Емоційний розвиток і його значення у соціальному вихованню дитини

Житомирський Державний Університет  імені Івана Франка

Навчально Науковий Інститут педагогіки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

 

 

ЕМОЦІЙНИЙ РОЗВИТОК І  ЙОГО ЗНАЧЕННЯ У СОЦІАЛЬНОМУ ВИХОВАННЮ  ДИТИНИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконав:                                                                      студентка 3 курсу 31 групи

                  ННІ педагогіки

                  Ілючок Ольга Миколаївна

 

Науковий керівник:                                                кандидат психологічних наук

 доцент Дубравська Н.М.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Житомир 2011

ЗМІСТ

 

ВСТУП................................................................................................................... 3

 

РОЗДІЛ 1. Теоретичний  аналіз емоційного розвитку у дитячому віці ........... 6

1.1. Поняття емоцій  та емоційного розвитку ..................................................... 6

1.2. Вікові аспекти  емоційного розвитку школяра............................................. 9

1.3. Особливості емоційного розвитку  у молодшому шкільному віці........... 12

 

РОЗДІЛ 2. Експериментальне вивчення емоційного розвитку дітей молодшого шкільного віку.................................................................................. 17

2.1. Опис методик дослідження.......................................................................... 17

2.2. Аналіз результатів дослідження................................................................... 26

 

РОЗДІЛ 3. Рекомендації щодо розвитку емоційної сфери молодших школярів........30

3.1 Ігри та вправи, спрямовані  на аналіз різноманітних емоцій...................... 30

3.2. Вправи на розвиток експресії ...................................................................... 32

3.3. Засоби розвитку моральних  почуттів ......................................................... 35

3.4. Розвиток навичок емоційної саморегуляції ............................................... 36

 

ВИСНОВКИ ......................................................................................................... 38

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ..................................................................................... 40

ДОДАТКИ ……………………………………………………………………….43 
ВСТУП

Актуальність  теми. Соціальне виховання дітей є однією  з важливих складників суспільного життя. На думку Ю.І.  Пастир, соціальне виховання створює  сприятливі  умови і  можливості  для  оволодіння  людиною необхідними,  з  точки  зору  суспільства,  соціальними,  духовними  і емоційними  цінностями  (знаннями,  переконаннями,  вміннями,  нормами, взаєминами,  зразками  поведінки),  сприяє  формуванню  самосвідомості, самовизначення, самореалізації,  самоствердження [23]. Отже,  головним завданням соціального виховання у будь-якому суспільстві є створення умов для досягнення його членами саме позитивної соціалізації.

Сучасна  дитина  зростає  в  епоху  великих  економічних, політичних, моральних трансформацій, переосмислення деяких цінностей, перманентної нестабільності  у  суспільстві,  нечітко  визначених,  а  часто  і різновекторних вимог  з  боку  дорослих.  Виховання  емоційно  розвиненої  особистості, її переживань і  почуттів,  починаючи  з  перших  років  життя,  залишається важливим завданням для батьків і педагогів, що є не менш, а в певному сенсі і  більш  важливим,  аніж  виховання  розуму  та  формування  в  дитини  різних умінь  і  навичок.  Адже науковці  відзначають,  що  молодший  школяр  може діяти  за  усвідомленням  зобов’язань,  але  основна  його  вольова  активність породжується безпосередніми емоціями та інтересами…” [12, с. 4].

Г.  Бурменська,  Р.  Овчарова,  Н.  Самоукіна,  Л.  Соболєва та інші відмічають, що останнім часом типовими проявами порушень в емоційному розвитку молодшого школяра є підвищений рівень тривожності, схильність до страхів та почуття неспокою. Ознаками цих проявів є такі: байдужість до навчання  та  до  оцінки вчителя; перевага  неспецифічних  форм  емоційної регуляції  (пасивність, безініціативність, депресія); високий  рівень хвилювання  під  час  відповіді, виконання  завдання; розгубленість  при найменшому  зауваженні  вчителя; обмеженість  контактів  з  ровесниками  й відтак – страх  перед  школою; прояви  афективної  поведінки – впертості, негативізму, плаксивості, забіякуватості,  демонстративної  непокори, конфліктності.  Всі  ці  спостереження  свідчать  про  необхідність  підвищеної уваги  психологів  та  педагогів  до  емоційного  розвитку школярів,  що  і зумовила вибір теми нашого курсового дослідження

Об’єкт  дослідження: емоційний розвиток дитини.

Предмет дослідження: значення та особливості емоційного розвитку в процесі соціального виховання молодших школярів

Мета  дослідження:  розкрити  значення  емоційного  розвитку  у соціальному вихованні молодших школярів

Завдання  дослідження:

1. здійснити теоретичний  аналіз проблеми емоційного розвитку  дитини;

2. уточнити  особливості   емоційного  розвитку  в  молодшому  шкільному віці;

3. розкрити роль емоційного  розвитку у соціальному вихованні  молодших школярів;

4. підібрати  та  надати  рекомендації  щодо  використання  ігрових  та літературних засобів розвитку емоційної чфери учнів молодших класів..

