Дослідження рівня агресивності підлітків

Слід визначити, що тільки 6 досліджуваних прислали відповіді на запитання на нашу Інтернет-адресу. У відповідях вони однозначно визначили, що «їм цікаво дивитися на різні види тортур, на те, як жертва може врятуватися з безвихідної ситуації, як міліціонери сміливо та нахабно затримують злочинців». 

       На основі оброблених літературних джерел, отриманих результатів опитування та висунутої гіпотези нами було запропоновано учням тест «Чи телеман я?» (див. додаток) [24].  Мета тесту – визначити вплив переглянутого по телебаченню на свідомість та формування стереотипів. У тесті 10 запитань, три варіанти відповідей.  Результати тесту подано у таблиці 2. Крім того, за допомогою опитувальника Баса-Даркі ми визначили форми агресивних та ворожих реакцій. Результати також для порівняння представлено в таблиці 2 [9].

                                                                                                                 Таблиця 2                                                                  

Результати діагностики за тестом «Чи телеман я?» та опитувальника Басса-Даркі.

№ респондента	Індекс  агресивності (бал)	Індекс  ворожості (бал)	Опосередкована агресія (бал)	Негативізму (бал)	Почуття провини (бал)	Результати тесту «Чи телеман я?» (бал)
1.	24	13	7	5	8	14
2.	30	18	7	3	8	13
3.	23	10	6	3	9	14
4.	23	6	7	4	3	21
5.	27	14	5	2	8	19
6.	22	13	5	4	4	18
7.	20	7	6	3	3	15
8.	20	11	8	4	9	14
9.	18	7	6	1	7	21
10.	24	19	7	5	9	14
11.	27	11	9	4	7	15
12.	28	17	7	5	6	21
13.	19	9	6	3	6	14
14.	21	12	7	4	9	24
15.	24	13	6	5	6	24
16.	15	6	5	3	2	13
17.	29	12	6	5	1	24
18.	12	10	8	3	7	15
19.	19	7	5	2	8	17
20.	15	7	5	2	7	13
21.	16	8	2	1	7	11
22.	15	10	5	5	8	9
23.	16	11	6	1	7	11
24.	20	15	6	4	6	10

                                                                              Продовження таблиці 2

25.	20	9	4	4	7	11
26.	16	14	5	1	8	11
27.	12	11	3	3	6	5
28.	16	9	4	3	6	11
29.	23	12	7	4	5	15
Середній показник	20,5	11	6	3,3	6,4

 

         Тест дозволив нам визначити індекс агресивності, що враховував показники фізичної та вербальної агресії і роздратованості. Як виявилося, індекс агресивності в середньому становив 20,5 бала, що є граничною величиною і включає можливість  використання фізичної сили проти іншої особи, готовність до прояву негативних почуттів при найменшому збудженні, що виявляється в запальності та грубості, а також вираження  негативних почуттів як через форму (крик, вереск), так і через зміст словесних відповідей (прокляття, погрози). Завдяки даній методиці серед опитуваних нами був визначений індекс ворожості, що розраховувався за такими параметрами як образа і підозрілість. Середній розрахунок показав, що індекс ворожості становить 11 балів, що є вищим від норми і включає в себе заздрість і ненависть до оточуючих за дійсні і вигадані дії. Крім того, визначено в діапазоні від  недовіри  і обережності по відношенню до людей переконання в тому, що інші люди планують і приносять шкоду. Параметр опосередкованої агресії в середньому становив 6 балів, що не є максимальним, але не виключає можливості прояву агресії кружним шляхом, яка може бути спрямована на іншу особу або ні на кого не спрямована.      

  Показник  негативізму, під яким А.Басе розумів опозиційну манеру в поведінці від пасивного спротиву до активної боротьби проти встановлених звичаїв і законів, відобразилися в даній групі в розмірі 3,3 бала, що є середньою величиною. Показник почуття провини, що виражає можливу переконаність суб’єкта в тому, що він є поганою людиною, яка чинить зло, а також докори сумління, які він відчуває, становив 6,4 бали, що є вищим за середній.

