Організація торгівельного обслуговування населення як критерій оцінки комерційної діяльності роздрібної торгівлі (за матеріалами діяль

 - широкого впровадження прогресивних форм і методів торговельного обслуговування населення;

 - розширення  й удосконалення надання покупцям  додаткових торговельних послуг;

 - поліпшення  оснащення підприємств торгівлі сучасним торговельно-технологічним обладнанням, відповідним вибраним прогресивним методам продажу товарів і їх специфіки.

 Система торговельного обслуговування у  світовій теорії і практиці найтісніше пов'язується з ритейлінгом, роздрібною торгівлею. Безумовно, роздрібний споживчий ринок можна лише умовно відділити від оптового, інституціонального складника товарного ринку, однак у даному разі це доцільно зробити для всебічного узагальненого вивчення конструктивних елементів системи торговельного обслуговування.

 Сучасна практика торговельного обслуговування розглядає роздрібну торгівлю як комплекс взаємопов'язаних елементів  — обслуговуючих підприємств-конкурентів і покупців-споживачів, які в постійній взаємодії між собою утворюють специфічне середовище роздрібної торгівлі. Саме сукупність окремих елементів формує комплексне поняття системи торговельного обслуговування.

 Під роздрібним торговцем розуміють підприємство (організацію, компанію, фірму, одиницю тощо), що є завершальною ланкою для всіх каналів товаропросування від виробника до споживача в їх різноманітності і спеціалізується на продажу товарів і послуг, які призначені для особистого кінцевого використання і споживання.

 Узагальнене поняття роздрібного торговця свідчить про те, що ці суб'єкти торговельної діяльності концентрують свою діяльність в основному на споживчому (роздрібному) ринку, у сфері ритейлінгу, ритейлінгового бізнесу^*17, організовуючи виконання наступних функцій:

 - *17: {Від фр. rеtailliеr — відрізати, розбивати.}

 - забезпечення  конкретного асортименту товарів або послуг;

 - подрібнення  закуплених партій товарів;

 - зберігання  запасів;

 - забезпечення  сервісу.

 Забезпечення  визначеного асортименту товарів  або послуг виявляється в зосереджені  на відносно невеликій площі магазину великої кількості видів, різновидів

 і найменувань  товарів, виготовлених чималою кількістю  товаровиробників, кожен з яких мас  власну спеціалізацію. Сумарні затрати часу на придбання кожного товарного найменування для кожного покупця безпосередньо від товаровиробників або через їх фірмову мережу неможливо навіть розрахувати. Кожен роздрібний торговець пропонує для покупців багато товарів, але водночас спеціалізується на певному асортименті. Якщо універсальний магазин пропонує найширший асортимент, то поряд з ним функціонують спеціалізовані й вузькоспеціалізовані крамниці "Все для дому", "Будматеріали", "Спорттовари" тощо.

 Подрібнення закуплених партій товарів органічно  випливає із суттєвої різниці в підходах до формування асортименту товаровиробників, які з метою економії транспортно-експедиційних витрат відвантажують товари укрупненими партіями в транспортній тарі, і роздрібних торговців, які орієнтуються на потреби суто індивідуальних споживачів і домогосподарств — потреби у невеликих кількостях товару.

 Зберігання  запасів є необхідністю для роздрібних торговців, оскільки вони повинні гарантувати  покупцям стабільне і безперешкодне  придбання товарів традиційного для магазину (пункту обслуговування) асортименту. Цим самим роздрібні торговці переймають на себе додаткові видатки, яких уникають покупці, не маючи потреби самостійно створювати запаси товарів, знаючи, що товари в будь-який час можна придбати в магазині.

 Забезпечення  сервісу передбачає поряд із реалізацією  товарів надання супутніх і додаткових послуг, які полегшують і спрощують  процес купівлі і використання товару.

 Роздрібні торговці постійно перебувають і  функціонують у середовищі роздрібного  торговельного обслуговування, яке  формується внаслідок взаємодії  аналогічних суб'єктів торгівлі — конкурентів, а також їхніх клієнтів — покупців.

 Роздрібне торговельне середовище являє собою  складну систему взаємовідносин і процесів, які мають місце  на роздрібному (споживчому) ринку за безпосередньої участі роздрібних торговельних підприємств (роздрібних торговців) і покупців.