Гіпотеза  дослідження:  учні  молодшого  шкільного  віку характеризуються активним розвитком емоційної сфери, у них формуються моральні  та  інтелектуальні  почуття.  На  нашу  думку  дівчатка  частіше  і виявляють  власні  емоції  та  відгукуються  на  емоції  інших людей,  ми припускаємо,що  дівчатка дещо випереджають  хлопчиків  у  емоційному розвитку.

Методи  і  методики  дослідження теоретичний аналіз  проблеми  на підставі  вивчення психолого-педагогічної  літератури,  моделювання комплексу умов, форм і методів підвищення емоційного розвитку молодших школярів;  констатуючий  експерименти,  що  містив тестування  та  інтерв’ю, кількісний та якісний аналіз результатів.

Експериментальна  база дослідження: в дослідженні прийняли участь 26  учнів 2  класів ЗОШ № 21 м.  Житомир за  адресою ул.  1 Травня,  6-а. Вибірка складалась із 13 хлопчиків та 13 дівчаток віком 7-8 років.

Теоретичне  значення  дослідження: розкрито  сутність  і зміст емоційного  розвитку,  уточнено  особливості  і  умови  емоційного  розвитку молодших школярів.

Практичне  значення  дослідження:  підібрано комплекс  методик діагностики  та  проведено  експериментальне  дослідження  емоційного розвитку  молодших  школярів,  розроблено  ряд  практичних  рекомендацій щодо  емоційного  розвитку  молодших  школярів  у  процесі  їх  соціального виховання.

Надійність  і  вірогідність  результатів дослідження забезпечується комплексом  методик,  які  були  стандартизовані  та  апробовані  на значних вибірках  досліджених,  використанням  загальнонаукових  методів теоретичного аналізу.

Структура і обсяг роботи: курсова робота складається із вступу, трьох розділів,  висновків,  списку  літератури  та  додатків. Загальний обсяг роботи становить 42  друкованих  аркуші,  містить 4  таблиці.  Список  літератури складає 31 джерело. Робота містить 4 додатки.

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ЕМОЦІЙНОГО РОЗВИТКУ У ДИТЯЧОМУ ВІЦІ

 

 

1. Поняття емоцій та емоційного розвитку

 

Так, емоційна  сфера  дитини  охоплює  сукупність  емоцій  як  особливих психічних  процесів  і  станів,  пов’язаних  з  потребами  й  мотивами,  а  також почуття  як  стійкі  емоційні  ставлення  до навколишньої дійсності та відображення емоційної сторони духовного світу особистості, що зростає [29, c.  23].  Можна також сказати,  що  ця  сфера являє  собою  сукупність  таких психічних процесів, які виражаються у формі її переживання, ставлення до матеріальних  і  духовних  явищ  довкілля  [29,  c.  42].  Емоційну  сферу  також вважають компенсаторною сферою духовного життя особистості, оскільки вона призначена для утримування процесу життєдіяльності в оптимальному режимі й запобігання руйнівним впливам на організм, що перебуває на стадії формування [29, c. 23].

М.І.  Дьяченко  та  Л.А. Кандибович визначають  емоції як  форму безпосереднього психологічного відображення об’єктів, явищ, ситуацій у їх смисловій значущості організму, особистості. Будучи  психічним відображенням  життєвого  сенсу  явищ і  ситуацій,  емоції  проявляються  у формі  безпосереднього «миттєвого»  пристрасного  переживання,  що обумовлено відношенням їх об’єктивних якостей до потреб суб’єкта [15, с. 552].

Через  емоції  як  систему  сигналів  людина  дізнається  про  значущість того,  що  відбувається.  Якщо  предмети, явища відповідають потребам чи можливостям людини, вони викликають позитивне  ставлення та сприяють виникненню позитивних  емоцій.  У  протилежному  випадку  виникає негативне  ставлення  та  відповідні  емоції.  Інакше  кажучи,  в емоціях відображаються переживання людини,  співвідношення між бажаннями, потребами та можливостями їх задоволення [5, с. 175].

Емоції – особливий клас  суб’єктивних  психологічних станів,  що відображають  у  вигляді  опосередкованих  хвилювань,  відчуттів  приємного або  неприємного,  відношення  людини до  світу і людей, процес і результат його  практичної  діяльності.  До  класу  емоцій відносяться  настрій,  відчуття (почуття), афекти, пристрасті, стреси. Особливість емоцій полягає в тому, що вони безпосередньо відображають відношення між мотивами та реалізацією діяльності,  що  відповідає  цим  мотивам.  Емоції  в  діяльності  людини виконують  функції  оцінки  її  руху  та  результатів.  Вони  організовують діяльність, стимулюють та направляють її [1, с. 6].