Далі ми порівняли результати опитувань тесту «Чи телеман я?» і опитувальника Баса-Дарки. Цікаво було виявити таку закономірність: та частина опитуваних (72%), для яких телебачення - це невід’ємна частина життя, обійшла іншу(28%), для якої телевізор не займає значного місця в житті, по всім показникам агресивності, окрім почуття провини. Так у перших індекс агресивності становив 21,5 бала, а в останніх 16,37. Індекс ворожості у першій  і другій групах відрізнявся на 0,5 бала. Показник негативізму відрізнявся на 0,65 бала. Таке ж розходження в даних було і з показником опосередкованої агресії: у 72% ─ це 6,4 бали, а у 28% ─ 4,38. Як виявилося,  почуття провини у тої частини підлітків, яка переглядає телевізор менше години на день, було на 1 бал вище, ніж у тій, яка витрачає на телебачення від 3 до 6 годин в день (див. рис.1).

Рис.1 Вплив TV на формування агресивності підлітків (за порівнянням результатів тесту «Чи телеман я?» і опитувальника Басса-Дарки).

Зважаючи на те, що існує безліч  наукових досліджень щодо впливу медіанасильства на психіку (і відповідно поведінку дитини) ми провели кореляційний аналіз результатів тесту «Чи телеман я?» та опитувальника Баса-Даркі (див. таблицю 3).

 

       

 

                                                                                                                     Таблиця 3

           Табулювання первинних результатів для розрахунку коефіцієнта кореляції за Спірменом (р) між показниками індексу агресивності (за методикою Басса-Даркі) та результатами тестування за методикою «Чи телеман я?»

 

№	X	Y	Rx	Ry	D	d2
1	24	14	7	16	-9	81
2	30	13	1	20	-19	361
3	23	14	10	16	-6	36
4	23	21	10	5	5	25
5	27	19	4,5	7	-2,5	6,25
6	22	18	12	8	4	16
7	20	15	15,5	11,5	4	16
8	20	14	15,5	16	-0,5	0,25
9	18	21	20	5	15	225
10	24	14	7	16	-9	81
11	27	15	4,5	11,5	-7	49
12	28	21	3	5	-2	4
13	19	14	18,5	16	2,5	6,25
14	21	24	13	2	11	121
15	24	24	7	2	5	25
16	15	13	26	20	6	36
17	29	24	2	2	0	0
18	12	15	28,5	11,5	17	289
19	19	17	18,5	9	9,5	90,25
20	15	13	26	20	6	36
21	16	11	22,5	24	-1,5	2,25
22	15	9	26	28	-2	4
23	16	11	22,5	24	-1,5	2,25
24	20	10	15,5	27	-11,5	132,25
25	20	11	15,5	24	-8,5	72,25
26	16	11	22,5	24	-1,5	2,25
27	12	5	28,5	29	-0,5	0,25
28	16	11	22,5	24	-1,5	2,25
29	23	15	10	11,5	-1,5	2,25

 

 

Нехай індекс агресивності за методикою Басса-Даркі =Х, а результати тесту «Чи телеман я?» =Y

 

∑d²=1724

   

            Рівень кореляційного зв’язку середній 0,5 < r < 0,69 символізує про наявність прямопропорційної залежності між явищами, що вивчаються.

 

        Для проведення кореляційного аналізу за результатами діагностики (за методикою Баса-Даркі) ми взяли показник рівня агресивності. Якщо вважати за середній показник індексу агресивності - 20,5 балів, то як видно з таблиці 3 тільки у 12 досліджуваних він трохи нижче. Але, зважаючи на феномен соціальної бажаності, ми можемо припустити, що ступінь щирості при відповіді на запитання – недостатня. Такий висновок ми можемо зробити, згадуючи результати нашого спостереження, які свідчать про загальну агресивність учнів 8Б класу.

        Особливу увагу ми звернули  на результати діагностики досліджуваних  №2,5,11,12,17. Як вже зазначалося вище, агресивність у їх поведінці  не є випадковим, ситуативним  проявом. За оцінками експертів-вчителів, агресивність можна назвати рисою їх характерів.