 У процесі  функціональної взаємодії окремих  елементів роздрібного торговельного  середовища воно трансформується від  узагальнюючого поняття споживчого ринку через конкретне місце  його формування — роздрібне торговельне  підприємство — до детального набору основних прийомів, методів, функцій діяльності роздрібного торговця — торгівлі-мікс (рис. 2). 
 
 

 Рис.2. Схема роздрібного торговельного середовища

           
 

3.2 Сутність торгівлі, громадського харчування та їх організація

      Необхідно знати, що торгівля — це сфера обігу товарів на ринку, включаючи комплекс підприємств, які спеціалізуються на виконанні торгово-посередницьких операцій, виконуючи двояку функцію: облік вартостей (зміна форм вартостей); доведення товарів до сфери споживання, тобто є посередником між товаровиробником і споживачем. Торгівля впливає на споживання окремих соціально-економічних груп населення, структуру особистого споживання.

      Громадське  харчування — це підгалузь торгівлі, яка спеціалізується на виготовленні продуктів харчування, придатних  до споживання або продажу, і обслуговування процесу споживання.

      Органи  місцевого самоврядування, комітети по торгівлі та громадському харчуванні здійснюють:аналіз стану торгівлі та громадського харчування, прогнозування їх розвитку на основі вивчення попиту та пропозиції товарів;

контроль  за виконанням власниками торговельних підприємств зобов’язань щодо збереження товарного профілю, забезпечення асортименту  товарів, у тому числі першої необхідності;

участь  у роботі з приватизації, демонополізації  та створення конкурентного середовища в торгівлі та громадському харчуванні;

контроль  через інспекцію з торгівлі за додержанням норм та правил торгівлі, якості та безпечності торгівлі на підприємствах торгівлі та громадського харчування незалежно від форм власності;

сприяння  в організації і проведенні ярмарків з роздрібної торгівлі товарами народного  споживання.

Основні показники торгівлі та громадського харчування:

 обсяг  та структура роздрібного товарообігу; рівень та структура витрат обігу; прибуток та рентабельність; коефіцієнти обігу коштів.

Роздрібний  товарообіг — один із найважливіших  показників соціально-економічного рівня  держави. Його обсяг відображає рівень життя населення. Під роздрібним товарообігом розуміють обсяг реалізації товарів і послуг населенню та другим споживачам у грошовому вираженні.

В організації  торгівлі та громадського харчування першочергове значення належить вивченню попиту. Під попитом населення  розуміють форму виявлення потреби. Платоспроможний попит — це частина  потреб населення в товарах і  послугах, забезпечених грошовим еквівалентом на визначений період часу. Обсяг попиту визначається сумою грошей, яка є на руках населення і може бути спрямована на закупівлю товарів і послуг. Структура попиту — це розподілений попит на продовольчі та непродовольчі товари, а також за укрупненими товарними групами або ж у детальному асортименті.

      Розрізняють такі види попиту, як реалізований —  попит, який супроводжується купівлею товарів; незадовільний попит у разі відсутності в даний момент його в продажу. Формувальний — попит на товари ще тоді, коли товар готується до вироблення. Реалізований та незадовільний попит у сумі становлять дійсний попит.

      Вивчення  попиту здійснюється різними методами. Так, для вивчення реалізованого  попиту населення використовується балансовий метод. Цей метод використовується для визначення обсягу та асортименту  структури реалізованого попиту. Він заснований на формулі товарного  балансу:

Р_т = З_тм + П_т – Д_в – З_к ,

де Р_т — реалізація товарів за період вивчення;

З_тм — залишок товарів на початок періоду;

П_т — поставка товарів за період вивчення;

Д_в — документовані витрати товарів, непов’язаних із продажем покупцям;

З_к — залишок товарів на кінець періоду.

Для вивчення незадовільного попиту використовуються коефіцієнти задовільного попиту, які  показують ступінь його задоволення  на товари достатнього попиту. Якщо цей коефіцієнт менший 1, незадовільний  попит розраховується за формулою

Р_нп = (1 – K) П_ф ,

де  K — коефіцієнт задоволення попиту (у відсотках або у відносних числах);

П_ф — фактичний продаж за період вивчення.

Формувальний  попит вивчають за допомогою таких  методів, як виставки-огляди, виставки-продажі, конференції покупців, дегустації, опитування та ін.

Формування  та розвиток попиту населення на товари та послуги визначають різні фактори:

економічні  — величина ВВП, рівень і структура  грошових доходів населення, обсяг  і склад товарної пропозиції, рівень і співвідношення цін на товари та ін.;

соціальні — соціальна структура суспільства, розвиток соціальних фондів, культура споживання та ін.;

демографічні  — чисельність населення та його склад, чисельність і склад сімей, процес міграції населення;

природно-кліматичні та національно-історичні умови, традиції та ін.

 
 

3.3 Ефективність роздрібної  торгівлі 

      В умовах переходу до ринкових відносин протягом останніх років основна  увага зосереджується на економічній  ефективності торгівлі. Показники, які  характеризують результати економічної  діяльності торгівлі — це роздрібний товарообіг, сума реалізованих торгових націнок (валовий дохід торгівлі), прибуток та його співвідношення з  товарообігом, витратами обігу, валовим  доходом, основними фондами та оборотними коштами, чисельністю торгових працівників. Ця система показників забезпечує оцінку діяльності торгівлі на всіх рівнях: галузь, регіон, торговельна організація, об’єднання, підприємства. Як відомо, економічна ефективність заснована на принципі отримання  максимальних обсягів товарообігу, валового доходу та прибутку при найменших  витратах.

     Статистична інформація свідчить про те, що протягом останніх років торгівля є збитковою  галуззю. В цілому по Україні витрати  обігу перевищують валовий дохід. Так, на одного працівника торгівлі припадає в середньому трохи більше 3000 грн річного обсягу роздрібного товарообігу. Якщо від річного обсягу роздрібного товарообігу відняти вартість закупівлі товарів, буде очевидним ступінь збитковості торгівлі.

     Студентам слід зауважити, що від реалізації товарів  у половини торговельних підприємств  немає прибутку, але балансовий прибуток у цілому по галузі дорівнює приблизно 5 % роздрібного товарообігу. Він створюється за рахунок позареалізаційних доходів, які є джерелом утримання управлінського і торговельного персоналу торговельних підприємств.

     В умовах сьогодення вартість основних фондів та оборотних коштів роздрібної торгівлі у 4 рази перевищує річний обсяг роздрібного товарообігу. В таких умовах важко говорити про ефективність їх використання, про розвиток і вдосконалення матеріально-технічної бази торгівлі.

     Останніми роками скорочення купівельної спроможності населення призвело не тільки до спаду  роздрібного товарообігу, а й  до розвитку різноманітних організаційних форм продажу, за яких населенню пропонуються товари за значно нижчими цінами.

     Основні причини великих витрат торговельних підприємств — це високі відсотки ставки за банківський кредит, зростання вартості комунальних послуг, транспортних витрат, необхідність утримання персоналу торговельних підприємств, який є власником основних фондів.

     Слід  зауважити, що на відміну від економічної  соціальну ефективність не завжди можна виміряти кількісно.Соціальну ефективність доцільно визначати з двох позицій: по-перше, ступенем задоволення потреб населення в товарах і послугах; по-друге, якістю торговельного обслуговування. Торгівля, яка зараз існує (із великою торговельною націнкою, дорогою продукцією, неможливістю купити товари у кредит, складністю з обміном неякісної продукції та повернення її, невибагливістю асортименту та ін.), не має перспектив для розвитку.

     Необхідність  державного регулювання торгівлі виникла  як наслідок появи негативних диспропорцій у торгівлі, її низької ефективності, з одного боку, і скорочення купівельної спроможності населення, з іншого.

 

3.4 Регулювання роздрібного товарообігу

      Вивчаючи  це питання, студенти мають знати, що основою для планового регулювання  роздрібного товарообігу є насамперед купівельні фонди населення, тобто  сума грошових доходів, які можуть бути використані для придбання різних товарів. Купівельний фонд населення розраховують на основі балансу грошових доходів і витрат, які хоч і не повністю відображають всієї суми доходів, зокрема натуральних, проте є найбільш дієвим засобом установлення платоспроможного попиту.