Основні емоційні  стани,  що  відчуває  людина,  поділяються на  власне емоції,  почуття  та  афекти.  Емоції  та  почуття  виражають  зміст ситуації для людини з точки  зору  актуальної  в  дану  мить  потреби,  значення  для  її задоволення дії або діяльності. Емоції можуть бути викликані як реальними, так  і  уявними  ситуаціями.  Вони,  як і  почуття,  сприймаються  людиною  в якості  її  особистих  внутрішніх переживань, передаються іншим  людям, співпереживаються [1, с. 8].

Почуття – це специфічні людські, узагальнені переживання ставлення до  людських  потреб,  задоволення  або  незадоволення  яких  викликає позитивні або негативні емоції: радість, любов, гордість або сум, гнів, сором тощо [18, с. 211].

Емоції  та  почуття –  особистісні  утворення.  Вони  характеризують людину  соціально-психологічно.  Підкреслюючи  саме  особистісне  значення емоційних  процесів,  емоційна  подія  може  викликати  формування  нових емоційних відношень до різних обставин. Предметом любові-ненависті стає усе, що пізнається суб’єктом як причина задоволення-незадоволення.

В  індивідуальному  розвитку  людини  почуття  відіграють  важливу соціалізуючу  роль.  Вони  виступають  як  значущий  фактор  у  формуванні особистості, особливо її мотиваційної сфери. На базі позитивних емоційних переживань типу почуттів з’являються та закріплюються потреби та інтереси людини.

Почуття виконують в житті та  діяльності  людини,  в її  спілкуванні з оточуючими,  мотивуючу  роль.  В  оточенні  навколишнього  світу людина намагається діяти так,  щоб підкріпити та посилити свої позитивні почуття. Вони  у неї завжди  пов’язані з працею  свідомості,  можуть  довільно регулюватися [1, с. 9].

Афект – це  сильне  й відносно  короткочасне  емоційне  переживання, особливий  тип  емоційних  процесів,  що  розвиваються  в  критичних  умовах, коли  суб'єкт  неспроможний  знайти  адекватний  вихід  з  небезпечних, травмуючих, найчастіше несподівано виникаючих ситуацій [28, с. 359].

На відміну від емоцій і почуттів афекти протікають швидко та бурхливо, супроводжуються  різко  вираженими  органічними  змінами  та  руховими реакціями [1, с. 9].

Емоції  поділяються  на  прості  і  складні.  Прості  зумовлені безпосередньою  дією  подразників,  пов'язаних  із  задоволенням  первинних потреб.  Це  рівень  афективної  чутливості –  задоволення,  незадоволення  на основі органічних  потреб. Звичайно  такі  емоції  створюють  емоційний  тон відчуттів.

Складні  емоції  пов'язані  з  усвідомленням  життєвого  значення  об'єктів, це – рівень предметних почуттів, вираження в усвідомлених переживаннях ставлення  особистості  до  світу.  Ці  предметні  почуття  поділяються  на інтелектуальні, естетичні та моральні.

У  моральних  почуттях  втілюється  ставлення  людини  до  людини  й суспільства. Інтелектуальні почуття – подив, цікавість, допитливість, сумнів – засвідчують взаємопроникнення інтелектуальних і афективних моментів. В естетичних  почуттях  виявляється  не  лише  спрямованість  на  предмет,  а  й проникнення в нього. Це специфічне пізнання, яке являє собою проникнення почуттям  у  власну  сутність  предмета,  це  пізнання  специфічної  якості предмета – краси [28, с. 358].

Естетичні емоції супроводжуються напруженням інтелектуальних сил. Це органічний сплав естетичних переживань і пізнання [8].

Наступний  рівень  прояву  афективного  простору  особистості –  то світоглядні почуття, що виражають найбільш узагальнене ставлення людини до світу, інших людей, до себе самої. Це почуття трагізму, іронії, сарказму [28, с. 358].

Емоції  входять  до  багатьох  психологічно  складних  станів  людини, виступаючи  як  їх  органічна  частина та  пов’язані  з  її  потребами.  Вони відображають стан, процес та результат задоволення потреб.

Люди  в  емоційному  плані  відрізняються за  багатьма  параметрами: емоційної збудливості, тривалості та стійкості виникаючих у них емоційних переживань, домінування позитивних або негативних емоцій. Але більш за все  емоційна  сфера  розвинутих  особистостей  відрізняється  за  силою  та глибиною почуттів,  а  також  за  їх  сутністю  та  предметної  відносності [1,  с. 11].

Таким чином, емоційна сфера включає сукупність емоцій як особливих психічних  процесів  і  станів  та  почуттів  як  стійких  емоційних  ставлень  до навколишньої дійсності та відображення емоційної сторони духовного світу особистості.  Почуття  є  складними  емоціями,  які  поділяються  на інтелектуальні, естетичні та моральні.