Дослідження рівня агресивності підлітків

Виходячи з цього   можна розділити прояв агресії на два основних типи: перший – мотиваційна агресія, як самоцінність, другий – інструментальна, як засіб (маючи на увазі при цьому, що і та, і інша можуть проявлятися як під контролем свідомості, так і поза ним, і пов'язаний з емоційними переживаннями (гнів, ворожість)). Нас, як майбутніх вчителів, в більшій мірі повинна цікавити мотиваційна агресія як прямий вияв реалізації властивих особистості деструктивних тенденцій. Виявивши рівень таких деструктивних тенденцій, можна з високим ступенем вірогідності прогнозувати можливість прояву відкритої мотиваційної агресії [15].

А.Басе, сприйнявши ряд положень своїх попередників, розвів поняття агресія і ворожість, і останню визначив як: «…реакцію, що розвиває негативні почуття і негативні оцінки людей і подій» [22]. Створюючи свій опитувальник, який диференціює прояви агресії і ворожості, А.Басе і А.Даркі виділили наступні види реакцій:

1. Фізична агресія – використання фізичної сили проти іншої особи.

2.Опосередкована – агресія, кружним шляхом, яка спрямована на іншу особу або ні на кого не спрямована.

3. Роздратованість – готовність до прояву негативних почуттів при найменшому збудженні (запальність, грубість).

4. Негативізм – опозиційна манера в поведінці від пасивного спротиву до активної боротьби проти встановлених звичаїв і законів.

5. Образа – заздрість і ненависть до оточуючих за дійсні і вигадані дії.

6. Підозрілість – в діапазоні від  недовіри  і обережності по відношенню до людей до переконання в тому, що інші люди планують і приносять шкоду.

7. Вербальна агресія – вираження негативних почуттів як через форму (крик, вереск), так і через зміст словесних відповідей (прокляття, погрози).

8. Почуття провини – виражає можливу переконаність суб’єкта в тому, що він є поганою людиною, яка чинить зло, а також докори сумління, які він відчуває [22].

Сучасне медіа-середовище сповнене величезного представництва в ньому інформації з елементами жорстокості, насильства, жахів. Усе це разом позначується як медіанасильство або агресивне  медіасередовище.

Базовими ознаками, які дають підстави визначати медіасередовище як агресивне, є: 1)  надмір у ньому агресії, жорстокості й насильства (медіанасильства); 2)  його висока маніпулятивна спроможність, тобто здатність чинити потужний психологічний тиск на внутрішній світ, думки, почуття і поведінку не тільки реципієнтів мас-медіа, а й усіх, хто перебуває поряд з ними в одних соціальних мережах; 3)  нестабільність, турбулентність, які створюють загальне відчуття ненадійності, а отже, породжують страх та фрустрацію [14].

1.2 Особливості впливу телебачення на особистість у підлітковому віці.

У підлітковому віці відмічається загострення агресивних суперечностей, що пов’язано з кризою періоду дорослішання, збільшенням фізичної сили та соціальної активності при загальній невпевненості, неврівноваженості,                 неадекватності, ― свідчать результати досліджень Л.І.Божович, Е.Еріксона, Г.С.Костюка, Ф.Райса, Х.Ремшмідта, В.Г.Степанова та Д.І.Фельдштейна. Тому телебачення стало для сучасних дітей найдоступнішим «підручником життя», який не лише інформує з багатьох питань, а й формує їхні настановлення та життєву позицію. У розвиненому інформаційному суспільстві телебачення перебирає на себе низку функцій, які традиційно мали б виконувати спеціальні культурні, освітні та виховні інституції [24].

Як відомо з теорії і практики Паблік Рілейшенз, в умовах інформаційного суспільства події відбуваються і набувають статусу реальності лише в тому разі, коли про них стає відомо багатьом людям, тобто коли про них повідомляють засоби масової комунікації. Якщо ж на телеекранах постійно йдеться про насильство, то цілком природно, що навколишній світ починає сприйматися як такий, де саме воно відіграє головну роль. І юні глядачі, особливо підлітки (саме через особливості цього віку), легко занурюються у створений телебаченням віртуальний світ насильства і агресії [15].

Фільми з елементами насильства й «агресивної» еротики через їхній зміст та через надмірну присутність їх у телевізійному ефірі цілком можна кваліфікувати як «соціально небезпечні», оскільки вони, з одного боку, і чинять деструктивний вплив на психіку підлітків, актуалізуючи неприродні для них переживания, а з іншого — постійна демонстрація цих фільмів обмежує природні, суто вікові інтереси дітей, практично не залишаючи їм щодо цього будь-яких альтернатив.

Захопливі сюжети бойовиків (вестернів) та молодіжних еротичних фільмів легко й   безпроблемно оволодівають увагою юних глядачів. Поверхово сприймаючи сюжети таких кінокартин, не рефлексуючи з їх приводу, не аналізуючи і критично не оцінюючи події, які там розгортаються, не розуміючи глибинних і авторських інтенцій більшості цих фільмів, підлітки щиро вважають, що всі фільми створені заради демонстрації еротичних сцен, сцен насильства та знущання однієї людини над іншою з єдиною метою — розважити глядачів, задовольнити їхню цікавість. Таке поверхове, вульгарне, споживацьке сприйняття,  безумовно, негативно впливає на психіку юних глядачів, яка перебуває у стані формування, та недобре позначається на їхніх світоглядних настановленнях [15].

Створений сучасним телебаченням інформаційний простір насичений яскравими і практично готовими до вжитку образами. Через легкість для сприймання ці образи певною мірою спричинюють зниження репродуктивної спроможності, своєрідну «лінивість», яка виявляється у втраті психікою підлітка здатності продукувати власні образи. Це явище відоме під назвою «інформаційно-образна наркоманія» [23].

Через доступність телебачення і надмірну легкість сприйняття пропонованованої ним інформації дитина досить легко відмовляється від спроб здобувати інформацію з інших інформаційних джерел. Так, осмисливши зручність і легкість навчання за допомогою телебачення, втрачають інтерес до відвідування бібліотек і читання книжок. I це ─ ще один з деструктивних наслідків впливу телебачення на памолодь. Адже саме завдяки художній літературі формується національно-культурна та особиста ідентичність кожної людини.

За допомогою такого ефективного засобу впливу, як телебачення, штучно вживлюють в дитячу культуру цінності дорослого світу й активно пропагують неприродні для дітей стереотипи поведінки. I наслідки цієї активності є цілком очевидними. За останні роки світоглядні настановлення молоді, особливо у сфері сексуальних взаємин, набули помітних змін. Аналіз даних офіційної статистики з цієї проблеми аргументовано доводить: 1) збільшення кількості неповнолітніх, які вступають у сексуальні стосунки з 10—11 років; 2) поширення серед підлітків хвороб, що передаються статевим шляхом; 3) зростання кількості   вагітностей   і абортів серед неповнолітніх дівчат тощо [15].

Психологічна та психіатрична практика засвідчує зростання й урізноманітнення відхилень у поведінці та емоційно-психічному здоров’ї дітей і підлітків. Психологи і психіатри все частіше наголошують на тому, що сучасні підлітки стають дедалі «телеспрямованішими», і що це виявляється передусім у їхній жорстокості, ворожості, байдужості до людей, нечутливості до чужого болю. Діти все більше втрачають інтерес до навчання, стають доволі егоїстичними і «нечутливими» до виховних впливів дорослих, усе частіше виявляють цікавість до таких «стимуляторів настрою», як паління, алкоголь і наркотики. А найдієвішими регуляторами стосунків між людьми вони вважають силу і гроші [2].

Безліч фактів, які  підтверджують деструктивний вплив телебачення на психіку і поведінку дітей, наводять практика та фахова література з криміналістики. За словами американського дослідника У.Бронфенбреннера, формулювання «Після перегляду фільму по телевізору...» так часто фігурує в судових справах пілітків, що вже давно не дивує правоохоронців. Тобто деструктивний внесок телебачення полягає й у тому, що воно дає дітям приклади вкрай небезпечних для них ігрових сюжетів [3].

Підлітковий вік знаменується пошуком ідеалу, прагненням бути на когось схожим, набуттям різних рис  характеру. Специфічна соціальна активність підлітка полягає у великій сприйнятливості  до засвоєння цінностей, норм, способів поведінки, які існують у світі дорослих. Він усіляко  намагається реалізувати свою потребу в утвердженні позиції дорослої людини. Підліток намагається долучитися до життя і діяльності дорослих шляхом наслідування. Спершу він переймає те, що доступніше для нього: зовнішній вигляд і манеру поведінки. Тому природно, що телебачення має велику привабливість для підлітка, адже воно оперує масою образів для наслідування. Особливе значення у розвитку самосвідомості підлітка   має формування власного образу фізичного Я — уявлення про свій тілесний образ, порівняння та оцінювання себе з точки зору еталона «мужності» або «жіночності». Воно пов’язане  з тим, що ознаки дорослості наяскравіше проявляються у зміні його тіла [17].

Як свідчать дослідження російського психолога Давида Фельднштейна, підліткам властива індивідуалістична акцентуація особистості, під впливом якої  вони сприймають поділ соціальних ролей чоловіків і жінок у суспільстві. Від жінки воно очікує дисциплінованості, старанності, здатності співчувати, поділяти чужі погляди. Вона повинна бути доброзичливою, терплячою, вміти прощати і поступатись, що відповідає гуманістичній спрямованості особистості. Роль чоловіка вимагає мужньої, активної, самостійної та агресивної поведінки, більшої незалежності вчинків і суджень, що свідчить про індивідуалістичну спрямованість  [18].

Ідеалом жіночої краси, особливо в рекламі, є достатньо  незвичайний тип фігури, а саме дуже високий зріст, дуже худе тіло і вузькі стегна. Хоча всі ці характеристики одночасно притаманні не більш ніж 5% дорослих жінок. Основним же компонентом ідеальної чоловічої краси є добре розвинуті мускули верхньої частини тіла.  Ці образи є основою різноманітних захоплень підлітків. Хлопці, наприклад, починають займатися спортом, особливо силовими його видами, що забезпечують зміцнення фізичної сили. Дівчата захоплюються ритмічною гімнастикою, щоб бути стрункими, привабливими, розкутими  [19]. Такі еталони мають і негативний вплив: останнім часом у деяких дівчат-підлітків спостерігається нервова анорексія — прагнення виглядати худими, страх перед розтовстішанням. Попри те, що їх вага і так менша норми, вони починають обмежувати себе в їжі, перевантажують себе фізичними вправами, іноді вживають проносні засоби. Прагнення відповідати ідеалові стрункої жінки перетворюється на хворобливу манію, може спричинити цілковите фізичне виснаження, навіть загрожувати життю. В окремих дівчаток-підлітків, як і в дорослих жінок, спостерігається нервова булімія — втрата контролю за своїм харчуванням, аж до приступів ненажерливості. Після таких приступів дівчата переживають почуття огиди до себе, докори сумління, депресію, тривожність, почуття провини, негативізм [17].

З об’єктивних причин вплив телебачення на думки і  поведінку людей особливо посилюється  в умовах урбанізації. У місті, особливо у великому, інформаційні потоки більш інтенсивні й насичені, істотно вищий загальний темп життя. Міські жителі віддалені від природних умов існування і багато часу проводять в умовах великого скупчення інших (переважно чужих) людей, інтенсивного транспортного руху тощо. Тому мешканці великих міст змушені більше контролювати і оберігати своїх дітей, ніж усі інші [14].

Нестача природної для дітей активності, особливо ігрової, істотно збіднює їхнє емоційне життя, призводить до ранньої і однобічної інтелектуалізації психіки.

Викривлення емоційного досвіду є причиною зростання тривоги і самотності, послаблення адаптаційних можливостей, стресових розладів та суїцидальних настроїв, поширення агресивних тенденцій, згортання репродуктивних намірів й порушення репродуктивних функцій на рівні нації. Про це свідчать дослідження Е.А.Баранової, В.П.Чудинової та О.В.Шарикова [цит. по 14].

Ворожість і агресивні  дії, до яких час від часу вдаються підлітки, є, за К.Хорні, стратегією подолання  тривоги в контактах із зовнішнім світом. У цьому віці агресія стає диференційованою, спрямовується на конкретні об’єкти, що спричинюють фрустрацію, інтегрується у структуру особистості як риса характеру (агресивність) [20]. Високий рівень агресивності підлітків-хлопців є також природною реакцією їх на фрустрацію, спричинену заборонними заходами дорослих.

Агресивні тенденції  виявляються здебільшого у підлітковому і ранньому юнацькому віці. Це період соціального експериментування  і одночасної «кризи дорослішання», віковими особливостями якого є, за Фельдштейном, «негативний емоційний фон» і «внутрішня психологічна зрілість», які супроводжуються різними формами ризикованої (девіантної) поведінки. Вступивши в цей період з не досить сформованими навичками неагресивної соціальної взаємодії, підлітки досить часто вдаються до агресивних (асоціальних і навіть антисоціальних, кримінальних) дій, за які, з огляду саме на ці вікові особливості, для них передбачено менш суворі санкції і покарання, ніж для дорослих. Основними правопорушеннями підлітків є агресивні дії (бійки за володіння чимось або кимось, насильницьке привласнення чужого майна, крадіжки, а також цькування, задирання, лихослів’я та ін.) щодо інших, особливо тих, чия поведінка сприймається агресором як віктимна, а самі вони оцінюються як слабші за нього самого ─ однолітків, однокласників, молодших (чи старших) осіб. Агресивна поведінка підлітків значною мірою вважається природною, зумовлена особливостями досвіду і віковими переживаннями саме цього віку [18].

Підлітковий вік вже сам по собі є чинником живлення агресивності. Вже майже не діти і ще не дорослі, підлітки стають на шлях самосоціалізації, часто виявлючись на ньому одинокими серфінгістами. Засвоєні системи уявлень і цінностей не завжди витримують апробацію на доцільність. А світ медіа ─ привабливий і доступний ─ часто не має кращих альтернатив [14].

1.3 Шляхи зниження рівня агресивності підлітків.

Агресивність є проявом  емоційної сфери індивідуума  і в психолого- педагогічній практиці розглядається в контексті емоційного виховання. Особливу увагу приділяли вихованню емоційної сфери дітей видатні педагоги І.Ф.Гербарт, Я.А.Коменський, Д.Локк, Ж.Ж.Руссо, І.Г.Песталоці, В.О.Сухомлинський, К.Д.Ушинський та ін. К.Д.Ушинський стверджував, що людина більш «людина» у тому, “як вона відчуває, ніж у тому, як вона думає”. Видатний педагог писав, що в людських емоціях проявляється характер не окремої думки, окремого рішення, а всього змісту душі та її устрою [11].