        Незважаючи на середній показник  набраних балів цими досліджуваними  за тестом «Чи телеман я?»,  у бесіді (питання визначено вище) вони визначили, що  систематично  та навіть вибірково дивляться   саме сцени насильства по телебаченню, надаючи перевагу таким передачам як «Вікна» з Дмитром Нагієвим, «Заборонена зона» з Михайлом Пореченковим, «Дім 2» і т. ін.; та фільмам ― «Транспортер», «13 район», «Параграф 78», «Бумер» і т. ін.

         Під час перегляду вони звертають увагу на те, що «агресор» - жорстокий, але чесний та справедливий хлопець. Як правило (несвідомо) хлопці ідентифікують себе з таким «борцем за правду», мріють про таку ж статуру, силу, спритність. Крім того, досліджуваними було зазначено, що у нашій країні «правдою нічого не досягнеш, всі куплені», тому агресія, жорстокість прийнятна, «щоб добитися справедливості». Павло П. визначив, що жоден «крутий» не був покараний за скоєні злочини правосуддям. Опитані хлопці не змогли впевнено сказати, чи співчувають вони телегероям, які відчувають біль, страждання. Данило Т. пригадав, що він настільки переймається сценами насильства, що потім ще деякий час відчуває приємне збудження, яке надає йому можливість грати у футбол, підвищує настрій. Максим Р. назвав основною причиною потягу до перегляду сцен насильства заборони батьків їх дивитися. А, як визначено О.Петрунько, лімітизація доступу дітей до насильства не лише робить його більш привабливим, а й активізує бажання з ним експериментувати [14]. 

        У ході бесіди було також встановлено, що неабияку роль у агресивній поведінці відіграють соціальні чинники: конфлікти з батьками, однолітками, вчителями, агресивні приклади розв’язання конфліктів серед знайомих та родичів. Крім того, спалахам їх агресивності сприяє поблажливе ставлення оточення до них.

         Отже, завдяки дослідженню було діагностовано, що телебачення у значній мірі впливає на емоційну сферу підлітків, підвищуючи їх агресивність, у таких її видах як фізична, опосередкована і вербальна агресія, а також ворожості, у показниках образи і підозрілості. Також було виявлено, що цей же вплив  розповсюджується на почуття негативізму та притупляє почуття провини у підлітків.

          Така підвищена агресивність пов’язана з кризовістю перехідного віку, що полягає у виникненні почуття дорослості, розвитку самосвідомості, ставлення до себе як до дорослої особистості, до своїх нових можливостей і здібностей. Саме тому в цьому віці особливий вплив має телебачення. Воно  оперує безліччю образів, які підлітки можуть свідомо і несвідомо наслідувати. Це потрібно враховувати у роботі з підлітками. Лише скооперована діяльність вчителів і батьків зможе допомогти підлітку подолати кризу перехідного віку і ефективно протидіяти зростанню агресивності.

Як свідчать отримані результати, гіпотеза щодо безпосереднього впливу телебачення на рівень агресивності підлітка при неконтрольованому, постійному перегляді сцен насильства підтвердилася.                                             2.2 Програма зниження рівня агресивності.     

        Короткий термін студентської практики та її пасивний характер не дали нам можливості спробувати впливати на агресивну поведінку підлітків, знижувати її рівень, формувати у дітей толерантність. Але потреба визначення шляхів зниження агресивності для використання у майбутній професійній дільності надала можливість це зробити.

Основна увага  на наш  погляд у профілактичній роботі повинна  бути спрямована на:

• сім’ю підлітка, соціальну групу, у якій він проводить час, групу за інтересами (наприклад, спортивну);
• інформування у вигляді консультацій, лекцій, розповсюдження літератури;
• обговорення наслідків небажаної поведінки та засобів утримання від неї;
• активного соціального навчання.

Плануючи  подібну  діяльність, спрямовану на зниження рівня  агресивної поведінки, ми притримувались принципів: