Організація торгівельного обслуговування населення як критерій оцінки комерційної діяльності роздрібної торгівлі (за матеріалами діяль

На основі балансу визначають загальний розмір грошових доходів населення і  суми нетоварних витрат, що служить  основою для розрахунку купівельного фонду, який дорівнює різниці між  сумою грошових доходів населення  і його нетоварних витрат. За допомогою  зазначеного балансу планові  органи мають можливість установити співвідношення між грошовими доходами і витратами. Виявити структуру  витрат і розмір доходів, які спрямовуються  на купівлю товарів, тобто платоспроможного попиту населення, і ряд інших  соціально-економічних показників. На основі балансу визначається рівень забезпечення населення готівкою грошової маси, задаються основні параметри для розрахунку показника емісії грошей.

      Для розробки балансу грошових доходів  і витрат використовують дані Міністерства фінансів, Національного банку, Державного комітету статистики України, Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування, інших позабюджетних державних  та суспільних фондів, які є учасниками готівкового грошового обігу.

Методика  розрахунку окремих статей балансу  здійснюється окремо за доходами і  витратами. До доходів робітників і  службовців підприємств і організацій включають фондові доходи населення, одержані за результати праці від державних, кооперативних, спільних, орендних, акціонерних, приватних, громадських та інших установ і закладів, фондів, прибутків від підприємницької діяльності. Таким чином, обсяг роздрібного товарообігу державної і кооперативної торгівлі повинен відповідати купівельному фонду населення, скоригованому в зв’язку з переміщенням грошей закупками на колгоспному ринку і в комісійній торгівлі, а також обсягу запланованого дрібного опту. Розрахунок обсягу роздрібного товарообігу наводиться в таб.1

 
РОЗРАХУНОК РОЗДРІБНОГО ТОВАРООБІГУ

№ з/п	Показник	Сума, млн грн
1	Сума грошових доходів населення
2	Нетоварні витрати  населення
3	Купівельний фонд (п. 1 – п. 2)
4	Перевищення доходів над витратами, спрямованими на придбання товарів
5	Купівельний фонд з урахуванням перевищення  доходів над витратами (п. 3 – п. 4)
6	Закупки населення  на базарах
7	Комісійні винагороди споживчої кооперації
8	Купівельний фонд, спрямований для купівлі  товарів у державній і кооперативній  торгівлі (п. 5 – п. 6 – п. 7)
9	Обсяг дрібної  оптової торгівлі
10	Обсяг роздрібного  товарообігу в державній і  кооперативній торгівлі (п. 8 – п. 9)

 
 
 
 
 
 

Висновки  і пропозиції,щодо вдосконалення організації  торгівельного обслуговування населення

     Торгівля — це сфера обігу товарів на ринку, включаючи комплекс підприємств, які спеціалізуються на виконанні торгово-посередницьких операцій, виконуючи двояку функцію: облік вартостей (зміна форм вартостей); доведення товарів до сфери споживання, тобто є посередником між товаровиробником і споживачем. Торгівля впливає на споживання окремих соціально-економічних груп населення, структуру особистого споживання.

     Громадське  харчування — це підгалузь торгівлі, яка спеціалізується на виготовленні продуктів харчування, придатних до споживання або продажу, і обслуговування процесу споживання.

     Основні задачі торгівлі та громадського харчування — досягнення збалансованості попиту та пропозиції на ринку предметів споживання, задоволення попиту споживачів при високій якості обслуговування і мінімальному рівні витрат, пов’язаних із процесом обігу продукції.

Органи  місцевого самоврядування, комітети по торгівлі та громадському харчуванні здійснюють:

• аналіз стану торгівлі та громадського харчування, прогнозування їх розвитку на основі вивчення попиту та пропозиції товарів;
• контроль за виконанням власниками торговельних підприємств зобов’язань щодо збереження товарного профілю, забезпечення асортименту товарів, у тому числі першої необхідності;
• участь у роботі з приватизації, демонополізації та створення конкурентного середовища в торгівлі та громадському харчуванні;
• контроль через інспекцію з торгівлі за додержанням норм та правил торгівлі, якості та безпечності торгівлі на підприємствах торгівлі та громадського харчування незалежно від форм власності;
• сприяння в організації і проведенні ярмарків з роздрібної торгівлі товарами народного споживання.

     Отже  для вдосконалення організації торгівельного обслуговування населення перш за все необхідний аналіз попиту та пропозиції, проводити постійний опит покупців на якість товару на відповідність ціна – якість.

     Директорам  та менеджерам необхідно цікавитись новинками, повими постачальниками  та інше. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Список  використаної літератури

1. Білий О.Б. Маркетинг. - К.:Вища школа,1994
2. Витренко Н. М. Социальная инфраструктура Украины: Оценка уровня и перспектив развития. — К.: Наук. думка, 1993.
3. Гайдуцький П. І., Подолєва О. Е. Фінансування соціальної політики. — К.: УАДУ, 1995.
4. Государственное регулирование экономики и социальный комплекс / Под. ред. проф. Т. Г. Морозовой. — М.: Финстат-информ, 1997.
5. Гриненко А., Кожан Т. Соціальний захист і боротьба з бідністю за умов переходу до ринку // Україна: Аспекти праці. — 1997. — № 5.
6. Громадське харчування на сьогодні // Баланс. — 1998. — № 34.
7. Данилишен Б. Сучасні тенденції регулювання процесів природокористування в Україні // Економіка України. — 1996. — № 11.
8. Державна програма охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів України (концептуальний варіант). — К., 1995.
9. Економіка міст / За заг. ред. В. Макуха. — К.: Основи, 1997.
10. Економіка охорони здоров’я. — К.: Здравреформ, 1995.
11. Економіка України / За ред. доц. Б. Ф. Заблоцького. — Львів: ЛБК НБУ, 1997.
12. Панкратов Ф.Г. Серегина Т.К. Комерційна діяльність, посібник. 200р
13. Прауде В.Р. Білий О.Б. Маркетинг. - К.:Вища школа,1994
14. Ушакова Н.М. Кукурудза Л.А. Управління прибутком торговельного підприємства. - К.: КТЕІ, 2002.

 
 
 
 

Додаток 2. Приклад договору про матеріальну відповідальність

ДОГОВІР   
про колективну матеріальну відповідальність

м. ____________                                                         "____" ___________ 199 ___ р.        

   З метою забезпечення збереження матеріальних цінностей ПІДПРИЄМСТВО _______

______________________________________________________________________________                                                                                       

(назва)

в особі його керівника __________________________________________________________,                         

(прізвище, ім'я, по батькові)

надалі "ПІДПРИЄМСТВО", з одного боку, і ЧЛЕНИ КОЛЕКТИВУ ____________________,                                                                                                                 

(назва відділу, дільниці, секції, складу тощо)

надалі "КОЛЕКТИВ", в особі керівника колективу __________________________________,                                                                                         

(прізвище, ім'я, по батькові, посада)

уклали Даний Договір про наступне:

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

   1.1. КОЛЕКТИВ приймає на себе колективну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження майна та інших цінностей, переданих йому для ___________________ ______________________________________________________________________________,

(найменування виду робіт)

а керівництво ПІДПРИЄМСТВА зобов'язується створювати КОЛЕКТИВУ умови, необхідні для належного виконання прийнятих зобов'язань відповідно до договору.

   1.2. При зміні керівництва КОЛЕКТИВУ або при вибутті з КОЛЕКТИВУ понад 50% від його початкового складу договір має бути переоформлено.

   1.3. Договір не переоформлюється при вибутті зі складу КОЛЕКТИВУ окремих працівників або прийнятті до КОЛЕКТИВУ нових працівників. У таких випадках проти підпису члена КОЛЕКТИВУ, який вибув, вказується дата його вибуття, а новоприйнятий працівник підписує договір і вказує дату вступу до КОЛЕКТИВУ.

2. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ЧЛЕНІВ КОЛЕКТИВУ  
ТА КЕРІВНИЦТВА ПІДПРИЄМСТВА

   2.1. Члени КОЛЕКТИВУ мають право:

а) брати участь у прийманні цінностей та здійснювати взаємний контроль за роботою по збереженню, обробці, продажу (відпуску), перевезенню або застосуванню у процесі виробництва цінностей;

б) брати участь в інвентаризації цінностей, переданих КОЛЕКТИВУ;

в) знайомитися із звітами про рух та рештки переданих КОЛЕКТИВУ цінностей;

г) у необхідних випадках вимагати від керівництва ПІДПРИЄМСТВА проведення інвентаризації переданих КОЛЕКТИВУ цінностей;

д) заявляти керівництву ПІДПРИЄМСТВА про відхилення членів КОЛЕКТИВУ, у тому числі керівника КОЛЕКТИВУ, які, на їх думку, не можуть забезпечити збереження цінностей.

   2.2. Члени КОЛЕКТИВУ зобов'язані:

а) дбайливо ставитися до цінностей і вживати заходів для попередження збитків;

б) у встановленому порядку вести облік, складати та своєчасно надавати звіти про рух і рештки цінностей;

в) своєчасно повідомляти керівництво ПІДПРИЄМСТВА про всі обставини, що загрожують забезпеченню збереження цінностей.

   2.3. Керівництво ПІДПРИЄМСТВА зобов'язане:

а) створювати КОЛЕКТИВУ умови, необхідні для забезпечення повного збереження цінностей;

б) своєчасно вживати заходів для виявлення та усунення причин, що перешкоджають забезпеченню КОЛЕКТИВОМ збереження цінностей, виявляти конкретних осіб, винних у нанесенні збитків, і притягати їх до встановленої законодавством відповідальності;

в) знайомити КОЛЕКТИВ з чинним законодавством стосовно матеріальної відповідальності робітників і службовців за збитки, завдані ПІДПРИЄМСТВУ, а також з чинними інструкціями та правилами приймання, збереження, обробки, продажу (збуту), перевезення або застосування у процесі виробництва цінностей та їх обліку;

г) забезпечувати КОЛЕКТИВУ умови, необхідні для своєчасного обліку та звітності про рух та рештки переданих йому цінностей;

д) розглядати питання про обгрунтованість вимог членів КОЛЕКТИВУ щодо проведення інвентаризації цінностей;

   є) розглядати повідомлення членів КОЛЕКТИВУ про обставини, що загрожують збереженню цінностей, і вживати заходів для усунення цих обставин.

3. ПОРЯДОК ВЕДЕННЯ ЗВІТУ ТА ОБЛІКУ

   3.1. Приймання цінностей, ведення обліку та надання звітності про рух цінностей здійснюється у встановленому порядку керівником КОЛЕКТИВУ.

   3.2. Планові інвентаризації цінностей, переданих КОЛЕКТИВУ, проводяться у строки, визначені правилами внутрішнього трудового розпорядку.

   Позапланові інвентаризації проводяться при зміні керівника КОЛЕКТИВУ, при вибутті з КОЛЕКТИВУ понад 50% його членів, а також на вимогу одного або кількох членів КОЛЕКТИВУ.

   3.3. Звіти про рух та рештки цінностей підписуються керівником КОЛЕКТИВУ та в порядку черговості одним із членів КОЛЕКТИВУ.

   Зміст звіту оголошується всім членам КОЛЕКТИВУ.

4. ВІДШКОДУВАННЯ ЗБИТКІВ

   4.1. Підставою для притягнення членів КОЛЕКТИВУ до матеріальної відповідальності є матеріальні збитки, завдані нестачею, яка підтверджується інвентаризаційною відомістю.