Методи та умови ціноутворення в міжнародній торгівлі

Продовження таблиці 2.3.

При визначенні цін зовнішньоекономічних угод потрібно враховувати численні чинники, що впливають на внутрішні  ціни. Окремі з них мають специфічний  вплив.

Підвищення продуктивності праці. Взагалі ця умова дає змогу  збільшити обсяги виробництва продукції  й зменшити відносно постійні витрати  на одиницю виробу. У цьому разі відповідно зменшується й ціна виробу. Підвищенню продуктивності праці сприяє передусім розвиток науково-технічного прогресу, поява нових технологій, обладнання. При цьому змінюється безпосередньо продукт і в  нього з'являються нові споживчі цінності. Це, у свою чергу, сприяє появі нового попиту споживачів, нових ринків товарів, його сегментів.

Життєвий цикл товару, тобто  ціна відтворення виробництва. Загальна тенденція полягає в тому, що на початкових стадіях життєвого циклу, коли попит набагато перевищує пропозицію, і у фазі підйому ціни найбільші. За появи кризових тенденцій і  під час кризи ціни спочатку стабілізуються, а потім починають знижуватися. Але ціни змінюються нерівномірно, залежно від виробу, його зовнішнього  вигляду, споживчих властивостей. Так, швидшими темпами змінюються ціни в  разі зміни цін на сировину, на товари тривалого користування, менш швидкими - на напівфабрикати, ще повільніше - на продукцію машинобудування. Причому  може виникнути ситуація, коли індекс цін на сировину зменшується, а індекс цін на продукцію, для виробництва  якої використовується ця сировина, збільшується.

Відбувається це з таких  причин. Виробництво обладнання, засобів  виробництва триває довго, підприємства-виробники  мають, як правило, портфель замовлень. Тому ціни на ці вироби можуть довгий час  не змінюватись. Коли ціни на сировину підвищуються, сировину, як правило, купують  на запас або зі спекулятивною  метою. Коли попит на обладнання знижується, різко скорочується попит і на сировину, а отже, ціна на неї різко  знижується. Водночас ціна на обладнання не змінюється. Крім того, на стабільність цін на обладнання впливає те, що ціна на сировину займає невелику частку в ціні окремих виробів. Треба  зауважити, що ціни на сировину не впливають  істотно на кінцеву ціну товару. На кінцеву ціну більшою мірою  впливає зміна вартості робочої  сили, вартості кредитів та інші чинники. [10. С.154]

Важливий вплив на ціну має ступінь монополізації ринку, коли на ринку діють транснаціональні монопольні компанії. Коли на ринку  з'являється одна з них, то вона, як продавець, з метою отримання  найбільшого прибутку встановлює найбільшу  ціну і, навпаки, як споживач, таке підприємство змушує виробників сировини встановлювати найменшу ціну. [11. С.328]

Якщо товари монополістів реалізуються на ринку різних країн, це особливо впливає на ціну, тому що в кожній країні діє відповідне антимонопольне законодавство, яке не чинне в  міждержавному масштабі

. Ціни зовнішньоекономічних контрактів встановлюються залежно від державної політики. Крім дії антимонопольного законодавства, надання дотацій, регулювання рівня цін та окремих їх частин велике значення має митна політика держави[8. С.328].

Основні цілі митної політики держави:

• забезпечити найефективніше використання інструментів митного контролю в галузі регулювання товарообміну;
• досягти раціональної товарної структури імпорту та експорту;
• підтримувати найраціональніше співвідношення між імпортом, експортом, валютними доходами та витратами держави;
• створити умови для прогресивних змін у структурі виробництва та споживання товарів;
• захистити економіку держави від несприятливої конкуренції з-за кордону;
• забезпечити умови для ефективної інтеграції держави у світову економіку.

На рівень цін і політику ціноутворення впливає також  політика держави у сфері валютного  регулювання. Перехід держави від  постійного курсу до плаваючих дає  змогу встановлювати курси валют  щоденно залежно від попиту та пропозиції. Тому зміна курсу значною  мірою впливає на ціни, особливо на товари, що імпортуються до країни. Підвищенням або зниженням курсу  прямими засобами (курс жорстко фіксується державою) та непрямими (через торги  на валютному ринку) можна ефективно  впливати на імпортно-експортну політику, підтримувати власного виробника. [13. С.254]

Особливості реалізації товарів. В основному це стосується сезонних коливань. Так, окремі товари мають  яскраво виражений період найбільшого  та найменшого коливання цін (наприклад, найвища ціна на зернові до збирання нового врожаю, найменша - після його збирання).

В окремих випадках на короткострокові  зміни ціни впливають кліматичні умови. Наприклад, узимку підвищується попит на газ, нафту, паливо, а тому ціни на них підвищуються; влітку вони будуть нижчі або взагалі можуть встановлюватися пільгові ціни.

На ціни впливають також  вид виробу та особливості реалізації товарів. Так, при реалізації товарів, що швидко псуються, з метою прискорення  цього процесу застосовуються знижки або пільгові ціни. Це можливо й  тоді, коли підприємство має надто  великі залишки товару, який потрібно продати, або необхідно якомога  швидше придбати сировину, щоб не зупинялося виробництво. У цьому разі ціна на сировину може підвищуватись.

До короткострокової зміни  цін призводять також спекулятивні дії на біржах, ціни окремих угод тощо.

Рівень розвитку країн-експортерів. Найбільші ціни на вироби встановлюють високорозвинені країни (США, Великобританія, Німеччина та ін.).

Як правило, високорозвинені  країни виробляють і реалізують готові вироби та товари. Країни з невисоким  рівнем розвитку експортують здебільшого  сировину, на яку встановлюється невисока ціна. Водночас закупівельні ціни на продукцію, вироблену з цієї сировини, високі. [4. С.85]

Отже можна зробити  висновок, що в ринкових умовах ціноутворення  являється досить складним процесом. Але не дивлячись на це, існують  загальні підходи до визначення ціни на товари, послуги. На процес ціноутворення впливає багато факторів. Перш ніж встановити кінцеву ціну фірма повинна враховувати законодавчу базу в певному регіоні, тобто звернути увагу на рівень державного регулювання, визначити рівень і динаміку попиту, характер конкуренції. [5. С.387]

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ОПТИМІЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ ЦІНОУТВОРЕННЯ В МІЖНАРОДНІЙ ТОРГІВЛІ

Установити в міжнародній  торгівлі ціну товару складно тому, що вона - величина принципово хитлива. На неї впливають: цикл, у якому знаходиться світова економіка; кон'юнктура ринку; конкуренти; посередники і покупці; перемінні курси обміну валют. Тому фірми вважають, що для успіху на зовнішньому ринку необхідно розробляти цінову політику і постійно перевіряти її ефективність, змінюючи її в міру необхідності.

По ступені впливу різних факторів на рівень установлюваної ціни іноземні фірми ранжують їх у такий спосіб:

1. витрати виробництва;
2. ціни конкурентів-експортерів у даній країні;
3. ціни місцевих фірм-конкурентів;
4. величина попиту;
5. транспортні витрати;
6. надбавки і знижки на користь посередника;
7. ввізні мита й інші збори;
8. реклама й інші елементи стимулювання збуту.

Перш ніж розробити  стратегію формування ціни, фірма-експортер  повинна проаналізувати всі зовнішні фактори, що впливають на рішення. Рішення за цінами, так само як і по товароруху, значно залежать від зовнішніх факторів. У цьому їхня відмінність, наприклад, від рішень по продуктах і просуванню, що у більшому ступені контролюються фірмою. 

Існують п'ять етапів розробки цінової стратегії - це формулювання цілей ціноутворення, загальна політика ціноутворення, безпосередньо цінова стратегія, реалізація цінової стратегії, пристосування цін. Коротко розглянемо їх.

Цілі ціноутворення. Стратегія ціноутворення повинна бути ув'язана з загальними цілями фірми і відбивати їх. Природно тому, що стратегії можуть розрізнятися в широкому діапазоні. Існують три основні цілі ціноутворення, з яких може вибирати фірма: вони засновані на збуті, на прибутках і на існуючому положенні.

При визначенні загальної  цінової політики окремі рішення (взаємозв'язок цін на товари в рамках асортименту, використання спеціальних знижок і змін цін, співвідношення своїх і цін конкурентів, метод формування цін на нові товари) погоджуються в інтегровану систему. Як відзначав один американський експерт, можливості стратегії ціноутворення фірми визначають наступні п'ять факторів: реальні витрати і прибуток, цінність для споживача в порівнянні з пропозиціями конкурентів, розходження між сегментами  ринку чи факторами попиту споживачів, можливі реакції конкурентів і маркетингові цілі фірми.  

Цінова стратегія базується на витратах,  попиті чи конкуренції. У першому випадку ціни визначаються виходячи з витрат виробництва, вартості обслуговування і накладних витрат, до яких додається розрахунковий прибуток. В другому випадку ціна визначається після вивчення попиту споживачів і встановлення цін, прийнятних для цільового ринку. Такий вид стратегії використовується по товарах, для яких ціна – ключовий фактор у прийнятті рішень споживачами. У третьому випадку ціни можуть бути на рівні ринкових,  вище чи нижче їх. Такий тип ціноутворення розповсюджений при конкуренції аналогічних видів продукції.   Усі три підходи знаходяться у взаємозв'язку і взаємодії.

Реалізація цінової стратегії. При її реалізації крім загальних концепцій, розглянутих вище, використовується велика кількість різних рішень, пов'язаних між собою. У їхнє число крім інших входять наступні:

• установлення стандартних і мінливих цін;
• використання єдиних і гнучких цін;
• застосування концепції взаємозв'язку ціни і якості;
• використання концепції цінового лідерства;
• установлення цін на масові закупівлі;
• використання практики цінових ліній. 

Пристосування ціни. Практична реалізація цінової стратегії вимагає систематичного "настроювання" цін, що враховує зміни у витратах, співвідношенні попиту та пропозиції, конкуренції, митному регулюванні і т.д. Пристосування цін відбувається за посередництвом змін у прейскурантах, застережень, націнок, надбавок, знижок, компенсацій. Важливо, однак, щоб ціна використовувалася як адаптивний механізм. 

Отже, ведення цінової  політики, розробка цінових стратегій, їхня практична реалізація - проблема не тільки винятково складна, але  і "тонка". Її рішення вимагає відмінного знання обстановки на ринку, високій кваліфікації осіб, що приймають рішення, творчого підходу, інтуїції. Установлюючи ціни, варто не тільки знати їхню нижню і верхню межі, за границями яких їхнє застосування економічно невиправдане чи психологічно шкідливо, але і гнучко маневрувати цінами в цих межах, з огляду на усі фактори, причому так, щоб у кожен відрізок часу ці ціни були оптимальними для продавця і споживача. 

У собівартості власних послуг агентства зазвичай міститься заробітна  плата менеджерської команди, що витрачає час на роз-робку, впровадження програми й підготовку звіту, та розподілені витрати — на утримання офісу й адміністративного персоналу. Деякі агентства мають внутрішні розцінки на роботу фахівців за категоріями [1, с. 51].

 Для визначення цін  на креативні та консалтингові  послуги в практичній діяльності  фірм рекламної галузі часто  використову-ються ринкові методи, орієнтовані на конкурентів. Такі  послуги не можуть бути рівнозначно оцінені через певні складнощі у визначенні сутнісних характеристик нематеріальних послуг. Основною з таких ознак є унікальність цієї послуги для кожного споживача та кожного обслуговування. Як зазначають фахівці, «престижне» ціноутворення на креативні послуги не гарантує успішності такої реклами [3]. Зауважимо, що рекламні послуги частіше за все мають на меті підвищення прибутків рекламодавців. Це робить важливим урахування споживачем ціннісного сприйняття корисності рекламних послуг.