ ЕМОЦІЙНОЇ СФЕРИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

 

3.1 Ігри та  вправи, спрямовані на впізнання  емоцій

 

Відповідно  до  результатів  психодіагностики  емоційного  розвитку молодших  школярів  нами  було  підібрано  ряд  засобів,  спрямованих  на ознайомлення з різними емоціями і почуттями, розвиток уміння розпізнавати емоції оточуючих  людей, подолання  страхів, розвиток моральних почуттів.

Наведені нижче завдання допомагають дитині не тільки урізноманітнити свої почуття і переживання, а й розвивають інтелектуальну сферу, так як задіють такі розумові операції, як виділення властивостей, порівняння, аналіз, синтез і т. д.

1) Класифікація  емоцій

 Ведучий дає інструкцію: «Кожна людина відчуває різні почуття, такі як страх,  гнів,  смуток,  злість,  радість,  захоплення,  веселощі,  гордість  і  безліч інших. Спробуйте розділити ці мною емоції на дві групи». Після спільного обговорення діти дають відповідь. Незалежно від його правильності, ведучий ставить запитання «Чому?» і підводить дітей до поділу всіх людських емоцій на позитивні і негативні.

2) Розрізнення  емоцій

 «Чим  різняться   між  собою  негативні   емоції?  А  позитивні?»  Не  тільки діти, а й дорослі зазвичай важко відповісти на ці питання. Ведучий пропонує наступну гру: «Я назву вам два негативних стану, а потім буду називати різні властивості цих  станів.  А  ви  спробуєте  відгадати,  яке  властивість до якого стану більше підходить».

Приклад. Стани гніву  і печалі. Як ви думаєте, що легше, а що важче? Що м'якше,  а  що  жорсткіше?  Що  швидше,  а  що  повільніше?  Що  гостре,  а  що тупе?  Пропонується  до  десяти  пар  властивостей.  Пари  емоційних станів підбираються  провідним  так,  щоб  між  собою  порівнювалися  або  дві негативних, або дві позитивних емоції. Ознаки, пропоновані для порівняння, обов'язково  повинні  бути  конкретними,  тобто  сприймаються  будь-яким  з органів  чуття. Зовсім  не  обов'язково,  щоб думка  всіх  учасників  групи  по кожному пункту повністю збігалося.

3) Відгадування  почуттів

 У  наступній   грі  дітям  пропонується  з  великого  набору  всіляких предметів вибрати ті, які мають такі ж властивості, як якесь з переживань, проаналізованих  у  попередній  грі  (якщо  немає  відповідних  предметів  або іграшок,  можна  просто  їх називати).  Решта  учасники,  дивлячись  на  обрані предмети, повинні відгадати, який стан загадав що водить [6].

4) «Печера страхів»

Спрямованість: особистісно-емоційні особливості. Коректувальна задача: диференціація тривожності і страхів, їх первинна стабілізація.

Засоби: образотворчі, експресивні, вербально-комунікативні.

Форма: індивідуальна.

Матеріал:

1. Ескіз «печера страхів».

2. Кольорові олівці (фарби,  фломастери).

Хід заняття:

Частина 1. Малюнок

Дитині  пропонується  для  розгляду  ескіз  малюнка «печера  страхів». Потім вводиться інструкція по казковому змісту ескіза і установка на образне (що об'єктивується) зображення страхів.

Інструкція задається  психологом у вільній формі.

Частина 2. Бесіда

Коли  малюнок  закінчений,  дитині  пропонується  розповісти  про зображені образи і емоційні переживання в процесі малювання.

Стимулюючі питання:

32

а)  Хто/що  це?  Чому він/вони  страшні?  Кого він/вони  лякають?  Як? Коли? А ти їх / його боїшся? Чому? Його/їх можна перемогти? Як?

б) Що ти відчував, коли малював? Що згадував? Про що думав?

в) Чому вибрав ці кольори, лінії?

Частина 3. Експресивна  паузаДитині  пропонується  зобразити  страхи  пантомімічними  і  мімічними засобами [10, с. 114].

 

3.2. Вправи на розвиток експресії

 

1)  «Впізнай  лице». Спрямованість:  емоційний розвиток.  Корекційна мета:  активізація  довільної  експресії,  механізмів  сприйняття  і  ідентифікації емоційних  станів.  Засоби:  експресивні. Форма:  групова  (чотири  дитини). Матеріал: 1.  Фотографії  осіб  людей  в  різних  емоційних  станах.  Основний набір – чотири  емоційні  модальності  (радість,  страх,  печаль,  гнів).  При ускладненнях  кількість  фотографій  (емоційні  модальності)  розширяється. Надається  один  набір  на  групу учасників. 2.  Піктограми  (схематичні зображення емоцій). Основний набір – чотири картки із заданими емоціями. При ускладненнях  вводяться  провокаційні  піктограми.  Кількість  наборів визначається числом учасників.

Хід  заняття:  Діти  розсаджуються  за  столом  так,  щоб  бачити  обличчя один  одного.  Психолог  розкладає  на  столі  фотографії  зображенням  вниз. Кожна дитина вибирає собі одну фотографію, прагнучи не показувати один одному, і розглядає її якийсь час. Потім, слідуючи інструкції, діти поодинці «загадують»  мімікою  задану  фотографією  емоцію.  Замість  «відгадки»  інші вибирають одну з розкладених перед ними піктограм і показують потрібну картку.  Дитина,  що  «загадала  обличчя»,  називає  правильну  відповідь  і показує  фотографію.  Психолог  допомагає  дітям  при  утрудненнях  у відтворенні  і  визначенні  (пізнанні)  емоцій. Можлива модифікація даного заняття  з  використанням  пантомімічних  засобів  («загадка  образу»). [10,  с. 115].

2) Зображення  емоційних станів тваринок. Дітям потрібно зобразити якусь  тварину  в  якомусь  стані.  Наприклад,  «переляканий  заєць»,  «сумна мавпочка», «розгніваний слон», «веселий ведмідь» і т. д. Потім за допомогою поз,  жестів,  міміки  спробувати  передати  різні  емоційні  стани  людини так, щоб члени групи здогадалися, що це за стан.

3)  Театралізація. Остання гра як  би  включає в себе  всі елементи попередніх з підключенням звукового ряду. Кожна дитина повинна зробити маленьку  театральну  сценку  під  назвою  «Кімната  смутку»,  «Кімната впевненості»,  «Кімната  роздратування»,  «Кімната  веселощів»  і  т.  п.  У «кімнаті»  повинні  бути  предмети,  що  відображають  властивості  обраного дитиною стану, сам дитина повинна прийняти позу, яка відображатиме цей стан  і  підібрати  з  різних  запропонованих  варіантів  звукове  та  музичний супровід, який, на його погляд, найкраще відображає дане почуття.

Попередньо  слід  провести  підготовче  заняття, на  якому  діти  навчаться розрізняти  сумну  і  веселу  музику,  швидку і  повільну,  легку  і  важку  і  т.  д. Цим  завданням  добре  закінчувати  корекційну  роботу,  так  як  із запропонованих  дітьми  сценок  влаштовується  «випускний  спектакль»,  на який  запрошуються  глядачі  (родичі,  знайомі).  Після  «вистави»  дітям вручаються пам'ятні сувеніри, призи. У цілому останнє заняття нагадує обряд ініціації [30].

4) Тренування  емоцій. Попросіть дитину:

Посміхнутися                                                         Позлитися

як кіт на сонці;                                                     як дитина, у якого забрали морозиво;

як саме сонце;                                                      як два барана на мосту;

як Буратіно;                                                            як людина, яку вдарили;

як хитра лисиця;

як радісна людина;

як ніби він побачив диво

 

Злякатися                                                                Втомитися

як дитина, яка загубилася в лісі;                         як тато після роботи;

як заєць, що побачив вовка;                                як людина, що підняла великий вантаж;

як кошеня, на якого гавкає собака;                      як мурашка, що притяг велику муху

 

Відпочити

як турист, який зняв важкий рюкзак;

як дитина, яка багато потрудився, але

допоміг мамі;

як втомлений воїн після перемоги.

5)  Танець  морських  хвиль. Учасники  шикуються в одну  лінію і

 розбиваються  на  перший  і  другий.  Ведучий – «вітер» – включає  спокійну музику  і  «диригує»  хвилями.  При  піднятті  руки  присідають  перші  номери, при  опусканні  руки – другі.  Море  може  бути  спокійним – рука  на  рівні грудей. Хвилі можуть бути дрібними, можуть бути великими – коли ведучий плавно рукою показує, кому присісти, кому встати. Ще складніше, коли хвилі перекочуються: по черзі піднімаються вище й опускаються нижче.

6) Етюд «Насос  і надувна лялька». Діти розбиваються на пари. Один – надувна лялька, з якої випущений повітря, – лежить на підлозі в розслабленій позі  (коліна  і  руки  зігнуті,  голова  опущена).  Інший – «накачувати»  ляльку повітрям  за  допомогою  насоса – ритмічно  нахиляється  вперед,  на  видиху вимовляє: «С-с-с». Лялька повільно наповнюється повітрям, розпрямляється, твердне-вона надута. Потім ляльку «здувають», несильно натиснувши їй на живіт,  повітря  поступово  з  неї  виходить  зі  звуком:  «С-с-с».  Вона  знову «опадає». Діти в парі міняються ролями [6].

7)  «Через  скло». Дітям пропонується  сказати що-небудь  один  одному жестами, представивши що вони відокремлені один від одного склом, через яке  не  проникають  звуки.  Тему  для  розмови  можна  запропонувати, наприклад, «Ти забув надіти шапку, а на вулиці дуже холодно» чи «принеси мені  склянку  води,  я  хочу  пити»,  або  дитина  сама  придумує  своє повідомлення.